Рішення

від 17.03.2020 по справі 906/1194/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1194/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.В.

за участю представника позивача: Черниш М.М., довіреність № 56 від 26.12.2019

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Володарсько-Волинського районного споживчого товариства

до Новоборівської селищної ради

про визнання права власності

Процесуальні дії по справі.

Володарсько-Волинське районне споживче товариство звернулось з позовом до Новоборівської ОТГ Хорошівського району Житомирської області, згідно якого просить визнати за Володарсько-Волинським районним споживчим товариством право власності на нежитлову будівлю - магазин загальною площею 46,5 кв.м., який розташований за адресою: вулиця Жовтнева, будівля 29а, село Валки Хорошівського району Житомирської області.

Підставою позовних вимог зазначено факт відсутності правовстановлюючих документів на магазин, що позбавляє позивача вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.

Позивач заявляє про давність володіння майном і вважає, що в нього є законні підстави бути визнаним власником майна за набувальною давністю на підставі статті 344 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 13.12.2019 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 10.12.2019.

Ухвалою від 10.12.2019 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 26.12.2019.

26.12.2019 на адресу суду від позивача надійшли клопотання про зміну найменування відповідача (а.с. 41) та додаткові пояснення до позовної заяви (а.с.44-48).

Ухвалою господарського суду від 26.12.2019 суд замінив назву відповідача з Новоборівської ОТГ Хорошівського району на Новоборівську селищну раду Хорошівського району. Суд даною ухвалою також продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче провадження на 30.01.2020.

В підготовчому засіданні від 30.01.2020 суд оголосив перерву до 18.02.2020.

Ухвалою від 18.02.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 906/1194/19 до судового розгляду по суті на 17.03.2020.

17.03.2020 позивач на адресу суду надав письмові пояснення щодо суті спору (а.с. 126-128).

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що є фактичним володільцем будівлі магазину загальною площею 46,5 кв.м, яка розташована за адресою: вулиця Жовтнева, будівля 29а, село Валки Хорошівського району Житомирської області. Власником даного магазину до квітня 1972 року було Новоборівське споживче товариство.

З 03 квітня 1972 року у зв`язку з реорганізацію Володарсько-Волинської спілки споживчих товариств всі споживчі товариства, які входили до складу Володарсько-Волинської райспоживспілки були ліквідовані, а все майно увійшло до складу новоствореного Володарсько-Волинського районного споживчого товариства, в тому числі і об`єкт нерухомості, на який позивач просить визнати право власності.

Вказує, що позивач з 1972 року по даний час є незмінним володільцем магазину та використовує його за цільовим призначенням, а також сплачує земельний податок за користування землею під будівлею.

Вказує, що відповідно до рішення виконкому Ягодинської сільської ради, яка увійшла до складу Новоборівської селищної ради №8 від 27 лютого 2003 року будівля магазину в с. Валки не є власністю селищної територіальної громади.

Позивач також зазначає, що державним реєстратором Новоборівської селищної ради було відмовлено Володарсько-Волинському районному споживчому товариству у реєстрації за ним права власності на магазин з підстав відсутності визначених законом правовстановлюючих документів.

Таким чином позивач вказує, що відсутність правовстановлюючих документів на магазин позбавляє позивача права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Відповідач відповідно до поданого 25.11.2019 відзиву просить задовольнити позовні вимоги (а.с.26).

В судове засідання відповідач повноважного представника не направив. У клопотанні, поданому до суду 10.01.2020 відповідач просив розгляд справи провести без участі представника Новоборівської селищної ради за наявними матеріалами (а.с. 83).

В ході розгляду справи господарським судом Житомирської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, сторонам було створено всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні від 17.03.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

За даними позивача на території Володарсько-Волинського району Житомирської області з 1948 року по квітень 1972 року здійснювала господарську діяльність Володарсько-Волинська районна спілка споживчих товариств, яка входила до складу Житомирської облспоживспілки.

До складу Володарсько-Волинської районної спілки споживчих товариств входили: - Володарсько-Волинське міське споживче товариство;

- Ново Борівське сільське споживче товариство;

- Топорищенське сільське споживче товариство;

- Зубринське сільське споживче товариство;

- Рижанське сільське споживче товариство;

Відповідно до Витягів зі Статуту облспоживспілки станом на 1948 та станом 2019 роки Володарсько-Волинське районне споживче товариство входить до складу Спілки споживчих товариств Житомирської області (а.с. 99-101,102-104).

Відповідно до п.2 Статуту Володарсько-Волинського районного споживчого товариства, прийнятого на звітних районних зборах уповноважених Володарсько-Волинського районного споживчого товариства від 22.03.2007, Володарсько-Волинське районне споживче товариство - організаця людей , які проживають або працюють в населених пунктах: Вол.Волинськ, П`ятирічка, Р-Шляхова, Поромівка, Красногірка, Калинівка, Грушки, Зірка, Березівка, П-Гута, Торчин, Давидівка, Сколобів, Дворище, Солодирі, Заздрівка, Зубринка, Ставки, Вишняківка, Ліски, Михайлівка, Човнова, Суховоля, Крук, Мар`янівка, Дашинка, Писарівка, Курганці, Теренці, Іванівка, Шадура, Папаніно, Яблунівка, Омелівка, Краївщина, Кропивня, Луковець, Гацьківка, Топорище, Ольшівка, Лезники, Копельня, Коритище, Галенівка, Копанівка, Комарівка, Фасова, Р-Фасова, К-Брід, Ісаківка, Томашівка, Н-Борова, Іршанськ, Добринь, Губенка, Емілівка, Турчинка, Камінь, Ягоденка, Стаханов, Ст.Бобрик, Валки, Н-Бобрик, Рижани, Неверівка, Волянщина, Данилівка, Грабівка, Знамянка, Жовтнівка, Кропивенка, Радичі, Стебниця, Закомирня, Б-Рижани, Катеринівка, Гайки, Небіж, Хичів, Краснорічка Володарськ-Волинського району Житомирського району та на основі добровільності членства і взаємодопомоги об`єдналися для суспільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану (а.с. 90-92).

Як вказує позивач, приміщення магазину було побудоване у 1967 році Новоборівським сільським споживчим товариством, до складу якого входило с.Валки Володарсько-Волинського району.

З 03 квітня 1972 року у зв`язку з реорганізацію Володарсько-Волинської районної спілки споживчих товариств всі споживчі товариства, які входили до складу Володарсько-Волинської райспоживспілки були ліквідовані, а все майно увійшло до складу новоствореного Володарсько-Волинського районного споживчого товариства, у тому числі і приміщення магазину, на яке позивач просить визнати право власності.

Рішенням виконкому Ягодинської сільської ради № 8 від 27.02.2003, зокрема вирішено встановити юридичну адресу на об`єкт, що належить райспоживтовариству по Ягодинській сільській раді, а саме магазину № 129 - с. Валки, вул. Жовтнева,29а (а.с.15).

На замовлення позивача виготовлена інвентаризаційна справа № 38 на магазин № 129 в с. Валки Володарськ-Волинського району (а.с.16-19).

Відповідно до книги К-26 по рахунку 10 "Основні засоби" у позивача на балансі перебуває магазин, розташований за адресою с. Валки, вул. Жовтнева, 29а, введений в екслуатацію 1967 року, залишковою вартістю станом на 30.09.2019 29800,00грн (а.с.50-54).

Відповідно до укладеного між Новоборівською селищною радою (орендодавець) та Володарсько-Волинським районним споживчим товариством (орендар) договору оренди землі від 11.02.2019, позивач отримав у строкову платну оренду земельну ділянку, на якій розміщена будівля магазину, за кадастровим номером 1821187602:01:001:0121 площею 0,0219 га , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .с. 11-14).

Рішенням виконавчого комітету Новоборівської селищної ради Хорошівського району Житомирської області № 182 від 16.09.2016 надано дозвіл Володарсько-Волинському районному споживчому товариству (в.о. голови правління ОСОБА_1) на виготовлення свідоцтва про право власності на будівлю магазину, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Заявнику оформити свідоцтво про право власності на будівлю магазину, вказане в п.1 даного рішення, згідно чинного законодавства (а.с. 20).

З метою оформлення права власності на вказане майно позивач 18.12.2019 звернувся до державного реєстратора Управління соціально-економічного розвитку Хорошівської районної державної адміністрації Житомирської області.

Рішенням державного реєстратора 21.12.2019 зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на будівлю, що розташована за адресою Житомирська область АДРЕСА_1 а у зв`язку з тим що не подано документи, що підтверджують набуття права власності (а.с. 49).

Зважаючи на викладені обставини, оскільки позивачем втрачені будівельно-технічні документи на приміщення магазину, що розташований за адресою Житомирська область, Хорошівський район, с.Валки, вулиця Жовтнева, будинок 29а, а також зважаючи, що позивач добросовісно, безперервно володіє вказаним об`єктом нерухомого майна вже більше десяти років, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права власності.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України .

Кожний суб`єкт господарювання та споживач, відповідно до ч. 2 ст.20 Господарського кодексу України, має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що ч.2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб`єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Як убачається з матеріалів справи, позивач, посилаючись на приписи ст. 344, 392 ЦК України звернувся до суду з матеріально-правовою вимогою про визнання права власності на нежитлову будівлю-магазин загальною площею 46,5 кв.м., який розташований за адресою: село Валки Хорошівського району Житомирської області.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Статтею 2 цього закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Приписами ч.1 ст.182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Тотожну норму містить і ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно якої державній реєстрації підлягає, зокрема право власності.

Отже, необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання є підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із правовстановлюючих документів, перелік яких наведено у ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.

Одним із таких документів є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно(п.9 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю передбачено частиною 4 статті 344 ЦК України та нормами статей 15, 16 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, набуття права власності на нерухоме майно за правилами набувальної давності можливе з січня 2011 року.

Водночас, частиною 2 ст.344 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння як ознаки набувальної давності за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач володіє безперервно з 1972 року по даний час, добросовісно і відкрито використовує об`єкт нерухомого майна , а саме магазин загальною площею 46,5 кв.м., який розташований за адресою: вулиця Жовтнева, будівля 29а, село Валки Хорошівського району Житомирської області, в своїй господарській діяльності, здійснює обслуговування та несе пов`язані з цим витрати, тощо.

Матеріали справи не містять доказів щодо факту використання даного об`єкту нерухомості іншою особою, аніж позивачем або без його згоди, а також не містять доказів того, що на приміщення магазину претендує інший власник.

При цьому суд також враховує, що відповідно до норм ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач в ході судового розгляду наголосив та власною довідкою підтвердив, що будівельно-технічна документація щодо будівлі приміщення магазину побудованого в 1967 році по вул. Жовтнева29а, в с.Валки, Володарсько-Волинського району Житомирської області не збереглися та є втраченими (а.с. 108).

Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі „Онерільдіс проти Туреччини" Європейський суд з прав людини визнав, що поняття „майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні „законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази наявності обставин, які перешкоджають йому реалізації права власності на майно.

Враховуючи вищевикладені обставини, зважаючи, що позивач добросовісно заволодів об`єктом нерухомого майна, відкрито та безперервно володіє майном протягом більше ніж десяти років, утримуючи його в належному стані, а також приймаючи до уваги, що будівельно-технічна документація на будівлю приміщення магазину, побудованого в 1967 році по вул. Жовтнева, 29а, в с.Валки, Володарсько-Волинського району Житомирської області не збереглася та є втраченою, суд вважає, що у позивача наявні усі передбачені ст. 344 Цивільного кодексу України ознаки володіння, котрі є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю, у зв`язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються судом на позивача у справі, оскільки господарський суд в процесі розгляду справи не встановив, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Володарсько-Волинським районним споживчим товариством (12101, Житомирська обл, Хорошівський район, смт. Хорошів, вул. Героїв України, 13А, код ЄДРПОУ 01749711) право власності на нежитлову будівлю - магазин загальною площею 46,5 м кв, розташований за адресою: АДРЕСА_1 а.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складенння повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.03.20

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)