Постанова

від 23.03.2020 по справі 489/7/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

23.03.20

33/812/102/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі судді Міняйла М.П., за участі секретаря Белорукової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.02.2020 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ета - Трак Сервіс"(ЄДРПОУ 34565981), яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Троїцька, буд. 238/4, офіс 428,

-визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.41 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п`ятсот десять) грн. 00 коп..

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № МК3155/14/АВ/П/ПТ від 11 листопада 2019 року, як вказано в постанові суду, інспектор праці Управління держапраці у Миколаївській області Пшенична О.О. встановила, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Ета - Трак Сервіс", ОСОБА_1 , вчинила адміністративне правопорушення, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 41 КУпАП, а саме: під час інспекційного відвідування, яке проводилось у період з листопада 2019 року до 11 листопада 2019 року, в порушення п. 2.5 глави 2 Інструкції № 58 "Про порядок ведення трудових книжок працівників" із кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення,

працівники не ознайомленні під розписку в особовій картці працівника типової форми № П-2. Так, в особовій картці ОСОБА_1 , у розділі ІV "Призначення і переведення" типової форми № П-2 не має підпису про ознайомлення з призначенням.

В порушення ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ч. 1 ст. 24 Закону України № 108 "Про оплату праці" виплата заробітної плати проводиться через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів, а саме: заробітна плата за першу половину вересня 2019 року сплачена 16 вересня 2019 року; заробітна плата за другу половину вересня 2019 року сплачена 03 жовтня 2019 року. Проміжок часу складає 17 днів.

В порушення вимог ч. 2 ст. 97 КЗпП України, ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оплату праці" на підприємстві не затверджено Положення про оплату праці, в наслідок чого його не було надано в ході інспекційного відвідування.

В порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України "Про оплату праці", п. 4 постанови Кабінету міністрів України № 1078 індексація заробітної плати не проводиться.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва та закрити провадження у справі.

Із зазначеною постановою не погоджується та вважає її незаконною та необґрунтованою, прийнятою без належного дослідження всіх обставин справи.

Вказує, що суд першої інстанції постановив оскаржуване рішення без її участі та їй не було відомо про дату і час розгляду справи. Постанову отримала лише 03.03.2020 року та подала апеляційну скаргу 10.03.2020 року, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду нею було пропущено з поважних причин, а отже наявні підстави для поновлення такого строку.

Зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції не врахував ряд обставин, які свідчать про відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення.

Звертає увагу на те, що судом не досліджено причини надходження заробітної плати на її рахунок саме 03.10.2019 року, наявність у неї умислу та вини щодо затримки вказаної виплати.

Стверджує, що перерахування заробітної плати було здійснено в межах строків, встановлених чинним законодавством та потрапляння коштів на її рахунок на 17 день після попередньої оплати зумовлений належною роботою банківської установи. Проте вказані обставини не були досліджені судом належним чином.

Зазначає, що суд першої інстанції не встановив обставин та відповідної належної правової оцінки їм не дав, лише формально перерахував матеріали, надані Управлінням держпраці у Миколаївській області.

Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення складено в порушення вимог КУпАП, а саме не викладено конкретної суті правопорушення із зазначенням, якими діями саме нею порушено еорми чинного законодавства про працю.

Крім того, звертає увагу на те, що судом першої інстанції під час винесення постанови допущено порушення ст. 38 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення було складено 11.11.2019 року, останнім днем для притягнення її до відповідальності є 11.02.2020 року, оскільки стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Отже накладання судом стягненням є протиправним та суперечить нормам чинного законодавства.

Вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суддя суду першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вимог закону, передбачених ст. 280 КУпАП дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Правильність такого висновку підтверджується: даними, що містяться в акті інспекційного відвідування, протоколі про адміністративне правопорушення, особовій картці та наказі від 05.09.2029 року, а також копії відомостей розподілення виплат.

Наведене свідчить, що суддя суду першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Суддя суду першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з`ясував обставини, що підлягали з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, постановив законну та обґрунтовану постанову про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Порушень норм матеріального і процесуального права, у тому числі, які могли б вплинути на правильність прийнятого рішення, щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Доводи ОСОБА_1 про прийняття судом помилкового рішення є безпідставними і спростовуються наведеними у постанові суду доказами.

Твердження апелянта щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення в порушення вимог КУпАП, а саме не викладено конкретної суті правопорушення із зазначенням, якими діями саме нею порушено норми чинного законодавства про працю, в ході судового розгляду свого підтвердження не знайшло.

Разом з тим, твердження апелянта з приводу сплину строків накладення адміністративного стягнення є слушними, оскільки у відповідності з вимогами ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, адміністративне правопорушення було скоєно ОСОБА_1 11.11.2019 року, тобто на момент апеляційного розгляду справи, а саме 14.02.2020 року, закінчився тримісячний строк накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.41 КУпАП, а провадження по справі закрити у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Щодо твердження апелянта з приводу того, що судом було розглянуто справу за її відсутності, чим порушено право на справедливий суд, то вони не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи в місцевому суді неодноразово повідомлялась належним чином, про що свідчать копії повісток, направлених на адресу: АДРЕСА_1 , але у зазначені дати вона до суду не з`явилась та клопотання про перенесення розгляду справи не надавала.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні В`ячеслав Корчагін проти Росії виходить з того, що попри не отримання особою судової повістки, її право на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушене не було. Так, особу було повідомлено поштою за адресою. То ж їй повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Особа також могла стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлений про те, що відносно неї в районному суді розглядається справа про адміністративне правопорушення, дати розгляду справи, відповідно до принципів диспозитивності, змагальності та безпосередності, скористалась своїм правом бути присутнім в судових засіданнях та надавати пояснення по справі на власний розсуд.

Право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене ч.1 ст. 286 КУпАП, ч.6 ст. 294 КУпАП, не є абсолютним.

Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи, за якою ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, не належить до цих випадків.

Отже, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд першої інстанції вірно вважав за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки неявка правопорушника нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 про не дослідження ряду документів є необґрунтованим, оскільки всі докази, надані інспектором праці Управління держпраці у Миколаївській області Пшеничною О.О .в суді першої інстанції судом досліджені.

До того ж, суд другої інстанції не зміг дослідити документи, на які посилається апелянт, оскільки ОСОБА_1 таких фактичних даних, які безпосередньо виготовляються підприємством, не надала.

Що стосується клопотання ОСОБА_1 про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, то суд вважає, що строки будо пропущено з поважних причин, а тому їх слід поновити.

В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явились, про час і місце розгляду справи була повідомлена вчасно та належним чином надіслала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, у зв`язку з чим апеляційна скарга була розглянута за її відсутністю.

З урахуванням зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП.

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строки на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.02.2020 року.

Апеляційну скаргу особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 лютого 2020 року відносно ОСОБА_1 скасувати.

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.41 КУпАП.

Провадження по справі закрити на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає .

Суддя Миколаївського

апеляційного суду М.П. Міняйло