Рішення

від 12.03.2020 по справі 200/11967/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 р. Справа№200/11967/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі судового засідання: Синкової А.О.,

представника відповідача: Яковлєвої А.С.

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства РЕАЛ-СТРОЙ до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 08.05.2019 року № 821 та податкового повідомлення - рішення від 30.07.2019 року № 0006071404,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство РЕАЛ-СТРОЙ звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 08.05.2019 року № 821 та податкового повідомлення - рішення від 30.07.2019 року № 0006071404.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Акту перевірки № 550/05-99-14-04/34908449 від 04 червня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0006071404 від 30 липня 2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг на 1057960,00 гривень, у тому числі збільшення податкового зобов`язання на суму 846368,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 211592,00 грн. та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 808818,00 гривень.

Отже, позивач вважає, що вищевказане податкове повідомлення - рішення № 0006071404 від 30 липня 2019 року є безпідставним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 08 травня 2019 року № 821 про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки Приватного підприємства РЕАЛ-СТРОЙ та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0006071404 від 30 липня 2019 року, яке було складено Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року, прийняте рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження із викликом сторін, замінено спрощене провадження на засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

12 лютого 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. Надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, надав письмовий відзив, в якому зазначив, що позивачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект. Наголосив на правомірність дій посадових осіб ДФС при проведенні перевірки та винесенні податкового повідомлення - рішення, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач - приватне підприємство РЕАЛ-СТРОЙ , місцезнаходження: 87514, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Пилипа Орлика, 100, код ЄДРПОУ 34908449, зареєстроване у якості юридичної особи 22 лютого 2007 року, перебуває на обліку в якості платника податків у Головному управлінні Державної фіскальної служби Донецької області, Маріупольському управлінні, центральної ДПІ (Центральний район м. Маріуполь).

Відповідач - Головне управління ДФС у Донецькій області є юридичною особою публічного права - установою, яка є територіальним органом Державної фіскальної служби України, яка в свою чергу, була створена в процесі перетворення Державної податкової служби України, та яка наділена правовим статусом контролюючого органу. Загальний обсяг правоздатності такого суб`єкта податкових відносин, як контролюючий орган , визначено положеннями ст. 41 Податкового кодексу України. Зміст функцій контролю цих органів визначено положеннями ст. 61 Податкового кодексу України.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області від 08.05.2019 року № 821 проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ПП Реал-Строй за період з 01.11.2016 року по 31.12.2016 року з метою перевірки достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ Прімавера груп (код ЄДРПОУ 40806552) з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість по податковим накладним за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року віднесених до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за травень 2017 року.

Вищевказаною перевіркою було встановлено порушення ПП РЕАЛ-СТРОЙ п. 44.1, п. 44.5 ст. 44, п.п. а п. 198.1, п.п. 198.2, п.п. 198.3 ст. 198, 2001, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 846368,00 грн., у тому числі за грудень 2016 року - 846368,00 гривень та зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного місяця по декларації за травень 2017 року у розмірі 80818,00 грн.

За наслідками проведення перевірки було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства РЕАЛ-СТРОЙ № 550/05-99-14-04/34908449 від 04 червня 2019 року.

На підставі вказано Акту, ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення - рішення № 0006071404 від 30 липня 2019 року, яке отримане позивачем 25 вересня 2019 року. Згідно зазначеного повідомлення - рішення приватному підприємству РЕАЛ-СТРОЙ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг на 1057960,00 грн., у тому числі збільшення податкового зобов`язання на суму 846368,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 211592,00 грн. та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 808818,00 грн.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Пунктами 9.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №813/1052/15:

Також правовий аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Крім того, незважаючи на положення пункту 79.3 статті 79 ПК України про необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з положення підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 цього Кодексу.

З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб саме до початку її проведення.

Отже, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо проведення невиїзної документальної перевірки .

Як вбачається з матеріалів справи, від Прокуратури Донецької області на адресу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області надійшов лист від 01.02.2019 року № 04/5-28 вих-19 (вх. 20078/10 від 05.02.2019), про те, що не встановленні особи, які діяли від імені службових осіб ПП РЕАЛ-СТРОЙ , що здійснюють свою діяльність на території м. Маріуполя, у порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у період 2016-2017 років завищили податковий кредит з ПДВ по фінансово - господарським операціям з ТОВ Прімавера груп по документальному оформленню придбання ТМЦ та надання послуг, які носять лише документальний і безтоварний характер, чим умисно відхилились від сплати податків, в результаті чого на адресу ПП РЕАЛ-СТРОЙ було надіслано лист від 08.02.2019 року № 10339/05-99-14-04-16 про надання інформації, пояснень та її документальних підтверджень.

Старшим слідчим з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області Загорським В. службовою запискою від 11.02.2019 року № 204/05-99-23 повідомив, що в провадженні СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017050000000007 від 24.02.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та надав, зокрема, протокол допиту в якості свідка директора ТОВ Прімавера груп Шолох О.С. від 18.09.2018 року та лист ПП РЕАЛ-СТРОЙ від 21.09.2018 року № 148.

В листі ПП РЕАЛ-СТРОЙ від 21.09.2018 року № 148 повідомив, що на виконання ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Щербіни А.В. від 30.08.2018 року № 265/6732/17 про надання тимчасового доступу до оригіналів документів, щодо фінансово - господарської діяльності ПП РЕАЛ-СТРОЙ по взаємовідносинами з ТОВ Прімавера груп за період з 01.11.2016 року по 31.12.2016 року, повідомлено, що надати доступ до оригіналів документів по взаємовідносинам з ТОВ Прімавера груп за період з 01.11.2016 року по 31.12.2016 року, на даний час не представляється за можливе, оскільки вказані документи викрадено під час перевезення 01.08.2018 року, про що подано заяву до Центрального відділу Поліції, яка зареєстрована від № 27247 від 01.08.2018 року.

За результатами аналізу наданих позивачем відповідей, податковий орган дійшов висновку про те, що така відповідь не містить пояснень та їх документальних підтверджень, що спростовували б факт порушення податкового законодавства.

ПП РЕАЛ-СТРОЙ листом від 16.02.2019 року № 43 (вх. до ГУ ДФС у Донецькій області від 20.05.2019 року № 76556/10) повідомив, що у відповідності з вимогами ст. 44.5 ПКУ ПП РЕАЛ-СТРОЙ відновило втрачені документи фінансово - господарської діяльності щодо взаємовідносин з ТОВ Прімавера груп . Однак на адресу ГУ ДФС у Донецькій області ніяких документів позивачем не було надано.

Копію наказу № 821 від 08.05.2019 року та повідомлення від 08.05.2019 року № 197 на право проведення перевірки направлено до позивача поштою рекомендованим листом від 08.05.2019 року № 36657/10/05-99-14-04-16. Конверт з вищезазначеними документами було повернуто з позначкою За закінченням терміну зберігання .

П. 42.4 ст. 42 Податкового кодексу України, визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважаться врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, контролюючим органом дотримано вимог податкового законодавства щодо належного повідомлення позивача про проведення перевірки.

А відтак, суд вважає за необхідне застосувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.02.2019 року по справі № 826/17123/18:

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що …за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акту індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки .

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що немає правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № 821 від 08 травня 2019 року про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки приватного підприємства РЕАЛ-СТРОЙ .

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.07.2019 року № 0006071404, судом встановлено наступне.

Приписами п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку, зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, за змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Положеннями пп. а) та в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200--1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Так, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що у Податковому кодексі України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Таким чином, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Відповідно до змісту пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність .

Проаналізувавши вище викладені норми, суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Досліджуючи обґрунтованість висновків відповідача щодо неправомірності відображення позивачем в даних податкового обліку господарських операцій з ТОВ Прімавера груп за період з листопада по грудень 2016 року, судом встановлено наступне.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період діяльності з листопада 2016 року по грудень 2016 року, з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість по податковим накладним за період з 01.11.2016 року по 30.11.2016 року віднесених до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за травень 2017 року, встановлено його завищення всього у розмірі 927186,00 грн., в тому числі за періоди: грудень 2016 року - 846368,00 грн., травень 2017 року 80818,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.п. а п. 198.1, п.п. 198.2 та п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту всього у суму 927186 грн., в тому числі за грудень 2016 року - 846368 грн., травень 2017 року - 80818 грн., а саме: під час перевірки використана інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень, в порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 року № 740 Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до ст. ст. 2,3,4 Закону України від 22.12.2005 року № 3262-IV Про доступ до судових рішень . Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2018 року по справі № 522/19126/17 провадження 1-кс/522/2731/18 про надання тимчасового доступу до речей та документів. В даній ухвалі вказано, що слідчим зазначено, що з матеріалів справи кримінального провадження вбачається, що службові особо ТОВ Союз , у період 2016-2017 років, шляхом відображення у бухгалтерському та податковому обліку проведення недійсних (фіктивних) операція з ТОВ Прімавера груп (код ЄДРПРОУ 40806552), ухились від сплати податку на додану вартість у сумі 4530297,78 грн., що є коштами особливо великих розмірів.

Також, згідно до висновку експертного економічного дослідження № 84 від 05.09.2017 року підприємство ТОВ Прімавера груп у 2016 році реалізувало в адресу ТОВ Союз такі ТМЦ на суму 1947600 грн. (в тому числі ПДВ 324600 грн.): організація послуги з подрібнення, ущільнення, створення ізольованого шару ґрунту; організація роботи з облаштування шляхів по верхній межі полігону ТПВ та тимчасових тупикових під`їздів до групи карт розвантаження ТПВ. Термін вищевказаних робіт виконання 30.11.2016 року.

У зв`язку з тим, що на підприємстві ТОВ Прімавера груп кількість працюючих складає 1 особу, роботи реалізовані в адресу ТОВ Союз не придбались, можна зробити висновок, що операції мають безтоварний характер.

Отже, ТОВ Прімавера груп за рахунок здійснення безтоварних операцій, шляхом передачі податкового кредиту ТОВ Союз стали підставою для формування підприємством ТОВ Союз на загальну суму 1947600 грн.

В ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2018 року по справі № 760/4417/18 провадження № 1-кс/760/2954/18 про тимчасовий доступ до речей і документів, вказано, що слідчий звернувся до суду з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ТОВ Новітні консультаційні технології , а саме документів по фінансово - господарській діяльності між ТОВ новітні консультаційні технології із ТОВ Прімавера груп у період з 01.01.2016 року по 15.02.2018 року, а саме договорів/контрактів, додаткових угод до них, податкових та видаткових накладних, актів прийому - передачі, актів виконання робіт (інших актів, за вказаними договорами) рахунків - фактур, товарно - транспортних накладних, інвойсів, специфікацій, платіжних доручень, довідок про дебіторсько - кредиторську заборгованість, паспортів на поставлену продукцію, сертифікатів якості, ліцензій) та ін. наявних документів по зазначеній господарській діяльності із можливістю їх вилучення для проведення судово - почеркознавчої експертизи.

Отже, враховуючи вищевикладене, вбачаються підстави вважати, що господарські відносини між ТОВ Прімавера груп (код ЄДРПОУ 40806552) та його контрагентами мали фіктивний характер, а посадові особи таких контрагентів, систематично, з метою ухилення від сплати податків укладали, відповідно, фіктивні договори, вчиняли підборку актів, та інших документів, за вказаними договорами.

В ході перевірки встановлено взаємовідносини ПП РЕАЛ-СТРОЙ та ТОВ Прімавера груп .

На виконання даних Єдиного реєстру податкових накладних ПП РЕАЛ-СТРОЙ зареєстрував наступні податкові накладні: № 80 від 30.11.2016 року на загальну суму 484908 грн. (в т.ч. ПДВ 80818 грн.) за організацію юридичних послуг; № 430 від 30.12.2016 року на суму 222000 грн. (в т.ч. ПДВ 370000 грн.) за організацію юридичних послуг; № 429 від 31.12.2016 року (в т.ч. ПДВ 476368 грн.) за організацію інформаційно - консультаційних послуг.

Податкові накладні від імені ТОВ Прімавера груп підписані керівником Шолох О.С.

В протоколі допиту від 18.09.2018 року зазначено, що допитаний як свідок керівник ТОВ Прімавера груп Шолох О.С. зазначив, що він як директор, головний бухгалтер та засновник ТОВ Прімавера груп ніякої фінансово - господарської діяльності не здійснював, договорів, довіреностей та інших документів не підписував.

Отже в ході перевірки встановлено нереальність (відсутність фактичного здійснення) господарських операцій з придбання брусу, юридичних послуг, поточного та капітального ремонту, очищення зливо стічних і дренажних систем відкритого і закритого типу за допомогою гідромоніторної установки, що підтверджується відсутністю справжнього джерела походження цієї сировини, відтак не існувало дійсної можливості набуття її у власність, а тому відсутній факт володіння відповідним активом та розпорядження ним у відповідного СГ.

ТОВ Прімавера груп значиться на обліку ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві. Основний вид діяльності неспеціалізована оптова торгівля.

Відповідно до інформації, викладеної у системі Податковий блок , Архів податкових накладних ДФС України, податковий кредит ТОВ Прімавера груп по товарам/послугам наданим ПП РЕАЛ-СТРОЙ сформовано: ТОВ Інора (код ЄДРПОУ 40320630) - за організацію юридичних послуг та ТОВ Карамол (код ЄДРПОУ 40852661) за організацію юридичних послуг, за організацію інформаційно - консультаційних послуг.

Аналізом даних АС Податковий блок та ЕРПН Архіву електронної звітності по ланцюгу постачання встановлено:

ТОВ Інора по ланцюгу постачання придбає у контрагентів - постачальників мобільні прилади (телефони, смартфони, планшети), косметичну продукцію, господарчі вироби, продукти харчування (курчата, індичка, снекі, кондитерські вироби), побутова хімія, товари в асортименті та ін..

Співставленням придбаного та реалізованого товару ТОВ Інора встановлено факти підміни номенклатури товару при реалізації.

ТОВ Карамол по ланцюгу постачання придбає у контрагентів - постачальників продукти харчування (фрукти, молочні вироби, напої, бакалія, кондитерські вироби), побутова хімія, товар в асортименті та ін..

Співставленням придбаного та реалізованого товару ТОВ Карамол встановлено факти підміни номенклатури товару при реалізації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що невстановленими посадовими особами ТОВ Прімавера груп протягом 2016-2017 років вносились до податкової звітності, первинних бухгалтерських документів завідомо неправдиві дані щодо придбання та реалізації товарів та послуг у контрагентів-постачальників, створення яких свідчить про здійснення господарської діяльності без настання правових наслідків для забезпечення вигоди третіх осіб.

Відповідно до даних, що містяться в модулі реєстрація платників податків АС Податковий блок відносно ТОВ Прімавера груп внесено дані та сформовано облікову картку фіктивного підприємства.

Відсутність умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності та економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів, проведення безтоварних операцій та пояснення директора Шолоха О.С. про непричасність до господарської діяльності підприємства, свідчить про створення ТОВ Прімавера груп для проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту та які не мають реального товарного характеру.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на запит ГУ ДФС у Донецькій області від 08.02.2019 року № 10339/10/05-99-14-04-16 по взаємовідносинам з ТОВ Прімавера груп за період складання податкових накладних листопад - грудень 2016 року суб`єкт господарювання повідомив, що 01.08.2018 року документи зазначені в Вашому запиті викрадено з мого автомобіля невідомими особами, внаслідок чого, я звернувся до Центрального відділу поліції ГУ НП в Донецькій області з метою встановлення місця знаходження викраденої сумки із документами та винних осіб в цьому, де мою заяву зареєстровано за № 7036/105/05 2018, однак станом на сьогодні ознаки кримінального порушення відсутні.

Старшим слідчим з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області Загорським В. службовою запискою від 11.02.2019 року № 204/05-99-23 надав, зокрема, лист ПП РЕАЛ-СТРОЙ від 21.09.2018 року, в якому вказано: 01.08.2018 року вказані документи викрадено з мого автомобіля не відомими особами, внаслідок чого, я звернувся до Центрального відділу поліції ГУ НП в Донецькій області з метою встановлення місце знаходження викраденої сумки із документами та винних осіб в цьому, де мою заяву зареєстровано за № 7036/105/05 2018, кримінальне порушення відсутнє .

Так, приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Згідно з п. 44.6 ст. ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Оскільки платник податків не надав посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, суд, з урахуванням приписів п. 44.6 ст. 44 ПКУ, вважає вірним висновок відповідача про те, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, всупереч п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України, ПП РЕАЛ-СТРОЙ не відновив втрачені документи протягом 90 календарних днів.

Для підтвердження реальності отримання юридичних послуг необхідно надавати акти виконаних робіт, також потрібні детальні звіти в розрізі розроблених юристом документів, витрачених ним годин, переліку контрагентів позивача, по яким працював юрист. Також необхідні результати його роботи: розроблені договори, первинні документи та інше.

Необхідно мати конкретні приклади результатів отриманих послуг, зокрема, копій укладених договорів, подання документів на проведення тендерів, письмових консультацій, довідок, звітів, які вказували на оптимізацію штату, збільшення продуктивності праці, проведення навчань з співробітниками тощо, тобто документів, які б вказували на фактичне отримання таких послуг.

Якщо господарська операція не відбулась, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарі (робіт, послуг) з метою їх використання в своєї господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичних рух активів.

Документами, що підтверджують фактичне отримання маркетингових послуг можуть бути акти приймання - передачі послуг або інші документи, що підтверджують фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , звіти про надані послуги, про проведення певних маркетингових досліджень, в яких мають бути викладені результати наданих послуг та досліджень, а щодо досліджень то і відповідні рекомендації замовнику; а також бухгалтерські та статистичні документи, що підтверджують збільшення асортименту товарів, обсягу продаж, розміру доходу тощо.

Для врахування витрат на маркетингові послуги при обчисленні об`єкта оподаткування необхідне доведення безпосередньо зв`язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення операцій з проведення рекламних акцій, товариство повинно мати відповідні належно оформленні первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об`єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг, а також можливість проведення таких операцій контрагентами з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів необхідних для надання таких послуг.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Отже, сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єкта господарювання, задіяного в ланцюгу руху товарів (робіт/послуг) до позивача, свідчить про те, що метою його діяльності було створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.

Виконання робіт та послуг передбачає наявність на підприємстві основних засобів, найманих працівників або залучення сторонніх організацій, які б мали на балансі відповідну техніку та кваліфікований персонал для виконання даних видів робіт.

Наведені факти свідчать про відсутність у позивача та його контрагента-постачальника наміру отримання доходу, та здійснення лише документального оформлення господарських операцій, які не здійснювались.

Відсутність відомостей про повний зміст і обсяг господарських операцій за проаналізованими вище договорами в первинних документах, складених згідно з цими договорами, а також ненадання позивачем інших документів, які б розкривали це питання, у своїй сукупності не дають можливості стверджувати, що ці господарські операції є реальними.

При цьому, будь-які документи, у тому числі договори, акти тощо, мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Решта доводів та пояснень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Суд вважає за необхідне послатися на постанову Верховного Суду від 08.05.2018 року, в якій зазначено, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та, відповідно, формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з суб`єктами господарювання, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необхідно також зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що 05.02.2019 року колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №810/1967/16, адміністративне провадження №К/9901/24992/18, також вказує на те, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів.

Під час розгляду справи та дослідження матеріалів судом не було встановлено реальності вчинюваних господарських операцій та належного, визначеного чинним законодавством України, доведення з боку позивача факту реального існування господарських взаємовідносин з його контрагентами.

Отже, вищенаведені відомості свідчать про те, що взаємовідносини по вищевказаним операціям між ПП РЕАЛ-СТРОЙ та його контрагентом ТОВ Прімавера груп залишаються не підтвердженими відповідними первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами податкового обліку, а також підприємством ПП РЕАЛ-СТРОЙ не доведено факт реальності здійснення господарської операції та фактичного отримання, оприбуткування та використання у власній діяльності.

Результат відображений у даних податкового обліку ТОВ Прімавера груп фактично не настав в наслідок відсутності відповідних дій учасників такої операції, у зв`язку з імітацією купівлі - продажу у особи, яка фактично нічого не продавала.

При здійсненні господарської діяльності, основною діловою метою платника податків є отримання прибутку. Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності, шляхом придбання фіктивного товару та створення штучного податкового кредиту та витрат.

Тобто, вказані угоди не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов`язань перед замовником, а лише для збільшення витрат та податкового кредиту.

ПП РЕАЛ-СТРОЙ не надано документального підтвердження з отримання ТМЦ, у зв`язку з чим не можливо підтвердити повноваження особина отримання ТМЦ. До перевірки не було надано документів, що підтверджують транспортування товару, в зв`язку з чим встановити фактичність перевезення ТМЦ не можливо.

Виходячи з сукупності обставин, викладених в акті перевірки, встановлено неможливість здійснення ПП РЕАЛ-СТРОЙ господарський операцій з придбання товару та послуг у контрагента постачальника ТОВ Прімавера груп у зв`язку з чим ПП РЕАЛ-СТРОЙ було здійснено документально оформлення операцій, які фактично не відбулися в межах господарської діяльності підприємств, з метою отримання податкової вигоди у вигляді використання сум податкового кредиту за отриманий товар та зменшення податкових зобов`язань з ПДВ та витрат для цілей оподаткування податком на прибуток.

Отже, податкове повідомлення-рішення за № 0006071404 від 30.07.2019 року прийнято правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовної заяви.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову, понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства РЕАЛ-СТРОЙ до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 08.05.2019 року № 821 та податкового повідомлення - рішення від 30.07.2019 року № 0006071404 - відмовити.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена у судовому засіданні 12 березня 2020 року.

Повний текст рішення виготовлений 23 березня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко