Рішення від 18.03.2020 по справі 906/1268/19

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1268/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

секретаря судового засідання Стретович Н.К.

за участю представників сторін:

- від позивача: Кондратюк В.В. - адвокат, дов. від 05.11.2019 (в режимі відеоконференції)

- від відповідача: Король С.М. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолан Трейд" (Львівська область, м. Червоноград)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружинська будівельна кераміка" (Житомирська область, смт. Ружин)

про стягнення 177913,91 грн.

У засіданні суду оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного рішення у відповідності до ст. 238 ГПК України.

ТОВ "Віолан Трейд" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Ружинська будівельна кераміка" про стягнення 177913,91 грн., з яких 144979,20 грн. основного боргу, 30287,23 грн. пені, 2647,48 грн. 3% річних, а також судовий збір у сумі 2668,72 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №10/04 від 10.04.2019 в частини своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою від 18.12.2019 господарським судом відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду.

Ухвалою від 08.01.2020 господарським судом розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 30.01.2020 о 15:00.

30.01.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву про визнання відповідачем боргу перед позивачем; зазначено про можливість укладення мирової угоди; крім того, у вказаному відзиві заявлено клопотання про скасування штрафних санкцій за договором в сумі 30287,23 грн. з посиланням на скрутне матеріальне становище (а. с. 77).

Ухвалою від 30.01.2020 господарський суд продовжив підготовче провадження у справі по 12.03.2020, відклав розгляд справи на 03.03.2020 о 11:30 (а. с. 81).

24.02.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 19.02.2020 з обгрунтуванням щодо відмови у задоволенні клопотання про скасування пені у сумі 30287,23 грн. та підтриманням позовні вимоги повністю (а. с. 83).

Ухвалою від 03.03.2020 господарський суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначив судове засідання на 13.03.2020 о 11:30 (а. с. 92).

Іншою ухвалою від 03.03.2020 господарський суд задовольнив клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручив Господарському суду Львівської області.

03.03.2020 до суду від відповідача надійшла заява про зменшення розміру пені та відкладення розгляду справи для надання доказів щодо скрутного фінансового становища ТОВ "Ружинська будівельна кераміка" (а. с. 95).

Ухвалою від 13.03.2020 господарський суд оголосив перерву в засіданні суду, призначив наступне засідання суду на 18.03.2020 о 14:10 (а. с. 99).

18.03.2020 до суду надійшли такі документи:

- електронною поштою - від представника позивача - клопотання від 18.03.2020, яким повідомлено про часткову сплату боргу у сумі 25000,00 грн.;

- від відповідача - клопотання від 18.03.2020 щодо надання доказів в підтвердження скрутного фінансового становища.

В засіданні суду представник позивача в режимі відеоконференції підтримав позовні вимоги в повному обсязі; проти зменшення розміру пені заперечив, з підстав, викладених у відповіді на відзив від 19.02.2020 (а. с. 83, 84).

Представник відповідача в засіданні суду проти основної суми боргу не заперечив, про що свідчить відзив на позовну заяву вих. №12, від 29.01.2020 (а. с. 77); підтримав подане клопотання про зменшення розміру пені (а. с. 95).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

10.04.2019 між ТОВ "Віолан Трейд" (постачальник/позивач) та ТОВ "Ружинська будівельна кераміка" (покупець/відповідач) укладено договір поставки № 10/04 від 10.04.2019 (далі - договір) (а. с. 11,12), за п. 1.1 якого на умовах, викладених у його розділах, постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити вугільну продукцію, вугілля -непоіменоване в алфавіті, - вугільна фракція дрібнодисперсна, вуглевміщуючі відходи, іменовану надалі товар, в асортименті, за цінами, у кількості і в строки, зазначені в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно із п. 2.1 договору ціна товару визначена у національній валюті України та вказана у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями після попередньої оплати протягом 10 днів після надходження коштів на поточний рахунок постачальника, або на умовах погоджених сторонами у специфікаціях та/або у видаткових накладних. При отриманні покупцем фактичної кількості товару згідно видаткової накладної, поставка вважається здійсненою в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.3. договору відвантаження товару проводиться залізничним транспортом на умовах СРТ (в редакції Інкотермс 2010), ст. Ржевуська, Південно-Західна залізниця, код станції 339107.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що товар поставляється залізничним транспортом угодженими сторонами партіями.

За п. 3.5 договору постачання товару здійснюється постачальником протягом 10 робочих днів з дати отримання передоплати, передбаченої п. 5.2.1 договору.

Датою поставки кожної товарної партії вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній квитанції (залізничній накладній) (п. 3.7 договору).

Відповідно до п. 3.9. договору по кожній партії товару постачальник протягом 7 календарних днів від дати відправлення зобов`язується надати покупцю наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру; видаткову накладну; податкову накладну, оформлену відповідно до чинного законодавства; сертифікат якості виробника товару; листи, що підтверджують передачу права власності на товар до покупця; інші документи, визначені законодавством та/або угодою сторін.

Умови і порядок розрахунків передбачено пунктом 5 договору.

Так, відповідно до п. 5.2. договору розрахунки покупця з постачальником за поставлений товар проводяться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у національній валюті України в наступному порядку:

5.2.1. 100% передоплати вартості узгодженої партії товару - протягом 3 робочих днів з дати виставлення рахунку постачальником;

5.2.2. остаточний розрахунок за поставлений товар - протягом 7 робочих днів з дати відправки комплекту документів покупцю згідно п. 3.8. цього договору; належним підтвердженням відправки документів покупцеві є відповідна квитанція поштового відділення.

Порядок розрахунків за товар або зміни умов договору можуть уточнюватися в додатках (специфікаціях). У цьому випадку кінцевими є умови, визначені сторонами в додатках (специфікаціях) до договору (п. 5.3 договору).

Згідно з п. 5.4 договору сторонами наголошено, що датою оплати вважати дату зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 10.4 договору факсова копія договору, специфікацій та інших документів з даного договору, підписані обома сторонами, є підставою для виконання сторонами своїх зобов`язань, за умови подальшого підтвердження їх оригіналами протягом 20-ти календарних днів.

10.04.2019 між сторонам підписано специфікацію на поставку товару (додаток №1 до договору) (а. с. 13), якою, зокрема, встановлено термін поставки: квітень-грудень 2019 року; ціна товару, що поставляється по цьому додатку, визначена сторонами на умовах СРТ станція призначення (Ржевуська Південно-Західна з/д) з урахуванням фактичної вартості перевезення від станції навантаження до станції призначення за ставками, що діють на дату підписання цього додатку.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором, позивачем поставлено відповідачу товар - вуглевміщуючі відходи на загальну суму 249979,20 грн.

Відповідачем частково сплачено за отриманий товар у сумі 105000,00 грн., що підтверджується такими платіжними дорученнями (а. с. 26 - 29):

- № 971 від 23.05.2019 на суму 20000,00 грн.;

- № 961 від 31.05.2019 на суму 40000,00 грн.;

- № 989 від 27.06.2019 на суму 20000,00 грн.;

- № 979 від 25.10.2019 на суму 25000,00 грн.

Станом на дату звернення до господарського суду з позовною заявою, борг відповідача за поставлений товар становив у сумі 144979,20 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено ще частину суми основного боргу в розмірі 25000,00 грн. (а. с. 102, 132), тому в цій частині позовних вимог провадження підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново - господарськими визнаються цивільно -правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

У відповідності із ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

3. Щодо позовних вимог в частині 25000,00 грн. основного боргу, сплаченого відповідачем після відкриття провадження у справі № 906/1268/19.

18.03.2020 електронною поштою до суду надійшло клопотання позивача від 18.03.2020, яким повідомлено, що 16.03.2020 відповідачем сплачено частину основного боргу у розмірі 25000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 112 від 16.03.2020 (а. с. 101,102).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на часткове погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 25000,00 грн., суд дійшов висновку, що в цій частині відсутній предмет спору, в зв`язку з чим провадження у справі частині стягнення 25000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Тому слід вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 152913,91 грн. з яких 119979,20 грн. основного боргу, 30287,23 грн. пені, 2647,48 грн. 3 % річних.

4. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 119979,20 грн.

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором позивачем поставлено відповідачу товар - вуглевміщуючі відходи на загальну суму 249979,20 грн., що підтверджується такими документами:

- видатковою накладною № 4 від 17.04.2019 у кількості товару 69,4 т на суму 63292,80 грн.; актом прийому-передачі товару №1 від 17.04.2019 у вагоні № 67898130 у кількості товару 69,4 т; залізничною накладною від 17.04.2019 (а. с. 14 - 16);

- видатковою накладною № 24 від 11.05.2019 у кількості товару 68 т на суму 62016,00 грн.; актом прийому-передачі товару № 2 від 11.05.2019 у вагоні №67701052 у кількості товару 68,0 т; залізничною накладною від 11.05.2019 (а. с. 17 - 19);

- видатковою накладною № 31 від 16.05.2019 у кількості товару 68,55 т на суму 62517,60 грн.; актом прийому-передачі товару № 3 від 16.05.2019 у вагоні №66377664 у кількості товару 68,55 т; залізничною накладною від 16.05.2019 (а. с. 20 - 22);

- видатковою накладною № 39 від 18.05.2019 у кількості товару 68,15 т на суму 62152,80 грн.; актом прийому-передачі товару № 4 від 18.05.2019 у вагоні №65295644 у кількості товару 68,15 т; залізничною накладною від 18.05.2019 (а. с. 23 - 25).

Вказані документи підписано сторонами і станом на 23.05.2019 - дату проведення відповідачем першого платежу, у відповідача в силу вимог 5.2.2 договору виник обов`язок сплати коштів за поставлений товар позивачу.

В матеріалах справи є такі рахунки на оплату (а. с. 51 - 54):

- № 5 від 17.04.2019 на суму 63292,80 грн.;

- № 27 від 11.05.2019 на суму 62016,00 грн.;

- № 36 від 16.05.2019 на суму 62517,60 грн.; № 44 від 18.05.2019 на суму 62152,80 грн.

Також позивач в якості підтвердження здійснення ним вказаних господарських операцій надав податкові накладні від 17.04.2019, від 11.05.2019, від 16.05.2019, від 18.05.2019 (а. с. 41, 43, 45, 47) та докази їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (а. с. 42, 44, 46, 48).

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобовязань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобовязаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За п.п. 2,3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи. Усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Враховуючи викладене, суд вважає, що надані позивачем первинні документи є належними та достатніми доказами в підтвердження факту поставки позивачем та отримання відповідачем товару на загальну суму 249979,20 грн.

Як зазначалось вище, відповідачем частково сплачено за отриманий товар 130000,00 грн., що підтверджується такими платіжними дорученнями: № 971 від 23.05.2019 на суму 20000,00 грн.; № 961 від 31.05.2019 на суму 40000,00 грн.; № 989 від 27.06.2019 на суму 20000,00 грн.; № 979 від 25.10.2019 на суму 25000,00 грн.; № 112 від 16.03.2020 на суму 25000,00 грн. (а. с. 26 - 30; 101).

Таким чином, відповідач не сплатив позивачу за отриманий товар 119979,20 грн. (249979,20 - 130000,00); доказів сплати заборгованості в повному обсязі станом на дату розгляду справи відповідачем суду не надано.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву вих. № 12, від 29.01.2020 (а. с. 77), відповідач не висловив заперечення щодо наявної суми основного боргу; посилаючись на скрутне становище заявив клопотання про скасування пені повністю.

Враховуючи факт невиконання належним чином обов`язку з оплати поставленого товару на підставі договору поставки № 10/04 від 10.04.2019, специфікації до нього № 1 від 10.04.2019, відповідач зобов`язаний оплатити позивачу залишок основного боргу у розмірі 119979,20 грн.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 2647,48 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши здійснений у позовній заяві розрахунок 3 % річних на загальну суму 2647,48 грн. за період з 25.05.2019 до 29.11.2019, суд встановив його правильність, тому вимоги у сумі 2647,48 грн. 3%річних підлягають задоволенню.

6. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 30287,23 грн. пені.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 30287,23 грн. пені за період з 25.05.2019 до 29.11.2019 згідно з розрахунком, наведеним у позовній заяві.

Відповідно до п. 6.1 договору у разі несвоєчасної оплати партії товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмір подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (зі змінами) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Частиною 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку пені, зазначеному у позовній заяві (а. с. 5), позивач нарахував пеню за період з 25.05.2019 до 29.11.2019 у розмірі 30287,23 грн., перевіривши який господарський суд прийшов до висновку про його правильність.

Разом з тим, відповідачем надано суду клопотання про зменшення пені на 50 % (а. с. 95), в обгрунтування якого 18.03.2020 надано суду документи в підтвердження скрутного фінансове становище відповідача (а. с.

Представник позивача заперечив проти зменшення пені, про що свідчить відповідь на відзив від 19.02.2020 (а. с. 83, 84).

Приймаючи рішення в цій частині позову, господарський суд врахував таке.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву вих. № 12, від 29.01.2020 (а. с. 77), відповідачем наголошено, що ТОВ "Ружинська будівельна кераміка" займається виробництвом рядової керамічної цегли, має у власності Ружинський цегельний завод, розробляє Ружинське родовище суглинків на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 07.10.2007 № 413; на ринку виробництва будматеріалів з 2004 року; реалізація та поставка виробленої продукції здійснюється переважно на будівельні майданчики м. Києва та Київської області; серед основних покупців продукції в 2018 - 2019 роках - структури Держкорпорації "Укрбуд"; товар, що поставлявся на виконання спірного договору, використовується відповідачем у виробництві керамічної цегли в якості самовигораючої добавки, що додається до сировини та дозволяє покращити формовочні властивості цегли, а також скоротити витрати теплоносіїв (вугілля), що використовується в подальшому при випалі продукції; в липні-вересні 2019 року підприємство потрапило в досить скрутне матеріальне становище, спричинене тривалою зупинкою виробництва в липні по причині виходу з ладу частини виробничої лінії - її тривалому (близько трьох тижнів) та дороговартісному ремонту, а також пожежею в трансформаторній підстанції в серпні 2019 року, що знищила повністю комутаційне обладнання діючої електроустановки потужністю 400 кВА; сума збитків склала приблизно 450 тис. грн.; підприємство опинилось на межі банкрутства; після ліквідації наслідків аварій, у вересні 2019 року підприємство відновило виробництво продукції і в жовтні 2019 року частково сплачено борг позивачу; в листопаді - грудні 2019 року внаслідок зупинки будівельних майданчиків основного споживача продукції відповідача - структур державної корпорації "Укрбуд", підприємство залишилось поза ринком збуту власної продукції, на ринку будівельних матеріалів розпочалася криза, обсяги споживання продукції галузі будівельної індустрії та обсяги фактичного виконання будівельних робіт в листопаді-грудні 2019 року різко впали; для переорієнтування на ринку будівельних матеріалів завадила сезонність, пов`язана з новорічно-різдвяними святами і низькою робочою активністю по всіх галузях; на даний час підприємство повністю відновило виробництво та налагоджує систему поставок продукції, поступово відновлює свою платоспроможність; однак існує значна сума бюджетної заборгованості та боргу по сплаті єдиного соціального внеску близько 300 тис. грн.; швидкому фінансовому відновленню перешкоджає низька рентабельність виробництва в зимовий період (значні сезонні тепловтрати при виробництві та неможливість працювати на повну потужність).

В підтвердження викладених обставин 18.03.2020 відповідачем надано суду фінансову звітність ТОВ "Ружинська будівельна кераміка" станом на 31.12.2019; оборотно-сальдові відомості по рахункам за 2019 рік; витяг з інформаційної системи органів ДФС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 15.03.2020; довідку від 05.09.2019, вих. № 352 Ружинського районного сектору Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області стосовно пожежі в електротрансформаторі; товарно -транспортні накладні, видаткові накладні та інші первинні документи (а. с. 103 - 131).

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому слід взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини неналежного виконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони. Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення пені, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.

Суд звертає увагу на те, що однією із функцій неустойки є компенсаторна функція.

Тому, зважаючи на обставини, викладені відповідачем та враховуючи повне визнання суми боргу відповідачем, суд вважає за необхідне зменшити правильно обрахований судом розмір пені на 17 % до розміру 25138,41 грн. (пропорційно сплаченому боргу).

Вказаний висновок узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 303/2408/16-ц від 16.10.2019.

7. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

За ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Відповідач не надав суду докази сплати заявленої суми заборгованості. З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 147765,09 грн., з яких 119979,20 грн. основного боргу, 2647,48 грн. 3% річних, 25138,41 грн. пені.

9. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За п. 1 ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження в частині стягнення 25000,00 грн. основного боргу.

3. Зменшити розмір пені до суми 25138,41 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмежденою відповідальністю "Ружинська будівельна кераміка" (13600, Житомирська область, смт. Ружин, пров. Колгоспний, 5, код ЄДРПОУ 32265104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолан Трейд" (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Кристинопільська, 28; код ЄДРПОУ 42825891):

- 119979,20 грн. основного боргу;

- 25138,41 грн. пені;

- 2647,48 грн. 3% річних

- 2668,72 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.03.20

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам (реком.)