Ухвала

від 25.03.2020 по справі 640/16690/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

25 березня 2020 року справа №640/16690/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши в спрощеному позовному провадженні за власною ініціативою питання про закриття провадження в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 до третя особа 1. Відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації 2. Державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Діденко Є.В. Товариство з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖТОРГХЛІБ" провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі по тексту - відповідач 1) та Державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Діденко Є.В. (далі по тексту - відповідач 2), в якому просить: 1) визнати незаконними дії відповідача 2 щодо зміни керівника юридичної особи, згідно з якими було призначено ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖТОРГХЛІБ"; 2) зобов`язати відповідача 1 скасувати реєстраційну дію №1_227_002151_16 від 31 жовтня 2017 року щодо змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами до установчих документів ТОВ "КРИВОРІЖТОРГХЛІБ", а саме зміна керівника юридичної особи та призначення ОСОБА_1 як керівника ТОВ "КРИВОРІЖТОРГХЛІБ".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №640/16690/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

До суду надійшло клопотання про уточнення (збільшення) позовних вимог, у якому просить: 1) розгляд справи №640/16690/19 проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; 2) залучити до справи як відповідача - державного реєстратора Гордієнко В.І. та третю особу - КТ "НТЦ "БУДІВНИЧИЙ" (код ЄДРПОУ 19155840) з урахуванням збільшених позовних вимог; 3) визнати незаконними дії державного реєстратора Гордієнко В.І., а саме зміну керівника юридичної особи, згідно з якими було призначено ОСОБА_1 як керівника КТ "НТЦ "БУДІВНИЧИЙ", (код ЄДРПОУ 19155840); 4) зобов`язати відповідача 1 скасувати незаконні реєстраційні дії: №10741070011067056 від 13 липня 2017 року щодо змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами до установчих документів КТ "НТЦ "БУДІВНИЧИЙ", (код ЄДРПОУ 19155840), а саме зміна керівника юридичної особи та призначення ОСОБА_1 як керівника КТ "НТЦ "БУДІВНИЧИЙ", (код ЄДРПОУ 19155840), які були внесені державним реєстратором Гордієнко В.І.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною сьомою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Судом встановлено, що в матеріалах відсутні докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Таким чином заява про уточнення (збільшення) позовних вимог не відповідає положенням частини сьомої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Розглядаючи справу у спрощеному провадженні, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У свою чергу, згідно пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Як свідчить зміст позовної заяви позивач оскаржує дії відповідача щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами до установчих документів ТОВ "КРИВОРІЖТОРГХЛІБ", а саме внесення запису про зміну керівника юридичної особи, згідно з якими було призначено ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖТОРГХЛІБ".

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналіз змісту наведених статей Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних та цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача із прийнятим державним реєстратором рішенням про реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу й покликані фактично відновити попередню реєстрацію інформації про керівника цієї юридичної особи, тому такі правовідносини не пов`язані із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин.

Участь державного реєстратора як відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його характеру на публічно-правовий. Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.

Отже, звернення позивача до суду із даним позовом зумовлене порушенням, на його думку, приватного права, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

У справі, що розглядається, спір не обмежується оскарженням рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора, оскільки в його основі лежить спір про право, який не може бути вирішений в адміністративному суді.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом в постановах від 22 січня 2020 року у справі №160/1794/19, від 23 жовтня 2019 року у справі №819/2895/14-а та від 06 листопада 2019 року №826/16500/17.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частина перша статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо провадження у справі закривається з підстав , встановлених пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що провадження в адміністративній справі №640/16690/19 підлягає закриттю, а заявлені вимоги належить розглядати відповідному місцевому загальному суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, статті 47, пункту 1 частини першої статті 238, статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву ОСОБА_1 про уточнення (збільшення) позовних вимог повернути.

2. Закрити провадження в адміністративній справі №640/16690/19 за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та Державного реєстратора Відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Діденко Є.В. про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко