Рішення

від 10.03.2020 по справі 520/5516/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/5516/19

Провадження № 2/947/1385/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2020 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Васильків Олени Василівни,

секретаря судового засідання - Белінської Ганни Сергіївни,

за участі: представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 , представника третьої особи Військово-морського ліцею - Ягничук Оксани Вікторівни,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Одесі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (код ЄДРПОУ 08038284, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Єврейська, 13) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4 , 2008 року народження, треті особи: Військово-морський ліцей (код ЄДРПОУ 26605396, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14), Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування (ЄДРПОУ 26303241, адреса - 65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 9), про усунення перешкод в користуванні приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

19.03.2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить зобов`язати ОСОБА_2 разом з малолітнім ОСОБА_4 шляхом виселення усунути перешкоди у здійсненні КЕВ м. Одеса права користування та розпорядження к. №18 площею 31 кв.м. в будівлі учбового корпусу №1 військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 29.03.2019 року провадження по справі відкрито.

22.05.2019 року відповідачем надано відзив на позов.

13.06.2019 року до справи надано письмові пояснення третьої особи Військово-морського ліцею.

05.07.2019 року надано письмові відповіді на відзив представником позивача та третьої особи Військово-морського ліцею

22.07.2019 року від третьої особи Київської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування надано Висновок №1164/01-11 від 19.07.2019 року щодо недоцільності виселення малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 25.11.2019 року підготовче засідання закрито та справу призначено до розгляду по суті.

17.01.2020 року стороною відповідача суду надано клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення спору за іншою справою за позовом ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 21.01.2020 року в задоволенні клопотання відмовлено.

11.03.2020 року представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Судаков В.В. в судовому засіданні підтримали відзив. При цьому наполягали на неможливості виселення відповідача з неповнолітнім сином без надання іншого житла, посилаючись на законність вселення, проживання в приміщенні пристосованому для проживання. Представник наполягав на тому, що позивач є неналежним позивачем.

Представник третьої особи Військово-морського ліцею адвокат Ягничук О.В. позовні вимоги підтримала та вказала, що приміщення, які займає відповідач з сином розташовані в навчальному корпусі, де Війсково-морський ліцей проводить навчання. Раніше там мешкали ще інші військовослужбовці, але вони були виселені. Наразі проводяться ремонтні роботи, під час яких буде відключення приміщень від водопостачання та інших послуг, оскільки мають бути виконані роботи по ремонту. Відповідач, як інші військослужбовці, які були переведені з Криму, міг би винаймати житло, отримувати кошти для сплати оренди, або перейти на проживання до гуртожитку. Однак, відповідач не бажає добровільно звільнити приміщення, безпідставно не визнає вимоги позову, в зв`язку з чим представник просить позов задовольнити.

Представник третьої особи Київської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування до судових засіданнь не з`явився, матеріали справи містять неодноразово направлені заяви щодо розгляду справи за відсутності представника. При цьому просить врахувати висновок органу, яким визначено недоцільність виселення малолітньої особи, при прийнятті рішення враховувати інтереси дитини та в виселенні відмовити.

ІІ. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що позивачем утримується на балансі будівля АДРЕСА_3 . Експлуатацію даного приміщення здійснює Військово-морський ліцей, як учбовий корпус. Відповідачу тимчасово було дозволено розміститися в приміщенні №18, площею 31 кв.м. Відповідач зареєстрований за іншою адресою та не має правових підстав для проживання в зазначеному приміщенні, в зв`язку з чим позивач просить зобов`язати відповідача з сином шляхом виселення усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні вказаним майном. Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Судаков В.В. скористались правом надання відзиву на позов, в якому наполягають на тому, що відповідач був заселений з письмового дозволу керівництва Військової Академії, сплачує за надані комунальні послуги, утримує приміщення, пристосовані для проживання з усіма умовами, вважає вказані приміщення службовим житлом, тому він може бути виселений тільки з наданням іншого житла для проживання до отримання квартири. Дійсно, відповідач зареєстрований за іншою адресою, однак будинок АДРЕСА_4 не є житлом, а знову ж таки це приміщення Війської академії, де на час реєстрації відповідач проходив службу. Представник вказує, що спірним учбовим корпусом користується військо-морський ліцей, а тому позов, заявлений КЕВ, як неналежним позивачем.

Представник третьої особи Військово-морського ліцею адвокат Ягничук О.В. наполягала на письмових поясненнях, вказувала, що в учбовому корпусі не може проживати сім`я, відповідач повинен звільнити приміщення. З урахуванням тієї обставини, що добровільно відповідач не виселяється, просить його з сином виселити, задовольнивши позов.

Від представника третьої особи Київської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування суду надані заяви про розгляд справи за відсутності представника, в яких зазначено, що підготовлений органом Висновок щодо недоцільності виселення дитини, підтримує, просить в задоволенні вимог відмовити.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач, обгрунтовуючи правомірність щодо звернення до суду з позовними вимогами, посилаєтся на Акт приймання передачі будівлі учбового корпусу №1 військового містечка №217, затверджений начальником Одеського гарнізону 09.07.2014 року та Інвентарну картку №1181 обліку об`єкта основних засобів станом на 01.02.2019 року /а.с.12,13,14/.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 надав рапорт до начальника Військової академії 01.08.2013 року щодо надання дозволу до отримання житлової площі на зайняття на першому поверсі приміщення з зобов`язанням сплачувати послуги за трьох осіб: відповідач, дружина та син. Вказаний документ містить резолюцію - дозвіл /а.с.43/.

Рапорт про надання місця для проживання в спеціально пристосованій казармі, складений 15.10.2014 року для сім`ї відповідача в будівлі по Фонтанській дорозі, 14, службовому приміщенні Військової академії 1 кімнати площею 25 кв.м., підписаний майором ОСОБА_2 та секретарем житлової комісії військової частини /а.с.44/.

Суду надані копіїї квітанцій щодо сплати ОСОБА_2 за проживання сім`ї відповідача, починаючи з вересня 2014 року по грудень 2018 року включно /а.с.45-49/.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14.02.2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 шлюб подружжя розірвано. Судом встановлено, що з вересня 2015 року сторони фактично проживають окремо, дружина перебуває в стосунках з іншим чоловіком, від якого народила дитину /а.с.42/.

19.02.2019 року відповідача було письмово попереджено щодо звільнення нежитлового приміщення протягом п`яти днів з дня отримання попередження. Вказане попередження відповідач відмовився отримати, про що складено відповідний запис з залученням свідків /а.с.15/. Від часу складання попередження є і Акт обстеження приміщення, затверджений начальником КЕВ м. Одеси /а.с.16/.

Висновок №1164/01-11 від 19.07.2019 року Київської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування щодо недоцільності виселення малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З тексту вбачається, що приміщення було обстежено, що відповідач та малолітній син не мають іншого нерухомого житла, що вбачається з Реєстру нерухомості, а також пояснення відповідача, що він не проти звільнити прміщення, але з наданням альтернативного приміщення для проживання /а.с 82-83/.

Окрім того, у вказаному висновку зазначено, що, враховуючи відсутність у батька та самої малолітньої дитини іншого житла, як на праві власності, так і на праві користування, виселення малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військового містечка № НОМЕР_2 по АДРЕСА_5 , суперечить правам та інтересам дитини, порушує його охоронювані законом інтереси, гарантії збереження права на житло, а також призведе до звуження та обмеження його прав та інтересів при користуванні житловим приміщенням.

В ході судового розгляду справи сторони проводили перемовини щодо врегулювання питання мирним шляхом. Так, стороною позивача було запропоноване звільнене приміщення в гуртожитку, однак відповідач відмовився від переселення, про що складено Акт від 30.10.2019 року. Даний Акт містить письмові заперечення відповідача щодо стану запропонованого приміщення для проживання. На додаток надані фототаблиці, з яких суд вбачає незадовільний стан запропонованого відповідачу з дитиною приміщення. Окрім того, на час фотофіксації приміщення не було звільнене від речей. Суд погоджується з обгрунтованою відмовою відповідача від переїзду, оскільки наявні приміщення не можна вважати приміщенням для проживання малолітньої дитини.

IV. ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Згідно з ст. ст. 3, 4 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" майно, з моменту надходження до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною, набуває статусу військового майна та обліковується у органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду(частини перша, друга цієї статті).

В статті 125 ЖК УРСР закріплено, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено, зокрема, сім`ї військовослужбовців.

V. ОЦІНКА ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

В ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 вселився з сім`єю у приміщення АДРЕСА_6 , з письмового дозволу керівництва Військової академії. В ході судового розгляду справи сторонами надавались докази, які містять інформацію щодо фактичного місця проживання відповідача з дитиною, але мають відмінності щодо нумерації, як будівлі, так і безпосередньо приміщень, та площі вказаних приміщень. Але сторони не оспорюють того факту, що будівля є на цей час учбовим корпусом ліцею, в якому є лише одне приміщення, де проживають люди, а саме сім`я відповідача. Суд вважає, що посадові особи як позивача, так і попереднє керівництво Війської академії при наданні довідок допускали помилки та вказані недоліки мають бути усунені ними, але вказані обставини не впливають на висновок суду щодо вирішення даного спору.

Суд приймає доводи сторони позивача, що проживання ОСОБА_2 та малолітнього сина в спірних приміщеннях порушує їх права, оскільки будівля є учбовим корпусом. Однак, враховуючи обставини зайняття вказаних приміщень відповідачем, а саме отримання дозволу від керівництва, що фактично було заявлено позивачем ще при написанні позовної заяви, та підтверджено як поясненнями сторін, так і письмовими доказами, наданими відповідачем, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про правомірність заселення сім`ї відповідача складом трьох осіб, та проживання на цей час відповідача з сином в спірному приміщенні пристосованому для проживання.

В ході судового розгляду справи відповідачем проведено обстеження приміщення, в якому проживає він та його син, згідно письмової заяви відповідача та складено висновок експертом ОСОБА_6 . З даного висновку вбачається, що приміщення має 2 кімнати з меблями, санвузол з необхідними послугами, стан добрий, відповідає будівельним нормам, які пред`являються до житлових приміщень./а.с.116-127/.

Таким чином, судом встановлено, що заперечення відповідача щодо неможливості звільнити приміщення без надання іншого житла, знайшли своє підтвердження, а також доведені наданими при зверненні до суду доказами, зокрема Висновоком Київської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування від 19.07.2019 року №1164/01-11 "Щодо недоцільності виселення малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 " /а.с.82-83/. При цьому заперечення сторони відповідача щодо того, що позивач є неналежним позивачем судом відхиляються, оскільки в матеріалах справи є наявні письмові докази, які підтверджують право звернення до суду з заявленими позовними вимогами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, на підставі вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені. При цьому, враховуючи конкретні обставини, встановлені по даній справі, та вимоги чинного законодавства, суд зазначає, що на теперішній час відсутні законні підстави для виселення відповідача з дитиною з приміщення, яке було надане відповідачу для тимчасового проживання відповідно до вимог діючого законодавтва, без надання іншого жилого приміщення. Також, ухвалюючи рішення, суд зазначає про недопустимість обмеження житлових прав неповнолітньої особи, яка проживає разом з батьком-військовослужбовцем в наданому йому пристосованому для проживання житлі.

VI. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 206, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 387, 391, 396 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (код ЄДРПОУ 08038284, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Єврейська, 13) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4 , 2008 року народження, треті особи: Військово-морський ліцей (код ЄДРПОУ 26605396, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14), Київська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування (ЄДРПОУ 26303241, адреса - 65114, м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 9), про усунення перешкод в користуванні приміщенням, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.

Повний текст рішення суду складено 20.03.2020 року.

Суддя Васильків О. В.