Постанова

від 25.03.2020 по справі 460/1389/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1389/19 пров. № А/857/1207/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Смолинця А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Агро органік на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року (ухвалене головуючим суддею Зозулею Д. П. у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Агро органік про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

12 червня 2019 року Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Агро органік (далі - ТзОВ СП Агро органік ), в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 61925 грн та пеню у розмірі 408,76 грн за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році та не сплатив у встановлені Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) строки адміністративно-господарські санкції за невиконання такого нормативу, у зв`язку з чим сума таких адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів їх сплати підлягають стягненню в судовому порядку.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року задоволено частково позов, стягнуто з відповідача на користь держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративного господарських санкцій у сумі 56 764,58 грн та пені - 374,66 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТзОВ СП Агро органік подало апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що з 22 лютого 2018 року ним було створено вакансію з можливістю працевлаштування особи з інвалідністю, що підтверджується витягами з мережі Інтернет про розміщення вакансії на сайті пошуку роботи work.ua, відтак, неналежне повідомлення про таку вакансію орган центру зайнятості не є підставою для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій. Зазначає, що в період з 16 травня 2018 року по 26 грудня 2018 року у них працювала особа з інвалідністю ОСОБА_1 охоронником, однак, про вказану обставину стало відомо лише 17 грудня 2019 року.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.

В судове засідання з розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, поданим ТзОВ СП Агро органік до Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб. При цьому, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні має становити 1 особа.

27 лютого 2019 року позивачем на адресу ТзОВ СП Агро органік направлено лист № 306/01-14/03 з проханням внести зміни до зазначеного вище звіту та зазначити суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 61925 грн.

Листом від 28 лютого 2019 року відповідач повідомив Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про подання до центру зайнятості звітності про наявність вакансії для працевлаштування інвалідів, а тому ним вжито передбачені законодавством заходи для недопущення господарського правопорушення.

У зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідачу була нараховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 61925 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 408,76 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у 2018 році лише з 21 листопада було створено вакансію на посаду для особи з інвалідністю та 26 грудня 2018 року подано до центру зайнятості звіт форми 3-ПН щодо наявності вакантної посади для працевлаштування особи з інвалідністю, що свідчить про те, що відповідачем вживались необхідні заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю у грудні 2018 року, відтак адміністративно-господарські санкції підлягають стягненню за період з січня по листопад 2018 року.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 цього ж Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині першій статті 239 Господарського кодексу України, вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-XII.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-XII пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року N 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що визначені частиною першою статті 18 Закону № 875-XII.

Однак на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 15 січня 2019 року у справі № 814/825/17.

Колегія суддів звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа №806/1368/17.

Як встановлено судом першої інстанції, з січня 2018 року у ТзОВ СП Агро органік був встановлений норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю чисельністю 1 особа.

Звітність форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) про наявність у відповідача попиту на робочу силу (вакансії) для працевлаштування інвалідів було подано до центру зайнятості 26 грудня 2018 року.

Таким чином, до 26 грудня 2018 року центр зайнятості не був поінформований про наявність вакансій для інвалідів у ТзОВ СП Агро органік , що виключало можливість у 2018 році направляти відповідних осіб для подальшого працевлаштування.

Вказані обставини дають підстави для висновку про невиконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених статтею 19 Закону № 875-XII, належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць в ТзОВ СП Агро органік та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, що свідчить про наявність підстав для господарсько-правової відповідальності.

Покликання відповідача на самостійний пошук осіб з інвалідністю для працевлаштування на підприємстві не спростовує зазначеного вище висновку, оскільки такі дії є додатковими заходами із працевлаштування інвалідів та не дають можливості встановити і зафіксувати центром зайнятості факти відмови ТзОВ СП Агро органік в працевлаштуванні інвалідів.

Доводи ТзОВ СП Агро органік в апеляційній скарзі про те, що у 2018 році посаду охоронника займала особа з інвалідністю, про що йому стало відомо лише 17 грудня 2019 року, також не спростовує наявність вини відповідача у невиконанні нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки така особа була працевлаштована лише з 16 травня 2018 року та відповідачем не забезпечено подання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування особи з інвалідністю.

Більше того, з наданих відповідачем витягів з мережі Інтернет про розміщення вакансій на сайті пошуку роботи work.ua, встановлено, що останнім пропонувались як вакантні для працевлаштування особи з інвалідністю робочі місця на посадах агронома (6 березня 2018 року), бухгалтера (22 березня 2018 року) та інженера з охорони праці (22 вересня 2018 року), тобто серед таких посади охоронника не було.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Агро органік залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі № 460/1389/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 25.03.2020

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду