Рішення

від 18.03.2020 по справі 509/692/20

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/692/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

при секретарі Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору: колективного сільськогосподарського підприємства ім. А.В.Трофімова, про визнання права власності в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2020 року позивачка звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області із вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років померла її мати, ОСОБА_2 .

Після смерті відкрилася спадщина у вигляді двох земельних ділянок, розташованих на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, на які за своє життя померла не встигла зареєструвати право власності. У зв`язку із тим, що

31.08.2012 року позивачка звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Нерук Олени Миколаївни, якою була заведена спадкова справа № 9/2012, але за відсутності правовстановлюючих документів на зазначене майно, нотаріусом не видано відповідних свідоцтв про право власності за законом.

У зв`язку із цим позивачка звернулася до суду із вимогою визнання права власності на спадкове майно у вигляді зазначених земельних ділянок в порядку спадкування за законом, після смерті своєї матері - ОСОБА_2 .

В судове засідання позивач не з`явився, однак її представником подано заяву, відповідно до якої представник просив слухати справу за їх відсутністю, заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач, Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області, в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, якою не заперечує проти задоволення позовних вимог, просив розглядати справу за відсутності свого представника.

Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору, колективне сільськогосподарське підприємство ім. А.В.Трофімова, в судове засідання не з`явилася, однак подала до суду заяву, якою також не заперечує проти задоволення позовних вимог, просила розглядати справу за відсутності свого представника.

Суд, враховуючи заяви, подані сторонами по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх з`ясування і доведеність, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

По справі судом встановлено наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 80 років померла мати позивачки, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області 05.03.2012, актовий запис в Книзі реєстрації смертей № 09.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки № НОМЕР_2 загальною площею 4,0634га, розташованої на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), масив № НОМЕР_3 , із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 5123782000:01:003:0178, а також земельної ділянки № НОМЕР_4 загальною площею 0,0435га, розташованої на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), масив № НОМЕР_5 , із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

31.08.2012 року позивачка звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Нерук Олени Миколаївни, якою була заведена спадкова справа № 9/2012, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 31538946 від 31.08.2012р.

Між тим, позивачка не змогла отримати у приватного нотаріуса відповідні свідоцтва про право власності за законом, оскільки, як з`ясувалося, ОСОБА_2 не встигла за життя зареєструвати за собою право власності на вказані земельні ділянки. Тобто на дату відкриття спадщини у померлої були відсутні правовстановлюючі документи на майно.

Згідно п.10 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008р. "Про судову практику у справах про спадкування" відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Позивачка є єдиною спадкоємицею майна після смерті своєї матері, що підтверджується листом приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Могили М.М. від 23.08.2018р. за вих. № 368/02-14.

Відповідно до довідки Молодіжненської сільської ради за вих. № 107 від 05.03.2012р. позивачка постійно (у тому числі на момент смерті) спільно проживала із померлою.

Відповідно до положення частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Саме тому позивачка звернулася до приватного нотаріуса лише 31.08.2012 року, оскільки вважала себе такою, що прийняла спадщину.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини 1 статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. При цьому відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (тобто спадкоємці за законом). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Зазначені земельні ділянки перебували на праві постійного користування у Державного підприємства Сільськогосподарське підприємство ім. А.В. Трофімова , правонаступником якого на даний час є залучена до справи третя особа: КСП ім. А.В. Трофімова.

Померла ОСОБА_2 працювала на цьому підприємстві та по день смерті перебувала у списку членів КСП ім. А.В. Трофімова, що мають право на земельний пай (що підтверджується довідкою КСП ім. А.В. Трофімова за вих. № 21 від 19.10.2016р.).

Розпорядженнями Овідіопольської районної Державної адміністрації від 24.01.2012р. № 74 та № 78 було присвоєно адреси земельним ділянкам, що оформляються у власність громадянам згідно списку (в списку була і покійна ОСОБА_2 , як колишній працівник КСП ім. А.В. Трофімова), затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, вирішено передати безоплатно у власність зазначені земельні ділянки. Також вказаними розпорядженнями доручено відділу Держкомзему в Овідіопольському районі Одеської області зареєструвати та видати громадянам державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру станом на 30.08.2018р. зазначено, що ОСОБА_2 , зареєструвала 14.08.2013р. право власності на земельну ділянку загальною площею 4,0634га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 5123782000:01:003:0178.

Витяг також містить інформацію про державний акт від 14.08.2013р. серії ЯЕ 113098, як документ, що посвідчує право власності.

Між тим, як вже було з`ясовано судом, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а право власності зареєстровано 14.08.2013р., тобто вже після її смерті. Такий державний акт від 14.08.2013р. серії ЯЕ 113098 позивачка ніколи не бачила, а тому, за його відсутністю, приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Нерук О.М. в подальшому не змогла видати їй свідоцтво про право власності за законом.

Протягом 2013-2019 років позивачка намагалася відновити інформацію стосовно наявності документації із землеустрою на вказані дві земельні ділянки, а також отримати копію державного акту від 14.08.2013р. серії ЯЕ 113098, на який посилався витяг з Державного земельного кадастру станом на 30.08.2018р.

Так, Міськрайонне управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську ГУ Держгеокадастру в Одеській області у листах від 02.05.2019р. за вих. № 617/183-19 та вих. №618/183-19 повідомило, що згадана документація із землеустрою на земельну ділянку № НОМЕР_2 , масив № НОМЕР_3 та земельну ділянку № НОМЕР_4 , масив НОМЕР_5 , розташовані на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, до Державного фонду документації із землеустрою на зберігання не надходила.

Листом від 19.03.2019р. за вих. № 400/183-19 Міськрайонне управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську ГУ Держгеокадастру в Одеській області надало викопіювання із плану землекористування Молодіжненської сільської ради на ці дві земельні ділянки.

З 01.01.2019 року набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні від 10.07.2018 року.

Цим Законом були внесені зміни, зокрема, до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року №899 (надалі - Закон № 899).

Відповідно до преамбули Закон № 899 визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Згідно статті 1 Закону № 899 право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 Закону № 899 основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є свідоцтво про право на спадщину, посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно статті 3 Закону № 899 підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Враховуючи зазначені зміни у законодавстві, позивачкою у травні 2019 року було подано відповідну заяву до Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області щодо надання дозволу на розроблення проектно-технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Розглянувши зазначену заяву, Молодіжненська сільська рада своїм рішенням № 1417 від 18.07.2019р. надала позивачці такий дозвіл та рекомендувала замовити розроблення технічної документації.

Розробити таку технічну документацію із землеустрою позивачка доручила ПП ГЕОЗЕМ 8 , яке у подальшому подало її на розгляд до Міськрайонного управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

У свою чергу, Міськрайонне управління в Овідіопольському районі та м. Чорноморську ГУ Держгеокадастру в Одеській області своїми листами від 11.10.2019р. за вих. № 3094/123-19 та вих. № 3095/123-19 повідомило ПП ГЕОЗЕМ 8 про те, що при оформленні зазначених земельних ділянок необхідно дотримуватися вимог статті 49 Закону України Про землеустрій та повернуло технічну документацію із землеустрою.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

У відповідності до цивільного законодавства, однією із умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006р. № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права".

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі "Case of Oneryildis v. Turkey" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Статтею 41 ч. 1, ч. 4 Конституції України передбачено: "Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю… Право приватної власності є непорушним".

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Постановою № 5 Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" в п. 5 передбачено, що при вирішенні питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК України).

Частиною 1 статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Аналогічне визначення "нерухоме майно" міститься у статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно частини 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Суд вважає, що позивачка по справі, ОСОБА_1 , є суб`єктом набуття права власності на спадкове майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

У відповідності до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або основної його частини.

Відповідачем по справі є Молодіжненська сільська рада Овідіопольського району Одеської області, на території якої розташовані зазначені земельні ділянки.

Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 16, 181, 182, 328, 1216-1218, 1220, 1222, 1223, 1296 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 30, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно у вигляді:

- земельної ділянки № НОМЕР_2 загальною площею 4,0634га, розташованої на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), масив № НОМЕР_3 , із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 5123782000:01:003:0178;

- земельної ділянки № НОМЕР_4 загальною площею 0,0435га, розташованої на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), масив № НОМЕР_5 , із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя: Кочко В.К.