Рішення

від 23.03.2020 по справі 277/82/20

ЄМІЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 277/82/20

Номер рядка звіту 44

РІШЕННЯ

іменем України

"23" березня 2020 р. смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В. В.

за участю секретаря с/з Сорока М. М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом заступника керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ємільчинської районної ради Житомирської області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Новоград-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ємільчинської районної ради Житомирської області звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, мотивуючи його тим, що вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 28.02.2019 року, залишеним в силі ухвалою Житомирського апеляційного суду від 13.05.2019 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження та знаходився на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві Ємільчинська центральна районна лікарня Ємільчинської районної ради Житомирської області з 30.11.2018 року по 03.12.2018 року протягом 3 ліжко-днів. Загальна сума бюджетних коштів, витрачених вказаним закладом охорони здоров`я на лікування ОСОБА_2 , становить 4633 грн. 00 коп.

Відповідно до Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнень з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 року, сума коштів, що підлягають відшкодуванню, визначаються закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікування потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню в повному обсязі і зараховуються до відповідного бюджету або на рахунок юридичної особи, якій належить заклад охорони здоров`я.

Таким чином, вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 28.02.2019 року встановлена вина ОСОБА_1 у заподіянні шкоди здоров`ю ОСОБА_2 , що в силу вимог ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає та обумовлює обов`язок відповідача відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від злочину.

13.02.2020 року по справі було відкрито провадження та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Одночасно відповідачу було роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву та встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі для його подання. Також відповідача було попереджено про те, що у разі ненадання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами. Копію ухвали про відкриття провадження ОСОБА_1 отримав 21.02.2020 року, однак відзив на позовну заяву до даного часу не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлені такі обставини.

Вироком Ємільчинського районного суду Житомирської області від 28.02.2019 року у справі № 277/126/19, який набув законної сили 24.05.2019 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. (а.с. 4-12).

Згідно довідки КНП Ємільчинська центральна районна лікарня Ємільчинської районної ради Житомирської області № 45 від 22.01.2020 року ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в Ємільчинській ЦРЛ з 30.11.2018 року по 03.12.2018 року і вартість його лікування становить 4633,00 грн. (а.с. 13-14).

За ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1206 ЦК України визначено, що особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо злочин вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат №11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання , затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Пунктом 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003(у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами. Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (місцевого чи регіонального самоврядування), або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я (п.п. 3, 4 Порядку).

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки відповідач проти позову не заперечив, відзиву на позовну заяву у визначені судом строки не подав, а тому суд вважає, що він повністю погодився із позовом і не заперечував викладені в ньому обставини та не наполягав на їх доведенні згідно вимог ст. 81 ЦПК України. Крім того, в силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України обставини вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення встановлені вироком суду від 28.02.2019 року, який набрав законної сили, є обов`язковими для суду у даній справі та, як наслідок, не потребують доказуванню.

З урахуванням задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України та п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір.

Відповідно до ст.ст. 1166 ч. 1, 1206 ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 року, керуючись, ст.ст. 3, 11-13, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, ст. 4 ЗУ Про судовий збір , суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в даний час відбуває покарання в Державній установі Кагарлицька виправна колонія (№115) , адреса місцезнаходження: Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі на користь Ємільчинської районної ради (код ЄДРПОУ 37442296, р/р UA708999980314070544000006158 в УДКСУ в Ємільчинському районі Житомирської області, МФО 899998) кошти витрачені Комунальним некомерційним підприємством Ємільчинська центральна районна лікарня Ємільчинської районної ради Житомирської області на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 4633 (чотири тисячі шістсот тридцять три) гривні 00 копійок, а також стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 23.03.2020 року.

Суддя /підпис/

Копія вірна:

Суддя: В. В. Заполовський