Рішення

від 25.03.2020 по справі 360/5433/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5433/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тихонова І.В.

при секретарі судового засідання - Таращенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56382-52 від 11.11.2019 в сумі 26539,26 грн по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що позивач була зареєстрована фізичною особою підприємцем з 24.01.2007.

Але з 2011 року позивач не займалася підприємницькою діяльністю та не отримувала доходу.

З 2011 року позивач не подала податкової та іншої звітності, оскільки не здійснювала підприємницьку діяльність.

Упродовж 2017 - 2019 років позивач працювала у товаристві з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР ОЙЛ", код 34086405, та отримувала заробітну плату, з якою сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не виникає обов`язку сплачувати внесок у мінімальному розмірі.

Таким чином, позивач вважає вимогу протиправною та просить її скасувати.

Ухвалою суду від 28.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін (арк.спр. 32-34).

17.02.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр. 39-40), у якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на таке.

Статтею 4 Закону № 2464 визначено перелік платників єдиного внеску, до яких, відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону належать роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю : фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, ( інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами та відповідно до п.4 ч. 1 ст.4 Закону фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Отже, відповідно до Закону №2464 роботодавці та ФОП, розглядаються як окремі платники ЄСВ, у зв`язку з чим, у випадку якщо ФОП одночасно є найманим працівником він все-одно зобов`язаний самостійно визначити базу нарахування ЄСВ від своєї господарської діяльності, не зважаючи на наявність трудових відносин. Слід звернути увагу, що сплата ЄСВ у даному випадку не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу - підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець, а фізична особа - підприємець є окремим платником ЄСВ та повинна сама сплачувати внесок.

Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон №1774) було внесено низку змін до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями. Для платників, зазначених у пунктах 4 (крім ! фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 6 частини І першої статті 4 Закону № 2464 - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що ( підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. і Таким чином, з 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз. 2 п. 2 ч. 1 ст.7 Закону № 2464 в редакції Закону№ 1774).

Отже, Законом чітко передбачено, що навіть у випадку не отримання доходу платником єдиного внеску, він зобов`язаний визначити базу нарахування, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Зазначеною нормою Закону спростовується позиція Позивача, відповідно до якої, обов`язковою умовою для сплати єдиного внеску є також отримання ним доходу.

Сума боргу по ФОП ОСОБА_1 , яка знаходиться на загальній системі І оподаткування становить 26 539,26 грн. та складається з мінімальних страхових внесків, а саме: з 8448,00 грн. - за 2017 року, 2457,18 грн. - І квартал 2018 року, 2457,18 грн. - II квартал 2018 року, 2457,18 грн. - III квартал 2018 року, 2457,18 грн. - IV квартал 2018 року, 2754,18 грн. - І квартал 2019 року, 2754,18 грн. - II квартал 2019 року, 2754,18 грн. - III квартал 2019 року. Отже, станом на 31.10.2019 позивач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим ГУ ДПС у Луганській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 № Ф-56382-52 на суму заборгованості 26 539,26 грн.

На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом з тим, подав заяву про відкладення розгляду справи або зупинення провадження у справі до закінчення карантину (арк. спр. 67-68).

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), з 24.01.2007 було зареєстровано як фізичну особу-підприємця, яка перебуває на обліку як платник єдиного внеску, в Сєвєродонецькому управлінні ГУ ДФС у Луганській області (а. с. 45).

Позивач у період з 18.03.2008 по 30.09.2018 працювала на посаді директора ТОВ Партнер Ойл (а.с. 69).

Отже, позивач був найманим працівником, перебував у трудових відносинах, які мали тривалий системний та постійний характер роботи у період з 18.03.2008 по 30.09.2018.

Позивач отримав вимогу Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56382-52 від 11 листопада 2019 року, згідно з якої станом на 31.10.2019 ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 26539,26 гривень (а.с.5).

Згідно із інформацією, яка викладена у відзиві, сума боргу позивача становить 26 539,26 грн. та складається з мінімальних страхових внесків, а саме: з 8448,00 грн. - за 2017 року, 2457,18 грн. - І квартал 2018 року, 2457,18 грн. - II квартал 2018 року, 2457,18 грн. - III квартал 2018 року, 2457,18 грн. - IV квартал 2018 року, 2754,18 грн. - І квартал 2019 року, 2754,18 грн. - II квартал 2019 року, 2754,18 грн. - III квартал 2019 року (а.с. 39 зв.)

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 12 статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (далі Закон № 2464).

Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Суд зазначає, що відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно з частиною першою та другою статті 12 Закону № 2464, завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 3 цієї ж частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Приписами пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VІ від 08.07.2010, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Системний аналіз статей 4, 7 Закону № 2464 свідчить на користь того, що особа, яка провадить підприємницьку діяльність і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником.

Податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно- правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Законом № 2464 не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності.

Із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Таким чином, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити підприємницьку діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником і не здійснював підприємницьку діяльності, не отримував доходу від цієї діяльності.

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Крім того, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин - 2017-2019 роки, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Сєвєродонецьк Луганської області.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції. Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

З огляду на дію зазначеної норми, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період, починаючи з 14 квітня 2014 року, до закінчення антитерористичної операції.

Суд зауважує, що як на час виникнення спірних відносин, так і на час розгляду та вирішення даної справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. Відповідно, у розумінні статті 1 Закону № 1669-VII проведення антитерористичної операції триває.

Оскільки судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56382-52 від 11.11.2019 охоплює період, в якому позивач звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, суд дійшов висновку, що за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу таку вимогу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Оскільки, як вже вищевказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем не доказано правомірності спірного рішення, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена його протиправність.

За таких обставин, судом встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56382-52 від 11 листопада 2019 року не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в дохід Державного бюджету України суму судового збору 840,80 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ 43143746, 93401, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, буд. 72) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-56382-52 від 11 листопада 2019 року на суму 26539,26 грн.

Стягнути в дохід Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов