Постанова

від 24.03.2020 по справі 910/9881/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2020 р. Справа№ 910/9881/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Агрикової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Буква Логістік

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019

у справі №910/9881/19 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ель - Сістем

до Товариства з обмеженою відповідальністю Буква Логістік

прo стягнення 49724,56 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ель - Сістем звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Буква Логістік про стягнення 49724,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання за договором поставки №140416/01 від 14.04.2016 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи у відзиві на позов про недоведеність заявлених вимог, оскільки договором поставки (п. 3.3) передбачена відкладальна умова оплати поставленого товару, а саме - оплата здійснюється у разі, якщо цей товар реалізований третім особам. Також вказав, що після відкриття провадження у даній справі, у ТОВ "Буква Логістік" була проведена інвентаризація, за результатами якої встановлено, що у відповідача товар наявний у меншій кількості, ніж вказує позивач, що підтверджується відповідним інвентаризаційним описом, тому при розрахунку заборгованості позивачем не врахований показник втраченого товару.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів, викладених відповідачем, вважав їх безпідставними та такими, що свідчать про ухилення відповідача від належного виконання обов`язку оплатити наявний у нього борг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/9881/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буква Логістік" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ель-Сістем" основний борг у сумі 49724 (сорок дев`ять тисяч сімсот двадцять чотири) грн 56 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту настання строку оплати вартості поставленого позивачем товару та факту прострочення зобов`язання відповідачем.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Буква Логістік подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2019 у справі №910/9881/19 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому апелянт стверджує, що позивачем не доведено заявлену до стягнення суму заборгованості за договром поставки; з наданих позивачем доказів не вбачається можливим достовірно встановити розмір заборгованості за договором поставки на момент звернення з позовом у справі; акт звірки не є належним доказом за відсутності первинних документів.

У наданих суду апеляційної інстанції поясненнях позивач вказував про те, що ним було надано суду першої інстанції всі наявні докази та необхідні пояснення для повного та обєктивного розгляду справи; позивач вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 49724,56 грн заборгованості, яка, на думку позивача, виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором поставки № 140416/01 від 14.04.2016 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару.

14.04.2016 між ТОВ "Ель-Сістем" (постачальник) та ТОВ "Буква Логістік" (покупець) був укладений договір поставки № 140416/01 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених договором, поставляти покупцю (передати у власність покупця) визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до пп. 1.2, 1.3 договору предметом поставки є друкована продукція, аудіо-, відеопродукція, інформаційні носії різних видів, у тому числі диски, канцелярські і супутні товари, рекламні, інформаційні, маркетингові послуги, послуги з організації збуту товару через кожну нову торгівельну точку покупця й інші послуги, перелік й умови надання яких сторони узгоджують шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до замовлень покупця силами постачальника та за його рахунок. Замовлення товару здійснюється шляхом надсилання постачальнику замовлень (п. 2.1 договору).

Постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами, зазначеними у специфікації, затвердженій сторонами. Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником покупцеві для проведення оплати, та складені на підставі кількості поставленого товару, що зазначено у транспортній накладній (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку не пізніше, ніж через 30 (тридцять) календарних днів після закінчення календарного місяця, в якому було здійснено продаж на користь третіх осіб (з правом повернення та обміну), за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається. Покупець не здійснює оплату постачальнику за такий товар, який ще не є реалізованим покупцем на користь третіх осіб. Звіт за проданий товар, який надсилається покупцем на користь постачальника електронною поштою, є підставою для визначення моменту продажу товару покупцем на користь третіх осіб. У випадку несвоєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається, термін розрахунків подовжується на відповідну кількість днів затримки.

Загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору (п. 3.4 договору). Постачальник зобов`язаний щоквартально проводити звірку взаєморозрахунків з покупцем (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору сторони, керуючись ч. 3 ст. 6, ч. 2 ст. 692 Цивільного Кодексу України, досягли згоди про те, що визначені пунктом 3.3. даного договору умови оплати за товар є розстрочкою платежу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 (п. 9.1 договору).

В позовній заяві позивач стверджує, що на виконання своїх зобов`язань у період з 31.05.2016 по 10.10.2017 він поставив відповідачу товар на загальну суму 596894,38 грн, проте, відповідач, зі свого боку, у період з грудня 2016 р. по вересень 2018 р. свої зобов`язання виконав неналежним чином, частково провів оплату поставленого товару та частково здійснив повернення товару на загальну суму 547169,82 грн, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за поставлений, але не оплачений товар у сумі 49724,56 грн.

Згідно частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту прострочення відповідачем строку оплати вартості поставленого позивачем товару.

Проте, колегія суддів не погоджується з даним висновком, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження поставки відповідачу товару на суму 596894,38 грн; також відсутні докази на підтвердження реалізації поставленого позивачем товару за видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Висновки місцевого господарського суду про те, що умова щодо часу реалізації товару за усіма видатковими накладними настала, посилаючись на неповернення відповідачем позивачу товару, який не користувався попитом, є помилковими, оскільки в п.2.9.6 договору встановлено право покупця (а не обов`язок) повернути товар, який не користується значним попитом у третіх осіб.

Також помилковим є посилання суду на акт звірки взаєморозрахунків товару від 20.09.2018 як на належний доказ на підтвердження наявності у відповідача заборгованості, оскільки наявність такого боргу не підтверджено первинними документами.

Так, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Відповідна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення відповідачем зобов`язання з оплати вартості товару за договором поставки №140416/01 від 14.04.2016, колегія суддів вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ель - Сістем про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Буква Логістік 49724,56 грн необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Буква Логістік підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/9881/19 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281 - 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Буква Логістік задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/9881/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ель - Сістем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Буква Логістік 2881,50 грн витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

5. Матеріали справи №910/9881/19 повернути Господарському суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

О.В. Агрикова