Рішення від 23.03.2020 по справі 914/266/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2020 справа № 914/266/20

За позовом: Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав , м. Київ,

до відповідача : Фізичної особи - підприємця Хмільовського Ростислава Миколайовича, м. Львів,

про: стягнення заборгованості в розмірі 15 424,90 грн

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Лащ Х.Л.

За участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав до Фізичної особи - підприємця Хмільовського Ростислава Миколайовича про стягнення заборгованості в розмірі 15 424,90 грн.

Ухвалою суду 06.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 02.03.2020.

Ухвалою суду від 02.03.2020 відкладено розгляд справи №914/266/20 на 23.03.2020 у зв`язку з неявкою представників сторін у судове засідання.

Через канцелярію суду, позивачем надіслано поштою заяву від 17.02.2020 б/н про розгляд справи за відсутності позивача та додаткове пояснення про окремі питання, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Через канцелярію суду, позивачем надіслано поштою заяву про вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В судове засідання 23.03.20202 представник позивача не з`явився. В своїй позовній заяві та додаткових поясненнях позовні вимоги обґрунтовує наявністю заборгованості у відповідача за неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо здійснення оплати винагороди (роялті) за надане невиключне право виконання оприлюднених музичних творів, що виникло на підставі укладеного між сторонами договору №КБР-18/12/14 від 01.12.2014. Відтак, просить стягнути відповідача суму основного боргу, що складає 6 750,00 грн, втрати від інфляції в сумі 690,77 грн, три проценти від простроченої суми, що складають 296,63 грн штраф у розмірі 6 000,00 грн, суму дострокової сплати винагороди (Роялті) в сумі 1 687,50 грн.

В подальшому позивач у додаткових поясненнях зазначає про те, що: - договір №КБР-18/12/14 за своєю правовою природою є ліцензійним договором, не є нікчемним, недійсним не визнавався, не був припинений відповідачем; - дострокова сплата винагороди не є штрафними санкціями, а є боргом, який виник на підставі пункту 3.6 Договору у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання; - частина 6 статті 232 Господарського кодексу України не застосовується, оскільки нарахування штрафу не здійснювалося протягом шести місяців щодо кожного простроченого платежу, а штраф нараховувався разово; - відповідач має сплатити всю суму заборгованості, незважаючи на те, що він міг деякий час не використовувати у своїй господарській діяльності музичні твори, якщо договір був чинним.

В судове засідання 23.03.20202 представник позивача не з`явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом. Причини неявки - не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення відповідачу - 20.02.2020 ухвали суду про прийняття позовної заяви до провадження від 06.02.2020.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу.

При цьому, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Проте, відповідач відзиву на позов не надав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, у судовому засіданні, яке відбулося 23.03.2020, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав (надалі також - Позивач ) та ФОП Хмільовський Р.М. (надалі також - Відповідач ) 01.12.2014 року було укладено Договір №КБР- 18/12/14 (надалі також - Договір ), відповідно до преамбули якого УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати право (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав №19/2011 від 24 січня 2011 року, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.12.2015, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання (пункт 6.1 Договору).

У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 6.1 дати, дія Договору вважається подовженою на той самий строк, і на тих же умовах, і так кожного разу, коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього Договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (пункт 6.2 Договору).

Матеріали справи не містять доказів повідомлення про припинення протягом місяця до завершення строку дії Договору, таким чином, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих же умовах.

Відповідно до пункту 3.1 Договору користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів; користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього Договору та закону.

Згідно з пунктом 3.3 Договору користувач зобов`язується перераховувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до договору. Відповідний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перерахуватись не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку періоду, за який він здійснюється; не зважаючи на дату укладення Договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Договір; розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору, та частоти їх використання.

Згідно з пунктом 1 Додатку № 2 до Договору винагорода (роялті) нараховується на підставі Закону та цього Договору і виплачується користувачем УЛАСП у щомісячними платежами. Сторонами погоджено наступний розмір щомісячного платежу за використання творів: - розмір щомісячного платежу має складати 187 грн 50 коп за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору. Загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності Договору становить 187 грн 50 коп. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

Як зазначає позивач, відповідачем повинен був здійснити такі платежі за 63 місяці по 187,50 гривень за кожен місяць, але відповідач оплатив лише 10 місяців за використання наданих йому невиключних прав, що в сумі становить 1875 гривень.

Як вбачається, оплата за подальший період відповідачем здійснена не була, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 3.6. Договору, якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити Позивачу штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки Позивач набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному обсязі.

Таким чином, станом на день пред`явлення позову, заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо здійснення оплати винагороди (роялті) за надане невиключне право виконання оприлюднених музичних творів, що виникло на підставі укладеного між сторонами договору №КБР-18/12/14 від 01.12.2014 в період з березня 2017 по лютий 2020 складає 6 750,00 грн основного боргу.

Відтак, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору договору №КБР-18/12/14 від 01.12.2014, Приватна організація Українська ліга авторських і суміжних прав звернулась з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Хмільовського Ростислава Миколайовича заборгованості за неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо здійснення оплати винагороди (роялті) за надане невиключне право виконання оприлюднених музичних творів, що складає 6 750,00 грн суми основного боргу, 690,77 грн втрати від інфляції, 296,63 грн трьох процентів від простроченої суми, 6 000,00 грн штрафу, 1 687,50 грн дострокової сплати винагороди (Роялті) в сумі.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та такі що підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (частина 2 статті 418 Цивільного кодексу України).

Перелік об`єктів права інтелектуальної власності визначений приписами частини 1 статті 420 Цивільного кодексу України. Зокрема, об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (частина 1 статті 433 Цивільного кодексу України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (пункт 1 частини 1 статті 433 Цивільного кодексу України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об`єктами суміжних прав (частина 1 статті 449 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 422 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до частини 1 статті 440 Цивільного кодексу України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до частини 1 статті 452 Цивільного кодексу України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини 2 статті 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною 3 статті 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин 4-5 статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною 2 статті 33 України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (стаття 45, частина 1 статті 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини 5 статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Згідно з п.п.1 та 4 ч.1 ст.12 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав; звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація.

Як встановлено судом, 01.12.2014 між сторонами укладено Договір, згідно з п. 3.1. якого, Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання Творів, а Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього Договору та Закону України Про авторське право і суміжні права .

Вказаний Договір за своєю правовою природою є авторським договором про передачу невиключного права на використання твору, при цьому, як зазначено вище, відповідно до Свідоцтва №19/2011 від 24.01.2011, позивач є організацією колективного управління, якій суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами, а отже, позивач вправі укладати відповідні договори.

Відповідно до п.п.6.1., 6.2 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.12.2015, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання; у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п.6.1. дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу, коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів розірвання Договору, чи, передбаченого п.6.2. Договору, письмового повідомлення однієї із сторін іншої про припинення дії Договору.

Отже, на підставі укладеного Договору у сторін виникли відповідні права та обов`язки.

Згідно з пп.14.1.225. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до пп.1.2 п.1 додатку №2 від 01.12.2014 до Договору, загальний розмір щомісячного платежу за використання Творів становить 187,50 грн; зазначена сума щомісячно перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору.

Згідно з п.3.3. Договору, загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше, ніж за п`ять днів до початку місяця, за який він здійснюється; не зважаючи на дату укладання договору, Користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір; перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору; розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться Користувачем під час дії договору, та частоти їх використання.

Згідно зі статтею 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України). Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням п.30.1 ст.30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з п.8.1 ст.8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Крім того, відповідно до п.3.5. Договору, сторони підтверджують сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального Акту про виплату роялті; у разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов`язок щодо складання відповідного Акту покладається на Користувача.

Як зазначає позивач, Відповідачем мали бути здійсненні платежі за 63 місяці у розмірі 187,50 гривень за кожен місяць, але Відповідач оплатив лише 10 місяців за використання наданих йому невиключних прав, що в сумі становить 1875 гривень.

Відтак, перевіривши розрахунок основного боргу, суд зазначає, що такий в частині визначення загальної суми основного боргу визначено вірно, проте, позивачем невірно визначено дати виникнення боргу, оскільки, як зазначено вище, відповідно до положень п.3.3. Договору, загальний щомісячний платіж має перераховуватись не пізніше, ніж за п`ять днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Отже, останнім днем встановленого Договором строку для здійснення відповідного платежу за поточний місяць був п`ятий день до початку такого місяця.

Враховуючи вищевказане, судом встановлено наступні дати виникнення та суми боргу: місяць, рік за який виник борг зі сплати винагороди (роялті) - останній день строку для оплати винагороди (роялті) - дата виникнення боргу - сума боргу (грн):

1. березень 2017 - 24.02.2017 - 25.02.2017 -187,50

2. квітень 2017 - 27.03.2017 - 28.03.2017 - 187,50

3. травень 2017 - 26.04.2017 - 27.04.2017 - 187,50

4. червень 2017 - 27.05.2017 - 28.05.2017 -187,50

5. липень 2017- 26.06.2017- 27.06.2017 -187,50

6. серпень 2017 - 27 07.2017 - 28.07.2017 187,50

7. вересень 2017 - 27.08.2017 - 28.08.2017 -187,50

8. жовтень 2017 - 26.09.2017 - 27.09.2017 -187,50

9. листопад 2017 -27.10.2017 - 28.10.2017 - 187,50

10. грудень 2017 - 26.11.2017 - 27.11.2017 - 187,50

11. січень 2018 - 27.12.2017 - 28.12.2017 -187,50

12. лютий 2018 - 27.01.2018-28.01.2018-187,50

13. березень 2018 - 24.02.2018-25.02.2018 -187,50

14. квітень 2018- 27.03.2018- 28.03.2018 -187,50

15. травень 2018 - 26.04.2018 - 27.04.2018 - 187,50

16. червень 2018-27.05.2018 - 28.05.2018 - 187,50

17. липень 2018 - 26.06.2018 -27.06.2018 - 187,50

18. серпень 2018- 27.07.2018 - 28.07.2018 - 187,50

19. вересень 2018 - 27.08.2018 - 28.08.2018 -187,50

20. жовтень 2018 - 26.09.2018 - 27.09.2018 - 187,50

21. листопад 2018 - 27.10.2018 - 28.10.2018 - 187,50

22. грудень 2018 - 26.11.2018-27.11.2018-187,50

23. січень 2019-27.12.2018 - 28.12.2018 -187,50

24. лютий 2019- 27.01.2019- 28.01.2019 -187,50

25. березень 2019- 24.02.2019 - 25.02.2019 - 187,50

26. квітень 2019 - 27.03.2019 -28.03.2019 - 187,50

27. травень 2019 - 26.04.2019 - 27.04.2019 - 187,50

28. червень 2019 - 27.05.2019 - 28.05.2019- 187,50

29. липень 2019- 26.06.2019 - 27.06.2019 - 187,50

30. серпень 2019 - 27.07.2019- 28.07.2019- 187,50

31. вересень 2019 - 27.08.2019 - 28.08.2019 - 187,50

32. жовтень 2019 - 26.09.2019 - 27.09.2019 - 187,50

33. листопад 2019 - 27.10.2019 - 28.10.2019 - 187,50

34. грудень 2019 - 26.11.2019 - 27.11.2019 - 187,50

35. січень 2020 - 27.12.2019 - 28.12.2019 - 187,50

36. лютий 2020 - 27.01.2020 - 28.01.2020 - 187,50

Доказів оплати відповідачем за спірний період передбаченої умовами Договору винагороди (роялті), в тому числі передбачених п.3.5 Договору Актів про виплату роялті, сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення 6 750, 00 грн суми основного боргу є обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають задоволення.

Також, позивач просить стягнути з відповідача дострокову винагороду (роялті) в сумі 1687,50 грн за період з березня 2020 по листопад 2020.

Відповідно до положень п.3.6. Договору, якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за Строк в повному обсязі.

При цьому, у розділі 2 Договору сторонами визначено, що Строк - це строк використання творів, на який надане право (невиключна ліцензія), що відповідає строку договору, зазначеному у п.6.1. цього договору, а у випадку коли строк зазначений у п. 6.1. закінчився, але цей Договір залишився чинним - строк визначений на підставі п. 6.2. цього Договору.

Як зазначено вище, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів розірвання Договору, чи, передбаченого п.6.2. Договору, письмового повідомлення однієї із сторін іншої про припинення дії Договору, а тому, останнім днем строку дії Договору, і, відповідно, передбаченого розділом 2 Договору Строку, станом на момент ухвалення рішення у цій справі, є 01.12.2020.

Зважаючи на наведене, враховуючи досягнуті, відповідно до п.3.6. Договору, між сторонами домовленості, а також наявне станом на момент звернення з цим позовом до суду прострочення відповідачем зобов`язання щодо оплати винагороди (роялті) тривалістю більш ніж чотири місяці (користувач прострочив 53 платежі), позивач набув право на дострокове отримання в повному обсязі винагороди (роялті) за строк, останнім днем якого є 01.12.2020.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення 1687,50 грн суми дострокової винагороди (роялті) є обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 ст.549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень п.3.6. Договору, якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то Користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку штрафу, суд зазначає, що такий здійснено вірно, оскільки, як зазначено вище, відповідачем прострочено платежі зі сплати винагороди (роялті) у розмірі по 187,50 грн за кожен місяць, починаючи з березня 2017 по жовтень 201920р. (32 місяці), а тому, загальна сума штрафу за допущені відповідачем прострочення становить 6000,00грн (187,50 * 32 =6000,00).

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення 6000,00грн суми штрафу є обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь втрати від інфляції в сумі 690,77 грн та три проценти від простроченої суми в розмірі 296,63 грн.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).Перевіривши правильність розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат за заявлені періоди суд встановив, що такий здійснено невірно, оскільки, як зазначено вище, позивачем невірно визначено боргові періоди.

Перевіривши правильність розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат за заявлені періоди суд встановив, що такі здійснено невірно, оскільки, як зазначено вище, позивачем невірно визначено боргові періоди.

Враховуючи наведене, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат в межах заявленого позивачем періоду з врахування наведених вище боргових періодів. Таким чином, сума інфляційних втрат за заявлений позивачем період становить 651,81 грн (51,39+47,17+45,08+42,09+38,48+38,03+38,25+33,83+31,20+29,25+27,10+23,93+22,05+19,77+18,12+18,12+18,12+19,57+19,57+15,71+12,31+9,55+7,99+6,06+5,09+3,37+1,48+0,17+1,11+2,25+2,82+1,50+0,19+0,00+0,38=651,1)

Враховуючи наведене, судом здійснено перерахунок трьох процентів річних в межах заявленого позивачем періоду з врахування наведених вище боргових періодів. Таким чином, сума інфляційних втрат за заявлений позивачем період становить 286,03 грн( 16,44+15,96+15,50+15,02+14,56+14,08+13,61+13,14+12,68+12,20+11,73+11,25+10,82+10,34+9,88+9,40+8,94+8,46+7,98+7,52+7,06+6,58+6,10+5,62+5,19+4,71+4,25+3,77+3,31+2,83+2,36+1,89+1,42+0,95+0,48=296,03)

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення 690,77 грн втрат від інфляції підлягають до задоволення частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 651,81грн, позовні вимоги про стягнення 296,63 грн трьох процентів річних - шляхом стягнення 296,03 грн.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення №525 від 07.10.2019 про сплату судового збору в розмірі 1921,00грн та платіжне доручення №650 від 28.01.2020 про сплату судового збору в розмірі 181,00

Згідно з п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (абз.1 ч.2 ст.126 ГПК України).

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, у заяві (вх.№47749/19 від 18.11.2019р.) позивач просив вирішити питання про відшкодування 6000,00грн витрат на професійну правничу допомогу стороні позивача.

Суд звертає увагу на те, що, станом на момент ухвалення рішення, від відповідача не надходило клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, при цьому, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Крім того, відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Як доказ того, що позивач понесе витрати на професійну правничу допомогу у вищевказаному розмірі, позивачем долучено договір про надання професійної правничої допомоги №8.177-А від 15.01.2020, відповідно до пп.4.1.1. п.4.1. якого, за надання професійної правничої допомоги, позивач, як Клієнт, сплачує Адвокатському об`єднанню ІНТЕЛКРАФТС винагороду у розмірі 6000,00грн без ПДВ за підготовку позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції.

Крім того, позивачем долучено акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена Клієнтом, відповідно до якого, Адвокатське об`єднання отримало винагороду у розмірі 6000,00 грн без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №633 від 04.02.2020. зазначеною оплатою охоплюється наступний перелік робіт адвоката / адвокатів, на загальну суму 6000,00грн, з яких: вивчення та аналіз положень договору №КБР-83/12/14 (вартістю 200,00грн.); надання консультацій Клієнту щодо порядку стягнення заборгованості, участі у нарадах клієнта з питань збирання доказів виконання договору №КБР-83/12/14 (вартістю 300,00грн.); складання тексту позовної заяви (вартістю 3000,00грн.); роздруківка, посвідчення копій документів (вартістю 750,00грн.); надання консультації Клієнту з приводу відкриття провадження у справі, порядку і строків судового розгляду, роз`яснення Клієнту змісту ухвал суду (вартістю 750,00грн.); підготовка процесуальних документів (вартістю 1000,00грн.).

Згідно з ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 (текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85211544), відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання Адвокатським об`єднанням ІНТЕЛКРАФТС професійної правничої допомоги справі на суму 6000,00грн, суд дійшов висновку, що вищевказані витрати позивача підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у цій справі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач не скористався наданим йому правом на відшкодування судових витрат.

Відповідно до статті 129 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає до стягнення 2095,15 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 5980,45 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 247 - 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Хмільовського Ростислава Миколайовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав (місцезнаходження: вул. Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016, код ЄДРПОУ 37396233) суму основного боргу, що складає 6 750,00 грн, втрати від інфляції в сумі 651,1 грн, три проценти від простроченої суми, що складають 296,03 грн, штраф у розмірі 6 000,00 грн, суму дострокової сплати винагороди (Роялті) в сумі 1 687,50 грн, 2095,15 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 5980,45 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23.03.2020.

Суддя Березяк Н.Є.