Постанова

від 23.03.2020 по справі 461/3633/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/3633/19 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 22-ц/811/3477/19 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 жовтня 2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

в травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області у виконавчому провадженні №55011859.

В обґрунтування скарги зазначає, що у Галицькому відділі державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває на виконанні виконавче провадження № 55011859 з виконання виконавчого листа, виданого 24.01.2017 року Галицьким районним судом м. Львова у справі № 466/8824/16ц про стягнення з нього аліментів на неповнолітнього сина в розмірі 1/4 з всіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.09.2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягувач подала виконавчий документ до виконання 26.10.2017 року, що спричинило утворення заборгованості за сплату аліментів за попередні періоди. На адресу його місця праці у ТОВ АТБ-маркет державним виконавцем направлена постанова про стягнення з його заробітної плати 50% щомісячно, де 1/4 частина заробітку - поточні аліменти, решта - погашення заборгованості за період з 01.09.2015 року до моменту прийняття постанови державного виконавця до виконання. Зазначає, що всупереч вимогам ч. 4 ст. 71 ЗУ Про виконавче провадження державний виконавець не зробив розрахунку заборгованості по аліментах, запропонувавши роботодавцеві визначити її самостійно, і на його звернення про видачу копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, державний виконавець не надав, внаслідок чого йому невідомий розмір заборгованості зі сплати аліментів. З наведених підстав просив визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області у виконавчому провадженні № 55011859 та зобов`язати державного виконавця надати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала суду є незаконною з підстав неправильного застосування норм процесуального права, оскільки суд залишив скаргу без розгляду у зв`язку з його неявкою двічі без поважної причини в судове засідання. Стверджує, що суд неправильно застосував норму процесуального права, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Вважає, що його неявка в судове засідання не перешкоджала розгляду справи по суті без участі. Просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення з врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Залишаючи скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Галицького ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області без розгляду, суд першої інстанції керувався положеннями п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, та виходив з того, що скаржник повторно не з`явився в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до положень п.3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно положень ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, відповідно до положень ч. 5 ст. 223 ЦПК України та п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України залишення позову без розгляду у випадку повторної неявки позивача в судове засідання є можливим лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Стаття ст. 447 ЦПК України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до роз`яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, яким повідомлено про час і місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.

З матеріалів справи вбачається, що судові засідання по розгляду скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Галицького ВДВС м.Львів ГТУЮ у Львівській області призначалися на 29.05.2019 року, 14.06.2019 року, 16.09.2019 року та 07.10.2019 року, в матеріалах справи містяться докази повідомлення скаржника про судові засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 10, 15, 22).

Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду з підстав повторної неявки його в судові засідання, призначені на 29.05.2019 року, 14.06.2019 року, 16.09.2019 року та 07.10.2019 року, про які скаржник був повідомлений належним чином, суд першої інстанції не врахував положеньч. 2 ст. 450 ЦПК України, відповідно до якої неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Слід зазначити і те, що суд не визнавав явку ОСОБА_1 в судове засідання обов`язковою.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2018 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 жовтня 2019 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Постанова складена 23.03.2020 року.

Головуючий: Шеремета Н. О.

Судді: Крайник Н. П.

Цяцяк Р. П.