Рішення

від 12.03.2020 по справі 229/4145/19

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 229/4145/19

Номер провадження 2/229/83/2020

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого - судді Гонтар А.Л.

при секретарі Білик О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дружківка Донецької області у залі судових засідань № 1 цивільну справу № 229/4145/19 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю 'КАМОС' до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

17 липня 2019 р. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Камос" (далі - СТОВ Камос ) звернулось до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.

В своєму позові зазначило, що 01.11.2007 року між СТОВ "Камос" та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 1425583100:02:000:0068. 08 серпня 2008 року цей договір був зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" за № 04.08.170.00017. Договір укладено на 15 років, тобто до 08 серпня 2023 року.

24 травня 2019 року з інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру СТОВ "Камос" стало відомо, що зазначена земельна ділянка одночасно перебуває в оренді й у ОСОБА_1 , державна реєстрація права оренди здійснена 10 серпня 2017 року, строк на 100 років.

Просять задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що:

- на одну земельну ділянку одночасно існує два договори оренди землі;

- первісним договором оренди землі є договір укладений ОСОБА_2 з СТОВ "Камос";

- власник земельної ділянки ОСОБА_2 до СТОВ "Камос" з приводу припинення договору оренди землі не звертався і підстави вважати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ "Камос", таким, що припинив свою дію, відсутні;

- договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений з порушенням вимог земельного законодавства, ЦК України і згідно приписів частини 1 ст. 203 ЦК України є недійсним, у зв`язку з чим просило: визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки загальною площею 5,44 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0068, яка розташована на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 10 серпня 2017 року (а.с.2-4).

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 22 липня 2019 року провадження в справі було відкрито та справу призначено до підготовчого судового засідання на 09 серпня 2019 року (а.с. 13-14).

09 серпня 2019 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до розгляду у судове засідання на 25 вересня 2019 року (а.с.29-30).

22 січня 2020 року в судове засідання була надана копія свідоцтва про смерть відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до актового запису про смерть № 12 від 04 грудня 2017 року, яке надійшло до суду 22 січня 2020 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 січня 2020 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 провадження по справі було зупинено до з`ясування кола правонаступників після смерті відповідача ОСОБА_2 (а.с.60-61).

17 лютого 2020 року до суду надійшла відповідь Дружківської державної нотаріальної контори, що після смерті ОСОБА_2 була заведена спадкова справа, але коло осіб не вказано (а.с.62-63).

18 лютого 2020 року провадження по справі було поновлено та справу призначено до судового розгляду на 12 березня 2020 року (а.с.64).

Ухвалою Дружківського міського суду від 12 березня 2020 року провадження по справі за позовом СТОВ "Камос" до ОСОБА_2 закрито у зв`язку із смертю відповідача.

Представник позивача СТОВ "Камос" у судове засідання не з`явився, надав заяву з клопотанням розглядати справу у його відсутності (а.с. 34).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності та відзив, згідно якого заперечував проти задоволення позовних вимог (а.с. 18-23).

Представник відповідача ОСОБА_3 не з"явився у судове засідання, про час та місце розгляду справи його було повідомлено належним чином, заяву про відкладення розгляду справи суду не надав .

З огляду на це, суд згідно ст. 247 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів, без фіксаціїї судового процесу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 1425583100:02:000:0068 , площею 5,44 га, яка розташована на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданим 03 червня 2005 року Ясинуватською районною державною адміністрацією Донецької області(а.с.8).

01 листопада 2007 року між ОСОБА_2 та СТОВ "КАМОС" укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_2 , як орендодавець, надає, а СТОВ "КАМОС", як орендар, приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, площею 5,44 га (рілля), строком на 15 років; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1,1% нормативної грошової оцінки, що становить 496,75 грн. на рік, до кінця поточного року. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с. 6-7). Договір зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 серпня 2008 року за № 04.08.170.00017 (а.с.7 звр. бік). Тобто договір оренди землі № б/н від 01.11.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ "КАМОС", був зареєстрований 08 серпня 2008 року відповідно до вимог законодавства, що діяло на той час, та є чинним з моменту його державної реєстрації до 08 серпня 2023 року.

