Рішення

від 23.03.2020 по справі 910/239/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.03.2020Справа № 910/239/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Електроприлад , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агротренд Груп , м. Київ

про стягнення 32 475,56 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Електроприлад (далі - ТзОВ Електроприлад /позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агротренд Груп (далі - ТзОВ Агротренд Груп /відповідач) про стягнення 32 475,56 грн, у тому числі: 30 808,52 грн - основного боргу, 1 540,43 грн - пені, 126,61 грн - 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна №91 від 01.09.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.01.2020 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Положеннями статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю Електроприлад (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агротренд Груп (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 91, відповідно до якого орендодавець зобов`язався передати орендареві, а орендар зобов`язався прийняти у тимчасове користування об`єкт оренди - нежитлове приміщення (за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17, літ. 1-А , корпус № 2, що розташоване на 2 поверсі будівлі, кімнати № 204, загальною площею 82,8 кв.м.), за плату та на обумовлений строк для здійснення своєї господарської діяльності.

Згідно п. 5.2. договору в редакції додаткової угоди від 01.10.2018, орендна плата за користування приміщеннями, яка підлягає сплаті орендарем за один місяць, складає 9 660,00 грн, крім того ПДВ: 1 932,00 грн, разом з ПДВ: 11 592,00 грн.

Пунктом 5.8. договору передбачено, що упродовж строку дії договору орендар на підставі виставлених йому орендодавцем рахунків щомісячно компенсує орендодавцю комунальні витрати за спожиті орендарем за відповідний період часу електроенергію та теплопостачання.

У відповідності до п. 8.3. договору, у разі прострочення орендарем строків сплати орендної плати, компенсаційної плати, орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення відповідного платежу.

31.10.2019 між ТзОВ Електроприлад та ТзОВ Агротренд Груп укладено договір про розірвання договору оренди нерухомого майна № 91 від 01.09.2018.

Відповідно до п. 1 цього договору сторони, керуючись умовами п. 9.4.1. договору № 91 від 01.09.2018 та вимогам чинного законодавства України, за взаємною згодою, вирішили розірвати договір оренди № 91 від 01.09.2018 з 01.11.2019, з наступними правовими наслідками для кожної сторони: всі зобов`язання орендодавця за договором припиняються, в тому числі щодо зобов`язання передати приміщення в оренду у відповідності до предмета договору; всі зобов`язання орендаря за договором припиняються, в тому числі щодо здійснення оплати у відповідності до п. 5.1. та п. 5.2. договору.

Згідно п. 2. цього договору зобов`язання сторін припиняються, а договір розривається, з моменту підписання даної угоди сторонами та акту передачі приміщення.

Пунктом 3 цього договору передбачено, що орендар бере на себе зобов`язання сплатити орендодавцю, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок останнього, заборгованість за оренду приміщення та комунальні послуги, згідно акту звірки взаєморозрахунків, станом на 31.10.2019, в термін до 10.11.2019.

31.10.2019 між позивачем та відповідачем підписано акт прийому-передачі приміщень з оренди, відповідно до якого орендар повернув, а орендодавець прийняв з оренди нежитлове приміщення, у відповідності до п. 1.2. та п. 1.4. договору, а саме: нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17, корпус № 2, літ. 1-А , та яке розташоване на 2-му поверсі будівлі, кімната № 204, загальною площею 82,8 кв.м.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору про розірвання договору оренди нерухомого майна № 91 від 01.09.2019, позивачем складено та підписано акт звіряння взаємних розрахунків у період з 01.09.2018 по 31.10.2019, відповідно до якого заборгованість відповідача по орендним платежем складає 30 808,52 грн.

Крім того, позивачем складена претензія № 118 від 18.11.2019 на суму 30 808,52 грн, яку позивач намагався особисто вручити позивачу разом з актом звіряння взаємних розрахунків, проте відповідач відмовився отримати претензію та підписати акт звіряння взаємних розрахунків.

20.11.2019 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 118 від 18.11.2019 разом з актом звіряння взаємних розрахунків, яку відповідач отримав 04.12.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив, акт звірки взаємних розрахунків не підписав.

Отже, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення заборгованості по орендним платежам в розмірі 30 808,52 грн, а також пені в сумі 1 540,43 грн та 3% річних в розмірі 126,61 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з положеннями статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Судом встановлено, що 01.09.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна № 91, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв в користування нежитлове приміщення. При цьому, сторони погодили, що орендна плата в місяць складає 11 592,00 грн, а також орендар компенсує орендодавцю комунальні витрати за спожиті орендарем за відповідний період часу електроенергію та теплопостачання на підставі виставлених рахунків.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Крім того, судом встановлено, що 31.10.2019 між ТзОВ Електроприлад та ТзОВ Агротренд Груп укладено договір про розірвання договору оренди нерухомого майна № 91 від 01.09.2019. Зокрема, сторони у цьому договорі погодили, що орендар бере на себе зобов`язання сплатити орендодавцю, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок останнього, заборгованість за оренду приміщення та комунальні послуги, згідно акту звірки взаєморозрахунків, станом на 31.10.2019, в термін до 10.11.2019.

Судом також встановлено, що 31.10.2019 між позивачем та відповідачем підписано акт прийому-передачі приміщень з оренди, відповідно до якого орендар повернув, а орендодавець прийняв з оренди нежитлове приміщення, у відповідності до п. 1.2. та п. 1.4. договору, а саме: нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17, корпус № 2, літ. 1-А , та яке розташоване на 2-му поверсі будівлі, кімната № 204, загальною площею 82,8 кв.м.

Отже, з наведеного вбачається, що сторони дійшли згоди про розірвання договору оренди нерухомого майна № 91 від 01.09.2019, та відповідно підписали договір про розірвання договору оренди. Також, з наведеного слідує, що відповідач повернув, а позивач прийняв орендоване нежитлове приміщення згідно акту прийому-передачі приміщень з оренди. При цьому, відповідач в договорі про розірвання договору № 91 взяв на себе зобов`язання сплатити позивачу заборгованість за оренду приміщення та комунальні послуги, згідно акту звірки взаєморозрахунків, станом на 31.10.2019, в термін до 10.11.2019.

Водночас, як зазначає позивач, відповідач відмовляється від підписання акту звіряння взаємних розрахунків у період з 01.09.2018 по 31.10.2019, відповідно не погашає наявну заборгованість в розмірі 30 808,52 грн. На підтвердження зворотного відповідачем не надано суду будь-яких доказів.

Ураховуючи викладене вище, оскільки відповідачем не спростовані обставини, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, що має наслідком стягнення з ТзОВ Агротренд Груп заборгованість з орендних платежів в розмірі 30 808,52 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 540,43 грн та 3% річних в сумі 126,61 грн, нараховані на суму боргу, суд відзначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, у відповідності до п. 8.3. договору, у разі прострочення орендарем строків сплати орендної плати, компенсаційної плати, орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення відповідного платежу.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних і встановив, що їх розмір обчислено позивачем арифметично вірно, відповідно заявлені суми також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Електроприлад задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агротренд Груп (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 17; ідентифікаційний код 41124632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Електроприлад (04050, місто Київ; вулиця Глибочицька, будинок 17; ідентифікаційний код 37145232) заборгованість в розмірі 30 808 (тридцять тисяч вісімсот вісім) грн 52 коп., пеню в сумі 1 540 (одна тисяча п`ятсот сорок) грн 43 коп., 3% річних в розмірі 126 (сто двадцять шість) грн 61 коп. та судовий збір у сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук