Рішення

від 24.03.2020 по справі 918/752/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/752/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Васильєвій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранзапчастина" (вул. Кудрявська, 23, літ. А, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 41226558) до Іноземного підприємства "Томашгородський каменедробильний завод" (вул. Заводська, буд 3, смт. Томашгород, Рокитнівський р-н, Рівненська обл., 34240, код ЄДРПОУ 04990904) про стягнення заборгованості у сумі 1 133 651 грн 67 коп.

за участю учасників справи:

- від позивача: Сачок А.В.

- від відповідача: не з`явився

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер MAP6B2WKO11424241A .

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранзапчастина" (далі ТОВ "Гранзапчастина", продавець, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Іноземного підприємства "Томашгородський каменедробильний завод" (ІП "Томашгородський КДЗ", покупець, відповідач), у якому просить, посилаючись на ст. ст. 1, 2, 12, 15, 54, 55, 57, 61, 64, 82 ГПК України), ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 222, 224, 225, 232 Господарського кодексу України, стягнути з відповідача 1 133 651 грн 67 коп. (з яких - основна заборгованість - 865 405 грн 00 коп., пеня - 155 298 грн 71 коп., 3 % річних - 33 620 грн 40 коп. та інфляційних втрати - 79 327 грн 56 коп.).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань по договору купівлі-продажу товару № 0702-1 від 07.02.2018 року в частині проведення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.10.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранзапчастина" залишено без руху, запропоновано позивачу у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме подати до суду: опис вкладення з переліком конкретних додатків, які надіслані відповідачу, що підтвердить направлення доданих до позовної заяви документів для відповідача.

15.11.2019 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов лист, до якого долучено опис вкладення з переліком конкретних додатків, які надіслані відповідачу, а відтак судом встановлено, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.11.2019 року, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/752/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 10.12.2019 року, запропоновано сторонам подати суду докази в порядку, встановленому ГПК України, встановлено строки для подання доказів.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.12.2019 року відмовлено у задоволенні клопотань представників позивача та відповідача про проведення підготовчого судового засідання 10.12.2019 року по справі № 918/752/19 в режимі відеоконференції.

09 грудня 2019 року на поштову адресу суду від ІП "Томашгородський КДЗ" надійшов відзив на позовну заяву та зустрічний позов до ТОВ "Гранзапчастина" про стягнення 106 255 грн 00 коп., який обґрунтований невиконанням відповідачем за зустрічним позовом Договору поставки щебеню та відсіву № 18/18 від 20.09.2018 року.

Судом встановлено, що відповідач отримав ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.11.2019 року - 29.11.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 124), відтак подав суду відзив у строк, встановлений судом.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.12.2019 року зустрічну позовну заяву ІП "Томашгородський КДЗ" до ТОВ "Гранзапчастина" повернуто заявнику у зв`язку з тим, що обидва позови не взаємопов`язані та ґрунтуються на різних цивільно - правових правочинах.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.12.2019 року відкладено підготовче засідання на 14.01.2020 року у зв`язку з неявкою представників учасників справи.

16 грудня 2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.01.2020 року задоволено клопотання представника відповідача про проведення підготовчого судового засідання 14.01.2020 року по справі № 918/752/19 в режимі відеоконференції та доручено забезпечити його проведення Господарському суду Львівської області.

14.01.2020 р. на поштову адресу суду від ТОВ "Гранзапчастина" та його представника надійшли клопотання про проведення підготовчого засідання за їх відсутності.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.01.2020 року з ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження у справі № 918/752/19 на 30 днів до 16.02.2020 року включно, підготовче засідання відкладено на 28.01.2020 року у зв`язку з неявкою представників учасників справи, при цьому 14.01.2020 року Господарський суд Львівської області на зв`язок із Господарським судом Рівненської області не вийшов з невідомих причин.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.01.2020 року задоволено клопотання представника відповідача про проведення підготовчого судового засідання 28.01.2020 року по справі № 918/752/19 в режимі відеоконференції та доручено забезпечити його проведення Господарському суду Львівської області.

28 січня 2020 року на офіційну електронну адресу господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання 28.01.2020 року без його участі та про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.01.2020 року підготовче засідання відкладено на 11.02.2020 року у зв`язку з неявкою представників учасників справи, задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання по справі № 918/752/19 в режимі відеоконференції, доручено забезпечити проведення підготовчого судового засідання 11.02.2020 року в режимі відеоконференції Господарському суду Житомирської області.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.02.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення підготовчого судового засідання 11.02.2020 року по справі № 918/752/19 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.02.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 918/752/19, призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.2020 року, при цьому представник відповідача у судове засідання не з`явився, а представником позивача не висловлено заперечень щодо закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.02.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення судового засідання з розгляду справи № 918/752/19 по суті в режимі відеоконференції, яке призначене на 03.03.2020 року.

Від позивача 03.03.2020 року на офіційну електронну пошту суду надійшла заява про перенесення розгляду судового засідання на інший день з метою надання можливості надати суду для огляду оригінали документів.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.03.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 24.03.2020 року у зв`язку з неявкою представників учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.03.2020 року задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції, доручено забезпечити проведення судового засідання з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції Господарському суду Львівської області.

24 березня 2020 року судом встановлено, що відповідач у судове засідання в режимі відеоконференції до Господарського суду Львівської області не з`явився, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

24.03.2020 року на офіційну електронну поштову господарського суду від відповідача надійшло клопотання (без електронного цифрового підпису) про перенесення розгляду справи на інший день.

Судом встановлено, що відповідач жодного разу не з`являвся у судові засідання з розгляду справи № 918/752/19, а саме: 10.12.2019 року, 14.01.2020 року, 28.01.2020 року, 11.02.2020 року, 03.03.2020 року, незважаючи на те, що господарський суд Рівненської області неодноразово задовольняв клопотання адвоката ІП "Томашгородський КДЗ" Снєди П.С. про проведення судових засідань з розгляду справи № 918/752/19 в режимі відеоконференції та доручав забезпечити проведення судових засідань з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції Господарському суду Львівської області.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на те, що відповідач у справі жодного разу не забезпечив явку свого уповноваженого представника у судові засідання з розгляду справи № 918/752/19 та на те, що явка представника відповідача у судове засідання 24.03.2020 року з розгляду справи по суті судом обов`язковою не визнавалася, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання адвоката відповідача про перенесення розгляду справи.

Відтак, господарський суд проводить судове засідання 24.03.2020 року з розгляду справи № 918/752/20 по суті за відсутністі представника ІП "Томашгородський КДЗ".

Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оригінали документів наданих представником ТОВ "Гранзапчастина", заслухавши пояснення присутнього представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

07 лютого 2018 року між ТОВ "Гранзапчастина" (продавець) та ІП "Томашгородський КДЗ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 0702-1 від 07.02.2018 року (далі - Договір).

Згідно з умовами п. 1 Договору продавець зобов`язується продати покупцеві на умовах даного Договору товарно-матеріальні цінності, згідно видаткових накладних, (далі - Товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.

Ціна на товар встановлюється згідно видаткових накладних.

Загальна сума Договору становить згідно видаткових накладних на фактично отриманий товар, на протязі терміну дії Договору.

Приймання-передача товару здійснюється на підставі замовлення за видатковими накладними, які підписуються уповноваженими представниками сторін. Видаткові накладні підтверджують відповідність товару умовам даного Договору і відсутність у покупця будь-яких претензій до продавця товару.

Передача (поставка) товару покупцю здійснюється на умовах FCA - склад продавця (правила ИНКОТЕРМС редакція 2000 р.) шляхом завантаження товару в автомобільний транспорт покупця, продавця, перевізника, третьої особи призначеної продавцем або покупцем.

У відповідності до умов п. 2 Договору розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Покупець здійснює 100 % передоплату згідно виставленого рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Датою оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунка покупця.

Згідно з п. 7.1. Договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами й діє до 31.12.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

У позовній заяві позивач зазначає, що на виконання до умов Договору ТОВ Гранзапчастина відвантажило на адресу ІП "Томашгородський КДЗ" товар (запчастини до кар`єрного обладнання) на загальну суму 1 071 570 грн 00 коп. (в т. ч. ПДВ).

Однак відповідач свої зобов`язання в частині своєчасного та повного проведення розрахунків не дотримав, обумовлену вартість наданих послуг оплатив лише частково на суму 206 165 грн 00 коп.

Унаслідок вказаного ТОВ Гранзапчастина як продавець змушене було звернутися до господарського суду за захистом своїх прав ти інтересів, позовні вимоги обґрунтовуючи невиконанням покупцем умов п. 2.2. Договору в частині повного проведення розрахунків за видатковими накладними, внаслідок чого, як вказує позивач, у відповідача виникла заборгованість у сумі 1 133 651 грн 67 коп. (з яких - основна заборгованість - 865 405 грн 00 коп., пеня - 155 298 грн 71 коп., 3 % річних - 33 620 грн 40 коп. та інфляційних втрати - 79 327 грн 56 коп.).

У відзиві на позовну заяву від 06.12.2019 року відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, при цьому зазначає, що ІП "Томашгородський КДЗ" дійсно жодного разу не здійснювало передоплату згідно з умовами п. 2.2. Договору, відтак, на його думку, сторонами не було узгоджено порядку оплати товарів.

У відзиві відповідач посилається на ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу згідно з якою якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. На думку відповідача, оскільки позивач не звертався до нього з вимогами про сплату вартості товарів, то й строк оплати за видатковими накладними не настав.

Також відповідач вважає безпідставним нарахування ТОВ Гранзапчастина неустойки, інфляційних втрат та 3 % річних при поданні позову, оскільки на думку ІП "Томашгородський КДЗ" покупцем не було порушено грошового зобов`язання відповідно до умов договору.

У відповіді на відзив від 13.12.2019 року позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, стверджує що наявність у відповідача зобов`язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Також позивач у відповіді на відзив просить суд застосувати до відповідача наслідки порушення прийнятого зобов`язання у вигляді нарахованих сум неустойки, оскільки факт передачі товару в зазначеній кількості та у строки відповідно до первинних бухгалтерських документів відповідачем не спростовується та не заперечується.

Судом встановлено, що до матеріалів позовної заяви додано претензію № 1 позивача до відповідача станом на 15.07.2019 року з вимогою перерахувати в 10-денний термін на рахунок ТОВ Гранзапчастина основну заборгованість за Договором на суму 865 405 грн 00 коп.

Однак, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів надсилання вказаної претензії на адресу відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, неможливо встановити факт отримання претензії ІП "Томашгородський КДЗ".

Як встановлено судом та вбачається із акту звіряння взаємних розрахунків позивача та відповідача за період з 01.01.2018 року по 25.04.2019 року, за ІП "Томашгородський КДЗ" рахується заборгованість за Договором у сумі 865 405 грн 00 коп.

Акт підписано представниками позивача та відповідача, скріплено печатками, заперечення сторонами до акту звіряння взаємних розрахунків відсутні.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу № 0702-1 від 07.02.2018 року, продавець ТОВ Гранзапчастина відвантажило для покупця ІП "Томашгородський КДЗ" товар, а ІП "Томашгородський КДЗ" отримало товар на загальну суму 1 071 570 грн 00 коп., що підтверджується видатковими накладними:

- від 19.02.2018 року № 5 на суму 24 900 грн 00 коп.;

- від 19.02.2018 року № 6 на суму 36 000 грн 00 коп.;

- від 19.02.2018 року № 7 на суму 140 470 грн 00 коп.;

- від 07.03.2018 року № 12 на суму 3 450 грн 00 коп.;

- від 07.03.2018 року № 13 на суму 1 960 грн 00 коп.;

- від 07.03.2018 року № 14 на суму 5 000 грн 00 коп.;

- від 07.03.2018 року № 15 на суму 67 260 грн 00 коп.;

- від 23.03.2018 року № 18 на суму 24 900 грн 00 коп.;

- від 05.04.2018 року № 21 на суму 19 500 грн 00 коп.;

- від 27.04.2018 року № 30 на суму 20 300 грн 00 коп.;

- від 03.07.2018 року № 35 на суму 69 090 грн 00 коп.;

- від 26.07.2018 року № 61 на суму 112 500 грн 00 коп.;

- від 13.09.2018 року № 76 на суму 52 800 грн 00 коп.;

- від 13.09.2018 року № 77 на суму 250 640 грн 00 коп.;

- від 13.09.2018 року № 78 на суму 210 000 грн 00 коп.;

- від 25.10.2018 року № 94 на суму 27 000 грн 00 коп.;

- від 26.10.2018 року № 95 на суму 5 800 грн 00 коп.

Кожна з вказаних видаткових накладних підписана уповноваженою особою за довіреністю, копії довіреностей долучено до матеріалів справи.

Зокрема, товар за видатковими накладними:

- № 5 , № 6, № 7 - отримано ОСОБА_1 (за довіреністю № 29 від 13.02.2018 року, дійсною до 23.02.2018 року, виданою ІП "Томашгородський КДЗ");

- № 12, № 13, № 14, № 15 - отримано ОСОБА_2 (за довіреністю № 44 від 06.03.2018 року, дійсною до 16.03.2018 року, виданою ІП "Томашгородський КДЗ");

- № 18 - отримано ОСОБА_3 (за довіреністю № 52 від 23.03.2018 року, дійсною до 03.04.2018 року, виданою ІП "Томашгородський КДЗ");

- № 21 - отримано ОСОБА_3 (за довіреністю № 57 від 05.04.2018 року, дійсною до 15.04.2018 року, виданою ІП "Томашгородський КДЗ");

- № 30 - отримано ОСОБА_3 (за довіреністю № 73 від 27.04.2018 року, дійсною до 07.05.2018 року, виданою ІП "Томашгородський КДЗ");

- № 35 - отримано ОСОБА_3 (за довіреністю № 100 від 29.06.2018 року, дійсною до 09.07.2018 року, виданою ІП "Томашгородський КДЗ");

- № 61 - отримано ( ОСОБА_4 (за довіреністю № 111 від 26.07.2018 року, дійсною до 31.07.2018 року, виданою ІП "Томашгородський КДЗ");

- № 76, № 77, № 78 отримано ОСОБА_3 (за довіреністю № 121 від 13.09.2018 року, дійсною до 23.09.2018 року , виданою ІП "Томашгородський КДЗ");

- № 94 - отримано Тивонюком Михайлом Михайловичем (за довіреністю № 131 від 25.10.2018 року, дійсною до 05.11.2020 року, виданою ІП "Томашгородський КДЗ");

- № 95 - отримано Тивонюком Михайлом Михайловичем (за довіреністю № 132 від 26.10.2018 року, дійсною до 06.11.2018 року, виданою ІП "Томашгородський КДЗ").

Крім того, факт проведення господарських операцій з поставки товару від ТОВ Гранзапчастина для покупця ІП "Томашгородський КДЗ" у період з 19.02.2018 року по 26.10.2018 року за Договором № 0702-1 від 07.02.2018 року підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними форми № 1-ТН, підписаними відповідальними особами вантажоодержувача, та оформленими податковими накладними, які долучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отримання відповідачем продукції на загальну суму 1 071 570 грн 00 коп. за видатковими накладними № 5, № 6, № 7 від 19.02.2018 року, № 12, № 13, № 14, № 15 від 07.03.2018 року, № 18 від 23.03.2018 року, № 21 від 05.04.2018 року, № 30 від 27.04.2018 року, № 35 від 03.07.2018 року, № 61 від 26.07.2018 року, № 76, № 77, № 78 від 13.09.2018 року, № 94 від 25.10.2018 року, № 95 від 26.10.2018 року за адресою 34240, Рівненська обл, Рокитнівський р-н, смт Томашгород, вул Заводська, 3 - свідчить про вчинення відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарських операцій з поставки та прийняття продукції саме на виконання договірних зобов`язань за Договором № 0702-1 від 07.02.2018 року.

Крім того, судом встановлено, що на виконання умов Договору 0702-1 від 07.02.2018 року відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості у розмірі 206 165 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 2251 від 01.03.2018 року на загальну суму 21 985 грн 00 коп.;

- № 2310 від 16.03.2018 року на загальну суму 40 000 грн 00 коп.;

- № 3084 від 24.09.2018 року на загальну суму 81 880 грн 00 коп.;

- № 3117 від 04.10.2018 року на загальну суму 62 300 грн 00 коп.

Дії відповідача з добровільного підписання договору, з часткової оплати заборгованості за Договором та з підписання акту звіряння взаємних розрахунків свідчать про те, що договір фактично був укладений.

Також як свідчать матеріали справи, покупець не відмовився прийняти товар, заперечень щодо ціни, кількості, якості чи комплектності товару ІП "Томашгородський КДЗ не має.

Оскільки поставку товару було здійснено на загальну суму 1 071 570 грн 00 коп., а покупець оплатив лише частину заборгованості у розмірі 206 165 грн 00 коп., відтак основна заборгованість відповідача за Договором становить 865 405 грн 00 коп.

У зв`язку із тим, що відповідач у повному обсязі не виконав свої зобов`язання за Договором та здійснив оплату за поставлений позивачем товар частково та несвоєчасно, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача, крім суми основного боргу у розмірі 865 405 грн 00 коп., неустойку у вигляді пені в розмірі 155 298 грн 71 коп., а також інфляційні втрати у розмірі 79 327 грн 56 коп. та 3 % річних у розмірі 33 620 грн 40 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є свобода договору.

Сторони договору на підставі вільного волевиявлення домовилися, погодили та зафіксували у п. 2.2. те, що покупець здійснює 100 % передоплату згідно виставленого рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Відтак, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача висловлених у відзиві про те, що сторонами не було узгоджено порядку оплати товарів.

Оскільки порядок оплати товарів встановлений у п. 2.2 Договору, а саме 100 % попередня оплата згідно виставленого рахунку, - отже ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України до даних правовідносин не застосовується.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні рахунки, які мали б бути виставлені продавцем покупцю на підставі п. 2.2 Договору для проведення попередньої оплати за товар.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами, відповідач жодного разу не здійснив передоплату за товар на виконання п. 2.2 Договору.

У відповідності до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відтак, оскільки позивач не виставив рахунків на попередню оплату, а відповідач їх не оплатив, факт поставки товару, суд розцінює як виконання зустрічного зобов`язання позивачем.

Отже, зважаючи на факт поставки товару за Договором та підписання видаткових накладних стороною покупця, у ІП "Томашгородський КДЗ" виник обов`язок зі сплати за товар з моменту його поставки.

Оскільки поставку товару було здійснено на загальну суму 1 071 570 грн 00 коп., а покупець оплатив лише частину заборгованості у розмірі 206 165 грн 00 коп., відтак основна заборгованість відповідача за Договором становить 865 405 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, додані позивачем до позовної заяви за видатковими накладними від 19.02.2018 року № 5 на суму 24 900 грн 00 коп., від 19.02.2018 року № 6 на суму 36 000 грн 00 коп., від 19.02.2018 року № 7 на суму 140 470 грн 00 коп., від 07.03.2018 року № 12 на суму 3 450 грн 00 коп., від 07.03.2018 року № 13 на суму 1 960 грн 00 коп., від 07.03.2018 року № 14 на суму 5 000 грн 00 коп., від 07.03.2018 року № 15 на суму 67 260 грн 00 коп., від 23.03.2018 року № 18 на суму 24 900 грн 00 коп., від 05.04.2018 року № 21 на суму 19 500 грн 00 коп., від 27.04.2018 року № 30 на суму 20 300 грн 00 коп., від 03.07.2018 року № 35 на суму 69 090 грн 00 коп., від 26.07.2018 року № 61 на суму 112 500 грн 00 коп., від 13.09.2018 року № 76 на суму 52 800 грн 00 коп., від 13.09.2018 року № 77 на суму 250 640 грн 00 коп., від 13.09.2018 року № 78 на суму 210 000 грн 00 коп., від 25.10.2018 року № 94 на суму 27 000 грн 00 коп., від 26.10.2018 року № 95 на суму 5 800 грн 00 коп. встановив, що відповідні розрахунки здійснено позивачем з порушенням порядку нарахування.

Зокрема, суд враховує, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за Договором № 0702-1 від 07.02.2018 року за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE та не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, встановив, що обґрунтований розмір інфляційних втрат становить 84 316 грн 28 коп., а 3 % річних - 32 603 грн 45 коп.

Оскільки позивач просить суд стягнути 79 327 грн 56 коп. інфляційних втрат, вказаний розмір позовних вимог задовольняється судом у обсязі, в якому просить ТОВ Гранзапчастина .

Також суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума 3 % річних яка за розрахунком суду складає 32 603 грн 45 коп.

Відтак, вимога позивача до відповідача про стягнення 3 % річних у розмірі 33 620 грн 40 коп. підлягає частковому задоволенню у розмірі 32 603 грн 45 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення 3 % річних у розмірі 1 016 грн 95 коп. слід відмовити.

Що стосується вимог позивача про стягнення пені, то господарський суд зауважує наступне.

Позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у вигляді пені, що згідно розрахунку позивача становить 155 298 грн 71 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з аналізу чинних норм законодавства, неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 року зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Судом встановлено, що відповідальність відповідача за порушення строків оплати товару у вигляді пені не передбачена Договором № 0702-1 від 07.02.2018 року.

При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати товару не передбачена законодавчими актами.

Верховний Суд у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 року проаналізував ст. 231 ГК України та зазначив, що положення ч. 6 ст. 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається облікової ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, ч. 2 ст. 231 ГК України, у ч. 6 цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Оскільки сторони, укладаючи Договір, не погодили відповідальність за несвоєчасне виконання покупцем зобов`язання по оплаті товару у вигляді пені, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 155 298 грн 71 коп. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України ообставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 09 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 01 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 07 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Де Куббер проти Бельгії (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме: задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 977 336 грн 01 коп. (з яких 865 405 грн 00 коп. - основна заборгованість, 79 327 грн 56 коп. - інфляційні втрати, 32 603 грн 45 коп. - 3 % річних), а у вимозі в частині стягнення 3 % річних у розмірі 1 016 грн 95 коп. та пені у розмірі 155 298 грн 71 коп. позивачу слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

ТОВ Гранзапчастина до позовної заяви долучив квитанції від 25.10.2019 року № 45495354 на суму 7 004 грн 78 коп. та № ПН3586986 на суму 10 000 грн 00 коп., що підтверджують сплату судового збору у розмірі 17 004 грн 78 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Предметом спору було стягнути 1 133 651 грн 67 коп. (з яких - основна заборгованість - 865 405 грн 00 коп., пеня - 155 298 грн 71 коп., 3 % річних - 33 620 грн 40 коп. та інфляційних втрати - 79 327 грн 56 коп.).

На підставі п. 2 ч. 1 с. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1 921 грн. 00 коп.

Відтак, за подання даної позовної заяви судовий збір підлягав сплаті у розмірі 17 004 грн 78 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 977 336 грн 01 коп. (з яких 865 405 грн 00 коп. - основна заборгованість, 79 327 грн 56 коп - інфляційні втрати, 32 603 грн 45 коп. - 3 % річних), то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 14 660 грн 04 коп., який покладається на відповідача, а 2 334 грн 74 коп судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Іноземного підприємства "Томашгородський каменедробильний завод" (вул. Заводська, буд 3, смт. Томашгород, Рокитнівський р-н, Рівненська обл., 34240, код ЄДРПОУ 04990904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранзапчастина" (вул. Кудрявська, 23, літ. А, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 41226558) заборгованість у сумі 977 336 (дев`ятсот сімдесят сім тисяч триста тридцять шість) грн 01 коп. (з яких 865 405 (вісімсот шістдесят п`ять тисяч чотириста п`ять) грн 00 коп. - основна заборгованість, 79 327 (сімдесят дев`ять тисяч триста двадцять сім) грн 56 коп - інфляційні втрати, 32 603 (тридцять дві тисячі шістсот три) грн 45 коп. - 3 % річних).

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних у розмірі 1 016 грн 95 коп та пені у розмірі 155 298 грн 71 коп.

4. Стягнути з Іноземного підприємства "Томашгородський каменедробильний завод" (вул. Заводська, буд 3, смт. Томашгород, Рокитнівський р-н, Рівненська обл., 34240, код ЄДРПОУ 04990904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранзапчастина" (вул. Кудрявська, 23, літ. А, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 41226558) 14 660 (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят) грн 04 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2020 року.

Суддя Заголдна Я.В.