Рішення

від 15.01.2020 по справі 761/23742/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/23742/19

Провадження № 2/761/1462/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу Десна до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,-

В С Т А Н О В И В :

В червні 2019 року Житлово-будівельний кооператив Десна (далі по тексту - позивач) звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), згідно з яким просив суд стягнути з останнього на свою користь заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг та судові витрати, а саме: 6602,82 грн. - за утримання будинку та прибудинкової території, 8045,03 грн. - за опалення, 13966,58 грн. - за гарячу воду, 5958,61 грн. - за холодну воду, холодне та гаряче відведення, втрати від інфляції - 10521,38 грн., 3% річних - 2774,53 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. та витрати на оплату послуг професійною правничої допомоги у розмір 2500,00 грн., а всього 52289,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

При цьому, власником та балансоутримувачем будинку по АДРЕСА_2 є Житлово-будівельний кооператив Десна , який на підставі рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів та трудящих № 477 від 30.03.1973 року Про ведення в експлуатації жилих та інших будинків громадського призначення в м. Києві та чинного законодавства України утримує житловий комплекс, а власники житлових та нежитлових приміщень в цьому будинку зобов`язані вчасно щомісяця сплачувати внески за ці послуги.

Разом з тим, відповідач, споживаючи надані послуги з утримання житлового приміщення, не сплачував за них кошти, у зв`язку з чим у період з 01.10.2014 року по 31.05.2019 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 34593,04 грн.

На підставі зазначеного позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача суму заборгованості, яка з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) становить 47868,95 грн.

Ухвалою від 15.07.2019 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом, а розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

28.08.2019 року від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої у первісній позовній заяві від 06.06.2019 року було допущено описку, а саме невірно зазначено найменування позивача - Кооператив власників приміщень Десна , замість Житлово-будівельний кооператив Десна .

Копія ухвали від 15.07.2019 року була направлена судом на адресу місця проживання відповідача, однак конверт з відміткою за закінченням терміну зберігання повернувся до суду без вручення адресату.

В свою чергу, в розумінні положень ч.1 ст. 131 ЦПК України, вказана ухвала вважається доставленою відповідачу.

За вказаних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

При цьому, на підставі рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №477 від 30.03.1973 року Про введення в експлуатації жилих та інших будинків громадського призначення в м. Києві житловий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває на балансі Житлово-будівельного кооперативу Десна .

Разом з тим, відповідно до Статуту позивача, основними напрямками діяльності Житлово-будівельного кооперативу Десна є: обслуговування, ремонт і реконструкція житлового будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів Кооперативу та власників квартир і за рахунок пасивних доходів та фінансової допомоги від добровільних внесків або дотації держави, отриманих і використаних Кооперативом відповідно до мети його діяльності.

При цьому, положеннями ст.ст. 151, 162 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Оплата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 р. № 572, з наступними змінами, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

При цьому, системний аналіз положень ст.ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української PCP дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов`язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13.

Як встановлено, за період з 01.10.2014 року по 31.05.2019 року включно у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість по внесках, яка складається з: 6602,82 грн. - заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території; 8045,03 грн. заборгованість за опалення, 13966,58 грн. - заборгованість за гарячу воду, 5958,61 грн. - заборгованість за холодну воду, холодне та гаряче водовідведення, 10521,38 грн. - витрати від інфляції, 2774,53 грн. - 3% річних, а всього 47868,95 грн., що підтверджується наданими позивачем розрахунками, перевіреними судом.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, а сума заборгованості відповідача перед позивачем, яка за період з 01.10.2014 року по 31.05.2019 року включно становить 47868,95 грн., та складається з: заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території - 6602,82 грн., заборгованості за опалення - 8045,03 грн., заборгованості за гарячу воду - 13966,58 грн., заборгованості за холодну воду, холодне та гаряче водовідведення - 5958,61 грн., витрати від інфляції - 10521,38 грн., 3% річних - 2774,53 грн., є обґрунтованою і тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Згідно положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат надано Договір про надання правничої допомоги № 10/05/2019-1, від 10.05.2019 року, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро Тарас Кулачко та партнери , відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати юридичну допомогу замовнику (позивачу) з питань, пов`язаних з досудовим та судовим врегулюванням спору, що виник між позивачем та відповідачем, через несплату житлово-комунальних послуг, а замовник в свою чергу зобов`язується прийняти надані виконавцем послуги та здійснити їх оплату. Оплата послуг визначена в розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до копії квитанції від 05.06.2019 року, позивачем сплачено на рахунок АБ тарас Кулачко та партнери за надання юридичних послуг 2500,00 грн.

Відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат судом встановлено, що вказані витрати понесені позивачем у зв`язку із розглядом зазначеної справи, враховано обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, поведінку сторін під час розгляду справи, дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися, розмір задоволених судом позивних вимог, а також складність справи.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмір 2500,00 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 137, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273 - 279, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Житлово-будівельного кооперативу Десна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу Десна (код ЄДРПОУ 23492129, місцезнаходження: м. Київ, вул. Щусєва, 10-А) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 47868 (сорок сім тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 95 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Житлово-будівельного кооперативу Десна (код ЄДРПОУ 23492129, місцезнаходження: м. Київ, вул. Щусєва, 10-А) судові витрати позивача на оплату послуг професійної правничої допомоги у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн., 00 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн., 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: