Рішення

від 23.03.2020 по справі 703/41/20

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/41/20

2/703/594/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Прилуцького В.О.

за участю секретаря судових засідань Бондаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа-Агро КВГ, про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа-Агро КВГ, про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,81 га, кадастровий номер: 7123780500:02:001:0202, що розташована в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області та належить ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №169681, виданого Смілянською районною державною адміністрацією 20 вересня 2004 року. Позивач є спадкоємцем на це нерухоме майно за заповітом після смерті спадкодавця, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Проте в нотаріальному оформленні права на спадщину йому було відмовлено з підстав того, що у нього відсутній оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Посилаючись на ці обставини позивач звернулався до суду з позовом до відповідача і просить визнати за ним право власності на вказане спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 08 січня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання на 07 лютого 2020 року. Ухвалою суду від 07 лютого 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 березня 2020 року.

Позивач та його представник адвокат Петренко О.В. у судове засідання не з`явились, проте від представника позивача до суду надійшла заява в якій він просить розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове судове засідання не з`явився, але у відзиві на позовну заяву просив суд розгляд справи проводити у його відсутність.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день та час судового розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи не з`явились у судове засідання, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, висловлену письмово, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 26 липня 1997 року Балаклеївською сільською радою народних депутатів Смілянського району Черкаської області. Після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,81 га, кадастровий номер: 7123780500:02:001:0202, що розташована в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області.

24 червня 1992 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Балаклеївської сільської ради, згідно умов якого все майно, яке належатиме їй на момент смерті, заповіла ОСОБА_1 .

Спадкове майно, право на яке позивач просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , належить спадкодавцю згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧР №0163195, виданого Смілянською районною державною адміністрацією 20 січня 1997 року та Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №169681, виданого Смілянською районною державною адміністрацією 20 вересня 2004 року. Ця обставина підтверджується засвідченою начальником Міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаські області копією Державного акта серії ЯБ №169681 від 20 вересня 2004 року, яка знаходиться в матеріалах справи.

З постанови державного нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори від 27 листопада 2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії вбачається, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом звернувся ОСОБА_1 . На підстави поданої ним заяви була заведена спадкова справа №302/2019. Проте нотаріус у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , вказаною постановою відмовив, посилаючись на те, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. А оскільки у ОСОБА_1 відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_2 , нотаріус відмовив позивачу в отриманні на це спадкове майно свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася до ІНФОРМАЦІЯ_2 , то у цьому випадку відносини спадкування регулюються нормами Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).

Частиною 1 ст. 524 ЦК УРСР передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч.1 ст. 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Статтею 549 ЦК УРСР визначено обставини за яких спадкоємець прийняв спадщину, зокрема: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 561 ЦК УРСР, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що особа може набути право на спадкове майно за таких умов: вона є спадкоємцем; нею прийнято спадщину у встановленому законом порядку; спадкодавець на момент смерті мав власність або права, які не припинилися у зв`язку з його смертю.

Суд встановив, що позивач, будучи спадкоємцем за заповітом, прийняв спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 шляхом вступу в управління спадковим майном у виді прав на земельну частку (пай), про що свідчить те, що у позивача був оригінал правовстановлюючого документу на земельну частку (пай), який належав померлій.

Факт прийняття спадщини позивачем після смерті ОСОБА_2 у порядку, передбаченому ст.549 ЦК УРСР, визнає і відповідач у відзиві на позовну заяву. Відповідно до положень ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, що визнаються учасниками справи, доказуванню не підлягають.

Отже, позивач вважається таким, що прийняв спадщину, що лишилась після смерті ОСОБА_2 та має право вимагати визнання за ним права власності на спадкове майно, оскільки у нотаріальному порядку оформити це право з об`єктивних причин не може.

Відповідно до п. 17 розділу Перехідні положення Земельного кодексу України 2001 року, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Таким чином, Сертифікат на право на земельну частку (пай) посвідчує право громадян на відповідну частину земель сільськогосподарського призначення без виділу її в натурі (на місцевості). Державним актом на право власності на земельну ділянку, який видається після виділення власником земельних часток (паїв), посвідчується право власності на вже виділену землю, як об`єкт матеріального світу.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у листі від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , а саме у п. 3.5 роз`яснив, що спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з врахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених у пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

В судовому засіданні було встановлено, що оригінал Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №169681, виданий Смілянською районною державною адміністрацією 20 вересня 2004 року на ім`я ОСОБА_2 , знаходиться у Міськрайонному управлінні у Смілянському районі та м. Смілі Головного управління Держгеокадастру у Черкаські області, оскільки на день його складення ОСОБА_2 померла і не отримала цього правовстановлюючого документа. У зв`язку із цим, у позивача як спадкоємця оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно відсутній з об`єктивних підстав, що позбавляє можливості позивача оформити спадщину в нотаріальному порядку.

З метою усунення обставини, що перешкоджає позивачу оформити права власності на спадкове майно, суд вважає, що за позивачем слід визнати право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,81 га, кадастровий номер: 7123780500:02:001:0202, розташована в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Твердження представника відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, про те, що Головне управління ДПС у Черкаській області не порушувало прав позивача, а тому є неналежним відповідачем у цій справі, уваги не заслуговує з огляду на таке.

Як встановлено судом, спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому до цих правовідносин мають бути застосовані положення ЦК УРСР 1963 року.

Частиною 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо спадкодавець все майно або частину його заповів державі або якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини.

Аналіз зазначеної норми матеріального права дає можливість суду зробити висновок, що перехід спадкового майна у власність держави за наявності передбачених ст. 555 ЦК УРСР підстав не передбачав необхідності вжиття зі сторони держави будь-яких додаткових дій, зокрема прийняття спадщини у порядку встановленому ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР.

ЦК УРСР, чинним на момент відкриття спадщини, не передбачено процедури визнання спадщини відумерлою. Цей інститут спадкового права з`явився лише із набранням чинності ЦК України, тобто починаючи із 01 січня 2004 року.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну податкову службу в Україні в редакції чинній на день відкриття спадщини, до функцій державних податкових інспекцій належало, зокрема, проведення роботи, пов`язаної з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна,майна, що перейшло за правом спадкування до держави.

Системний аналіз норм ЦК УРСР у взаємозв`язку із нормами Закону України Про державну податкову службу в Україні дає суду підстави зробити висновок, що за позовом про визнання права на спадщину, яка відкрилась до 01 січня 2004 року, належними відповідачами є спадкоємці померлого, а за їх відсутності, відмови від спадщини, позбавлення права на спадщину, неприйняття спадщини - держава в особі відповідного органу Державної податкової служби.

Вказані висновки узгоджуються із постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі № 391/769/17, яка згідно ч.4 ст.263 ЦПК України має бути врахована судом під час розгляду цієї справи.

Посилання представника відповідача на положення ст.137 ЦК УРСР суд вважає помилковим, оскільки цієї нормою матеріального права передбачено правові аспекти виявлення та обліку безхазяйного майна, тобто майна, яке не має власника або власник якого невідомий. Норми ст.137 ЦК УРСР, на які посилається у відзиві представник відповідача, розміщені у главі 12 розділу II ЦК УРСР Виникнення і припинення права власності , натомість норми, що регулюють спадкові правовідносини, містяться у розділі VII того ж кодифікованого закону. Таким чином, положення ст.137 ЦК УРСР не регулюють спадкові правовідносини, оскільки мають інший об`єкт регулювання.

На підставі викладено, керуючись ст. 524, 534, 548-549, 555, 561 ЦК УРСР 1963 року, ст. 247, 259, 263 - 265, 273 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа-Агро КВГ про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,81 га, кадастровий номер: 7123780500:02:001:0202, що розташована в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області, та належала ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №169681, виданого Смілянською районною державною адміністрацією 20 вересня 2004 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення (з дня складання повного тексту).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області, юридична адреса: 18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПУО: 43142920.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа-Агро`КВГ, юридична адреса: 20750, Черкаська область, Смілянський район, с. Куцівка, вул. Шевченка, 1-А, код ЄДРПУО: 36779701.

Головуючий: В. О. Прилуцький