Рішення

від 19.03.2020 по справі 910/1206/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2020Справа № 910/1206/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Шкільне харчування Оболонського району м. Києва"

до Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації

про стягнення 1126014 грн.

за участі представників:

від позивача: Мельниченко Є. В., за довіреністю,

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Шкільне харчування Оболонського району м. Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення 1126014 грн. заборгованості за надані послуги з організації гарячого харчування за договором від 13.01.2020 № 1-П.

Ухвалою суду від 03.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Дана ухвала суду отримана відповідачем 06.02.2020, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

18.02.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог на 2458795 грн., що прийнята судом до розгляду. У зв`язку з цим, подальший розгляд справи здійснювався в межах суми позовних вимог у розмірі 3584809 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.01.2020 між відповідачем, як замовником, та позивачем, як постачальником, укладено договір № 1-П, за умовами якого останній зобов`язався надати замовнику послуги з організації гарячого харчування в закладах освіти, а замовник - прийняти та оплатити їх на умовах, визначених цим договором (пункти 1.1, 1.2 договору).

Згідно з пунктом 3.3 договору його остаточна ціна визначається за підсумком фактично наданих постачальником послуг протягом строку дії цього договору.

Відповідно до пункту 4.5 договору оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно актів виконаних робіт (наданих послуг).

У випадку затримки оплати послуги замовником, як бюджетною державною установою (через відсутність коштів на розрахунковому рахунку), замовник зобов`язується провести оплату наданих постачальником послуг протягом 14 банківських днів з дня надходження коштів на свій рахунок (пункт 4.6 договору).

Згідно з пунктом 5.3 договору термін надання послуги з 13.01.2020 до дати укладання договору про закупівлю послуги у 2020 році.

Відповідно до калькуляції вартості гарячого харчування однієї дитини за один день за елементами витрат віком від 6 до 10 років (учні 1-4 класів) становить 22 грн., а віком від 10 років (учні 5-11 класів) - 25 грн.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами за договором складено та підписано акти прийому-передачі наданих послуг на загальну суму 3584809 грн., а саме: від 22.01.2020 № 1 на суму 1126014 грн. та від 11.02.2020 № 2 на суму 2458795 грн. Також до вказаних актів сторони підписали акти звірки взаєморозрахунків.

Оскільки відповідач оплату наданих послуг за договором не здійснив, позивач висував відповідні претензії про сплату боргу, докази надання відповідей на які матеріали справи не містять.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач прийняв надані позивачем послуги, підписавши відповідні акти приймання-передачі та акти звірки, однак оплату за надані за договором послуги не здійснив, у зв`язку з чим за останнім утворився борг у загальному розмірі 3584809 грн.

При цьому судом ураховано, що підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року та у справі Бакалов проти України від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

За наведених обставин, оскільки сума боргу відповідача в розмірі 3584809 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, та відповідач не надав документів щодо погашення вказаної суми заборгованості, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору, покладаються відповідно до статті 129 ГПК України на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Шкільне харчування Оболонського району м. Києва" задовольнити повністю.

Стягнути Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (04211, м. Київ, вул. Йорданська, 11-А; ідентифікаційний код 37445442) на користь Комунального підприємства "Шкільне харчування Оболонського району м. Києва" (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 20; ідентифікаційний код 19475243) 3584809 (три мільйона п`ятсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот дев`ять) грн. основного боргу, а також 53772 (п`ятдесят три тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 14 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено: 24.03.2020.

Суддя К.В. Полякова