Рішення

від 23.03.2020 по справі 910/18973/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.03.2020Справа № 910/18973/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В., розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код 19030825)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТБУД ПЛЮС" (03187, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГОЛОСІЇВСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код 39147844)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Державне підприємство Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва УКРНДПІЦИВІЛЬБУД (03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 50)

про стягнення 46373,94 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення державного майна України по місту Києву звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТБУД ПЛЮС" заборгованості у сумі 46373,94 грн, з яких: 42535,39 грн - орендна плата, 2231,19 грн - пеня, 1276,06 грн - штраф, 331,30 - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди №7875 нерухомого майна, що належить до державної власності від 27.06.2017.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.01.2020 зазначену позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

13.01.2020 через канцелярію суду позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.01.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/18973/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), залучити до участі у справі Державне підприємство "Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва "УКРНДПІЦИВІЛЬБУД" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

31.01.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви тертій особі та довідку про стан заборгованості відповідача за договором оренди №7875.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 20.01.2020, направленою на адресу місця реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТБУД ПЛЮС": 03187, м. Київ, вул. Голосіївська, будинок 3, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвала суду від 20.01.2020 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з відміткою про інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення.

Отже, за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа письмових пояснень щодо позову у порядку ст.168 Господарського процесуального кодексу України до суду не надала.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТБУД ПЛЮС" (відповідач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7875, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, що належить до державної власності - нежилі приміщення на третьому поверсі адміністративної будівлі, розміщене за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, 50, загальною площею 85,10 кв.м., на третьому поверсі адміністративної будівлі (реєстровий № 02497683.1АААДДК939) (далі - майно), що перебуває на балансі Державного підприємства Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва УКРНДПІЦИВІЛЬБУД (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 грудня 2016 року і становить 1129000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює проектні, проектно-вишукувальні, проектно-конструкторські роботи.

Відповідно до п.10.1 договору укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 27 червня 2017 року до 27 травня 2020 року включно.

Згідно з п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

27.06.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, що належить до державної власності - нежилі приміщення на третьому поверсі адміністративної будівлі, розміщеної за адресою: м. Київ, пр-т. Голосіївський, 50, загальною площею 85,10 кв.м (реєстровий № 02497683.1АААДДК939), про що сторонами складено та підписано акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, пр-т. Голосіївський, 50.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - травень 2017 року 9996,17 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди червень 2017 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень місяць 2017 року.

За умовами п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

За змістом пункту 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом неменше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що відповідач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендної плати за період з липня 2019 року по листопад 2019 року, у зв`язку із чим у відповідача утворилася заборгованість з орендної плати, що за розрахунком позивача становить 42 535,39 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання за договором оренди нерухомого майна №7875 від 27.06.2017 позивачем нарахована пеня у сумі 2 231,19 грн (нарахована за загальний період з 16.06.2019 по 11.12.2019), інфляційні збитки у сумі 331,30 грн, штраф у сумі 1 276,06 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

На відносини, пов`язані із орендою державного майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII (чинного на момент виникнення спірних відносин).

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з липня 2019 року по листопад 2019 року відповідач користувався державним нерухомим майном - нежилим приміщенням загальною площею 85,10 кв.м, розміщене за адресою: м. Київ, пр-т. Голосіївський, 50, на третьому поверсі адміністративної будівлі, переданим в оренду за договором №7875 від 27.06.2017 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В пункті 3.6. договору сторони погодили, що відповідач сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% не пізніше 15 числа місяця за звітним.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За розрахунком позивача за період з липня 2017 року по листопад 2019 року у відповідача виникла заборгованість у сумі 42 535,39 грн з оплати орендної плати до державного бюджету.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів в спростування заборгованості по договору №7875 від 27.06.2017 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності у загальному розмірі 42 535,39 грн відповідачем не надано.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи викладене вище, оскільки невиконане зобов`язання з оплати орендної плати на виконання договору №7875 оренди нерухомого майна від 27.06.2017 у розмірі 42 535,39 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 42 535,39 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нарахована пеня у сумі 2 231,19 грн. Нарахування пені здійснено за періоди з 16.06.2019 по 25.06.2019, з 26.06.2019 по 04.07.2019, з 16.08.2019 по 05.09.2019, з 06.09.2019 по 15.09.2019, з 16.09.2019 по 15.10.2019, з 16.10.2019 по 24.10.2019, з 25.10.2019 по 15.11.2019, з 16.11.2019 по 11.12.2019.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків сплати орендної плати передбачена у п. 3.7. договору, відповідно до якого сторони погодили, що якщо орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Враховуючи, що позивач визначив спірний період нарахування основної заборгованості починаючи з липня, та враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, нарахування пені на заборгованість за липень слід здійснювати за період з 16.08.2019, на заборгованість за серпень 2019 - з 16.09.2019, за вересень - з 16.10.2019, за жовтень 2019 - з 18.11.2019.

Здійснивши перерахунок пені та визначивши період нарахування, судом встановлено, що сума пені становить 1899,87 грн, а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.8. договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% штрафу, суд дійшов висновку, що розрахунок штрафу здійснено арифметично правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% штрафу у розмірі 1276,06 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 331,30 грн, то суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Відповідач повинен був здійснити оплату орендних платежів у строк до 15.08.2019 року включно (ч. 5 ст. 254 ЦК України) - за липень 2019 року, у строк до 15.09.2019 року включно - за серпень 2019 року, у строк до 15.10.2019 року включно - за вересень 2019 року, у строк до 15.11.2019 року включно - за жовтень 2019 року, у строк до 15.12.2019 року включно - за листопад 2019 року. Отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з 16.08.2019 (заборгованість за липень 2019 року), з 16.09.2019 (заборгованість за вересень 2019 року), з 16.10.2019 (заборгованість за вересень 2019 року), з 18.11.2019 (заборгованість за жовтень 2019 року), з 16.12.2019 (заборгованість за листопад 2019 року).

Отже, позивач мав право нараховувати інфляційні збитки за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція.

Таким чином, суд здійснивши детальний перерахунок розміру інфляційних втрат, встановив, що за визначений позивачем період сума інфляційних втрат становить 305,52 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТБУД ПЛЮС" (03187, м. Київ, вул. Голосіївська, будинок 3; ідентифікаційний код 39147844) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) заборгованість з орендної плати у сумі 42 535,39 грн, пеню у сумі 1899, 87 грн, інфляційні збитки у сумі 305,52 грн, штраф у сумі 1 276,06 грн та судовий збір у сумі 1906,21 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 23.03.2020.

Суддя О.В. Гулевець