Рішення

від 24.03.2020 по справі 905/2261/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.03.2020Справа № 905/2261/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (85043, Донецька область, Добропільський район, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1-А)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 22)

про стягнення 18 320,46 грн

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 18 320, 46 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 09.12.2019 матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" передано за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач) до станції призначення - Новогродівка Донецької залізниці здійснено перевезення вантажів, відправником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (надалі - позивач). За доводами позивача, вантаж було доставлено на станцію Новогродівка Донецької залізниці з нестачею вантажу, яка склала 18 320,46 грн., у зв`язку з чим останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 905/2261/19 та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

11.02.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що позивачем не надано належних доказів сплати вартості вантажу.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався, у зв`язку з чим суд розглядає справу на наявними у ній матеріалами.

За приписами ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

У серпні та вересні 2019 року відповідно до Технічних умов позивач завантажив вугілля кам`яне:

- у вагон № 56957939 в кількості 68800 кг по накладній №51305746 від 28.08.2019;

- у вагон № 63325914 в кількості 70000 кг по накладній №51370286 від 31.08.2019;

- у вагони № 56964539 в кількості 68800 кг, №61019956 в кількості 69800 кг, №63812887 в кількості 69800 кг по накладній №51370294 від 31.08.2019;

- у вагон № 56946353 в кількості 68900 кг по накладній №51504108 від 09.09.2019;

- у вагони №63379457 в кількості 66200 кг, №59954925 в кількості 67300 кг по накладній № 51712388 від 23.09.2019 та передав вказаний вантаж для перевезення залізниці.

Згідно з накладними № 51305746, № 51370286, № 51370294, № 51504108, № 51712388 залізниця прийняла у ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля на станції Добропілля Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов`язалась доставити його на станцію Новогродівка Донецької залізниці ТОВ ЦЗФ Селидівська .

На станції Новогродівка Донецької залізниці було проведено комісійну перевірку маси вантажу, за результатами якої виявлено, що частина товару у вагонах була втрачена, про що складено відповідні комерційні акти №482201/140 від 02.09.2019, №482201/144, № 482201/145 від 06.09.2019, №482201/154 від 13.09.2019, № 482201/176, № 482201/177 від 26.09.2019.

За доводами позивача, відповідач як перевізник належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість нестачі вугілля встановленої у комерційних актах, яка за розрахунком позивача складає 18 320,46 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно частини 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Судом встановлено, що відповідно до накладних № 51305746, № 51370286, № 51370294, № 51504108, № 51712388 залізниця прийняла на станції Добропілля Донецької залізниці у позивача вугілля кам`яне, яке було навантаження нижче бортів, поверхня вантажу маркована тирсою.

Згідно з ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно із ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Як встановлено судом, на станції Новогродівка Донецької залізниці були складені комерційні акти №482201/140 від 02.09.2019, №482201/144, №482201/145 від 06.09.2019, №482201/154 від 13.09.2019, №482201/176, №482201/177 від 26.09.2019.

Так, відповідно до комерційного акту №482201/140 при контрольному переважуванні вагону №56957939 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 86700 кг, тара - 22400 кг, нетто - 64300 кг, що менше вантажного документу на 4500 кг. Над 1-2, 6-7 люком є поглиблення розмірами 200-250х 280х40 см . Маркування порушене. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.

Відповідно до комерційного акту №482201/144 при контрольному переважуванні вагону №63325914 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 88100 кг, тара 23 500 кг, нетто - 64600 кг, що менше вантажного документу на 5400 кг. Над 1 -2 люком є поглиблення розмірами 300х 280>