Постанова

від 17.03.2020 по справі 922/2427/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2020 р. м.Київ Справа№ 922/2427/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Короля Д.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.03.2020 року у справі №922/2427/18 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Харківської обласної державної адміністрації

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019, повний текст 12.12.2019

у справі №922/2427/18 (суддя - Турчин С.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Воїнське ХПП

до Харківської обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю АТ КАРГІЛЛ

про визнання права користування земельними ділянками, визнання укладеними додаткових угод.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Воїнське ХПП" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Харківської обласної державної адміністрації (далі-відповідач) про визнання права користування земельними ділянками, визнання укладеними додаткових угод.

Позов мотивовано тим, що позивач став власником нерухомого майна, яке знаходиться на відповідних земельних ділянках, у зв`язку з чим до нього з огляду на приписи норм статті 120 Земельного кодексу України, статті 7 Закону України "Про оренду землі" перейшло право користування цими земельними ділянками на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього користувача. З метою укладення нових договорів оренди позивач звернувся до відповідача з листом № 12/02-2018 від 16.02.2018, однак відповідач відмовив, чим порушив права позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі №922/2427/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що перехід до набувача майна права на оренду земельної ділянки не свідчить про набуття статусу її орендаря. Наведений висновок слідує з приписів ст. ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України, відповідно до яких підставою для укладення договору оренди земельної ділянки є рішення органу місцевого самоврядування. Крім того, ст. 648 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що відсутність відповідного рішення органу місцевого самоврядування свідчить про відсутність підстав для визнання укладеними додаткових угод. Оскільки право оренди є правом, заснованим на договорі оренди, необґрунтованість вимоги про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди свідчить і про необґрунтованість вимоги про визнання за позивачем відповідних прав користування земельними ділянкам.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 по справі №922/2427/18 скасовано та прийнято нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Постанова мотивована тим, що частина 2 статті 377 Цивільного кодексу України та частина 2 статті 120 Земельного кодексу України прямо пов`язують та обумовлюють перехід права користування земельною ділянкою з переходом права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на цій земельній ділянці.

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Постановою Верховного Суду від 13.06.2019 касаційну скаргу Харківської обласної державної адміністрації задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 у справі №922/2427/18 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення суду апеляційної та першої інстанцій Верховний Суду вказав на те, що суди попередніх інстанцій не розглянули позовні вимоги в частині визнання права користування спірними земельними ділянками та не встановили обсяг прав попереднього землекористувача, зокрема щодо розміру земельної ділянка кадастровий номер 6320255700:01:000:0316 га, відповідно можливості укладення додаткової угоди щодо зміни орендаря у разі якщо буде встановлено зміну площі цієї земельної ділянки. Також вказав на те, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, тому відсутня необхідність в даному випадку прийняття відповідного рішення уповноваженим органом.

Під час нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №922/2427/18 позов задоволено частково.

Визнано за позивачем право користування земельною ділянкою кадастровий номер 6320255700:01:000:0315 на умовах Договору оренди землі від 28.12.2009, зареєстрованого у Державному земельному кадастрі 25.02.2010.

Визнано укладеною Додаткову угоду до Договору оренди землі від 28.12.2009 в наступній редакції:

Додаткова угода

до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009

Харківська обласна державна адміністрація в особі

---

,з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Воїнське ХПП" в особі директора Ігоря Георгійовича Шевченка, який діє на підставі Статуту (надалі - "Орендар"), керуючись положеннями ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 7, 30 Закону України "Про оренду землі", уклали цю Додаткову угоду про заміну сторони договору (надалі - "Додаткова угода") до Договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 про наведене нижче:

1. Сторони погодилися у Договорі оренди земельної ділянки від 28.12.2009, який укладений між ТОВ "Степовий елеватор" та Балаклійською районною державною адміністрацією (із врахуванням подальшого правонаступництва), відповідно до якого передано у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування комбікормового заводу з обладнанням площею 0,5471 га, кадастровий номер 6320255700:01:000:0315, замінити Орендаря з ТОВ "АТ "Каргілл" на ТОВ "Воїнське ХПП" та передати ТОВ "Воїнське ХПП" усі права та обов`язки Орендаря за Договором оренди земельної ділянки від 28.12.2009.

2. Після підписання Сторонами цієї Додаткової угоди ТОВ "Воїнське ХПП" стає стороною у Договорі оренди земельної ділянки від 28.12.2009 і є правонаступником ТОВ "АТ Каргілл" відносно його прав та обов`язків за Договором оренди земельної ділянки від 28.12.2009 у повному обсязі.

