Рішення

від 23.03.2020 по справі 927/80/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2020 року м. Чернігів справа № 927/80/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МК-РОСТОК 14017, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 58 До ОСОБА_1 АДРЕСА_1 про стягнення 5 801 грн. 27 коп.

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2020 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю МК-РОСТОК до ОСОБА_1 про стягнення 5 271,30 грн. заборгованості по орендній платі згідно договору оренди торгового місця № 66 від 01.01.2018р., 334,97 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції та 195,00 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2020р., в порядку ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, постановлено Центру надання адміністративних послуг міста Чернігів протягом п`яти днів з моменту отримання відповідного звернення надати суду інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 .

На виконання вказаних вище вимог, 10 лютого 2020 року до Господарського суду Чернігівської області надійшов лист від 07.02.2020р. № 09-05/614 Центру надання адміністративних послуг міста Чернігів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.02.2020р.:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;

встановлений процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановлені процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Вказана вище ухвала суду від 17.02.2020р., що направлялась відповідачеві на адресу, вказану в позовній заяві, була повернута до суду у зв`язку з відсутністю адресата за місцем проживання.

За змістом ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, вказана вище ухвала суду від 17.02.2020р., є такою, що отримана відповідачем 24.02.2020р.

Таким чином, відповідач належним чином був повідомлений про розгляд Господарським судом Чернігівської області позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю МК-РОСТОК .

У встановлений господарським судом процесуальний строк відповідачем відзив на позовну заяву поданий не був.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МК-РОСТОК зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 07.09.2017р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 064 102 0000 013435.

Осовицька Олена Вікторівна зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця 29.10.1999р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за 2 064 017 0000 013910.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 29.01.2020р., 31.05.2018р. була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за власним рішенням (№ реєстраційної дії 2 064 006 0004 013910).

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України . Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу , тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України , ГК України , іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4 , 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу .

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51 , 52 , 598-609 ЦК України , статей 202-208 ГК України , частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Відповідний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. по справі № 910/8729/18.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернулась до позивача із заявою від 01.01.2018р. про надання в тимчасове платне користування торгового місця № 8 площею 21 м 2 для здійснення торговельної діяльності та супутньої діяльності (зберігання інвентарю, товару) на території плодоовочевої частини ринку Привокзальний за адресою: м. Чернігів, пр. Перемоги - вул. Жабинського. При цьому, відповідач зобов`язалась:

утримувати нестаціонарну малу архітектурну форму в належному санітарному та протипожежному стані, використовувати за призначенням;

дотримуватись правил торгівлі на ринках;

своєчасно вносити орендну плату.

01 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МК-РОСТОК (Орендодавець) в особі директора Довгорук Юрія Олександровича та фізичною особою - підприємцем Осовицькою Оленою Вікторівною (Орендар) був укладений Договір оренди торгового місця № 66 (надалі - Договір).

Згідно умов Договору (п. 1.1, 1.2, 2.1, 3.1 - 3.3, 3.5, 4.1 - 4.3, 6.1, 6.2 та 7.1), Орендодавець за заявою Орендаря надає, а Орендар приймає в оренду (в строкове платне користування) торгове місце № 8 на території плодоовочевої частини ринку Привокзальний за адресою: м. Чернігів, пр. Перемоги - вул. Жабинського, площею 21 кв.м. (надалі - Майно).

Торгове місце використовується Орендарем для провадження торговельної діяльності та супутньої діяльності (зберігання інвентарю, товару тощо).

Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акту приймання-передачі Майна.

Орендна плата становить дві тисячі чотириста сорок п`ять грн. 00 коп. (2445,00) грн. за кожний місяць користування майном, яку Орендар сплачує Орендодавцю.

Оплата проводиться виключно в національній валюті України шляхом безготівкового переказу грошей або в готівковому розрахунку.

Орендна плата підлягає сплаті незалежно від результатів провадження господарсько-торговельної діяльності, фінансового стану Орендаря в строк не пізніше 10 числа поточного місяця.

У випадку користування комунальними та іншими послугами (водо-, енерго-, теплопостачанням тощо), вони відшкодовуються щомісяця Орендарем у сумі фактичних затрат Орендодавця за цінами і тарифами, що діють на момент виставлення рахунку Орендодавцем.

Орендодавець зобов`язався, зокрема передати Орендареві в тимчасове платне користування об`єкт оренди для організації торгового місця.

Орендодавець має право, зокрема вимагати від Орендаря своєчасно та у повному розмірі сплачувати орендну плату, усунення порушень умов Договору тощо.

Орендар зобов`язався, зокрема:

використовувати торгове місце за призначенням та на умовах, визначених Договором;

своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Договір набирає чинності з моменту його укладання, а саме з 01.01.2018р. та укладений строком на один календарний місяць.

Якщо в строк не пізніше 3 (трьох) днів до закінчення дії Договору жодна із сторін письмово не заявить про відмову в продовженні Договору, то дія Договору автоматично продовжується на той самий строк.

Договір укладений у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін.

01 січня 2018 року Сторонами був складений, підписаний та скріплений печатками акт приймання-передачі майна (додаток № 1 до Договору), згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в користування торгове місце № 8 площею 21 м 2 на території плодоовочевої частини ринку Привокзальний за адресою: м. Чернігів, пр. Перемоги - вул. Жабинського; стан майна задовільний, без пошкоджень та такий, що повністю дозволяє використовувати його за призначенням згідно Договору; претензії щодо прийнятого об`єкту, зауваження щодо складання акту відсутні; акт складений та є невід`ємною частиною Договору.

На підставі Договору позивачем за період з січня 2018 року по жовтень 2018 року була нарахована орендна плата в сумі 24 450,00 грн. (рахунки-фактури, а.с. 17 - 21).

Відповідач частково розрахувався з позивачем, сплативши 19 178,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи касовими чеками (а.с. 22 - 23), а тому сума боргу по орендній платі становить 5 271,30 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов`язання шляхом передачі в оренду приміщення.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати не виконав, у зв`язку з чим на день звернення позивача з позовом до суду має заборгованість в сумі 5 271,30 грн.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з того, що відповідач припустився прострочення виконання зобов`язання по сплаті орендної плати, з нього підлягає стягненню 334,97 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції за період з 07.11.2018р. по 31.01.2020р. та 195,00 грн. трьох процентів річних від простроченої суми за період з 07.11.2018р. по 31.01.2020р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами (від 10.05.2018р. № 1, від 27.06.2018р. № 2, від 26.10.2018р. № 8, від 16.12.2019р. № 11 та від 19.12.2019р. № 1) щодо погашення існуючої заборгованості по орендній платі.

Оскільки відповідач своєчасно з позивачем не розрахувався, позивач правомірно звернувся з відповідною позовною заявою до суду.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 2 102,00 грн. судового збору, який покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 173 - 175, 193 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 205, 526, 530, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 129, 165, 233, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю МК-РОСТОК до ОСОБА_1 про стягнення 5 801 грн. 27 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МК-РОСТОК (14017, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 58; код 41575951) 5 271 грн. 30 коп. заборгованості, 334 грн. 97 коп. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 195 грн. 00 коп. трьох процентів річних з простроченої суми та 2 102 грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2020р.

Суддя А.С.Сидоренко