Рішення

від 16.03.2020 по справі 160/11896/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

16 березня 2020 року Справа № 160/11896/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНІЛА" (вул. Юридична, 3, м. Дніпро, 49000) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-А, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2019 року №0130945341 на загальну суму 114 188,00 грн., -

ВСТАНОВИВ :

27 листопада 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНІЛА" (вул. Юридична, 3, м. Дніпро, 49000) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-А, м. Дніпро, 49000), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019 року №0130945341 на загальну суму 114 188,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року було відкрито провадження в адміністративній справі №160/11896/19 та призначено до розгляду у порядку підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Головним державним ревізором-інспектором відділу ПДВ Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області Василенко Оленою Анатоліївною, на підставі пункту 191.1.1. пункту 191.1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1.4 статті 20 розділу І ПК України, у порядку пп.75.1 ст.75 та ст.76 глави 8 розділу ІІ ПК України проведено камеральну перевірку фіскальної звітності з податку на додану вартість за березнь 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНІЛА" (код ЄДРПОУ 42727263).

За результатами проведеної камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНІЛА" (код ЄДРПОУ 42727263), контролюючим органом складено акт від 20.05.2019 р. № 27837/04-36-53-41/42727263 Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "КАНІЛА" (код ЄДРПОУ 42727263) за березень 2019 р. .

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 20.05.2019 р. № 27837/04-36-53-41/42727263, контролюючим органом було сформовано податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019 року №0130945341 на загальну суму 114 188,00 грн.

Позивач висновки вищевказаного акту перевірки вважає неправомірними та незаконними, а тому відповідно і зазначене вище податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019 року №0130945341 на загальну суму 114 188,00 грн. таким, що підлягає скасуванню.

08.11.2019 р., через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду, повноважним представник відповідача було подано відзив від 08.11.2019 р. вх. №762/20, в тексті якого зазначено наступне.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку ТОВ КАНІЛА з питання даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за звітний (податковий) період березень 2019 року, за результатами якої складено акт від 20.05.2019 №27837/04-36-53-41/42755972.

Перевіркою встановлено порушення скаржником вимог пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п. 198.2 ст.198 ПК України, у результаті чого занижено ПДВ на 91 350 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019 р. №0130945341 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 914 350 грн. за основним платежем та на 22 838 грн. за штрафними санкціями.

За результатами аналізу бази даних Єдиного реєстру податкових накладних перевіркою встановлено, що у березні 2019 р. постачальником товарів ТОВ "ОТНП" на адресу ТОВ КАНІЛА було складено розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 13.03.2019 р. №23 до фіскальної накладної від 07.03.2019 №19 на зменшення обсягів постачання товару у сумі 456 750 грн. та податку на додану вартість у сумі - 91 350 грн.

Проте, згідно даних фіскальної декларації ТОВ КАНІЛА за березень 2019 р. та додатків до неї останнім не відображено розрахунок коригування від 13.03.2019 року № 23 по ТОВ "ОТНП" на суму ПДВ у розмірі - 91350 грн. у складі податкового кредиту звітного (податкового) періоду.

Повноважний представник відповідача зазначає, шо відповідно до інформаційних баз даних ДФС встановлено, що ТОВ КАНІЛА було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період травень 2019 р. (звітний період, що уточнюється - березень 2019 року) від 29.05.2019 р. №9111520261, відповідно якого в таблиці 2 Коригування податкового кредиту Додатку 1 підприємством відображено зменшення обсягу постачання на суму 456 750,00 грн. та зменшення суми з податку на додану вартість на 91350,00 грн. відповідно до податкових накладних складених за березень 2019 р. по постачальнику ТОВ ОТНП .

Зменшення податкового кредиту за результатами звітного; (податкового) періоду березня 2019 р. не знайшло відображення по рядку 14 уточнюючого розрахунку у відповідній сумі.

Так, перевіркою встановлено неправомірне завищення ТОВ "КАНІЛА" податкового кредиту березня 2019 року на суму ПДВ у розмірі 91350 грн. по ТОВ "ОТНП" за березень 2019 року.

На підставі викладеного вище, та з посиланням на норми статтей ПК України, а саме: ст. ст. 123, 192, 198 ПК України, Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

16.03.2020 р., повноважним представником позивача, шляхом електронного зв`язку, було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду клопотання від 16.03.2020 р. вх.№1995/20-ел про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, із зазначенням про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Суд зазначає, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2019 р., провадження у справі було відкрито, та призначено справу до розгляду у порядку підготовчого провадження в судовому засіданні.

Під час судового розгляду справи, судом було встановлено, що позивач - ТОВ КАНІЛА звернувся з позовною вимогою до неналежного відповідача, а саме: до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

При цьому, судом було поставлено на розгляд питання щодо заміни неналежного відповідача належним, в порядку ст.48 КАС України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання, призначеного на 16.03.2020 р., як представника позивача, так і представника відповідача, суд зазначає, що думка останніх щодо заміни неналежного відповідача належним відповідачем суду невідома.

З матеріалів справи судом встановлено, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення від 18.07.2019 року №0130945341 на загальну суму 114 188,00 грн. винесене саме Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Відповідно до ч.3 ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

На підставі викладеного вище, з посиланням на ст. 48 КАС України, суд вважає за необхідне здійснити заміну неналежної сторони у справі №160/11896/19, а саме: відповідача: Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на належного відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Відповідно до ч.7 ст.48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

З урахуванням зазначеного вище, суд вважає за необхідне замінити відповідача у справі, а саме: Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, з викладенням тексту зазначеної ухвали безпосередньо в тексті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/11896/19, дотримуючись при цьому принципу процесуальної економії в адміністративному судочинстві та з урахуванням вимог ч.5 ст.243 КАС України.

Судом було поставлено на розгляд питання щодо можливості переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання як представника позивача, так і представника відповідача, суд зазначає, що думка останніх щодо переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи суду невідома.

Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду зазначеної справи по суті, застосувавши принцип процесуальної економії та у відповідності до ст. ст.192 - 211, 217, 224 - 228 КАС України безпосередньо 16.03.2020 р.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Так, на підставі зазначеного вище, та враховуючи Постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 суд ухвалив подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНІЛА" є юридичною особою, що підтверджується відповідними відомостями, які містяться в матеріалах справах.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНІЛА" є: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Юридична, буд.3).

Відповідно до витягу з реєстру платників податку на додану вартість №1904614500022 Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНІЛА" з 01.02.2019 р. є платником податку на додану вартість.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Статута Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНІЛА" метою діяльності Товариства є отримання прибутку шляхом здійснення підприємницької діяльності

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Статута Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНІЛА" предметою діяльності Товариства є діяльність приватнних охоронних служб, обслуговування системи безпеки, проведення розслудувань, діяльність у сфері зв`язнів із громадськістю тощо.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Головним державним ревізором-інспектором відділу ПДВ Лівобережного управління ГУ ДФС у Дніпропетровській області Василенко Оленою Анатоліївною, на підставі пункту 191.1.1. пункту 191.1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1.4 статті 20 розділу І ПК України, у порядку пп.75.1 ст.75 та ст.76 глави 8 розділу ІІ ПК України проведено камеральну перевірку фіскальної звітності з податку на додану вартість за березнь 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНІЛА" (код ЄДРПОУ 42727263).

За результатами проведеної камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНІЛА" (код ЄДРПОУ 42727263), контролюючим органом складено акт від 20.05.2019 р. № 27837/04-36-53-41/42727263 Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "КАНІЛА" (код ЄДРПОУ 42727263) за березень 2019 р. .

В зазначеному вище акті перевірки від 20.05.2019 р. № 27837/04-36-53-41/42727263, контролюючим органом зроблено висновок, що в порушення пп. 192.1.1 пю192.1 ст.192 та п.198.2 ПК України ТОВ "КАНІЛА" за березень 2019 р. занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету (р.18) у сумі 91 350 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 20.05.2019 р. № 27837/04-36-53-41/42727263, контролюючим органом було сформовано податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019 року №0130945341 на загальну суму 114 188,00 грн.

В матеріалах справи містяться відомості, що ТОВ "КАНІЛА" було направлено на адресу Головного управління Державної фіскальної служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019 року №0130945341 на загальну суму 114 188,00 грн., в якій ТОВ "КАНІЛА" просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019 року №0130945341, винесене ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яким визначено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 114 188,00 грн., у тому числі: 91 350,00 грн. - за основним платежем, та 22 838,00 грн. - за штрафними санкціями.

23.10.2019 р. Державною податковою службою України було направлено на адресу ТОВ "КАНІЛА" рішення про результати розгляду скарги від 23.10.2019 р. №6580/16/99-00-08-05-02, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019 року №0130945341, а скаргу ТОВ "КАНІЛА" без задоволення.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом під час камеральної перевірки ТОВ "КАНІЛА" було використано дані фіскальної декларації з податку на додану вартість за березень 2019 р. (від 09.04.2019 р. №9067574196), розрахунку коригування сум податку на додану вартість до фіскальної декларації з податку на додану вартість (ДІ), розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до вищевказаних декларацій (додаток 5), надані до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області в електронному вигляді по e-mail; інформацію, наявну в базах даних ДФС України, надану платником податку, та відомості з Єдиного реєстру податкових накладних, щодо податкових накладних та розрахунків коригування, згідно з наданими платником електронними документами.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.07.2019 року №0130945341 на загальну суму 114 188,00 грн., стало наступне.

В матеріалах справи містяться відомості, що між ТОВ ОТНП та ТОВ КАНІЛА укладено договір поставки нафтопродуктів № НП-27/19 від 12.02.2019 р. відповідно до умов якого ТОВ ОТНП зобов`язувався передати у власність ТОВ КАНІЛА , а ТОВ КАНІЛА зобов`язувалось прийняти та оплатити нафтопродукти: деетанпропранбутанізований коненсат /ДПБК/ орієнтовно до 1000 т, гудроно-газойлеву фракцію /ГГФ/, та інші нафтопродукти.

07.03.2019 р. на виконання умов зазначеного договору ТОВ КАНІЛА здійснило на користь ТОВ ОТНП передплату товару про що складено та зареєстровано у встановленому закономпорядку податкову накладну від 07.03.2019 р. №19 на загальну суму 548 100,00 грн., у тому числі ПДВ 91350,00 грн.

13.03.2019 року у зв`язку з поверненням ТОВ ОТНП надлишково перерахованих коштів по договору №НП-27/19 від 12.02.2019 р. було складено та зареєстровано у встановленому законом порядку розрахунок коригування кількісних та якісних показників від 13.03.2019 року №23, виписаний до фіскальної накладної від 07.03.2019 року №19 в якому відображено податок на додану вартість у розмірі 91 350,00грн. з позначкою - , шо підтверджується відомостями, які містяться в матеріалах справи.

ТОВ КАНІЛА в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2019 р. від 09.04.2019 р. №9067574196 було відображено розрахунок коригування від 13.03.2019 р. №23, про підтверджується відповідним записом в рядку 14 фіскальної декларації та додатку №1 Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) , копія якої міститься в матеріалах справи.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ КАНІЛА в податковій декларації за березень 2019 р., а саме: в таблиці 2 Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (ЦІ) період складання податкових накіадних, що коригуються зазначено - березень 2018 р., було завищено суму податку на додану вартість у розмірі 91 350,00 грн., що не заперечувалось повноважним представником позивача.

Позивачем - ТОВ КАНІЛА було самостійно виявлено зазначену вище помилку в податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2019 р., на підставі чого ТОВ КАНІЛА самостійно 29.05.2019 р. подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок та додаток №1 Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) з позначкою уточнюючий в якому вірно зазначено тріод скшдання податкових накладних, що коригуютьсял березень 2019 р.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, тощо.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.86 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини Проніна проти України (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і обєктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.

При цьому, суд зауважує, що п.1 статті 6 Конвенції зобовязує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обовязку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Стаття 2 КАС України зазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі; 5) обовязковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до ст.21 ПК України визначені обов`язки контролюючих органів, серед яких обов`язок дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати поршень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Статтею 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників фіскальної звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до фіскальної звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.50 ПК України, У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої фіскальної декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі фіскальної декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до фіскальної декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної фіскальної служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є контролюючими органами вищого рівня є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, - для контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць; контролюючі органи в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональні територіальні органи - для державних податкових інспекцій, які їм підпорядковуються. (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників фіскальної звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників фіскальної звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка фіскальної декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання фіскальної декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до фіскальної декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до фіскальної накладної.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником фіскальної накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої фіскальної накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленій позовній заяві та відзиві до неї, так і в поясненнях, наданих в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Суд вважає необгрунтованою позицію Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, яка викладена в акті перевірки від 20.05.2019 р. №27837/04-36-53-41/42727263, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 18.07.2019 року №0130945341 на загальну суму 114 188,00 грн., виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтведжено доказами, наявними в матеріалами справи, висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 20.05.2019 р. №27837/04-36-53-41/42727263 мають характер припущень, оскільки відсутнє їх підтвердження будь-якими належними і допустимими доказами в розумінні ст. ст.73-76 КАС України та в контексті предмета перевірки.

Суд зауважує, що, викладаючи зазначені припущення у формі висновків в акті перевірки від 20.05.2019 р. №27837/04-36-53-41/42727263, відповідач жодними належними доказами в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України не довів в судовому засіданні викладених у вказаному вище акті перевірки обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та мали наслідком винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем.

Судом при розгляді зазначеної справи було встановлено наступне.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 20.05.2019 р. №27837/04-36-53-41/42727263, про порушення ТОВ КАНІЛА податкового законодавства були зроблені без належного дослідження фіскальної інформації ТОВ КАНІЛА .

Суд зазначає, що доводи повноважного представника відповідача щодо зменшення податкового кредиту за результатами звітного (податкового) періоду березня 2019 р. не знайшло відображення по рядку 14 уточнюючого розрахунку у відповідній сумі спростовуються наступним.

Як встановлено судом та підтверджено доказами наявними в матеріалах справи, між ТОВ ОТНП та ТОВ КАНІЛА укладено договір поставки нафтопродуктів від 12.02.2019 р. №НП-27/19.

ТАК, 07.03.2019 р. на виконання умов зазначеного вище договору від 12.02.2019 р. №НП-27/19 ТОВ КАНІЛА здійснило на користь ТОВ ОТНП передплату товару, що підтверджується податковою накладною від 07.03.2019 р. №19 на загальну суму 548 100,00 грн. у тому числі ПДВ 91350,00 грн.

13.03.2019 р. у зв`язку з поверненням ТОВ ОТНП надлишково перерахованих коштів по договору від 12.02.2019 р. №НП-27/19 позивачем складено та зареєстровано у встановленому законом порядку розрахунок коригування кількісних та якісних показників від 13.03.2019 року №23, виписаний до фіскальної накладної від 07.03.2019 року №19, в якому відображено податок на додану вартість у розмірі 91 350, 00 грн., з позначкою - .

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що ТОВ КАНІЛА в податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2019 року від 09.04.2019 року №9067574196 було відображено розрахунок коригування від 13.03.2019 року №23, що підтверджується відповідним записом в рядку 14 фіскальної декларації та додатку №1 Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) , копія якої міститься в матеріалах справи.

Щодо наявної помилки в податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2019 р., а саме: в таблиці 2 Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) період складання податкових накладних, що коригуються зазначено - березень 2018 року судом встановлено наступне.

Позивачем, у зв`язку з самостійним виявленням такої помилки в податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2019 р., 29.05.2019 р. подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок та додаток №1 Розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) з позначкою уточнюючий в якому вірно зазначено період складання податкових наклданих, що коригуються - березень 2019 р.

Детальний аналіз сукупності всіх наданих до суду документів, які наявні в матеріалах справи ставить під сумнів висновок контролюючого органу, який знайшов своє відображення в акті перевірки від 20.05.2019 р. №27837/04-36-53-41/42727263.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про незаконність та необґрунтованість висновків відповідача, зазначених в акті від 20.05.2019 р. №27837/04-36-53-41/42727263, хибність зайнятої ним позиції та невідповідність її чинному законодавству України.

При цьому, оскільки відповідачем в порядку, передбаченому ч.2 ст.77 КАС України не доведено правомірності позиції, викладеної в акті перевірки від 20.05.2019 р. №27837/04-36-53-41/42727263, що стала підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 18.07.2019 року №0130945341 на загальну суму 114 188,00 грн., суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність тверджень відповідача, та зазначає, що доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.05.2019 р. №27837/04-36-53-41/42727263 є оціночними поняттями, які під час судового розгляду даної справи не зайшли свого підтвердження відповідними доказами в розумінні ст. ст.73-77 КАС України.

Суд зазначає, що відповідач, складаючи відзив на заявлену позовну заяву, обмежився по суті формальною відмовою від заявленого позову, фактично переклавши тягар доказування у справі на суд.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву, не було наведено жодних доводів, які б свідчили про недотримання фіскальної дисципліни позивачем у перевіряємий період.

Відтак суд зазначає, що відповідачем - Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області, у відповідності до норм ст.73, 74 КАС України, під час судового розгляду справи, не було доведено правомірності підстав формування оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 18.07.2019 року №0130945341 на загальну суму 114 188,00 грн., всупереч положенням ст.77 КАС України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Натомість, позивачем з урахуванням належних письмових доказів в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доданих до позовної заяви, та документів детально наведених вище, спростовані доводи відповідача відповідно до відзиву останнім в порядку ст.77 КАС України.

Таким чином, встановивши в судовому засіданні та підтвердивши доказами, наявними в матеріалах справи, факт прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначених рішень; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, що мають наслідком порушення прав та законних інтересів позивача в публічно-правових відносинах з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, суд вважає, що належним засобом щодо поновлення такого порушеного права буде визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.07.2019 року №0130945341 на загальну суму 114 188,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону України Про судовий збір`розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відповідно до квитанції від 22 листопада 2019 р. №ПН3144 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (ода тисяча дев`ятсот двадцять одна грн., 00 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНІЛА" (вул. Юридична, 3, м. Дніпро, 49000) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-А, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2019 року №0130945341 на загальну суму 114 188,00 грн., суд вважає за необхідне відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю КАНІЛА суму, сплачену у якості судового збору за подання даного адміністративного позову з Державного бюджету України в сумі 1 921,00 грн. (ода тисяча дев`ятсот двадцять одна грн., 00 коп.), відповідно до квитанції від 22 листопада 2019 р. №ПН3144.

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНІЛА" (вул. Юридична, 3, м. Дніпро, 49000) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-А, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.07.2019 року №0130945341 на загальну суму 114 188,00 грн., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області від 18.07.2019 року №0130945341 на загальну суму 114 188,00 грн.

Стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНІЛА" з оплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн. (ода тисяча дев`ятсот двадцять одна грн., 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова