Ухвала

від 23.03.2020 по справі 914/652/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

23.03.2020 р. справа № 914/652/20

Суддя Петрашко М.М., розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства Самбірський приладобудівний завод Омега

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Спец Метал Маш

про стягнення 17451,13 грн.

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Приватного акціонерного товариства Самбірський приладобудівний завод Омега до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Спец Метал Маш про стягнення 17451,13 грн.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху з огляду на таке.

Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається із поданих матеріалів, ні у позовній заяві, ні у доданих до неї документах немає попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат (розрахунку судового збору та розрахунку витрат, пов`язаних з розглядом справи), які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, що є порушенням вимог пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії , якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 та частини 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством . Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до пункту 5.27. Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003) , затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003р. №55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (нижче підпису). Приклад засвідчення копії документа зазначено у пункті 5.27. Національного стандарту України (ДСТУ 4163-2003).

Як вбачається із поданих матеріалів, позивачем до позовної долучено документи, які не засвідчені належним чином. Зокрема, як вбачається із поданих матеріалів, копії документів не містить такої відмітки як дата засвідчення копії.

Частиною 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач зобов?язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

Таким чином, позивачем порушено вимоги частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, оскільки долучені до позовної заяви копії документів, не можуть вважатися доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу, оскільки ці документи не є ані оригіналами, ані належним чином засвідченими копіями.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір , розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В переліку додатків до позовної (додаток №10) вказано, що позивачем долучено квитанцію про сплату судового збору.

Так, в поданих матеріалах міститься копія платіжного доручення №403 від 12.03.2020р. на суму 2102,00 грн. Однак вказана копія не є належним доказом сплати судового збору, оскільки на ній відсутні такі відмітки як: "Згідно з оригіналом", назви посади, особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, а також дата засвідчення копії.

Отже вказане платіжне доручення не може вважатися доказом в розумінні Господарського процесуального кодексу, оскільки цей документ не є ані оригіналом, ані належним чином засвідченою копією.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Як вбачається із поданих матеріалів, позивачем до позовної заяви долучено копію позовної заяви для відповідача (додаток №2), однак нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено обов`язок позивача надіслати на адресу відповідача копію позовної з додатками, а не подати до суду копію позовної заяви для відповідача.

Опису вкладення у цінний лист, як того вимагає Господарський процесуальний кодекс України, позивачем до позовної заяви не долучено. Про наявність таких доказів також не зазначено і в переліку додатків до позовної заяви.

Таким чином, позивачем не дотримано вимог Господарського процесуального кодексу України щодо долучення до позовної заяви документів, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви .

При цьому слід звернути увагу позивача на те, що в силу статті 91 Господарського процесуального кодексу України у суду при розгляді справи може виникнути необхідність оглянути оригінали документів, копії яких долучено до позовної заяви.

Як встановлено судом, у додатках до позовної заяви, містяться копії документів. При цьому позивачем не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналів документів, копії яких додано до позовної заяви, що є порушенням пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 та частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю ВК Спец Метал Маш ) є: 04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4А, офіс 139, ідентифікаційний код 41394132).

Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При цьому підсудність справ за вибором позивача передбачено статтею 29 Господарського процесуального кодексу України.

Слід зазначити, що подаючи позовну заяву, позивачем не наведено правового обгрунтування територіальної юрисдикції (підсутності) даного спору саме Господарському суду Львівської області.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне також зобов`язати позивача надати письмові пояснення з посиланням на відповідні норми Господарського процесуального кодексу України щодо територіальної юрисдикції (підсутності) даного спору Господарському суду Львівської області.

Керуючись статтями 123, 162, 164, 174, 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1 . Позовну заяву залишити без руху.

2 . Встановити позивачу 10-денний строк для виправлення допущених недоліків, які зазначені у вказаній ухвалі суду.

3 . Зобов`язати позивача надати письмові пояснення з посиланням на відповідні норми Господарського процесуального кодексу України щодо територіальної юрисдикції (підсутності) даного спору Господарському суду Львівської області.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Петрашко М.М.