Рішення

від 24.03.2020 по справі 460/4320/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2020 року м. Рівне №460/4320/19 Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ГЛАС" доГоловного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ГЛАС" (далі - ТОВ "Трейд Сервіс Глас", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - відповідач 2), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 04.11.2019 №1321931/42849556 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 01.08.2019, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ГЛАС";

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ГЛАС" від 01.08.2019 №1.

В обґрунтування таких вимог позивач зазначав, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкової накладної прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Зокрема наголошував, що зі змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної вбачається, що реєстрація податкової накладної була зупинена з покликанням, що така податкова накладна відповідає пп.1.6 п.6 Критеріїв ризиковості платника податку. При цьому, у квитанції не вказано розрахункового показника за кожним критерієм. На момент зупинення реєстрації податкової накладної був відсутній будь-який належним чином затверджений нормативно-правовий акт, який би врегульовував питання визначення підстав для зупинення реєстрації податкових накладних. Критерії ризиковості платника податку, викладені в листі ДФС України від 05.11.2018 та опубліковані 13.11.2018, не можуть вважатися таким, оскільки не є нормативно-правовим актом. Крім того, вказував на те, що позивачем було надано для фіскального органу письмові пояснення та первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій, за результатами чого було виписано відповідну податкову накладну. Також позивач наголошував, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019, яке набрало законної сили 10.12.2019 у справі №826/12108/18, визнано протиправними та нечинними п.10, п.20, п.21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, ствердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21.02.2018 "Про ствердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних". Таким чином, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.12.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 24.01.2020 на 10:15 год.

У відзивах на позовну заяву представник відповідачів проти задоволення позову заперечував повністю. Зазначив, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної відповідачем було чітко зазначено критерії оцінки ступеня ризику, які зумовили зупинення реєстрації податкової накладної, а рішення комісії є обґрунтованим, оскільки платником податків не надано всіх необхідних документів, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено. Просив повністю відмовити у задоволенні позову (а.с.69-74).

Ухвалою суду від 27.01.2020 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 27.02.2020 о 14:30 год.

Ухвалою суду від 27.02.2020 вирішено перейти до розгляду справи №460/4320/19 у порядку письмового провадження.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю, з огляду на наступне.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що 27.06.2019 між ТОВ "Трейд Сервіс Глас" (далі - Постачальник) та ПАТ "Шахта "Надія" (далі - Покупець, Замовник) укладено договір на закупівлю товарів №1814-27-06-173, предметом якого є зобов`язання Постачальника у 2019 році систематично поставити і передати у власність Покупця певну продукцію, зокрема рукавиці комбіновані з подвійним надолонником, що за ДК 021:2015 відноситься до групи товарів за кодом 18140000-2 - Аксесуари для робочого одягу, а Замовник зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму в порядку та на умовах згідно договору. Ціна договору становить 144000, 00 грн. з ПДВ. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно з п.5.2 вказаного договору Покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 14 календарних днів, але не пізніше 30 днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (а.с.27-32).

Товар купувався позивачем у TOB "ГЛОБАЛ ТЕКС", на підставі договору купівлі-продажу №030601 від 03.06.2019 (а.с.36-38).

Поставка товару підтверджується копіями видаткових накладних №РН-00006 від 25.07.2019, №РН-00008 від 26.07.201, №РН-00009 від 29.07.2019, №РН-00010 від 30.07.2019 (а.с.39-42).

01.08.2019 відбулось відвантаження товару, а саме: рукавиць комбінованих із подвійним надолонником, що підтверджується видатковою накладною №4 від 01.08.2019 на суму 116352, 00 грн. в кількості 4 040,00 пар по ціні 24,00 грн. без ПДВ за 1 пару (а.с.33).

Вантажний транспорт для доставки товару не залучався.

По факту відвантаження товару позивачем було відправлено на реєстрацію податкову накладну №1 від 01.08.2019 на суму 116352,00 грн. (а.с.23).

29.08.2019 податковим органом сформовано квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 01.08.2019, з реєстраційним номером документу: 9195410889. У такій квитанції вказано, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 01.08.2019 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.24).

24.10.2019 відповідач 1 надіслав на адресу ТОВ "Трейд Сервіс Глас" лист, в якому повідомлялося про те, що позивач перестав відповідати критеріям ризиковості (а.с.44).

01.11.2019 позивачем подано на розгляд Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації повідомлення №1 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено (а.с.25).

До вказаного повідомлення було надано пояснення та підтверджуючі документи в частині господарської операції, податкова накладна по якій зупинена (а.с.26-43).

04.11.2019 Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення №1321931/42849556, яким платнику податків відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 01.08.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою зазначено ненадання платником податку копій документів, а саме: договори, довіреності, акти керівного складу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків (а.с.21-22).

22.11.2019 позивач звернувся до податкового органу з письмовими поясненнями, в яких просив детально вивчити перелік наданих ним документів та розблокувати податкову накладну №1 від 01.08.2019 з контрагентом "Шахта "Надія"(а.с.45-46).

26.11.2019 Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення за результатами розгляду скарги на рішення комісії регіонального рівня, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №42512/42849556/2, яким скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін (а.с.47).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, доказам, наявним у справі, суд зазначає наступне.

Насамперед, вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що предметом його розгляду є питання дослідження правомірності дій відповідача 1 щодо зупинення реєстрації податкової накладної, зокрема, щодо відповідності таких дій приписам п.201.16. ст.201 ПК України та порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також наявність підстав для прийняття відповідного оскаржуваного рішення, без з`ясування питань, які не відносяться до предмета та обґрунтування заявленого адміністративного позову, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.12.2018 у справі №813/3731/17.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд виходить з такого.

Відповідно до п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України (далі - ПК України) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відтак, після настання однієї із подій, у платника податків виникає обов`язок оформити податкову накладну та подати її на реєстрацію.

Судом встановлено, що позивачем, за датою відвантаження товару, сформовано податкову накладну №3 від 01.08.2019 та подано на реєстрацію.

За правилами п.185.1 ст.185 ПК України, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

При цьому, згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, саме на дату виникнення податкових зобов`язань та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг, платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

У відповідності до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (далі - Порядок №1246) податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до п.12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування: реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами: відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку №1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

З наведених норм слідує, що законодавець встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою.

При цьому, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати: 1) порядковий номер та дату складення податкової накладної; 2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; 3) пропозицію про надання платником податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

Положеннями п.201.16 ст.201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" №117 від 21.02.2018 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117; чинний на час складення податкової накладної, її зупинення та прийняття оскаржуваного рішення).

Згідно з п.5 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до п.10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Відповідно до вимог п.12, 13 Порядку №117, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з приписами п.14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктом 15 Порядку №117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Згідно з вимогами п.18-20 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до вимог п.21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Як встановлено судом, в оскаржуваному рішенні зазначено, що позивачем не надано копій документів: договорів, довіреностей, актів керівного складу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

При цьому, вказано про те, що документи, які не надано слід підкреслити, однак жодних підкреслень оскаржуване рішення не містить

Разом з тим, як встановлено судом, позивачем направлено відповідачу пояснення та копії первинних документів на підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній, реєстрацію якої зупинено.

В порушення наведених вимог законодавства, в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме із наданих документів складені з порушенням законодавства та норми якого саме закону порушено, або яких саме документів не вистачає.

У рішенні також не обґрунтовано причини неприйняття до уваги поданих позивачем документів.

Крім того, зі змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Проте, на день розгляду даної адміністративної справи критерії ризиковості платників податків існують виключно у вигляді листа ДФС України. Вказані Критерії ризиковості платника податку не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п.10 Порядку №117.

Наявний на офіційному веб-порталі Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v2601201-19) лист Міністерства фінансів України від 06.08.2019 №26010-06-5/20111, згідно якого Міністерство фінансів України погоджує Критерії ризиковості платника податку, Критерії ризиковості здійснення операцій та Перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, надіслані листом Державної фіскальної служби України від 05.08.2019 №2063/4/99-99-29-01-01-13, суд не може вважати належним доказом погодження Міністерством фінансів України Критеріїв ризиковості платника податку, викладених в листі ДПС України від 07.08.2019 №1962/99-99-29-01-01, оскільки з вказаного листа неможливо встановити, що він стосується саме Критеріїв ризиковості платника податку, викладених в листі ДПС України від 07.08.2019 №1962/99-99-29-01-01.

Зворотного відповідачами суду не повідомлено, а судом самостійно не встановлено.

Так само, наявний на офіційному веб-порталі Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v2601201-18) лист Міністерства фінансів України від 31.10.2018 №26010-06-5/28170, згідно якого Міністерство фінансів України погоджує критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, надіслані листом Державної фіскальної служби України від 29.10.2018 №3104/4/99-99-07-05-04-13, за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця, суд вважає неналежним доказом погодження Міністерством фінансів України Критеріїв ризиковості платника податку, викладених в листі ДФС України від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18, оскільки з вказаного листа неможливо встановити, що він стосується Критеріїв ризиковості платника податку, викладених в листі ДФС України від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18. Пунктом 10 Порядку №117 передбачено право Мінфіну або погодити, або надіслати ДФС на доопрацювання надіслані на погодження Критерії ризиковості платника податку, при цьому не передбачено право Мінфіну погоджувати такі критерії з умовами.

Тобто, доказів дотримання ДФС умов погодження Мінфіном Критерії ризиковості платника податку матеріали справи не містять.

З огляду на відсутність державної реєстрації, вказані листи не можуть вважатись актами управління довгострокового та неодноразового застосування, які встановлюють, змінюють або припиняють загальні правила регулювання однотипних відносин щодо широкого кола осіб, а тому мають виключно інформативно-рекомендаційний характер.

Більше того, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні ст.117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до ст.7 КАС України.

Висновок аналогічного характеру викладений в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №822/1878/18.

Суд наголошує, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Отже, контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми п.13 Порядку №117, оскільки ним не зазначено у квитанції конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації такої податкової накладної.

Такий висновок суду базується на тому, що контролюючим органом у квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію ризиковості, визначеного у пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, які не є нормативно-правовим актом. Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і положення п.13 Порядку №117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Також, слід зазначити, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної в обов`язковому порядку зазначається не лише сам критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, а й вказується розрахований показник за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної даних про розрахунковий показник критерія (їв) ризиковості платника податку немає.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2018 у справі №822/1817/18 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Більше того, суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019 у справі №826/12108/18, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019, визнані протиправними та нечинними п. 10, п. 20, п. 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 р. "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Крім того, відповідачем також не надано суду ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

Тобто, в даному випадку судом встановлено, що податковим органом порушено законодавство при прийнятті рішення про зупинення реєстрації податкової накладної, що є передумовою прийняття безпідставного рішення про відмову в її реєстрації.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Разом з тим, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи, контролюючим органом зазначених вище принципів при прийнятті рішення про відмову в реєстрації податкової накладної дотримано не було.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації та скасування такого рішення.

Щодо позовних вимог про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає таке.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них.

Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988 (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом" є наступні: будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію; фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав; закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади. Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Європейський суд з прав людини у п.50 рішення від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (заява №28924/04) констатував: "що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28, 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до змісту ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, згідно з приписами ст.245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд також враховує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на Державну податкову службу України обов`язку зареєструвати податкову накладну позивача не вважатиметься втручанням у її дискреційні повноваження.

На підставі зазначеного, а також з огляду на ту обставину, що відповідачами будь-які підставні та правомірні зауваження до поданих позивачем документів не висловлено, суд уважає, що порушені права позивача підлягають захисту, як шляхом визнання протиправним спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, так і шляхом зобов`язання зареєструвати вказану вище податкову накладну.

Підсумовуючи викладене в його сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову ТОВ "Трейд Сервіс Глас" у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Оригінал платіжного доручення про сплату судового збору від 17.12.2019 №80 знаходиться у матеріалах справи (а.с.4).

Крім того, позивачем подано клопотання про стягнення з відповідачів понесених позивачем витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу. При цьому, згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стороною відповідачів подано письмові заперечення на клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу. На обґрунтування таких заперечень вказано про неспівмірність понесених витрат, так як представник позивача здійснює супровід аналогічних справ і подвійне опрацювання нормативно-правових актів, як вказано в акті виконаних робіт, є безпідставним. Також зазначав, що подані представником позивача документи не містять погодинної вартості наданих послуг, а також часу, витраченого на кожну з перелічених в рахунку та акті виконаних робіт послуг. Договір про надання правової допомоги недостатньо деталізує надані послуги. За наведеного, представник відповідачів просив у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити.

На виконання вимог ч.4 ст.134 КАС України стороною позивача подано до суду: копію договору №12/12-1 про надання правової допомоги адвокатським об`єднанням від 12.12.2019 (а.с.48-50), ордер на надання правової допомоги серії РН-645 №215 від 16.12.2019 (а.с.51), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1685 (а.с.52), акт приймання-передачі наданих послуг №02/01-2 від 02.01.2020 (а.с.92-93), рахунок на оплату послуг №02/01-2 від 02.01.2020 (а.с.84), копію виписки з банківського рахунку АО "Прищепа і Партнери" (а.с.95).

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Суд враховує, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15.

Поряд з цим, на переконання суду, з урахуванням характеру справи, враховуючи представництво адвоката по даній справі в аналогічних спорах, зокрема, де позивачем є ТОВ "Трейд Сервіс Глас", суд дійшов висновку, що вказаний в акті прийому-передачі наданих послуг від 02.01.2020, час опрацювання нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини та суть спору, пошуку та аналізу судової практики - 1,5 год., не є співмірним з заявленою вартістю послуг - 1000 грн. за 1 годину роботи.

З огляду на наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджений належним чином, та є частково співмірним з складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та підлягає розподілу за наслідками судового розгляду справи.

Таким чином, до складу судових витрат відноситься вартість адвокатських послуг у сумі 7000,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ГЛАС" (провулок Мирогощанський, буд.15, м. Дубно, Дубенський район, Рівненська область, 35604, код ЄДРПОУ 42849556) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449), Державної податкової служби України (площа Львівська, буд.8, м. Київ 53, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 04.11.2019 №1321931/42849556 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 01.08.2019, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ГЛАС".

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ГЛАС" від 01.08.2019 №1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ГЛАС" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати на загальну суму 4460,50 грн., з яких судовий збір у розмірі 960,50 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД СЕРВІС ГЛАС" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Державної податкової служби України судові витрати на загальну суму 4460,50 грн., з яких судовий збір у розмірі 960,50 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24 березня 2020 року.

Суддя Борискін С.А.