Постанова

від 09.08.2007 по справі 18/3420-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан

Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"09" серпня 2007 р.                                                           

Справа №18/3420-А

за позовом  Прокурора Летичівського району смт. Летичів в

інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Летичівському

районі смт. Летичів 

до Приватного підприємця ОСОБА_1

смт. Летичів

про стягнення 223,62 грн.

Суддя  Саврій

В.А.                    Секретар судового

засідання Сліпчук Н.В.

Представники сторін:

Від позивача    Синявська А.В. -представник за довіреністю №1

від 02.01.2007р. 

відповідача            не 

з'явився

за участю прокурора

прокуратури Хмельницької області -Шкадько В.В. 

Суть спору:

прокурор Летичівського району звернувся до суду з позовом  в інтересах держави в особі управління

Пенсійного фонду України у Летичівському районі про стягнення з відповідача

-приватного підприємця ОСОБА_1  223 грн.

62 коп. заборгованості по недоїмці за І квартал 2005 року.

Ухвалою господарського суду

Хмельницької області від 21.05.2007 року по позовній заяві Прокурора

Летичівського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду

України у Летичівському районі смт. Летичів 

до   приватного підприємця

ОСОБА_1  смт. Летичів про стягнення  223, 62 грн. відкрито провадження в

адміністративній справі №18/3420-А та призначено судовий розгляд справи.

Судовий розгляд справи відкладався

через неявку в засідання представника відповідача.

Повноважні представники прокуратури

та позивача в судовому засіданні 09.08.2007р. позовні вимоги підтримують,

вказуючи, що вони підтверджені матеріалами справи та відповідають вимогам

чинного законодавства.

Відповідач про час і місце розгляду

справи повідомлений належним чином, однак своїми процесуальними правами не

скористався,  відзив на позов не подав,

повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив. При   цьому повістки та ухвали йому вручені

23.05.2007р., що підтверджується  

повідомленням  №1858615.

Згідно ч. 2 ст. 158 КАС України,

неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або

третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про

причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.                 

Тому, для уникнення зловживання

правом з боку відповідача, суд вважає за необхідне вирішити дану справу по суті

відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України на основі наявних у ній доказів.

Суд оцінивши подані сторонами по

справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом   наданих матеріалів  справи 

встановлено :

ОСОБА_1 зареєстрована як  суб'єкт підприємницької діяльності - фізична

особа 05.12.2001р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, і

відповідно до ст.ст. 1,14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування“ є платником страхових внесків на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування, у І кварталі 2005 року перебував  на спрощеній системі оподаткування та

сплачував  єдиний податок.

Перевіркою в порядку нагляду за

додержанням і застосуванням законів, встановлено, що у відповідача за І квартал

2005 року утворилася заборгованість до управління Пенсійного фонду України в

Летичівському районі в сумі 223, 62 грн., підтвердженням чого є акт від

12.04.2007р.

Позивачем виставлена відповідачу

вимога від 12.04.2007р. НОМЕР_1 про сплату 223, 62 грн. заборгованості,

яка  вручена відповідачу 17.04.2007р. 

Оскільки заборгованість до

Пенсійного фонду України в сумі 223, 62 грн. в добровільному порядку

відповідачем не сплачена, прокурором в інтересах позивача  подано позов до суду.

Досліджуючи надані сторонами  докази, аналізуючи наведені  міркування 

та  заперечення, оцінюючи  їх 

в  сукупності, судом  враховується 

наступне:

Відносини, що виникають між

суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування” №1058-IV від 09.07.2003р.(надалі Закону №1058). Положеннями ст.5

вказаного Закону встановлено, що визначення платників страхових внесків,

порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків, порядок

нарахування, обчислення і сплати страхових внесків регулюються виключно цим

Законом.

            Згідно п.5 ст.14 та п.1 ст.15

Закону страхувальниками та платниками страхових внесків є фізичні  особи - суб'єкти підприємницької діяльності,

у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок,

єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний

торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у

провадженні ними підприємницької діяльності.

       Враховуючи дані норми, не зважаючи на

те, що згідно Указу Президента України 

“Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів

малого підприємництва” №727 відповідач обрав особливий спосіб оподаткування та

перейшов на спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку, на

нього стосовно сплати страхових внесків поширюється дія Закону України “Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

        Згідно з п.15 Прикінцевих положень

Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до

відносин у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування до

приведення законодавства України у відповідність з цим Законом, дані нормативно

- правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.

           Крім того, Указ Президента України

“Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого

підприємництва” регулює податкові правовідносини, суб'єкти підприємницької

діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, згідно Указу звільнені

від сплати збору на обов'язкове держане пенсійне страхування, а не від сплати

страхових внесків. Однак, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування -це

платіж, який ст.14 Закону України “Про систему оподаткування” віднесено до

загальнодержавних податків  і зборів,

сплачується  в порядку, передбаченому

Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами”. 

Натомість  згідно  ст.18 Закону України “Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування” страхові внески є цільовим загальнообов'язковим

платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому

цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових

платежів, що  складають систему оподаткування,

на ці внески не поширюється податкове 

законодавство.

            Враховуючи вищезазначене,

відповідач виступає платником страхових внесків до солідарної системи

загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Пунктом 6 ч.2 ст.17 Закону №1058 на

страхувальників покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати у

встановлений строк та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.п.4 п.8 Прикінцевих

положень Закону №1058 фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які

обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на

період дії законодавчих актів з питань особливого оподаткування сплачують

страхові внески у порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

Статтею 45 Закону України „Про

Державний бюджет України на 2005р.”№2285 від 23.12.2004р.  за період 

з 01.01.05 р. по 30.03.05р. встановлено фіксований розмір страхових

внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб

- суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб

оподаткування (фіксований, єдиний податок), та членів сімей зазначених осіб,

які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі

мінімального страхового внеску, визначеного Законом України “Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування”.

Відповідно до ст.1 Закону України

№1058 та п.1.3 ст.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками

та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування до Пенсійного фонду України (затверджено Постановою правління

Пенсійного фонду України 19.12.2003р №21-1 (зареєстровано в Міністерстві  юстиції України 16 січня 2004 р. за N

64/8663), надалі -Інструкція №21-1, передбачено, що мінімальний страховий

внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального

розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, установлених Законом на

день отримання заробітної плати (доходу). За перший квартал 2005р.

розмір мінімального страхового внеску становить 83,84 грн. за один календарний

місяць.

Положеннями статті 1 Закону України

„Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності,

які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з

неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного

фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати

працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом

2004 року - I кварталу 2005 року” №3583 від 16.03.2006р. (надалі Закон №

3583)  передбачено, що суми  внесків 

до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової

втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття

суб'єктів господарської  діяльності, які

застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які  були 

сплачені ними в складі податків згідно з чинним  законодавством  України 

протягом 2004  року  -  I

кварталу 2005 року,  але не були

зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з  застосуванням 

Державним казначейством  України

норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на

2005  рік" не вважати

заборгованістю.

Нормами ст. 106 Закону №1058

передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків

страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з

нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових

внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки,  визначені 

статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами

Пенсійного фонду у випадках, 

передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються

простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка)

і  стягуються з нарахуванням пені та

застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного

фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають

страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.  Вимога про сплату недоїмки є виконавчим

документом. Протягом десяти робочих днів із дня 

одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити

суми недоїмки.

             У разі, якщо страхувальник, який

одержав вимогу територіального органу Пенсійного  фонду про сплату недоїмки і протягом десяти

робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки

разом з застосованою до нього фінансовою санкцією,  включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з

відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому

порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив

узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої

вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом

порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної

виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право

звернутися до суду чи господарського суду з 

позовом  про стягнення недоїмки.

                Відповідно до ч.3 ст.106 Закону

№1058 у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про

сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а в разі

неузгодження вимоги з органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги

в судовому порядку.

                  Відповідач із заявою про

узгодження вимоги до органів Пенсійного фонду не звертався. Заяви про

оскарження вимоги в судовому порядку не подавав, що не заперечується позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи,

на підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність

заборгованості відповідача та вжиття заходів її стягнення з врахуванням вимог

Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

З огляду на викладене, позовні

вимоги обґрунтовані, підтвердженні матеріалами справи та підлягають

задоволенню.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94,

104, 158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні

положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О

В И В :

            Позов прокурора Летичівського

району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у

Летичівському районі смт. Летичів  до   приватного підприємця ОСОБА_1  смт. Летичів про стягнення  223, 62 грн. задоволити.

                    Стягнути з приватного

підприємця ОСОБА_1  АДРЕСА_1

(ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь держави в особі управління Пенсійного

фонду України у Летичівському районі Хмельницької області, смт. Летичів, вул.

Горького, 2/1 (код ЄДРПОУ 01563857) 223, 62 грн. (двісті двадцять три грн. 62

коп.) заборгованості по страхових внесках.

          Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та

інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному

порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження

подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається

протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до

Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно

ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку

заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але

апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої

інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання

апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                     

В.А. Саврій

Віддрук.

5 прим. :

1

- до справи,

2

- позивачу,

3

- відповідачу.

4-5-прокуратурі