Рішення

від 12.03.2020 по справі 923/70/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року Справа № 923/70/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, м. Кременчук, Полтавська область

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний технопарк Олешки", м. Олешки, Херсонська область

про стягнення 198109,44 грн.

представники сторін не з`явились

Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний технопарк Олешки" про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 198109,44 грн.

Позов обґрунтовано твердженням про виниклу різницю між вартістю оплаченого обсягу електричної енергії та обсягом фактичного її споживання, яка складає 198 109,44 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору купівлі-продажу природного газу №2204/16-ТЕ-33 від 21.12.2015, положення ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України та ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264, 265 ГК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020 визначено суддю по справі - Ярошенко В .П.

Ухвалою від 24.01.2020 суд прийняв позовну заяву Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/70/20 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19.02.2020 та 10.03.2020 до суду від позивача надійшло клопотання, в якій позивач просить розглянути справу за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримав в повному об`ємі. Дані клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи), причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач-2 у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Суд долучає до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

30 серпня 2019 року між Комунальним підприємством "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (надалі по тексту Споживач, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонячний технопарк Олешки" (надалі по тексту Постачальник, Відповідач) був укладений договір № 01-08-19 про постачання електричної енергії споживачу (надалі по тексту Договір).

Відповідно до пункту 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Як зазначено в пункті 13.1 Договору останній укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору.

Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору (п.3.1. Договору).

Заявою приєднання від 21.08.2019 року визначено, що початком постачання є 01 вересня 2019 року.

Пунктом 10 Комерційної пропозиції погоджено що Договір діє до 30 вересня 2019 року або до моменту початку постачання електричної енергії Споживачу іншим Постачальником, але до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Таким чином, періодом постачання електричної енергії за Договором є проміжок часу з 01.09.2019 року до 30.09.2019 року.

Згідно з пунктом 5.1. Договору споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

Поряд з цим, пунктом 2 Комерційної пропозиції визначено, що ціна на електричну енергію становить 2,32 грн./кВт*год., з ПДВ.

За приписами пункту 4 Комерційної пропозиції Споживач сплачує до 01 числа розрахункового періоду 50 % вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період та до 20 числа розрахункового періоду 50 % від вартості очікуваного споживання електричної енергії на розрахунковий період.

Одночасно пунктом 2.3. Договору передбачено, що очікуване споживання електричної енергії за цим Договором складає 1 420 000 кВт*год.

При цьому остаточне визначення обсягів споживання електричної енергії за розрахунковий період проводиться згідно знятих показів розрахункових засобів обліку, що відповідають споживанню активної електричної енергії за коленою точкою розрахункового обліку.

Відповідно до абз. 2 пункту 4.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, споживач який купує електричну енергію відповідно до умов договору в електропостачальника, здійснює оплату за виставленим електропостачальником рахунком.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи обсяг очікуваного споживання електричної енергії за Договором та спосіб її оплати, Постачальником Споживачеві були виставлені два рахунки, а саме: рахунок № 43 від 30.08.2019 року рахунок № 1 від 17.09.2019 року кожний на суму 1647 200,00 грн., за 710 000,00 кВт*год. які очікувалися до споживання у вересні 2019 року.

Вищевказані рахунки були сплачені Споживачем двома рівними платежами по 1 647 200,00 грн. кожен, які були здійснені 30.08.2019 року та 19.09.2019 року відповідно, що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, загальна сума оплат здійснених Споживачем на користь Постачальника становить 3 294 400,00 грн. з ПДВ.

Поряд з цим, як вбачається з акту прийому-передачі № 14 від 30.09.2019 року обсяг фактичного споживання електричної енергії Споживачем у вересні 2019 року склав 1 334 608,000 кВт*год.

Враховуючи ціну, визначену у пункті 2 Комерційної пропозиції (2,32 кВт*год.) загальна вартість обсягу фактично спожитої за Договором електричної енергії становить 3096 290,56 грн. (1 334 608,00 х 2,32 = 3 096 290,56).

Отже, виникла різниця між вартістю оплаченого обсягу електричної енергії та обсягом фактичного її споживання, яка складає 198 109,44 грн. ( 3 294 400,00 - 3 096 290,56 = 198 109,44).

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін, (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем 18 листопада 2019 року на адресу Відповідача була направлена вимога вих. № 23/8884 про повернення суми переплати в розмірі 198 109,44 грн. Проте вказана претензія залишена Відповідачем без реагування.

Пунктом 4.7. розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 (надалі по тексту ПРРЕЕ) встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі:

1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;

2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;

3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

За приписами пункту 4.9 розділу IV ПРРЕЕ після закінчення розрахункового періоду, обумовленого в комерційній пропозиції, здійснюється корегування обсягів оплати, що була здійснена за цей розрахунковий період, відповідно до фактичного обсягу спожитої електричної енергії протягом відповідного розрахункового періоду.

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Як зазначалося вище, пунктом 2.3. Договору очікуване споживання електричної енергії за цим Договором складає 1 420 000 кВт/год. При цьому остаточне визначення обсягів споживання електричної енергії за розрахунковий період проводиться згідно знятих показів розрахункових засобів обліку, що відповідають споживанню активної електричної енергії за кожною точкою розрахункового обліку.

Одночасно пунктом 4 комерційної пропозиції (додатку 2 до Договору) визначено порядок оплати згідно якого Споживач сплачує до 01-го числа розрахункового періоду 50 % від вартості очікуваного споживання та до 20-го числа розрахункового періоду 50% від вартості очікуваного споживання за розрахунковий період.

Таким чином, оплата Споживачем відповідно до умов Договору здійснюється у формі планових платежів з наступним перерахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.

Отже, обсяги фактично спожитої у розрахунковому періоді електричної енергії визначаються засобами обліку, внаслідок чого обсяги очікуваного та фактичного споживання не співпадають, а від так грошові зобов`язання Споживача по закінченню розрахункового періоду змінюються порівняно із цими ж зобов`язаннями що існували на момент його початку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у разі коли обсяг фактичного споживання електроенергії у певний розрахунковий період є меншим за обсяг очікуваного споживання, передбачене Договором майново-господарське зобов`язання Споживача щодо оплати електроенергії відповідно змінюється в сторону зменшення.

Згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За загальним правилом набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним, що у свою чергу виключає можливість застосування кондикції, але положення ст. 1212 ЦК України можуть бути застосовані у разі коли відповідна правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 910/13013/17 та від 26.06.2018 року № 910/9072/17.

Суд зазначає, що об`єм майново-господарських зобов`язань Позивача щодо оплати спожитої електричної енергії по закінченню розрахункового періоду (вересень 2019 року) змінився в сторону зменшення на 198 109,44 грн., оскільки останнім фактично спожито електроенергії на суму 3 096 290,56 грн. тоді коли вартість очікуваного споживання складала 3 294 400,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правова підстава для отримання Відповідачем від Позивача грошових коштів в якості оплати за поставлену електроенергію, в частині суми, змінилася, а тому підстава для сплати на користь Відповідача, зокрема 198 109,44 грн. є такою, що відпала, оскільки відповідно до пункту 2.1. Договору Споживач взяв на себе зобов`язання з оплати на користь Постачальника електричної енергії яка є фактично ним використаною.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з фактичних обставин та матеріалів справи, зобов`язання Відповідача щодо поставки електричної енергії за Договором та зобов`язання Позивача з її оплати припинені виконанням, дія Договору припинена за закінченням строку його дії; інших зобов`язань з приймання електричної енергії на наступні періоди від Постачальника та її оплати Договором не обумовлено, інших законних підстав з яких такі зобов`язання могли виникати не існує. Таким чином, сума переплати в розмірі 198 109,44 грн. не може бути авансом в оплату майбутніх поставок електроенергії Постачальником.

З припиненням зобов`язання сума переплати втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими без достатньої правової підстави. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 15.02.2019 року у справі № 910/21154/17.

Сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Водночас сплата однією стороною грошових кошів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на позивача та на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний технопарк Олешки" (75100, Херсонська область, м.Олешки, вул..Гвардійська, 101, код ЄДРПОУ 42323434) на користь Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (39623, Полтавська область, м.Кременчук, провулок Героїв Бреста, 35-А код ЄДРПОУ 03361655) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 198109,44 грн. та 2971,65 грн. - компенсації витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 23.03.2020

Суддя В.П.Ярошенко