27 липня 2010 року між ОСОБА_2 , як орендодавцем, та ОСОБА_1 , як орендарем, укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), згідно якого власник надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 5,44га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0068, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області; договір укладено на 100 років, починаючи з дати його реєстрації; за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендну плату в розмірі 80000 грн. (а.с. 37-38). Право користування за цим договором зареєстровано 10 серпня 2017 року, номер запису 36562103, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.05.2019 року (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер у віці 46 років, що підтверджується відповідним актовим записом № 12 (а.с.56).

Згідно із частиною 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 95 ЗК України, частиною 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотримання умов договору оренди землі.

Згідно із частиною 2 ст. 95 ЗК України, ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Аналогічні положення містить і частина 2 ст. 16 ЦК України, згідно якої одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно частини 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Стаття 4 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (з наступними змінами) визначає, що державній реєстрації прав підлягають, в тому числі право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно частини 5 ст. 12 цього Закону відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Пунктом 1 частини 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до пункту 3 частини 3 ст. 10 цього Закону державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна. До такого висновку дійшов Верховний суд України у своїх постановах від 30.03.2016 року у справі № 21-1434а15 та від 15.11.2016 року у справі № 21-3030а16.

З матеріалів цієї справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 5,44 га, яка розташована на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Між ОСОБА_2 та СТОВ "Камос" 01.11.2007 року укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 15 років з моменту його державної реєстрації, яка здійснена 08 серпня 2008 року.

Пунктом 35 договору встановлено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (а.с.7 зв.бік).

27 липня 2010 року ОСОБА_2 уклав оспорюваний договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки з ОСОБА_1 (а.с.37-38), речове право на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 серпня 2017 року (а.с.10).

Укладення договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суперечить частині 1 ст. 95 ЗК України, частині 1 ст. 25 Закону України "Про оренду землі", Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та порушує права позивача, як орендаря земельної ділянки, які підлягають захисту шляхом визнання оспорюваного договору оренди недійсним.

Саме такого висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у справі № 229/2960/17-ц (постанова від 21.03.2018 року), а також у справі № 229/2850/17-ц (постанова від 01.03.2018 року).

Частиною 6 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлені особливості наслідків недійсності правочину оренди землі, а саме, у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Відносини щодо оренди земельної ділянки врегульовані Цивільним кодексом України (надалі - ЦКУ), Земельним кодексом України (надалі - ЗКУ) та Законом України "Про оренду землі".

Серед підстав припинення договору оренди землі, визначених статтею 31 Закону України "Про оренду землі", є: закінчення строку, на який його було укладено; викуп земельної ділянки для суспільних потреб та примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерть фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмова осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідація юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм, передбачено Загальними положеннями про найм Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 770 ЦКУ у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання передбачено статтею 32 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таким чином, смерть фізичної особи - наймодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов`язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи пунктом 38 договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ "КАМОС" та зареєстрованого у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 08 серпня 2008 року, передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують земельну ділянку разом із орендарем (а.с. 7).

Проте позивач не надав до суду клопотання про заміну відповідача належним відповідачем, відповідно до вимог ст.51 ЦПК України.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, що відповідає вимогам ч.2 ст.51 ЦПК України.

Позивачем не заявлене клопотання про заміну відповідача, а в суду не має можливості замінити відповідача за своєю ініціативою.

Відповідно до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарсьских потреб від 27 липня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , даний договір не передбачає перехід прав та обов`язків до спадкоємців, тобто зі смертю однієї із сторін він припиняє існування (а.с.37-38).

Таким чином, суд не може визнати недійсним договір, який на час розгляду справи перестав існувати.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; у разі відмови позову на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то судові витрати по сплаті позивачем судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.4,10,11,12,13,76,77,78,79,80,81258,264,265 ЦПК України (в редакції 2017 року), суд, -

В И Р І Ш И В:

в задоволені позовної заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю 'КАМОС' до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення було виготовлено 22 березня 2020 року.

Суддя А.Л.Гонтар