Постанова

від 16.03.2020 по справі 907/641/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2020 р. Справа № 907/641/18

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бонк Т.Б., Матущак О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача - Ламбрух О.С.

від відповідача-1 - Баняс В.Ю.

від відповідача-2 (скаржника) - Баняс В.Ю.

від відповідача-3 (скаржника) - Ковач І.В.

від третьої особи-1 (скаржника) - Джуган Н.Б.

від третьої особи-2 - не з`явився

розглядаючи апеляційні скарги:

- Ужгородської міської ради, б/н від 29 листопада 2019 року

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозяйка", б/н від 02 грудня 2019 року

- ОСОБА_1 , б/н від 02 грудня 2019 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22 жовтня 2019 року (підписане 11.11.2019 року), суддя Ушак І.Г.Васьковський О.В.

у справі №907/641/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСМ Буд", м. Ужгород

до відповідача-1 Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача-2 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозяйка", м. Ужгород

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-3 ОСОБА_1 , м. Ужгород

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-3 ОСОБА_2 , с. Волосянка, Великоберезнянський район, Закарпатська область

про визнання недійсними та скасування рішень Ужгородської міської ради та договору оренди земельної ділянки

в с т а н о в и в :

06 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю МСМ Буд звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідачів: Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Хозяйка про визнання недійсними та скасування: п.1.7 рішення Ужгородської міської ради №182 від 21 квітня 2017 року Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою , п.1.2 рішення Ужгородської міської ради №637 від 18 травня 2017 року, договору оренди землі №1943 від 18 травня 2017 року, укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТзОВ Хозяйка , рішення Ужгородської міської ради №1308 від 30 жовтня 2018 року Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, арк. справи 86 том І).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29 березня 2019 року до участі у справі №907/641/18 залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (арк. справи 40 том ІІ).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22 жовтня 2019 року у справі №907/641/18 позов задоволено повністю. Суд визнав недійсними: п.1.7 рішення Ужгородської міської ради №182 від 21 квітня 2016 року Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою , п.1.2 рішення Ужгородської міської ради №637 від 18 травня 2017 року, договір оренди землі №1943 від 18 травня 2017 року, укладений між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТзОВ Хозяйка , рішення Ужгородської міської ради №1308 від 30 жовтня 2018 року Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу .

Суд у рішенні зазначив, що матеріалами справи встановлено та не спростовано ніким з учасників процесу, що позивач є власником квартири у будинку №8 по вул. Волошина, який є багатоквартирним (про що свідчать долучені позивачем до матеріалів справи договір купівлі-продажу, витяг з реєстру правочинів та витяг про реєстрацію права власності щодо квартири АДРЕСА_1 ). Суд дійшов висновку, що позивач як власник квартири у багатоквартирному будинку за законом є співвласником на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , яким є також право на земельну ділянку, на якій розташований такий багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія. Суд взяв до уваги, що на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_2 , яка віднесена до земель житлової та громадської забудови, крім об`єкта нерухомості, належного ТзОВ Хозяйка (вбудоване приміщення загальною площею 143,5 кв.м), розташований багатоквартирний будинок, у якому зареєстровано право власності позивача - ТзОВ МСМ Буд на квартиру. Відтак, суд дійшов висновку, що вирішуючи з прийняттям оспорюваних рішень питання надання в оренду, а згодом і надання дозволу на відчуження спірної земельної ділянки по вул. Волошина, 8 лише ТзОВ Хозяйка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, міська рада не врахувала приписів законодавства про безоплатну передачу у власність або у постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Ужгородська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю Хозяйка та ОСОБА_1 звернулись до Західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 22 жовтня 2019 року у справі №907/641/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ужгородська міська рада у своїй апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що квартира АДРЕСА_1 не за позивачем - ТзОВ МСМ Буд , а за ОСОБА_3 , при цьому, позивачем не доведено, що такий будинок є багатоквартирним, та знаходження останнього на спірній земельній ділянці, наданій ТзОВ Хозяйка . При цьому, наголошує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією, та у вказаному будинку створене об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Товариство з обмеженою відповідальністю Хозяйка у своїй апеляційній скарзі зазначає, що розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації, яка у матеріалах справи відсутня та позивачем суду не надана. Апелянт вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його права прийнятими міською радою, рішеннями та договором, укладеним з ТзОВ Хозяйка . Поряд з тим, наголошує, що суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.238 ГПК України, не здійснює посилання у рішенні, з огляду на більшу вірогідність якого саме доказу встановлено обставини щодо знаходження на спірній земельній ділянці, крім об`єкта нерухомості, належного ТзОВ Хозяйка , розташований багатоквартирний будинок, у якому зареєстроване право власності позивача на квартиру.

ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі зокрема, зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження розмірів та конфігурації земельної ділянки, яка на його думку, необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку, та того, що саме спірна земельна ділянка є прибудинковою територією. Наголошує на тому, що суд першої інстанції не з`ясував обставин, що мають значення для справи та неправильно вирішив спір.

13 березня 2020 року від позивача до суду надійшла заява на виконання вимог суду, до якої позивач долучив: копію свідоцтва про право власності від 09.09.2008 року та витягу від 10.09.2008 року, інформаційну довідку №202942216 від 04.03.2020 року, копію технічного плану будівлі у м. Ужгороді по вул . Волошина, 8 та довідку №169 від 10.03.2020 року.

Представники скаржників заперечили долучення вказаних документів до матеріалів справи.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши заяву позивача та долучені до неї докази, колегія суддів не вбачає підстав для прийняття таких доказів, оскільки позивачем не доведено неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Представники скаржників (Ужгородської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Хозяйка і ОСОБА_1 ) підтримали вимоги апеляційних скарг та просили суд скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 22 жовтня 2019 року у справі №907/641/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційних скарг заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення, з підстав, наведених у відзивах на апеляційні скарги. Зокрема, зазначав, що матеріалами справи підтверджується знаходження на спірній земельній ділянці багатоквартирного житлового будинку, в якому знаходиться три квартири та нежитлові приміщення, відтак, власникам таких квартир та приміщень належить на праві спільної власності земельна ділянка під будинком та його прибудинкова територія. Одночасно, наголошує, що незаконна передача земельної ділянки у власність ТзОВ Хозяйка позбавляє позивача можливості реалізувати право на вільне володіння та користування майном, що передбачено чинним законодавством, при цьому, на думку позивача, той факт, що таке право не оформлене у той чи інший спосіб у цьому випадку не є визначальним.

Третя особа-2 ( ОСОБА_2 ) в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Оскільки явка третьої особи-2 в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, розглянувши доводи апеляційних скарг та дослідивши наявні докази по справі, дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, 21 квітня 2016 року Ужгородська міська рада прийняла рішення №182 Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , у п.1.7 якого надала дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,0180 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Волошина, 8 у м. Ужгороді з подальшою передачею її в оренду ТзОВ Хозяйка (арк. справи 163 том І).

18 травня 2017 року Ужгородська міська рада прийняла рішення №637 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , у п.1.2 якого затвердила ТзОВ Хозяйка проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:06:001:0251) площею 0,0173 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Волошина, 8 у м. Ужгороді та передала її в оренду строком на 5 років до 18 травня 2022 року (арк. справи 164 том І).

18 травня 2017 року між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради від імені якої діє Департамент міського господарства Ужгородської міської ради (в тексті договору - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Хозяйка (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди землі №1943, відповідно до умов якого, а саме: п.1 орендодавець надає, а орендар - приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в м. Ужгороді по вул. Волошина, 8. Кадастровий номер земельної ділянки - 2110100000:06:001:0251.

Згідно з п.п.2, 3 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0173 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: нежитлові приміщення загальною площею 143,5 мІ.

Відповідно до п.8 Договору строк дії останнього - до 18 травня 2022 року.

У п.п.16, 17 Договору сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду із земель житлової та громадської забудови. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Земельну ділянку (об`єкт оренди) передано орендарю за актом приймання-передачі земельної ділянки від 18 травня 2017 року (арк. справи 33 том І).

Рішенням Ужгородської міської ради №1090 від 15 травня 2018 року Про надання та відмову у наданні дозволів на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок (п.1.3) ТзОВ Хозяйка надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0173 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. А. Волошина, 8 (арк. справи 27 том І).

Рішенням Ужгородської міської ради №1308 від 30 жовтня 2018 року Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу затверджено вартість земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:06:001:0251 площею 0,0173 га по вул. А. Волошина, 8 у сумі 90 759,26 грн. з розрахунку 524,62 грн. за 1 мІ відповідно до висновку експертів від 20 червня 2018 року (п.1). Міська рада вказаним рішенням вирішила продати ТзОВ Хозяйка земельну ділянку площею 0,0173 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (п.2). Департаменту міського господарства укласти від імені міської ради договір купівлі-продажу земельної ділянки (п.3).

Поряд з тим, апеляційним судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю МСМ Буд (станом на час подання цього позову) було власником вбудованого приміщення площею 141,9 мІ, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Волошина (Жовтнева), 8 (підстава: рішення виконкому Ужгородської міської ради №363 від 04 вересня 2008 року), що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (арк. справи 24 том І).

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю МСМ Буд звернулось до суду з цим позовом до відповідачів: Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Ужгородської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю Хозяйка про визнання недійсними та скасування: п.1.7 рішення Ужгородської міської ради №182 від 21 квітня 2017 року Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою , п.1.2 рішення Ужгородської міської ради №637 від 18 травня 2017 року, договору оренди землі №1943 від 18 травня 2017 року, укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТзОВ Хозяйка , рішення Ужгородської міської ради №1308 від 30 жовтня 2018 року Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, арк. справи 86 том І).

Як зазначалось вище, місцевий господарський суд позовні вимоги задоволив в повному обсязі, проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне:

Щодо встановлених судом першої інстанції обставин.

Рішення суду про задоволення позову мотивоване зокрема тим, що матеріалами справи встановлено та не спростовано ніким з учасників процесу, що позивач є власником квартири у будинку під №8 по вул. Волошина, який є багатоквартирним (про що свідчать долучені позивачем до матеріалів справи договір купівлі-продажу, витяг з реєстру правочинів та витяг про реєстрацію права власності щодо квартири АДРЕСА_1 ).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Апеляційним судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 06 вересня 2005 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копії яких надано позивачем та долучено до матеріалів справи судом першої інстанції (арк. арк. справи 182-184 том І). З огляду на наведене, апеляційним судом встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Поряд з тим, позивачем не надано суду першої інстанції доказів, які б підтверджували право власності позивача на квартиру у будинку №8 по вул. Волошина у м. Ужгороді.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що до позовної заяви позивачем долучено копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно - вбудоване приміщення площею 141,9 мІ, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке в процесі розгляду справи судом першої інстанції, позивач відчужив Приватному підприємству Вітана (договір купівлі-продажу №1340 від 11 жовтня 2019 року) , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вказаного об`єкта нерухомого майна. ПП Вітана не було залучене судом першої інстанції до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, разом з тим, такі повноваження відсутні у суду апеляційної інстанції під час перегляду рішення місцевого господарського суду.

Визнаючи порушеним право позивача, як власника квартири у багатоквартирному будинку, прийнятими міською радою рішеннями та укладенням договору оренди щодо земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:06:001:0251 по вул. Волошина, 8 в м. Ужгороді, суд першої інстанції не встановив вказаних вище обставин, при цьому, зазначивши в рішенні обставини, які не підтверджені належними та допустимими доказами, що знаходяться у матеріалах справи (щодо права власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі №910/6642/18, за змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі №910/23369/17.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (підпункти 8.3 - 8.5 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі №910/6642/18).

Враховуючи наведене, суд повинен встановити наявність або відсутність нерухомого майна, власником якого є позивач, саме у межах спірної земельної ділянки, наданої спочатку в оренду, а потім приватизацію шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю Хозяйка згідно з оспорюваними рішеннями міської ради.

Судом встановлено, що станом на час звернення до суду з цим позовом позивачу належало на праві приватної власності нерухоме майно - вбудоване приміщення площею 141,9 мІ, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Поряд з тим, матеріали справи не містять та позивачем суду не надано доказів, які б підтверджували, що вказане нерухоме майно знаходиться саме на спірній земельній ділянці площею 0,0173 га, кадастровий номер 2110100000:06:001:0251, що знаходиться по АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано дві земельні ділянки:

- земельна ділянка площею 0,0173 га, кадастровий номер 2110100000:06:001:0251, яка в 2019 році поділена на дві земельні ділянки:

кадастровий номер 2110100000:06:001:0256 площею 0,006 га (власник - ОСОБА_1 ),

кадастровий номер 2110100000:06:001:0257 площею 0,0113 га (власник - ОСОБА_1 ),

- земельна ділянка площею 0,0159 га, кадастровий номер 2110100000:06:001:0108 (власник ПП Вітана , код ЄДРПОУ 31072269).

Наведене підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційні довідки №158870840 від 07 березня 2019 року, №158950609 від 11 березня 2019 року, №158952191 від 11 березня 2019 року, що знаходяться у матеріалах справи - арк. арк. справи 232-251 том І), а також інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували знаходження на спірній земельній ділянці (площею 0,0173 га, кадастровий номер 2110100000:06:001:0251, яка в подальшому поділена на дві земельні ділянки) будь-якого нерухомого майна позивача, такі докази не зазначено і у оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, яким позов задоволено в повному обсязі.

Також в матеріалах справи відсутня технічна документація на будинок №8 по вул. Волошина у м. Ужгороді, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає недоведеною обставину, що вказаний будинок є багатоквартирним (тобто у такому будинку знаходяться 3 чи більше квартир), яку суд першої інстанції визнав доведеною, при цьому не вказавши докази, які таку обставину підтверджують.

Частиною 2 ст.16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.10 ст.59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень .

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Як вбачається з позовної заяви (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) позивач просив суд визнати недійсними та скасувати : п.1.7 рішення Ужгородської міської ради №182 від 21 квітня 2017 року, п.1.2 рішення Ужгородської міської ради №637 від 18 травня 2017 року, договору оренди землі №1943 від 18 травня 2017 року, а також рішення Ужгородської міської ради №1308 від 30 жовтня 2018 року, однак, не довів належними та допустимими доказами порушення внаслідок прийняття вказаних рішень та укладення спірного договору, його (позивача) прав та/чи законних інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, у зв`язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову.

Окрім вищенаведеного, з оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд не вирішив вимогу позивача про скасування спірних рішень та договору, не зважаючи на те, що в резолютивній частині рішення зазначено про задоволення позову в повному обсязі, суд першої інстанції лише визнав недійсними спірні рішення (зокрема і в частині) та договір, не зазначивши результат вирішення позовних вимог щодо їх скасування . Поряд з тим, такі висновки відсутні і у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду. Разом з цим, у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог позивач просив суд визнати недійсним і скасувати в частині рішення Ужгородської міської ради №182 від 21 квітня 2017 року, в той час суд визнав недійсним рішення №182 від 21 квітня 2016 року . Одночасно, місцевий господарський суд, дійшовши висновку про задоволення позову, не здійснив розподілу судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову. Однак, наведене не впливає на рішення суду апеляційної інстанції, прийняте по суті спору.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційних скарг, скасування рішення місцевого господарського суду та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Поряд з цим, з позивача на користь скаржників слід стягнути по 10 572 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст.129, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Апеляційні скарги Ужгородської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Хозяйка та ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 22 жовтня 2019 року у справі №907/641/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МСМ Буд (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 8/1; ідентифікаційний код юридичної особи - 35561312) на користь Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Поштова, 3; ідентифікаційний код юридичної особи - 33868924) 10 572 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МСМ Буд (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 8/1; ідентифікаційний код юридичної особи - 35561312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хозяйка (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 8; ідентифікаційний код юридичної особи - 13599116) 10 572 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МСМ Буд (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 8/1; ідентифікаційний код юридичної особи - 35561312) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) 10 572 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.

Матеріали справи №907/641/18 повернути до Господарського суду Закарпатської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 23 березня 2020 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Матущак О.І.