Рішення

від 20.03.2020 по справі 913/65/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

20 березня 2020 року Справа № 913/65/20

Провадження №19/913/65/20

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айдарський пекар (вул. Великий шлях, 42 А/1, смт Новоайдар, Новоайдарський район, Луганська область, 93500)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Білокуракинський хлібозавод (вул. Чапаєва, 116, смт Білокуракине, Білокуракинський район, Луганська область, 92200)

про стягнення 100000 грн 00 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Айдарський пекар звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Білокуракинський хлібозавод про стягнення заборгованості у розмірі 100000 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №151117 від 15.11.2017 щодо своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість.

Ухвалою суду від 07.02.2020 відкрито провадження у справі та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.03.2020.

Ухвалою суду від 04.03.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 20.03.2020.

Представники сторін в судове засідання 20.03.2020 не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Неподання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

15.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Білокуракинський хлібозавод (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Айдарський пекар (постачальник, позивач) укладено договір поставки №151117, відповідно до п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити борошно пшеничне вищого та першого гатунку, надалі товар , в кількості, асортименті та цінам, вказаними та узгоджених сторонами видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Поставка товару здійснюється транспортом покупця та за рахунок покупця, за наступною адресою: м. Білокуракіне (склади покупця). Постачальник здійснює поставку товару протягом 5 днів з моменту отримання усної заявки від покупця. В заявці зазначається асортимент, кількість, ціна товару та дата його поставки (п.п.2.1, 2.2 договору).

Відповідно до п.12.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018. Дія договору припиняється з закінченням терміну його дії та після виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

У випадку, якщо сторони в 30 денний строк до закінчення дії цього договору не заявлять про його розірвання, договір вважається пролонгований на наступний календарний рік (п.12.4 договору).

На виконання вказаних умов договору поставки №151117від 15.11.2017 позивач передав, а відповідач прийняв продукцію на суму 169299 грн 95 коп., яку останній оплатив частково, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір №151117від 15.11.2017 є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачеві підтверджується товаро-транспортними накладними, довіреностями, видатковими накладними №466 від 24.05.2019 на суму 84599 грн 98 коп., №415 від 03.05.2019 на суму 84699 грн 97 коп. (а.с.11-16).

Згідно з актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 12.12.2019, підписаного між сторонами, станом на 12.12.2019 заборгованість на користь позивача складає 100000 грн 00 коп. (а.с.31).

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо судових витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн 00 коп., заявлених у позовній заяві, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд враховує, що у додатку 15 до позову зазначено про долучення копії договору про надання правової допомоги. Проте в матеріалах справи зазначений договір відсутній, про що Відділом організаційно - документального забезпечення роботи суду складено акт №12 від 03.02.2020.

Станом на 20.03.2020 позивач не надав копії договору про надання правової допомоги.

Також позивачем не надано доказів фактичного понесення витрат за надання професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 8000 грн 00 коп. (платіжного доручення, банківської виписки, квитанції, тощо).

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявлених до стягнення витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою, у розмірі 8000 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдарський пекар» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білокуракинський хлібозавод» про стягнення 100000 грн 00 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білокуракинський хлібозавод» (вул. Чапаєва, 116, смт Білокуракине, Білокуракинський район, Луганська область, 92200, код ЄДРПОУ 38521733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдарський пекар» (вул. Великий шлях, 42А/1, смт Новоайдар, Новоайдарський район, Луганська область, 93500, код ЄДРПОУ 38542821) заборгованість у розмірі 100000 грн 00 коп., судовий збір у сумі 2102 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.п.17.5 п.17. ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 25.03.2020.

Суддя Т.В. Косенко