Постанова

від 23.03.2020 по справі 335/11839/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.03.2020 Справа № 335/11839/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 335/11839/19 Головуючий у 1 інстанції: Апаллонова Ю.В.

№ 22-ц/807/713/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Полякова О.З.

Кухаря С.В.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького муніципального театру - лабораторії Ві про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИВ

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Запорізького муніципального театру - лабораторії Ві про визнання дій незаконними.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що Запорізькому муніципальному театру - лабораторії Ві потрібен був освітлювач (електроосвітлювач) та навесні 2019 року театр дав об`яву. Позивач звернувся до театру з приводу працевлаштування, однак йому відповіли, що у 2011-2012 роках він вже працював в театрі та що він поганий освітлювач і на роботу його не приймуть. Після цього він звертався у серпні до керівника ОСОБА_2 , однак вона знову повідомила, що його роботою у театрі не задоволені, у зв`язку із чим на роботу його брати не будуть. Після усної відмови у прийнятті на роботу, позивач звернувся до ОСОБА_2 з заявою від 12.09.2019 року, в якій просив надати докази, що він є поганим освітлювачем та відмовляє йому в прийнятті на роботу. Цю заяву було подано до відділу кадрів. У відповіді від 12.09.2019 року ОСОБА_2 повідомила, що позивач не надав документів відділу кадрів та те, що у театрі Ві вже проходить стажування освітлювач з технічною освітою.

13.09.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання інформації щодо того, з якої дати працівник проходить стажування у театрі. Однак ОСОБА_2 посилаючись на захист персональних даних відмовила у наданні відповіді, а тому позивач зазначає, що він має електротехнічну освіту та має досвід роботи освітлювачем у різних держустановах і вважає, що відповідач відмовила у прийнятті на роботу позивачу незаконно, прийняла на посаду освітлювача особу, яка не має відповідно досвіду роботи освітлювачем.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд, визнати, що відповідач відмовив у прийнятті на роботу до Запорізького муніципального театру - лабораторії Ві незаконно.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2019 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Зазначає, що під час розгляду судом першої інстанції повно й всебічно вивчені всі обставини справи, наявним доказам надано належної оцінки. Рішення суду є законним, обґрунтованим. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що до Запорізького муніципального театру -лабораторії Ві керівником якого, згідно до наказу № 186 к/тр від 26.10.2018 року є ОСОБА_2 , 12.08.2019 року звернувся ОСОБА_1 із заявою від 12.08.2019 року, в якій просив надати копії документів на підставі яких директор Театру Ві ОСОБА_2 стверджує, що ОСОБА_1 поганий освітлювач і відмовляє у прийомі на роботу. (а.с. 11). 12.09.2019 року за вих. №178 на звернення ОСОБА_1 від 12.09.2019 року директор-художній керівник ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_1 про те, що на теперішній час ОСОБА_1 не були надані документи згідно до порядку оформлення працівника для детального ознайомлення відділом кадрів і призначення часу для проведення співбесіди, а саме: паспорт, трудова книжка, документи про професійну освіту або про професійну підготовку(диплом),воєнний квиток або приписне свідоцтво, довідка про присвоєння ідентифікаційного коду, документ спеціаліста з групою допуску з електробезпеки для оформлення подальших трудових відносин.

Окрім того, на час телефонного звернення відповідна вакансія в Театрі Ві була відсутня, а на даний час на підприємстві проходить стажування працівник з технічної освітою з відповідною до вимог групою допуску на посаду електрик (а.с.12).

13.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Театру Ві з заявою в якій просить повідомити з якого числа прийнято на роботу (стажування) в Театр Ві той працівник, про якого зазначено у відповіді на звернення від 12.09.2019 року, зазначити точну дату. (а.с.13-14).

11.10.2019 року за вих. №197 на звернення ОСОБА_1 від 13.09.2019 року директором -художнім керівником Театру Ві ОСОБА_2 повідомлено про неможливість надання запитуваної інформації стосовно працівників Театру Ві у зв`язку із тим, що запитувана інформація містить інформацію, що є персональними даними (а.с.15).

З матеріалів справи також встановлено, що між адміністрацією та трудовим колективом Запорізького муніципального театр-лабораторії Ві на 2018-2021 рр. укладено колективний договір, зареєстрований Управлінням з питань праці Запорізької міської ради №300 від 05.11.2018 р. (а.с.53) та головою Первинної організації Профспілки Запорізького муніципального театру -лабораторії Ві 10.09.2018 року погоджено, директором -художнім керівником Запорізького муніципального театру -лабораторії Ві затверджено 10.09.2018 року Правила внутрішнього трудового розпорядку Запорізького муніципального театру-лабораторії Ві на 2018-2021рр (а.с.55-60)

Відповідно до п. 2 Правил працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору (контракту)(п.п.2.1.). При укладенні трудового договору особа, яка влаштовується на роботу повинна: надати заяву про прийом на роботу на ім`я директора -художнього керівника театру (п.п.2.2.1), надати паспорт або інших документ, що посвідчує особу, надати трудову книжку, надати військовий квиток або документ, що його замінює, надати довідку з реєстраційним номером облікової картки платника податків, надати диплом або інший документ, що засвідчує відповідну освіту чи професійну підготовку (при прийомі на роботу, яка потребує спеціальних знань, надати документ про стан здоров`я (медична довідка) та інші документи у випадках передбачених законодавством, надати письмову згоду на збір та обробку інформації(п.п. 2.2.2.-2.2.8 Правил). Прийом на роботу, оформлюється наказом по театру, який об`являється працівникові під підпис. (п.2.2.9). (а.с.56-57).

Відповідно до ч.2 ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладання трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

За змістом вимог статей 21, 22 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частиною 1 ст. 22 КЗпП забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Конституцією України передбачене будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається (ч.2 ст.22 КЗпП).

Відповідно до ст. 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Пленум Верховного Суду України у п.6 Постанови № 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснив, що відповідно до ч.2 ст. 232 КЗпП України суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудових договорів в тому числі осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов`язаний укласти трудовий договір або які вважають, що їм відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим ст. 22 КЗпП України.

Отже, відповідно до положень статті 21 КЗпП України укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або упововаженого ним органу.

Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом.

За змістом статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Отже, за загальним правилом трудового законодавства трудовий договір укладається в письмовій формі. Проте перед тим як перейти до документального оформлення трудових відносин, особа, яка бажає працевлаштуватися, має, відповідно до ч. 2 ст. 24 КЗпП, надати роботодавцеві усі необхідні для цього документи.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, що із заявою про прийняття на роботу ОСОБА_1 до Театру Ві не звертався, жодних документів, порядок подання та обсяг який визначений як ст. 24 КЗпП України, так і Правилами внутрішнього трудового розпорядку Театру Ві не надав.

Отже, як зазначив суд першої інстанції, позивачем усупереч вимог ст. ст. 77-81 ЦПК України будь-яких доказів подання заяв про прийняття на роботу, доказів відмови у прийнятті таких заяв не надано, як і не підтверджено доказами, що позивач звертався до відповідача з проханням про працевлаштування на посаду, яка відповідає кваліфікаційному рівню позивача, і позивачеві в такому зверненні було безпідставно відмовлено, як і не доведено жодним доказом подання відповідачу документів, перелік яких визначений ст.24 КЗпП України та Правилами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що закон не зобов`язує звертатися виключно письмово з заявою про прийняття на роботу, фактично зводяться до одностороннього тлумачення регулюючого спірні правовідносини законодавства і суперечать приписам ст. 21-24 КЗпП України.

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2019 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 23 березня 2020 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: О.З. Поляков

С.В. Кухар