Рішення

від 25.03.2020 по справі 640/19903/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2020 року м. Київ № 640/19903/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДФС у місті Києві доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецматеріали Майстер" про представники учасників справи: стягнення податкового боргу позивача ? Прокопенко Г.В. ; відповідача ? не прибув, ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код - 39439980) (далі - позивач або ГУ ДФС) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецматеріали Майстер" (адреса: 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, н.п. № 43, ідентифікаційний код - 35572832) (надалі - відповідач або ТОВ "Спецматеріали Майстер"), в якому просить суд стягнути кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецматеріали Майстер" з рахунків у банках, що обслуговують платника на суму податкового боргу у розмірі 3 700 997,41 грн.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідачем своєчасно не сплачено податкову заборгованість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні на 12.02.2019.

12.02.2019 судом оголошувалась перерва, розгляд справи призначено на 26.03.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.04.2019.

У судовому засіданні 23.04.2019 представник позивача був присутній, представник відповідача не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також представником позивача було заявлено клопотання про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС в м. Києві та є платником податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України, Кодекс) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Разом з тим, станом на дату звернення позивача до суду за відповідачем обліковується податковий борг в розмірі 3 700 997,41 грн. з:

- податку на прибуток приватних підприємств - 2 029 567,59 грн.;

- податку на додану вартість - 1 671 429,82 грн.

Згідно із п. 19.1 ст.19 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів та здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Положеннями п.п.20.1.19 п.20.1 ст.20 Кодексу контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.п.14.1.137 п.14.1 ст.14 ПК України орган стягнення - це державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із п.п.14.1.152 п.14.1 ст.14 Кодексу погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

При цьому, положеннями п.41.2 ст.41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до п.41.1 ст.41 Кодексу контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України (п.41.3 ст.41 ПК України).

При цьому, приписами ст.19-3 ПК України передбачено функції державних податкових інспекцій. Так, державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

З аналізу вказаних норм вбачається, що Головне управління ДФС у м. Києві є контролюючим органом, якому надано право здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу, у тому числі і стягувати суми податкового боргу, оскільки такі повноваження не входять до функцій державної податкової інспекції, в якій платник податків стоїть на обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на час звернення позивачем із адміністративним позовом за відповідачем рахується податковий борг податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість у загальному розмірі 3 700 997,41 грн., що підтверджується карткою особового рахунку платника податку.

Вказаний борг виник на підставі:

- податкової вимоги (форма "Ю") № 1369-23 від 08.07.2015 (отримано відповідачем поштою - 21.07.2015);

- податкового повідомлення-рішення (форма "Р") № 75326552207 від 20.11.2015, яким відповідачу нараховано суму грошового зобов`язання за основним платежем - 1 176 555 грн. та штрафні санкції - 294 139 грн. (отримано відповідачем поштою - 25.11.2015);

- податкового повідомлення-рішення (форма "Р") № 75426552207 від 20.11.2015, яким відповідачу нараховано суму грошового зобов`язання за основним платежем - 1 238 479 грн. та штрафні санкції в сумі 309 620 грн. (направлено позивачем поштою - 23.11.2015);

- податкового повідомлення-рішення (форма "ПС") № 0036061201 від 15.11.2016, яким відповідачу нараховано штрафні санкції в сумі 170 грн. (отримано відповідачем поштою - 18.11.2016);

- податкового повідомлення-рішення (форма "Н") № 0015441201 від 29.07.2016, яким відповідачу нараховано штраф у сумі 576,09 грн. (отримано відповідачем поштою - 08.08.2016).

Згідно із пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання протягом установленого строку.

Судом встановлено, що сума податкового боргу виникла на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань, згідно податкової звітності та податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пп. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Оскільки, на момент звернення позивача з даним позовом, протягом розгляду справи відповідачем не погашено узгоджену суму грошового зобов`язання у сумі 3 700 997,41 грн., то суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 79 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приймаючи до уваги, що податковий борг відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, зважаючи, що наявність у останнього вказаної заборгованості, яка підтверджується наявними у матеріалах справи документами, з урахуванням того, що доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день прийняття даного рішення сторонами не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління ДФС у місті Києві - задовольнити повністю.

2. Стягнути кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецматеріали Майстер" (адреса: 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, н.п. № 43, ідентифікаційний код - 35572832) з наявних банківських рахунків, обслуговуючих відповідного платника податків, на користь Головного управління ДФС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код - 39439980) податковий борг у сумі 3 700 997,41 грн. (три мільйони сімсот тисяч дев`ятсот дев`яносто сім гривень 41 копійка) з них по: податку на прибуток приватних підприємств (11021000) - пеня - 360 295,46 грн. (триста шістдесят тисяч двісті дев`яносто п`ять гривень 46 копійок), недоїмка - 1 669 272,13 грн. (один мільйон шістсот шістдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят дві гривні 13 копійок), податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (14060100) - пеня - 127 496,39 грн. (сто двадцять сім тисяч чотириста дев`яносто шість гривень 39 копійок), недоїмка - 1 543 933,43 грн. (один мільйон п`ятсот сорок три тисячі дев`ятсот тридцять три гривні 43 копійки).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко