Рішення від 23.03.2020 по справі 320/6143/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2020 року справа № 320/6143/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області та зобов`язати розглянути клопотання ОСОБА_1 , зареєстроване 06.09.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області у спосіб та порядку, встановлених законами України з урахуванням висновків суду у цій справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.09.2019 він звернувся у порядку статей 118, 122 Земельного кодексу України до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області, зареєстрованим відповідачем 06.09.2019.

Позивач вказав, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області листом від 07.10.2019 №1375370-8596/0/17-19 відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області, посилаючись на доручення Віце прем`єр-міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 №37732/0/114, згідно з яким при наданні запитуваних дозволів необхідно враховувати позицію органів місцевого самоврядування. Та оскільки Козинська сільська рада своїм листом від 10.08.2019 №02-42/670 висловила заперечення щодо приватизації запитуваної земельної ділянки, позивачу було рекомендовано визначитись з іншим місцем розташування бажаної до відведення земельної ділянки та звернутись до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

На думку позивача, оскільки позивач звернувся до відповідача не зі зверненням, а з відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, а не відповідь у формі листа, чим допустив протиправну бездіяльність.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №320/6143/19 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом на подання відзиву, передбаченим статтею 162 КАС України, не скористався, із заявою по суті справи до суду не звертався, ухвалу суду та позовну заяву отримав 20.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрих кодовим ідентифікатором №0113331217246 (а.с.26).

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 26.06.1998 (а.с.11-12).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотанням від 02.09.2019, в якому просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Козинської сільської ради Миронівського району Київської області.

До вказаного клопотання позивачем додані копії паспорту громадянина України, ідентифікаційного коду, а також графічні матеріали із зображенням місця розташування запитуваної земельної ділянки (а.с.10).

Головне управління Держгеокадастру у Київській області листом від 07.10.2019 №13753/0-8596/0/17-19 повідомило позивачу про те, що дорученням Віце прем`єр-міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 №37732/0/114 передбачено, що під час розгляду клопотань про надання дозволів на розробку документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, необхідно враховувати позицію органів місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки.

У вказаному листі зазначено, що Козинська сільська рада своїм листом від 10.08.2019 №02-42/670 висловила заперечення щодо надання ОСОБА_1 у власність даної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідач рекомендував позивачу визначитись з іншим місцем розташування бажаної до відведення земельної ділянки та звернутися з клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, враховуючи вимоги статей 118, 121 та 122 Земельного кодексу України (а.с.14).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно із пунктом "б" частини 1 статті 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України), громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до частини 2 статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Положеннями частини 3 статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" частини 3 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Приписи пп. 31 п. 4 Положення №15 визначають, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Крім того, за правилами пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Київській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333, головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, саме до повноважень ГУ Держгеокадастру у Київській області належить питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення поза межами населеного пункту.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями частини 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини 8 статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України врегульовано, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частиною 10 статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, чинним законодавством передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідачем не було вказано жодної з обставин, передбачених у частині 7 статті 118 ЗК України.

При цьому, чинне земельне законодавство України не передбачає такої умови відмови у отриманні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність із земель державної власності, як наявність доручення Віце прем`єр - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.10.2014 та відсутність згоди органу місцевого самоврядування щодо надання бажаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Тому, посилання відповідача у листі на доручення Віце прем`єр - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.10.2014 відсутність згоди органу місцевого самоврядування щодо надання бажаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, на переконання суду, є безпідставним, оскільки це суперечить частині 7 статті 118 ЗК України. Передбачених цієї нормою підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у вказаному листі не наведено.

Також положення Земельного кодексу України не встановлюють жодних обмежень щодо надання таких дозволів, крім випадків визначених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України (невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку).

Щодо доводів позивача про ненадання Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області при розгляді заяви позивача від 02.09.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки рішення у належній формі, суд зазначає наступне.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у ч. 7 ст. 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Як підкреслив Верховний Суд у рішенні від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17, для порівняння, у частині 9 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333.

Пунктом 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 110 Положення начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Згідно з Порядком подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12 квітня 2005 № 34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області і, відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі №№820/4555/17, від 29 січня 2019 року у справі №824/332/17-а.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, незважаючи на надсилання заявнику відповіді у вигляді листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, мають місце протиправні дії.

Крім того, судом було встановлено, що до заяви позивачем було надано належний графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, що є підставою для вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі у власність для ведення особистого селянського господарства на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області.

Враховуючи зазначене та зважаючи на те, що за заявою позивача не було прийнято відповідне рішення, а лише надана відповідь у вигляді листа, яким позивачу фактично відмовлено у наданні вказаного дозволу, суд дійшов висновку про те, що дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області, які пов`язані з розглядом клопотання ОСОБА_1 від 02.09.2019, зареєстрованого відповідачем 06.09.2019, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та ненадання рішення за встановленою формою у вигляді наказу, є протиправними.

Стосовно доводів позивача про те, що відсутність належним чином оформленого наказу відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки свідчать про протиправну бездіяльність відповідача, а не протиправні дії, то суд зазначає, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Слід зазначити, що в даному випадку мають місце саме протиправні дії відповідача, оскільки як підтверджено вищевказаним, відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав відсутності згоди Козинської сільської ради Миронівького району Київської області щодо надання позивачу у власність запитуваної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства саме у вигляді листа, та не надав рішення суб`єкта владних повноважень в належній формі, а саме у формі наказу, тим самим відповідач вчиняв певні дії щодо розгляду клопотання позивача, проте діяв не в спосіб, встановлений законодавством.

Відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною 3 статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Київській області з розгляду клопотання позивача від 02.09.2019 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Козинської сільської ради Миронівського району Київської області не за формою та в порядку, що передбачені чинним законодавством та зобов`язання відповідача не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням законної сили повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір на суму 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1507929745.1 від 29.10.2019, дублікат якої міститься в матеріалах справи (а.с. 2), який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі.

На підставі викладеного, керуючись статями 243- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області з розгляду клопотання ОСОБА_1 від 02.09.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Козинської сільської ради Миронівського району Київської області не за формою та в порядку, що передбачені чинним законодавством.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області (ідентифікаційний код 39817550, адреса місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Козинської сільської ради Миронівського району Київської області, та прийняти відповідне рішення не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням законної сили .

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Київській області (ідентифікаційний код 39817550, адреса місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення суду складено 23.03.2020.

Суддя Кушнова А.О.