Рішення

від 25.03.2020 по справі 913/67/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

25 березня 2020 року Справа № 913/67/20

м.Харків Провадження №33/913/67/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши позовні матеріали в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у справі за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , вул.Б.Хмельницького, буд.6, м.Київ, 01601

до відповідача Комунального підприємства «Новоайдарське СКП» , квартал Миру, буд.1-А, смт.Новоайдар, Новоайдарський район, Луганська область, 93500

про стягнення 2 688 грн 40 коп.

С У Т Ь С П О Р У:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Новоайдарське СКП» з вимогами про стягнення грошових коштів за договором постачання природного газу №1634/1617-ТЕ-20 від 28.09.2016 у сумі 2 688 грн 40 коп., з яких: 1670 грн 39 коп. - пені, 238 грн 63 коп. - сума нарахованих 3% річних; 779 грн 38 коп. - інфляційних втарат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу №1634/1617-ТЕ-20 від 28.09.2016 позивач передав у власність відповідачу природний газ на суму 48 119 грн 26 коп.

У зв`язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов`язання на підставі ст.625 ЦК України та п.7.2 договору позивачем були нараховані

інфляційні втрати, 3% річних та пеня, за стягненням яких позивач звернувся до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2020 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.02.2020 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від позивача 24.02.2020 через канцелярію суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі та повернення судового збору за б/н від 22.02.2020, в якому останній зазначав, що після отримання позовної заяви у справі відповідачем було добровільно сплачено заборгованість у сумі 2 688 грн 40 коп., у зв`язку з чим провадження у справі №913/67/20 підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. До поданого клопотання позивачем долучено копію платіжного доручення №44 від 05.02.2020 на суму 2 688 грн 40 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 07.02.2020 відповідачу був встановлений строк для подачі відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду. Вказана ухвала направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомлення на адресу місцезнаходження, яка зазначена позивачем та вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте поштове повідомлення було повернуто до суду без вручення з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.59).

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом враховується, що інформацію по справі завчасно було розміщено за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/, а ухвала суду відправлена до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив всі можливі заходи щодо належного повідомлення учасників справі про розгляд справи.

Разом з цим, судом також враховується, що згідно положень ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, подача відзиву є правом відповідача, а не обов`язком.

За змістом ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач своїм правом на подання належним чином оформленого відзиву у визначений судом строк не скористався, суд відповідно до вимог ч.9 ст. 165, ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України вважає можливим здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

28.09.2016 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) був підписаний договір №1634/1617-ТЕ-20 постачання природного газу, за приписами п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (а.с.11-19).

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на митну територію України.

За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 по 31 березня 2017 (включно) природний газ обсягом до 10,1 тис. куб. метрів (десять тисяч сто куб.метрів), у тому числі за місяцями (тис.куб.метрів): жовтень 1,1 листоад 1,1 , грудень 2,1, 4 кв. 2016 р. 4,3, січень 2,1, лютий 2,1, березень 1,6 , 1 кв. 2016 р. 5,8.

Відповідно до п.3.1. договору постачальник передає споживачу природний газ у його загальному потоці у разі передачі:

- природний газ власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газобудування підприємств та або підземних сховищ до газотранспортної системи;

- імпортованого природного газу за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на митну територію України - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з підземних сховищ до гозотранспортної системи.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4 договору).

За умовами 5.1 договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2015 №758.

Ціна за 1000 куб.м. природного газу за цим договором становить 4942 грн 00 коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ-20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930 грн 40 коп. (п.5.2 договору).

Відповідно до п.5.3 договору постачання природного газу споживачеві за ціною, визначеною в пункті 5.2. цього договору, здійснюється за умови:

- наявності відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках, передбачених законодавством);

- виконання споживачем, на якого станом на 30 вересня 2015 р. поширювалася дія статті 19-1 Закону України Про теплопостачання , обов`язку щодо відкриття рахунка зі спеціальним режимом використання.

Відповідно до п.5.4 договору загальна вартість природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

В п.6.1 сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі просточення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми просточеного платежу за кожний день просточення платежу (п.8.2 договору).

Відповідно до п.10.3 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печаткою сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 1 жовтня 2016 по 31 травня 2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Як свідчать матеріали справи, за результатами виконання договору №1634/1617-ТЕ-20 від 28.09.2016 позивачем та відповідачем були підписані наступні акти приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі):

- б/н від 30.11.2016 щодо постачання природного газу в листопаді 2016 року на суму 7 223 грн 23 коп.;

- б/н від 31.12.2016 щодо постачання природного газу в грудні 2016 року на суму 12 287 грн 78 коп.;

- б/н від 31.01.2017 щодо постачання природного газу в січні 2017 року на суму 11 113 грн 57 коп.;

- б/н від 28.02.2017 щодо постачання природного газу в лютому 2017 року на суму 10 692 грн 52 коп;

- б/н від 31.03.2017 щодо постачання природного газу в березні 2017 року на суму 6802 грн 16 коп. (а.с.24-28).

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов`язок по своєчасній оплаті отриманого природного газу у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого у зв`язку із допущеним простроченням Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України заявлено вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Надані позивачем письмові пояснення, дані наведені у розрахунку, у довідці Операції по договору №1634/1617-ТЕ-20 від 28.09.2016 з 01.02.2015 по 31.10.2019 , а також підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу підтверджують належне виконання позивачем як постачальником зобов`язань за договором, здійснення постачання природного газу відповідачу протягом листопада 2016 року - березня 2017 року на загальну суму 48 119 грн 26 коп.

Надані позивачем копії виписок з рахунку підтверджують проведення відповідачем повного розрахунку за поставлений йому природний газ, однак із допущеним порушенням строків оплати, встановлених п.6.1. договору (а.с.31-36).

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.8.2 договору у разі просточення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми просточеного платежу за кожний день просточення платежу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відтак, у зв`язку із допущеним відповідачем простроченням у виконанні зобов`язань щодо проведення своєчасного розрахунку, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1670 грн 39 коп. - пені, нарахованої за зобов`язаннями листопада 2016 року - березня 2017 року; 238 грн 63 коп. - 3% річних та 779 грн 38 коп. - інфляційних втарат за зобов`язаннями лютого - березня 2017 року. Всього на суму 2688 грн 40 коп.

Разом з тим, з наданих позивачем матеріалів вбачається, що 05.02.2020 відповідач здійснив оплату заявленої до стягнення позивачем суми заборгованості у розмірі 2 688 грн 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням №44 від 05.02.2020, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.54).

У зв`язку із вказаною обставиною, позивачем 24.02.2020 було подано суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку зі відсутністю предмету спору та повернення судового збору за подання позову.

Суд, розглянувши подане клопотання позивача про закриття провадження у справі та повернення судового збору, зазначає наступне.

Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для закриття провадження у справі.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, зокрема якщо відсутній предмет спору.

Суд зауважує про те, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриттяя провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи .

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 04.02.2020 (за даними реєстрації канцелярією суду позовної заяви), направивши поштою позовну заяву 30.01.2020 (за даними оформлення поштової накладної, а.с.43).

Провадження у даній справі було відкрито ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.02.2020.

З наданої позивачем копії платіжного доручення №44 вбачається, що відповідач 05.02.2020, тобто до відкриття провадження у справі, здійснив оплату заявленої до стягнення позивачем суми заборгованості у розмірі 2 688 грн 40 коп. (а.с.54). Отже на час відкриття провадження у справі 07.02.2020 предмет спору - заявлена до стягнення позивачем заборгованість, вже не існувала.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі та повернення сплаченого судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, а тому заявлені позивачем клопотання задоволенню не підлягають.

З огляду на встановлені судом обставини щодо здійснення відповідачем погашення заборгованості 05.02.2020 згідно платіжного доручення №44 від 05.02.2020 на суму 2 688 грн 40 коп., тобто до відкриття провадження у справі 07.02.2020, підстави для задоволення позову відсутні, а тому в задоволенні позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Новоайдарське СКП» про стягнення 2 688 грн 40 коп. слід відмовити.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір виник через неправомірні дії відповідача щодо допущення прострочення виконання грошового зобов`язання перед позивачем, а заборгованість перед позивачем відповідачем була погашена 05.02.2020, вже після направлення останнім позову до суду (30.01.2020), на підставі ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 2102 грн 00 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Новоайдарське СКП» про стягнення 2 688 грн 40 коп., відмовити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Новоайдарське СКП» (квартал Миру, буд.1-А, смт.Новоайдар, Новоайдарський район, Луганська область, 93500, ідентифікаційний код 33484802) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) витрати зі сплати судового збору в сумі 2102 грн 00 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення (з урахуванням положень п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України 25.03.2020 господарським судом підписано повний текст рішення без його проголошення.

Суддя О.В. Драгнєвіч