Постанова

від 05.07.2007 по справі 28/290-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030,

м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05.07.2007р.

№ 28/290-А

за позовом

Адвокатського об'єднання “Самсон”, м. Київ

до

державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста

Києва

про

визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії

Суддя Копитова О.С.

Секретар судового засідання Царук І.О.

За участю представників сторін:

від позивача    

Решко С.С., голова об'єднання

від відповідача 

Оборський Я.В. (дов. №546/9/10-114 від 20.02.2007), Клєбан О.С.

(дов. №2230/10-114 від 21.06.2007)

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного

судочинства України відповідно до п. 6 Розділу УІІ Прикінцеві та перехідні

положення цього Кодексу.  

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 05.07.07

року  оголошено вступну та резолютивну

частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про

визнання незаконною відмови державної податкової інспекції у Шевченківському

районі м. Києва у видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку за ставкою

єдиного податку 10% на 2007 рік. При цьому позивач просить зобов'язати

відповідача видати свідоцтво про право сплати єдиного податку Адвокатським

об'єднанням "Самсон" за ставкою єдиного  податку 10 відсотків на 2007 рік, починаючи з

1 січня 2007 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач з посиланням на положення

Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності суб'єктів малого підприємництва" зазначає, що зазначеним указом

встановлені виключні критерії для переходу на спрощену систему оподаткування.,

а саме по-перше необхідно бути суб'єктом підприємницької діяльності будь-якої

організаційно-правової форми та форми власності, по-друге, середньооблікова

чисельність працюючих не має перевищувати 50 осіб, по-третє, обсяг виручки від

реалізації послуг за рік не має перевищувати 1 млн. грн.. по-четверте, заяву

про перехід на спрощену систему оподаткування необхідно подати до підрозділу

податкової адміністрації не пізніше за 15 днів до початку наступного звітного

податкового періоду.

Позивач вказує на те, що він відповідає всім наведеним ознакам, а

тому відповідачем листом №1338/10/15-107 від 05.03.2007 року безпідставно було

відмовлено було відмовлено позивачу у переході на спрощену систему

оподаткування за ставкою 10% та видачі відповідного свідоцтва 2007 рік.

Відповідач позов не визнав. В запереченнях на позов, відповідач

посилається на той факт, що запровадження спрощеної системи оподаткування

передбачено саме для суб'єктів малого підприємництва, яким не є позивач,

оскільки зареєстрований в Міністерстві юстиції України, як добровільне

професійне громадське об"єднання, а тому не може застосовувати спрощену

систему оподаткування, обліку та звітності відповідно до Указу Президента

України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів

малого підприємництва”.

Підсумовуючи заперечення на позов відповідач просить

відмовити  в задоволенні позовних вимог в

повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали,

заслухавши  пояснення їх представників,

господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2005 року Міністерством юстиції України зареєстровано

Адвокатське об'єднання “Самсон”, про що отримано свідоцтво № 479. Того ж дня

позивача зареєстровано Шевченківською РДА м. Києва, запис про включення

юридичної особи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій

України №10741200000014662, ідентифікаційний код 34001164.

06.02. 2006 року позивач зареєстрований в державній податковій

інспекції у Шевченківському районі м. Києва як платник податків.

06.03.2006 року позивачу було видано Свідоцтво №2659003275 про

право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва -юридичною особою,

що підтверджує право сплати єдиного податку за ставкою єдиного податку 10% у

2006 році.

13.12.2006 року позивач направив відповідачу письмову заяву про

намір застосовувати спрощену систему оподаткування із зазначенням ставки

оподаткування у розмірі 10% протягом 2007 року.

Листом №1338/10/15-107 від 05.03.2007 року відповідач відмовив

позивачу у застосуванні спрощеної системи оподаткування протягом 2007 року та

видачі відповідного свідоцтва, 

посилаючись на те, що на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності

можуть перейти юридичні особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності. При

цьому, мотивуючи свою відмову відповідач зазначив, що у разі реєстрації

адвокатського об'єднання у міністерстві юстиції України, відповідно до вимог

Закону України "Про адвокатуру", як добровільного професійного

громадського об'єднання( яке відповідно до установчих документів не має на меті

одержання прибутку), таке об'єднання не може у своїй діяльності застосовувати

спрощену систему оподаткування обліку та звітності.

Не погодившись з діями податкового органу позивач звернувся до

суду.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності регулюється

Указом Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та

звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.98 N 727, згідно з яким

спрощена система оподаткування,  обліку

та звітності   запроваджується,  зокрема для юридичних осіб - суб'єктів  підприємницької   діяльності будь-якої організаційно-правової

форми та форми власності, в яких за рік 

середньооблікова  чисельність  працюючих 

не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від  реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа,  який перейшов на спрощену систему

оподаткування,  обліку та  звітності, самостійно обирає одну з наступних

ставок єдиного податку: 6 %  суми  виручки від реалізації продукції (товарів,

робіт,  послуг) без  урахування 

акцизного  збору  у 

разі  сплати податку  на додану вартість згідно із Законом України

"Про податок на додану вартість"; 10 % суми виручки від реалізації

продукції  (товарів, робіт,  послуг), 

за  винятком  акцизного збору,  у разі включення податку на додану вартість

до складу єдиного податку.

Суб'єкти підприємницької  

діяльності  - юридичні особи

сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця  на 

окремий  рахунок  відділень 

Державного   казначейства України.

Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати  єдиного податку встановлюються Державною

податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.

Для переходу на спрощену систему оподаткування,  обліку 

та звітності  суб'єкт  малого 

підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової

служби за місцем державної реєстрації.

Суб'єкт   малого   підприємництва  - 

юридична  особа  обов'язково зазначає, яку ставку єдиного

податку ним обрано.

Заява подається  не  пізніше 

ніж  за  15 

днів  до   початку наступного  звітного 

(податкового)  періоду  (кварталу) 

за умови сплати всіх 

установлених  податків  та 

обов'язкових платежів  за попередній

звітний (податковий) період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку

та  звітності  може 

бути  прийняте  не 

більше  одного  разу  

за  календарний рік.

Орган   державної  податкової 

служби  зобов'язаний  протягом десяти  робочих 

днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або

надати письмову мотивовану відмову.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що

господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є

підприємництвом. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети

одержання прибутку.

Статтями 42, 45 вказаного Кодексу визначено, що підприємництво -

це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська

діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою

досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, яка

здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір

підприємця. Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність

не є основною, положення цього Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності,

яка за своїм характером є підприємницькою.

Згідно зі ст. ст. 52, 53 Господарського кодексу України некомерційне

господарювання - це самостійна систематична господарська діяльність, що

здійснюється суб'єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних,

соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна

господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання на основі

права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які

визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого

самоврядування з урахуванням вимог, передбачених цим Кодексом та іншими

законами. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єктами

господарювання на основі права власності або права оперативного управління в

організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління

чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених цим

Кодексом та іншими законами.

У разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи,

зареєстрованої як суб'єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької

діяльності, до неї застосовуються положення цього Кодексу та інших законів,

якими регулюється підприємництво.

Згідно зі ст. 62 Господарського кодексу України підприємство -

самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної

влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для

задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення

виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в

порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва,

так і для некомерційної господарської діяльності.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” №755-ІУ від 15.05.2003 державна

реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним

реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного

значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній

адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання

фізичної особи - підприємця.

Згідно із ст. 1 Закону України „Про об'єднання громадян” №2460-ХІІ

від 16.06.1992 об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене

на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і

свобод. Об'єднання громадян визнається політичною партією або громадською

організацією.

Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та

захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових,

національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів (ст. 3 Закону).

Дія цього Закону не поширюється на об'єднання громадян, що мають

основною метою одержання прибутку.

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про об'єднання громадян”

легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і

здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. У разі

реєстрації об'єднання громадян набуває статусу юридичної особи. Легалізація

громадської організації здійснюється відповідно Міністерством юстиції України,

місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами

сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Відповідно до ст. 21 зазначеного Закону об'єднання громадян може

мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної

діяльності.

Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше

майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте

від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами,

установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних

коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Дія Закону України „Про об'єднання громадян” не поширюється на

релігійні,  кооперативні організації,

об'єднання громадян, що мають основною метою одержання  прибутків, комерційні  фонди, 

органи  місцевого  та регіонального  самоврядування  (в 

тому  числі ради і комітети

мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети),

органи громадської  самодіяльності  (народні 

дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян, порядок

створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством (ст. 1).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про адвокатуру” адвокатура

України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з

Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні

інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних

осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах

верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити

своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські

фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього

Закону та статутів адвокатських об'єднань (ст. 4 Закону).

Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності,

самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань

провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом

Міністрів України. Адвокатські об'єднання письмово повідомляють місцеві органи

влади про свою реєстрацію, а адвокати - про одержання свідоцтва на право

займатися адвокатською діяльністю.

Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації

адвокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів,

права та обов'язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що

належать до їх діяльності, регулюються статутом відповідного об'єднання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №302

затверджене Положення Про порядок реєстрації адвокатських об'єднань. Відповідно

до статті 4 Закону України "Про адвокатуру" та п.1 Положення

реєстрація адвокатських колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань

провадиться у Мінюсті. За результатами розгляду заяви можуть бути прийняті такі

рішення про:  реєстрацію адвокатського

об'єднання;  відмову в реєстрації

адвокатського об'єднання; залишення заяви без розгляду. У разі реєстрації

адвокатського об'єднання йому видається свідоцтво про реєстрацію та

присвоюється відповідний номер, що вноситься до Реєстру адвокатських об'єднань.

Якщо статутні або інші документи, подані до реєстрації

адвокатського об'єднання, суперечать законодавству України, приймається рішення

про відмову в реєстрації, яке в 10-денний термін надсилається заявникові (ст.

10 Положення).

В Статуті позивача передбачено, що він є професійним громадським

об'єднанням адвокатів, яке здійснює свою діяльність на принципах верховенства

закону незалежності, демократизму, гуманізму, конфіденційності і покликане

сприяти захисту прав, свобод та представленню законних інтереси громадян

України, іноземних громадян, осіб без громадянства, українських та іноземних

юридичних осіб, поданню їм іншої юридичної допомоги. (Р.1), набуває прав  юридичної особи з дня його реєстрації, має самостійний

баланс, рахунки в установах банків, печатку, штампи зі своїм найменуванням,

бланки, власну символіку, зразки якихзатверддуються Президентом об"єднання

і реєструються у встановленому законом порядку (Р. 4-5).

Майно об'єднання становлять кошти, а також інші цінності,

необхідні для здійснення його статутної діяльності. Джерелами формування

майна  об'єднання є надходження від

надання юридичних послуг, добровільних грошових та майнових внесків

підприємств, установ, організацій, окремих громадян, в тому числі іноземних;

вступних та благодійних внесків; позик та кредитів (включаючи валютні) банків

та інших фінансово -кредитних установ; інших надходжень, не заборонених чинним

законодавством (Р 5).

Відповідно до п. 2.1 Статуту основною метою діяльності Об'єднання

є поєднання зусиль адвокатів-членів Об'єднання для надання юридичної допомоги

юридичним і фізичним особам, підвищення рівня кваліфікації адвокатів та захисту

професійних і соціальних прав та інтересів адвокатів.

Жодним пунктом Статуту не передбачено, що діяльність позивача

передбачає  одержання прибутку згідно з

нормами відповідних законів та метою створення Об'єднання є отримання прибутку.

Відповідно до ч. 2 ст.  59

Конституції України для забезпечення права на захист від обвинувачення та

надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних

органах в Україні діє адвокатура.

Згідно з п. 14 ст. 92 Конституції України виключно законами

України визначаються основи організації та діяльності адвокатури.

Статтею 5 Закону України “Про адвокатуру” встановлено, що адвокати

дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки

щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового

характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють

представництво в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними

особами; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям;

здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної

діяльності громадян і юридичних осіб, виконують свої обов'язки відповідно до

кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього

слідства.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 16.11.2000

у справі N 13-рп/2000 (справа N 1-17/2000 про право вільного вибору захисника),

держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб'єктів надання

правової допомоги та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства України з

цього питання дає підстави визначити, зокрема, такого суб'єкта надання правової

допомоги -адвокатуру України як спеціально уповноважений недержавний

професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від

обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших

державних органах (частина друга статті 59 Конституції України);

Згідно з зазначеним Рішенням Конституційного Суду України

положення частини другої статті 59 Конституції України про те, що для

забезпечення права на захист від обвинувачення в Україні діє адвокатура, треба

розуміти як одну з конституційних гарантій, що надає підозрюваному,

обвинуваченому і підсудному можливість реалізувати своє право вільно вибирати

захисником у кримінальному судочинстві адвоката, тобто особу, яка має право на

заняття адвокатською діяльністю. У такий спосіб держава бере на себе обов'язок

забезпечити реальну можливість надання особам кваліфікованого захисту від

обвинувачення, якщо цього вимагають інтереси правосуддя.

З наведеного в сукупності вбачається, що адвокатські об'єднання

здійснюють особливий правозахисний вид діяльності пов'язаний з наданням

юридичної  допомоги, що на думку суду, не

пов'язано з підприємницькою діяльністю.

Посилання позивача на те, що 

він є юридичною особою і тому є суб'єктом підприємницької діяльності, на

якого поширюється дія норму Указу Президента України “Про спрощену систему

оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, є

безпідставним, оскільки сам факт реєстрації юридичної особи не доводить

здійснення зазначеною особою саме підприємницької діяльності, як і не доводить

факт створення позивача саме з метою отримання прибутку.

Статут від 17.11.2005 року, затверджений Установчими зборами

Адвокатського об'єднання “Самсон”, в установленому порядку легалізовано

Міністерством юстиції України.

Тобто уповноваженим державою органом перевірено його на

відповідність вимогам Законів України „Про об'єднання громадян”, "Про

адвокатуру", у т.ч. створення об'єднання не з метою отримання прибутку.

Реєстрація позивача як платника податків, так і факт подачі

декларацій з податку на прибуток також не доводить, що позивач здійснює саме

підприємницьку діяльність.

Суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 

12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката

здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і

адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Разом з тим суд відзначає, що об'єктом оподаткування за спрощеною

системою оподаткування, обліку та звітності, визначеною Указом Президента

України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів

малого підприємництва” від 03.07.98 N 727, є обсяг виручки від  реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг), який за рік не перевищує 1 млн. гривень.

При цьому, згідно з цим Указом Президента України виручкою від

реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана

суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу

за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Суд вважає, що отримання плати (за договором) за надання

адвокатами (адвокатським об'єднанням) правової допомоги та отримання виручки за

здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) не є тотожними

поняттями відповідно до норм чинного законодавства і з урахуванням особливого

статусу адвокатури, як спеціально уповноваженого недержавного професійного

правозахисного інституту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім

випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не довів суду правомірність своїх вимог.

Враховуючи всі викладені обставини в їх сукупності, господарський

суд приходить до висновку щодо безпідставності вимог позивача та вважає їх

такими , що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 72, 94, 97, 158-163 КАС України,

господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної

сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,

встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції

протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами,

встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд

першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом

двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                     

О.С.  Копитова