Постанова

від 25.03.2020 по справі 140/208/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/208/20 пров. № А/857/2531/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року про відмову в забезпеченні позову у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви до державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Святошинської районної державної адміністрації у місті Києві Хомич Оксани Василівни, -

суддя в 1-й інстанції Валюх В.М.,

час ухвалення рішення - 21.01.2020 року,

місце ухвалення рішення - м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - 21.01.2020 року,

в с т а н о в и в :

20.01.2020 ОСОБА_1 до подання позовної заяви до державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Святошинської районної державної адміністрації у місті Києві Хомич Оксани Василівни звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить:

1) накласти арешт на 100% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Буд Сервіс» (далі - ТзОВ «Траст Буд Сервіс» ) (ідентифікаційний код 41724591), що належать ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Луцьким MB УМВС України у Волинській області 16.08.2003, ІПН НОМЕР_2 );

2) накласти арешт на усі наявні банківські рахунки, що відкриті ТзОВ «Траст Буд Сервіс» ;

3) заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань:

- вчиняти дії щодо передачі реєстраційної справи ТзОВ «Траст Буд Сервіс» ;

- приймати рішення про державну реєстрацію змін, здійснювати державну реєстрацію змін, здійснювати та (або) проводити реєстраційні дії відносно ТзОВ «Траст Буд Сервіс» та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідні записи, що стосуються зміни розміру статутного капіталу; зміни та перерозподілу часток учасників (засновників); зміни складу учасників (засновників); зміни керівника (директора), підписантів; змін до статуту та до нової редакції статуту; виключення учасників товариства; зміни особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені товариства; зміни органів управління товариства; зміни місцезнаходження товариства, а також вносити інші зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

- проводити державну реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ «Траст Буд Сервіс» ; державну реєстрацію рішення про виділ юридичної особи ТзОВ «Траст Буд Сервіс» ; державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи ТзОВ «Траст Буд Сервіс» в результаті її реорганізації; державну реєстрацію припинення юридичної особи ТзОВ «Траст Буд Сервіс» в результаті її ліквідації;

- приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін (площі, частки, власника, обтяження тощо), здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким особам (в т. ч., але не виключно: шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, в заставу будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна) стосовно будь-якого нерухомого майна ТзОВ «Траст Буд Сервіс» та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі зміни на підставі рішень загальних зборів учасників ТзОВ «Траст Буд Сервіс» , учасників ТзОВ «Траст Буд Сервіс» , директора ТзОВ «Траст Буд Сервіс» , які прямо стосуються нерухомого майна ТзОВ «Траст Буд Сервіс» ;

4) заборонити загальним зборам учасників ТзОВ «Траст Буд Сервіс» та директору ТзОВ «Траст Буд Сервіс» приймати наступні рішення:

- про визначення та перерозподілу часток учасників ТзОВ «Траст Буд Сервіс» ;

- про внесення змін до статуту товариства щодо розміру статутного капіталу ТзОВ «Траст Буд Сервіс» ;

- про затвердження нової редакції статуту ТзОВ «Траст Буд Сервіс» ;

- про реєстрацію змін у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТзОВ «Траст Буд Сервіс» .

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Позивач не погодилася із ухвалою суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказала, що 17.10.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТзОВ «Траст Буд Сервіс» та у той же день підписано акт приймання-передачі частки корпоративних прав, розмір частки складає 100% статутного капіталу ТзОВ «Траст Буд Сервіс» . 22.10.2019 заявник звернулася до ЦНАП Святошинської РДА у м. Києві з пакетом документів для проведення реєстраційних дій щодо внесення відомостей про юридичну особу ТзОВ «Траст Буд Сервіс» , проте відповідні реєстраційні дії здійснені не були, а державний реєстратор відмовила у проведенні реєстраційних дій. Вказує, що на даний час немає доступу до рахунку ТзОВ «Траст Буд Сервіс» , ОСОБА_2 незаконно розпорядився коштами на рахунку, не виплатив заробітну плату працівникам. Вказані обставини завдають значної матеріальної шкоди заявнику, перешкоджають у здійсненні її законної господарської діяльності, у зв`язку із чим є необхідність у вжитті заходів забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Так, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що частиною першою статті 151 КАС України взагалі не передбачено таких заходів забезпечення позову, як накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства та накладення арешту на банківські рахунки підприємства, тому правові підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на 100% частки у статутному капіталі ТзОВ «Траст Буд Сервіс» та накладення арешту на банківські рахунки цього товариства відсутні.

Крім того, за загальним правилом позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії саме відповідачу. Разом з тим, пунктом 4 частини першої статті 151 КАС України передбачено можливість забезпечення позову шляхом встановлення заборони іншим особам вчиняти певні дії, але лише ті, що стосуються предмета спору.

Як вбачається із тексту заяви про забезпечення позову, вона подана до пред`явлення позову до державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Святошинської РДА у м. Києві Хомич О.В. щодо оскарження рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій.

Вірними є висновки суду першої інстанції , що заходи забезпечення позову, які заявник просить вжити шляхом заборони вчиняти дії іншим, крім державного реєстратора Хомич О.В., особам, не є такими заходами у розумінні пункту 4 частини першої статті 151 КАС України, позаяк заявник просить заборонити вчиняти дії, які не стосуються предмета спору.

При цьому, обраний заявником захід забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, враховуючи також значне коло осіб, щодо яких заявник просить встановити заборону вчиняти дії, не може бути визнаний судом прийнятним та співмірним із можливими заявленими позовними вимогами.

Окремо суд звертає увагу, що заборона вчиняти певні дії загальним зборам учасників ТзОВ «Траст Буд Сервіс» буде становити невиправдане втручання адміністративного суду у господарську діяльність товариства, а усі корпоративні та майнові спори між учасниками товариства вирішуються в порядку господарського судочинства та юрисдикція адміністративного суду на їх розгляд не поширюється.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що заявником в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову не наведено достатніх аргументів, які підтверджують, що права, свободи та інтереси його суттєво порушено, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів цих осіб, зокрема, позивача, за захистом яких він звернувся.

Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Колегія суддів зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування, чого у даному випадку колегією суддів не встановлено.

Викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність заходів забезпечення позову, про застосування яких просить позивач, а отже й про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції.

Колегією суддів враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі Бендерський проти України , в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

У справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року про відмову в забезпеченні позову у справі №140/208/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 25 березня 2020 року