3. Дана Додаткова угода вступає в дію з моменту її підписання Сторонами і скріплення їх підписів печатками та діє до закінчення терміну дії Договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009.

Дана Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 7 048,00 грн судового збору за подання позовної заяви, 10 572,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції врахував вказівки суду касаційної інстанції та встановив, що у зв`язку з реорганізацією товариства з обмеженою відповідальності "Степовий елеватор" шляхом приєднання до єдиного учасника (засновника) - товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" починаючи з 30.07.2013 вказане товариство набуло всі права та обов`язки, передбачені договорами оренди земельних ділянок від 28.12.2009. В подальшому право користування земельними ділянками перейшло від товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" (продавця) до товариства з обмеженою відповідальністю "Воїнське ХПП" (покупця) в обсязі та на умовах, встановлених для товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл". З огляду на що, позовні вимоги в частині визнання права користування земельними ділянками кадастрові номери: 6320255700:01:000:0315, 6320284400:01:000:0408 на умовах відповідних договорів оренди від 28.12.2019 та визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди від 28.12.2009 щодо зазначених земельних ділянок, суд першої інстанції визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи в іншій частині позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів переходу до останнього права оренди та користування на земельну ділянку кадастровий номер 6320255700:01:000:0316 площею 4,1388 га.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №922/2427/18 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача. Окрім того, просить суд апеляційної інстанції розглядати справу без участі представника відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням та за недоведеності обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Також скаржник стверджує, що автоматичне переоформлення права землекористування в даному випадку діючим законодавством не передбачено, а процедура надання земельних ділянок у користування чітко передбачена на рівні законодавства, а також визначений порядок внесення змін до договору оренди земельної ділянки. За твердженнями відповідача, реорганізація юридичної особи є лише юридичним фактом для припинення користування земельною ділянкою, а не фактом припинення такого права.

Крім того, скаржник стверджує, що судом першої інстанції взагалі не досліджено питання щодо правомірності переходу до третьої особи права користування на спірну земельну ділянку внаслідок реорганізації ТОВ Степовий елеватор .

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2020 апеляційну скаргу Харківської обласної державної адміністрації передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2020 задоволено заяву про самовідвід колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Калатай Н.Ф., Мартюк А.І. від розгляду справи №922/2427/18 за апеляційною скаргою Харківської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019; матеріали справи №922/2427/18 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2020, справу №922/2427/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 поновлено Харківській обласній державній адміністрації пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі № 922/2427/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №922/2427/18; зупинено дію рішення суду від 05.12.2019 у справі № 922/2427/18 до перегляду його в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги Харківської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі № 922/2427/18 призначено на 17.03.20 о 10:40 год.; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Крім того, третя особа наданим їй процесуальним правом не скористалася та у судове засідання, яке відбулося 17.03.2020, не з`являлась, своїх повноважних представників не направила, про причини своєї неявки суд не повідомила. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні її про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Скаржник також не скористався своїм правом та у судове засідання не з`явився. При цьому, в апеляційній скарзі останнім було заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до п.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення їх не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності зазначених вище учасників справи.

Представник позивача в даному судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.12.2009 між Балаклійською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Степовий елеватор", як орендарем, було укладено три договори оренди земельних ділянок, предметами яких є:

- земельна ділянка, розташована за межами населеного пункту на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області та знаходиться за адресою: вул. Шкільна, 21, смт. Савинці, Балаклійський район, Харківська область; кадастровий номер - 6320255700:01:000:0315; загальна площа 0,5471 га; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- земельна ділянка, розташована за межами населеного пункту на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області та знаходиться за адресою: вул. Шкільна, 21, смт. Савинці, Балаклійський район, Харківська область; кадастровий номер - 6320255700:01:000:0316; загальна площа 4,1388 га; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - землі промисловості.

- земельна ділянка, розташована за межами населеного пункту на території Морозівської сільської ради Балаклійського району Харківської області та знаходиться за адресою: вул. Шкільна, 21, с. Морозівка, Балаклійський район, Харківська область; кадастровий номер - 6320284400:01:000:0408; загальна площа 11,0571 га; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для обслуговування комбікормового заводу з обладнанням.

20.10.2011 учасник (засновник) Товариства з обмеженою відповідальності "Степовий елеватор" прийняв рішення про реорганізацію товариства шляхом приєднання до єдиного учасника (засновника) - Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл". Так, внаслідок проведеної реорганізації, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Каргілл" з 30.07.2013 став правонаступником усіх прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Степовий елеватор", що підтверджується витягом копіями витягів з ЄДРПОУ та статутом ТОВ АТ Каргілл (а.с.30-32, 97-115 т.1).

Відповідно до ч.4 ст.32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Отже, при реорганізації юридичної особи право оренди земельної ділянки державної або комунальної власності може бути передано від юридичної особи-орендаря, який реорганізується, до юридичної особи-правонаступника.

При цьому, договір оренди землі підлягає зміні або розірванню у разі реорганізації юридичної особи - орендаря лише у тих випадках, коли така підстава передбачена у самому договорі оренди землі.

Як вбачається з розділу Зміна умов договору та його припинення Договорів оренди земельних ділянок від 28.12.2009 реорганізація юридичної особи-орендаря з повним правонаступництвом - не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Таким чином, починаючи з 30.07.2013 ТОВ АТ Каргілл набуло всі права та обов`язки, передбачені договорами оренди земельних ділянок від 28.12.2009.

30.01.2018 між позивачем, як покупцем, та третьою особою (ТОВ АТ Каргілл ), як продавцем, був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель №43, за умовами якого покупець придбав нерухоме майно - будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: вул. Шкільна, буд. 21, смт. Савинці, Балаклійський район, Харківська область.

Відповідно до умов вказаного договору, майно розташоване на земельних ділянках площею 11,0571 га, 3,8131 га та 0,5471 га, які передані продавцю в оренду на підставі відповідних договорів.

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Сибігою С.Е. та зареєстровано в реєстрі за №42.

Як свідчать матеріали справи, 30.01.2018 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно якого за позивачем зареєстровано право власності щодо предмета договору від 30.01.2018 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1383690663202) (а.с.66 т.1).

В подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.02.2018 вих. №12/02-2018 про укладення додаткових угод до договорів оренди земельної ділянки від 28.12.2009 щодо заміни сторони орендаря.

На вищезазначене звернення Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповіло листом № 32-20-10-2117/0/19-18 від 19.03.2018,в якому повідомило, що земельні ділянки можливо надати в оренду позивачу лише після припинення права користування третьою особою вказаними земельними ділянками.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з аналогічними заявами від 08.06.2018 вих. №№42/06-2018, 43/06-2018, 44/06-2018 та направляв примірники додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2019, однак відповіді не отримав.

Предметом позову у цій справі є вимога ТОВ "Воїнське ХПП" до Харківської обласної державної адміністрації визнання права користування спірними земельними ділянками та визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі від 28.12.200 в редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.

Стосовно позовних вимог про визнання за позивачем права користування земельною ділянкою кадастровий номер 6320255700:01:000:0315 на умовах договору оренди землі від 28.12.2009, зареєстрованого у Державному земельному кадастрі 25.02.2010, а також визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 28.12.2009 в редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Згідно із положеннями ст.31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

За змістом частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною четвертою статті 32 Закону України Про оренду землі визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором.

Тобто, при реорганізації юридичної особи право оренди земельної ділянки державної або комунальної власності може бути передано від юридичної особи-орендаря, який реорганізується, до юридичної особи-правонаступника.

В той же час, договір оренди землі підлягає зміні або розірванню у разі реорганізації юридичної особи - орендаря лише у тих випадках, коли така підстава передбачена у самому договорі оренди землі.

Як вбачається з розділу "Зміна умов договору та його припинення" договорів оренди земельних ділянок від 28.12.2009 реорганізація юридичної особи-орендаря з повним правонаступництвом - не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Таким чином, сторони укладаючи договори оренди погодили, що реорганізація юридичної особи-орендаря з повним правонаступництвом - не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

З огляду на що, третя особа набула всі права та обов`язки, передбачені договорами оренди земельних ділянок від 28.12.2009.

Щодо визнання права користування спірними земельними ділянками на умовах договору оренди землі від 28.12.2009, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Наведені норми потрібно розуміти так, що у разі виникнення в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, відбувається заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічну правову позицію, що у розумінні наведених положень законодавства у разі виникнення в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні, і що після відчуження об`єктів нерухомості позивачі не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов`язання із такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості, викладено у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3655/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 07.11.2018 у справі №910/20774/17, від 29.11.2018 у справі № 915/1416/17, від 06.12.2018 у справі №902/1592/15, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17 від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 19.02.2020 у справі № 908/1645/18 .

Крім того, як зазначено Верховним Судом у постанові від 13.06.2020 в межах даної справи, у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону.

Як встановлено вище, 30.01.2018 між позивачем та третьою особою був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель №43, за умовами якого покупець придбав нерухоме майно - будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: вул. Шкільна, буд. 21, смт. Савинці, Балаклійський район, Харківська область.

У відповідності до умов договору, майно розташоване на земельних ділянках площею 11,0571 га, 3,8131 га та 0,5471 га, які передані продавцю в оренду на підставі відповідних договорів.

Тобто, з моменту укладання договору купівлі-продажу відбулася заміна сторони (орендаря) у зобов`язаннях (орендних правовідносинах) згідно з договорами оренди земельної ділянки від 28.12.2009.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання права користування земельними ділянками кадастрові номери: 6320255700:01:000:0315, 6320284400:01:000:0408 на умовах відповідних договорів оренди від 28.12.2019 та визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди від 28.12.2009 щодо зазначених земельних ділянок.

Що стосується в частині вимог щодо визнання права користування земельною ділянкою кадастровий номер 6320255700:01:000:0316 на умовах договору оренди від 28.12.2019 та визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди від 28.12.2009 стосовно вказаної земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до позовної заяви було додано проект додаткової угоди до договору оренди від 28.12.2009 щодо земельної ділянки, наданої для обслуговування комбікормового заводу з обладнанням площею 3,8131 га, кадастровий номер 6320255700:01:000:0316.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 16.01.2018 земельна ділянка кадастровий номер 6320255700:01:000:0316 має площу 3,8131га (а.с.42 т.1).

Проте, матеріали справи містять довідку Балаклійського районного відділу земельних ресурсів від 01.12.2005 №3131, відповідно до якої площа земельної ділянки за кадастровим номером 6320255700:01:000:0316 є 4,1388 га (а.с.34 т.3).

В той же час, у судовому засіданні 05.12.2019 позивач повідомив суду першої інстанції, що у нього відсутній оригінал довідки Балаклійського районного відділу земельних ресурсів від 01.12.2005 №3131, відповідно до якої площа земельної ділянки кадастровий номер 6320255700:01:000:0316 є 4,1388 га.

Також, під час розгляду даної справи представник позивача в суді першої інстанції заперечував проти призначення судової експертизи для встановлення розміру земельної ділянка кадастровий номер 6320255700:01:000:0316, а також в суді апеляційної інстанції учасниками справи не ставилось питання щодо доцільності призначення вказаної експертизи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, за договором оренди від 28.12.2009 в оренду була передана земельна ділянка для обслуговування комбікормового заводу з обладнанням площею 4,1388 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Балаклійського району Харківської області за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення.

При цьому, в договорі купівлі-продажу нежитлових будівель № 43 від 30.01.2018 не зазначено кадастрові номери земельних ділянок, на яких розмішені нежитлові будівлі, а міститься тільки адреса та перелік нежитлових будівель, які були предметом договору.

Крім того, матеріали справи не містять доказів внесення змін до договору оренди від 28.12.2009 щодо розміру спірної земельної ділянки з 4,1388 га на 3,8131 га. До того ж, технічна документація у 2009 році розроблялась стосовно земельної ділянки з площею 4,1388 га, про що свідчить рішення Балаклійської районної ради від 05.08.2009 № 686-V, яким затверджувалась ця технічна документація.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових будівель № 43 від 30.01.2018, враховуючи, що нерухоме майно знаходиться на земельних ділянках, площею 11,0571 га, 3,8131 га та 0,5471 га, позивач набув право користування на земельні ділянки площею 11,0571 га, 3,8131 га та 0,5471, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, до позивача могло перейти право користування і оренди саме на земельні ділянки площею 11,0571 га, 3,8131 га та 0,5471 га.

Тобто, позивач просить визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 28.12.2009 фактично змінюючи площу відповідної земельної ділянки з 4,1388 га на 3,8131 га, що є порушенням ч.2 ст.120 Земельного кодексу України, відповідно до якої до набувача нерухомості переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу до позивача права оренди та користування на земельну ділянку кадастровий номер 6320255700:01:000:0316.

Отже, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище фактів та положення ст.ст.73, 76-79, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині визнання права користування земельною ділянкою кадастровий номер 6320255700:01:000:0316 на умовах договору оренди від 28.12.2019 та визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди від 28.12.2009 щодо земельної ділянки, наданої для обслуговування комбікормового заводу з обладнанням площею 3,8131 га, кадастровий номер 6320255700:01:000:0316, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, учасниками справи не надано.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Харківської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №922/2427/18 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 у справі №922/2427/18 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Харківську обласну державну адміністрацію.

4.Матеріали справи №922/2427/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 23.03.2020.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала