Рішення

від 19.03.2020 по справі 927/82/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

19 березня 2020 року м. ЧернігівСправа № 927/82/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.,

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 927/82/20, розгляд якої здійснено у порядку загального позовного провадження

За позовом: Фермерського господарства «Еко-Овочі»

вул. Фрунзе, 21, с. Шевченківка, Магдалинівський район,

Дніпропетровська область, 51100

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдеревотара»

вул. Левановського,67-Б, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000

Про стягнення 390283,55 грн

За участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився.

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Фермерським господарством «Еко-Овочі» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдеревотара» про стягнення 350000,00 грн боргу; 3452,05 грн 3% річних; 34031,50 грн пені та 2800,00 грн інфляційних втрат.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору №4 поставки продукції від 11.06.2019.

Ухвалою суду від 05.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.02.2020 о 10:00. Визнано обов`язкову явку в судове засідання повноважних представників сторін.

Ухвалою суду від 21.02.2020 задоволено клопотання позивача від 18.02.2020 про розгляд справи в режимі відеоконференції. Ухвалено судове засідання, призначене на 27.02.2020 о 10:00, провести в режимі відеоконференції; доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Дніпропетровської області.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.02.2020 щодо заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, що не бажає скористатися своїм правом для подачі відзиву на позов, а також повідомив, що ним подано суду всі наявні докази.

Представник позивача у судовому засіданні 27.02.2020 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості підготувати та надати суду додаткові докази.

Представник відповідача щодо усного клопотання представника позивача щодо відкладення підготовчого засідання не заперечив.

У судовому засіданні 27.02.2020 суд постановив ухвалу про задоволення усного клопотання представника позивача та про відкладення підготовчого засідання на 05.03.2020 на 12:00.

Ухвалою суду від 27.02.2020, відповідно до ст.120,121 ГПК України, повідомлено сторін про те, що підготовче засідання відкладено на 05.03.2020 о 12:00.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце підготовчого засідання, а саме, ухвала суду від 27.02.2020 отримана позивачем 03.03.2020, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення № 1400047279633, але повноважного представника у судове засідання 05.03.2020 не направив.

До початку судового засідання від позивача надійшло письмове клопотання від 28.02.2020, до якого додано додаткові документи (а.с.46-61). Подане клопотання позивач просить суд врахувати при вирішенні справи. У клопотанні позивач також зазначає, що наведені первинні документи у своїй сукупності надають можливість ідентифікувати господарські операції між позивачем та відповідачем як господарські операції, здійснені на виконання істотних умов договору поставки продукції №4 від 11.06.2019, про що свідчить тотожність даних за номенклатурою товару (продукції), одиницею виміру, ціною. Позивач також додатково додає належним чином завірені копії рахунку №7 від 11.06.2019, податкової накладної №9 від 11.06.2019, податкової декларації з ПДВ з додатком №5 за червень 2019, картки рахунку 3112 за 11.06.2019, картки рахунку 631 за період з 01.06.2019 по 28.02.2020 по контрагенту відповідача.

Представник відповідача щодо клопотання позивача та долучення до матеріалів справи наданих документів не заперечував.

Суд у судовому засіданні 05.03.2020 постановив ухвалу, з метою дотримання принципу верховенства права, рівності та змагальності сторін, продовжити позивачу за власною ініціативою строк для подання доказів до 05.03.2020, подане клопотання з доданими до нього документами долучити до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що голова ФГ «ЕКО-ОВОЧІ» Гемай С.О. 05.03.2020 відбуває у відрядження до м. Миколаєва та не може прийняти участь у судовому засіданні.

Представник відповідача щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи заперечував.

Суд у судовому засіданні 05.03.2020 постановив ухвалу про залишення без розгляду клопотання позивача про відкладення розгляду справи, оскільки воно подано з порушенням приписів ст.5,6,7 Закону України «Про електронний цифровий підпис» , ст.91 Господарського процесуального кодексу України та не скріплено електронним цифровим підписом.

Ухвалою суду від 05.03.2020 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 19.03.2020 о 12:00; явка в судове засідання повноважних представників учасників справи визнана судом обов`язковою.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400047058190.

Ухвала суду від 05.03.2020, направлена на адресу відповідача (вул. Левановського,67-Б, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000), повернута відділенням поштового зв`язку з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» .

18.03.2020 від відповідача на адресу суду надійшла заява від 18.03.2020, в якій відповідач заперечує проти позову, оскільки вважає позовні вимоги незаконними та необґрунтованими, та враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , просить провести судове засідання 19.03.2020 у справі за позовом Фермерського господарства «Еко-Овочі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдеревотара» про стягнення 350000,00 грн боргу; 3452,05 грн 3% річних; 34031,50 грн пені та 2800,00 грн інфляційних втрат, без участі представника відповідача.

Виходячи зі змісту даної заяви, суд доходить висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Також до початку судового засідання від позивача на електронну адресу суду надійшли ідентичні заяви від 18.03.2020, в яких позивач, враховуючи введення в дію Верховною Радою Законів України (зареєстрованих за №№ 3219, 3220, 2538, 2539) щодо боротьби із поширенням короновірусної хвороби COVID-19 на території України, просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача.

Суд у судовому засіданні 19.03.2020 задовольнив клопотання позивача та заяву відповідача про розгляд справи без участі представників сторін, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторін відповідно до п.2 ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон ЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain» ) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» ).

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило. Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 05.02.2020 відповідач був попереджений, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 350000,00 грн боргу; 3452,05 грн 3% річних; 34031,50 грн пені та 2800,00 грн інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем умов договору №4 поставки продукції від 11.06.2019.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин, виконання позивачем умов договору щодо здійснення попередньої оплати за товар та відповідно неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної поставки товару.

Позивач посилається на те, що 11.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрдеревотара (постачальник) та Фермерським господарством Еко-овочі (покупець) було укладено договір №4 поставки продукції від 11.06.2019.

Відповідно до п.1.1. договору №4 поставки продукції від 11.06.2019, постачальник зобов`язується поставити дерев`яні контейнери, призначені для зберігання плодоовочевої продукції, згідно із заявкою-специфікацією, а покупець зобов`язується їх прийняти та оплатити.

Кількість контейнерів для зберігання плодоовочевих, що поставляються за даним договором 750 штук. Ціна одного контейнеру складає 1250,00 грн, у т.ч. ПДВ-20%. (п.2.1. договору №4 поставки продукції від 11.06.2019).

Відповідно до п.8.1 договору №4 поставки продукції від 11.06.2019, даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання умов даного договору.

Сторонами також відповідно до 1.1. договору поставки №4 від 11.06.2019 була підписана заявка-специфікація до договору поставки №4 від 11.06.2019, в якій сторони визначили технічні вимоги до контейнера, а саме: контейнер дерев`яний виготовлюється з пиломатеріалів хвойних і листових порід 1-2 сорту, товщиною 20-22мм, ДСТУ 84386-86; контейнер збирається на гвинтові (йоршоні) цвяхи і саморізи (шурупи); габаритні розміри: ширина - 1200 мм, довжина - 1600 мм, висота - 1200 мм; ширина отворів між дошками обшивки днища і боковин складає 35-50 мм, по всіх боковинах по діагоналі встановлюються дошки. Поставці підлягає контейнер плодоовочевий розміром 1200х1600х1200 в кількості 750 шт., ціна з ПДВ за штуку - 1250 грн.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт укладення між сторонами договору №4 поставки продукції від 11.06.2019.

Відповідно до п.3.1.-3.3. договору №4 поставки продукції від 11.06.2019, сторони погодили, що поставка товару здійснюється постачальником партіями з наступною збіркою контейнерів силами постачальника на складі покупці. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом за кошт постачальника на адресу покупця с. Шевченківка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область. Поставка має бути здійснена у строк до 01.10.2019.

Згідно з п.4.1-4.3 договору №4 поставки продукції від 11.06.2019, оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника у вигляді 50% від загальної суму поставки виставленого рахунку. Підставою для оплати товару є даний договір і рахунок постачальника. Остаточний розрахунок здійснюється за фактом поставки кожної партії товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Із матеріалів справи слідує, що відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 7 від 11.06.2019 на оплату контейнерів плодоовочевих в кількості 750 шт. на суму 937500,00 грн з ПДВ (а.с. 49).

Позивач, у свою чергу, на виконання умов п.4.1 договору №4 поставки продукції від 11.06.2019, перерахував відповідачу 500000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 232 від 11.06.2019 з призначенням платежу: «за контейнер плодово-овощний зг. рах. № 7 від 11.06.2019 в т.ч. ПДВ 20% - 83333,33 грн» , копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.12).

Факт перерахування позивачем коштів в сумі 500000,00 грн по договору поставки продукції №4 від 18.06.2019 підтверджується також наданими позивачем до матеріалів справи податковою накладною від 11.06.2019 № 9, витягом з Єдиного реєстру податкових накладних, податковою декларацією з ПДВ з додатком №5 за червень 2019 року, карткою рахунку 3112 за 11.06.2019, карткою рахунку 631 за період з 11.06.2019 по 30.12.2019 по контрагенту відповідача (а.с. 50-56).

Відповідач не надав суду заперечень щодо факту отримання від позивача коштів в сумі 500000,00 грн за договором №4 поставки продукції від 11.06.2019.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей у цей строк (термін).

Як встановлено судом, пунктом 3.3. договору №4 поставки продукції від 11.06.2019 сторони визначили, що поставка має бути здійснена у строк до 01.10.2019.

З поданих позивачем матеріалів вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару виконав частково та поставив позивачу згідно з накладною № 20 від 29.09.2019 контейнери плодоовочеві в кількості 120 шт. на загальну суму 150000,00 грн (а.с.13).

Доказів поставки позивачу товару на 350000,00 грн відповідачем суду не надано.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1,2,4 ст.538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Оскільки, позивач виконав свої зобов`язання щодо оплати товару, а тому відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов`язання його поставки.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що за договором №4 поставки продукції від 11.06.2019 відповідачем було фактично поставлено товару на 150000,00 грн, недопоставка складає 350000,00 грн.

Згідно з положеннями ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Матеріалами справи підтверджено наявність зобов`язання у відповідача поставити позивачу товар за договором №4 поставки продукції від 11.06.2019 у строк, визначений п.3.3. договору - до 01.10.2019.

Також судом встановлено, що відповідач своє зобов`язання з поставки позивачу товару - контейнерів плодоовочевих у строк до 01.10.2019 не виконав у повному обсязі, здійснивши поставку товару лише на 150000,00 грн, у той час, коли позивач перерахував відповідачу 500000,00 грн.

Як зазначає позивач, супровідним листом відповідачу було направлено два екземпляри акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019 між ФГ Еко-овочі та ТОВ Укрдеревотара та запропоновано підписати даний акт звірки і повернути один екземпляр акту на адресу покупця.

У листі вих.№2 від 22.01.2020 позивач зазначив, що ФГ Еко-овочі поштове відправлення № 5110000955890, в якому було надіслано відповідачу два екземпляри акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019 між ФГ Еко-овочі та ТОВ Укрдеревотара було отримано ТОВ Укрдеревотара 09.01.2020, про що свідчить інформація з сайту Укрпошта , враховуючи відсутність станом на 21.01.2020 будь-яких зауважень, просив повернути суму заборгованості у розмірі 350000,00 грн та один екземпляр акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2019, підписаний уповноваженою особою.

Доказів направлення даного листа на адресу відповідача та отримання даного листа відповідачем позивачем суду не надано.

Станом на день прийняття рішення відповідачем не надано суду доказів поставки позивачу контейнерів плодоовочевих згідно з договором №4 поставки продукції від 11.06.2019 на загальну суму 350000,00 грн або доказів повернення позивачу суми передоплати у розмірі 350000,00 грн.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 350000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 34031,50 грн пені за період з 01.10.2019 по 28.01.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 34031,50 грн, позивач посилається на ст. 216-220, 224, 229, 230 Господарського кодексу України, ст.549 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платник грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору №4 поставки продукції від 11.06.2019 не передбачена відповідальність у вигляді сплати пені за порушення строку поставки товару чи за порушення строків повернення суми попередньої оплати.

У пункті 5.2. договору №4 поставки продукції від 11.06.2019, сторони визначили, що у разі порушення строків поставки товару, постачальник сплачує штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого в строк товару.

Отже, умовами договору №4 поставки продукції від 11.06.2019 сторонами не було узгоджена відповідальність за прострочку поставки продукції чи за прострочку повернення попередньої оплати у вигляді сплати пені.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 547, 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , вимоги позивача про стягнення 34031,50 грн пені за період з 01.10.2019 по 28.01.2020 задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач у позовній заяві, посилаючись на ст.625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 3452,05 грн за період 01.10.2019 по 28.01.2020 та 2800,00 грн інфляційних втрат за період жовтень - листопад 2019 року.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статей 524, 533-535 та 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Враховуючи положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Як встановлено судом, предметом договору поставки № 4 від 11.06.2019 є поставка постачальником дерев`яних контейнерів, призначених для зберігання плодоовочевої продукції, згідно із заявкою-специфікацією, та прийняття і оплата їх покупцем.

Матеріалами справи підтверджено наявність зобов`язання у відповідача поставити позивачу товар за договором поставки продукції № 4 від 11.06.2019. Також судом встановлено, що відповідач своє зобов`язання з поставки позивачу товару - контейнерів плодоовочевих у строк до 01.10.2019 не виконав у повному обсязі, здійснивши поставку товару лише на 150000,00 грн, у той час, коли позивач перерахував відповідачу 500000,00 грн.

При цьому, в договорі поставки № 4 від 11.06.2019 сторонами не передбачено зміни умов договору у вигляді повернення суми попередньої оплати в разі неналежного виконання постачальником свого зобов`язання зі своєчасної та повної поставки товару покупцю.

Крім того, обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань .

Частиною п`ятою статті 11 Цивільного кодексу України передбачається виникнення цивільних прав та обов`язків з рішення суду. Таким чином, на підставі рішення суду можуть виникати зобов`язання, які залежно від змісту можуть бути грошовими або негрошовими.

Відтак, якщо певне зобов`язання згідно з рішенням суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідальність за невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати у вигляді стягнення з останнього 3% річних та інфляційних втрат, виникне лише з моменту прийняття господарським судом рішення у даній справі.

Щодо направлення позивачем відповідачу листа вих.№2 від 22.01.2020 в якості пред`явлення вимоги про повернення суми заборгованості у розмірі 350000,00 грн, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення).

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Позивачем, у порушення вищевикладеного, не надано суду належних та допустимих доказів направлення відповідачу вимоги (листа вих.№2 від 22.01.2020) про повернення суми попередньої оплати в розмірі 350000,00 грн та отримання даної вимоги відповідачем.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд доходить висновку що, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 05.02.2020 було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідності до ч.1,4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві на позовну заяву відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтується позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав, заяв та клопотань від нього не надходило.

Частиною 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Правові аксіоми визначають як загальні положення, які сприймаються як самоочевидні істини, не потребують доведення та відображають загальнолюдський зміст права.

Однією із правових аксіом у судочинстві називають, зокрема, «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права» (Placuitinomnibusrebuspraecipuumesseiustitiae).

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних доказів, які підтверджують виконання ним взятих на себе зобов`язань за договором №4 поставки продукції від 11.06.2019 та здійснення повної та своєчасної поставки позивачу товару.

За таких обставин, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі не виконав, поставку оплаченого позивачем товару на суму 350000,00 грн не здійснив, а тому враховуючі вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 350000,00 грн. У частині стягнення 34031,50 грн пені, 3452,05 грн 3% річних та 2800,00 грн інфляційних втрат позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Позивачем при звернення до суду згідно платіжного доручення № 83 від 24.01.2020 було сплачено судовий збір в сумі 5854,25 грн.

Оскільки, спір виник у зв`язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 5250,00 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фермерського господарства «Еко-Овочі» (вул. Фрунзе, 21, с. Шевченківка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область, 51100; код ЄДРПОУ 38580689) до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДЕРЕВОТАРА (вул. Левановського, 67-б, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000; код ЄДРПОУ 42794497) про стягнення 350000,00 грн боргу; 3452,05 грн 3% річних; 34031,50 грн пені та 2800,00 грн інфляційних втрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДЕРЕВОТАРА (вул. Левановського, 67-б, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000; код ЄДРПОУ 42794497) на користь Фермерського господарства «Еко-Овочі» (вул. Фрунзе, 21, с. Шевченківка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область, 51100; код ЄДРПОУ 38580689) 350000,00 грн боргу та 5250,00 грн судового збору.

3. У задоволенні позовних Фермерського господарства «Еко-Овочі» (вул. Фрунзе, 21, с. Шевченківка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область, 51100; код ЄДРПОУ 38580689) до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДЕРЕВОТАРА (вул. Левановського, 67-б, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000; код ЄДРПОУ 42794497) у частині стягнення 34031,50 грн пені, 3452,05 грн 3% річних та 2800,00 грн інфляційних втрат відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 24.03.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко