Рішення

від 25.03.2020 по справі 924/84/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2020 р. Справа № 924/84/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу у залі судового засідання № 337

за позовом приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк-Київ", м. Красилів Хмельницької області

про стягнення 27107,75 грн. заборгованості,

представники сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 07.02.2020р. відкрито провадження у справі № 924/84/20 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 02 березня 2020р. відкладено судове засідання у справі № 924/84/20 .

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулася до суду із даним позовом, у якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк-Київ" 27107,75 грн., з яких 10328,50 грн. основний борг, 55,20 грн. інфляційні втрати, 116,55 грн. 3% річних, 6142,50 грн. штрафу, 10465,00 грн. дострокової сплати винагороди (роялті). В обґрунтування позовних вимог вказує, що між сторонами 01.01.2017р. укладено договір № ТЗ-11/01/17, за умовами якого позивач надав відповідачу право здійснювати публічне виконання оприлюднених музичних творів, а відповідач зобов`язався проводи відповідну оплату. Договір продовжив свою дію до 31.12.2020р. У відповідності до п. 1.2 додатку № 2 до договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договором (тобто з 01.01.2017р.), яку зобов`язався сплачувати відповідач, складає 1046,50 грн. Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 сторони прийшли згоди викласти п. 1.2. додатку № 2 договору у іншій редакції, а саме: "Загальна сума щомісячної винагороди становить 910,00 грн.". Згідно пп. 1.1.1. додаткової угоди № 2 сторони погодились змінити розмір щомісячної винагороди, а саме у розмірі 1046,50 грн. Як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідач з платежів за 38 місяців оплатив лише перші 28 місяців та частину 29-го місяця за використання наданих йому невиключних прав всього у розмірі 39812,50 грн. Таким чином, неоплаченою є заборгованість за період з травня 2019 року по лютий 2020 року. Обґрунтовуючи заявлені до стягнення штраф та дострокову сплату винагороди, позивач посилається на п. 3.6 договору. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути інфляційні втрати та 3 % річних.

На адресу суду 20.02.2020р. надішли додаткові пояснення про окремі питання, на яких ґрунтуються позовні вимоги. У даних поясненнях позивач вказує, зокрема, що договір № ТЗ-11/01/17 є за своєю природою ліцензійним договором, всі істотні умови у якому зазначені. При цьому, вказаний договір не є нікчемним та недійсним не визнавався. Крім того, договір № ТЗ-11/01/17 не був припинений відповідачем, оскільки повідомлення в порядку п. 6.2. договору від відповідача не надходило у передбачений договором строк, а отже договір залишається чинним. Також позивачем відмічено, що користувач прострочив 10 платежів. Наприклад, платіж, що мав здійснитися не пізніше 26.04.2019р. (за травень 2019 року) прострочений на 11 місяців - це більше ніж 4 місяці, а тому відповідно до п. 3.6. договору позивач набув право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі. Позивачем наголошено, що дострокова сплата винагороди не є штрафними санкціями, а є боргом, який виник на підставі п. 3.6. договору у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання. Разом з тим, як зазначає позивач у письмових поясненнях, як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідач порушив грошове зобов`язання відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, а тому відповідно до п. 3.6. договору має сплатити штраф, який був погоджений між сторонами. В обґрунтування стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних за договором № ТЗ-11/01/17 позивач посилається на п.п. 1.3., 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань". Щодо можливого не користування ліцензією, яку надав відповідачу позивач за договором № ТЗ-11/01/17, то останній, із посиланням на п. 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", вказав, що відповідач має сплатити всю суму заборгованості, незважаючи на те, що він міг деякий час не використовувати у своїй господарській діяльності музичні твори, якщо договір є чинним.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак надав заяву, у якій просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача в порядку ч. 4 ст. 202 ГПК України.

Відповідач не скористався правом участі свого представника на судовому розгляді справи, відзиву на позов не подав, причин не повідомив. Ухвали суду по даній справі від 07.02.2020р., від 02.03.2020р. надіслані на його адресу та повернулися до суду по причині відсутності за даною адресою.

Згідно ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього кодексу.

Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. З наведеного, відповідач є такий, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

01.01.2017р. між приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (УЛАСП) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк-Київ" (користувач) укладено договір № ТЗ-11/01/17, відповідно до п. 3.1 якого користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов договору та закону.

Пунктом 3.3 договору сторонами визначено, що користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладення договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору. Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору, та частоти їх використання.

Відповідно до п. 3.4 договору користувач зобов`язується не пізніше 20-ого числа місяця наступного за звітнім кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою, наведеною у Додатку № 3 до даного договору.

Згідно п. 3.5 договору сторони підтверджують сплату винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов`язок щодо складання відповідного акту покладається на користувача.

Як передбачено п. 3.6 договору, якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

За умовами п. 3.7 договору у разі невиконання або неналежного виконання п.п. 3.4, 4.2 цього договору, користувач зобов`язаний сплатити на користь УЛАСП штраф у розмірі 100% від загального розміру щомісячного платежу, що визначений сторонами у відповідних додатках до цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

У випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1. дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (п. 6.2. договору).

Згідно п. 6.3. договору сторони розуміють, що цей договір є ліцензійним договором з приводу оплатного використання об`єктів права інтелектуальної власності, тобто творів.

Як визначено п. 6.8. договору, цей договір є підставою для здійснення розрахунків. Розрахунки здійснюються з формулюванням: "Виплата винагороди (роялті) за (календарний місяць) згідно договору № (номер договору) від (дата підписання договору). Без ПДВ".

Пунктом 6.10. договору встановлено, що сторони домовились, що всі зміни та додатки до даного договору мають юридичну силу та є його невід`ємними частинами, якщо вони укладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

Договір підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток.

Відповідно до додатку № 1 до договору № ТЗ-11/07/17 від 01.01.2017р. сторонами погоджено, що перелік закладів, в яких користувач здійснює використання творів: розважальний парк "Дитяча планета" ТРЦ NEW WAY (м. Київ, вул. Архітектора Вербіцького, 1); розважальний парк "Дитяча планета" ТРЦ "Шекі Ленд" (м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 115).

Згідно п. 1 додатку № 2 до договору № ТЗ-11/07/17 від 01.01.2017р. сторонами погоджено, що розмір щомісячного платежу має складати 910,00 грн. за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору. Загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 1820,00 грн.

У пункті 3 додатку № 2 до договору сторонами погоджено, що виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.).

01.04.2018р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № ТЗ-11/07/17 від 01.01.2017р., відповідно до п. 1 якої сторони прийшли згоди викласти п. 1 додатку № 1 договору у наступній редакції: "назва та адреса закладу: розважальний парк "Дитяча планета" (м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 115)".

У п.п. 2, 3 додаткової угоди № 1 від 01.04.2018р. сторони прийшли згоди викласти: п. 1.1. додатку № 2 договору у наступній редакції: "Розмір щомісячної винагороди нараховується відповідно до Закону, але в будь-якому випадку має складати не менше 910,00 грн. за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору"; п. 1.2. додатку № 2 у наступній редакції: "Загальна сума щомісячної винагороди становить 910,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору".

01.01.2019р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № ТЗ-11/07/17 від 01.01.2017р., відповідно до пп. 1.1.1. якої сторонами погоджено, що загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності цієї додаткової угоди становить 1046,50 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов основного договору.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з ліцензійного договору. Так, згідно п. 3.1 договору користувач (відповідач) здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов договору та закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об`єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Згідно частин 4 і 5 статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах, при цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною 3 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції від 27.10.2016р.) встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини п`ятої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції від 27.10.2016р.) визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Судом встановлено, що 01.01.2017р. між приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (УЛАСП) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк-Київ" (користувач) укладено договір № ТЗ-11/07/17 (із подальшими змінами, внесеними сторонами згідно додаткових угод № 1 від 01.04.2018р. та № 2 від 01.01.2019р.).

Жодна із сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору в порядку п. 6.2 договору (іншого в процесі розгляду справи не доведено), а тому даний договір вважається продовженим на тих же умовах (пункти 6.1, 6.2 договору). Відтак, в період з 01 січня 2017 року (дати підписання договору) по 26 січня 2020 року (дати перед днем підписання позовної заяви) договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З урахуванням п.п. 3.1, 3.3 договору, п.п. 1, 2 додатку № 1 до договору, пп.пп. 1.1. та 1.2. п. 1 додатку № 2 до договору, п.п. 1, 2 додаткової угоди № 1 до договору та пп. 1.1.1. додаткової угоди № 2 до договору, за здійснення використання творів шляхом їх публічного виконання відповідач був зобов`язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) за кожен заклад відповідача щомісячно.

Відповідно до п. 3.3 договору відповідач був зобов`язаний перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору та додаткових угодах винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити черговий місячний платіж, зокрема, за травень 2019 року у сумі 1046,50 грн. не пізніше, ніж 25.04.2019р., за червень 2019 року у сумі 1046,50 грн. не пізніше, ніж 26.05.2019р. і так далі за інші спірні чергові місячні платежі.

Всього за період з 01.01.2017р. по 29.02.2020р. відповідач мав сплатити 50141,00 грн., а саме: за період з 01.01.2017р. (укладення договору № ТЗ-11/01/17) по 31.03.2018р. (укладення додаткової угоди № 1) 27300,00 грн. (910,00 грн. * 2 об`єкта * 15 місяців); з 01.04.2018р. по 31.12.2018р. (укладення додаткової угоди № 2) 8190,00 грн. (910,00 грн. * 1 об`єкт * 9 місяців); з 01.01.2019р. по 29.02.2020р. 14651,00 грн. (910,00 грн. * 1 об`єкт * 14 місяців). Однак, відповідачем лише частково сплачено винагороду (роялті) в розмірі 39812,50 грн., що не заперечується сторонами у справі.

Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем за використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, яку просить стягнути позивач, з врахуванням часткової оплати складає 10328,50 грн. Доказів оплати винагороди (роялті) за інші заявлені позивачем місяці матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано, у зв`язку з чим вимога про стягнення 10328,50 грн. основної заборгованості за договором № ТЗ-11/01/17 від 01.01.2017р. (із врахуванням внесених змін) підлягає задоволенню.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати (за період травень 2019 року - лютий 2020 року) та 3 % річних (за період з 26.04.2019р. по 27.01.2020р.).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997р. № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Судом здійснено перерахунок 3% річних у системі „Законодавство» по кожному місяцю окремо, відповідно до якого вважає заявлені позивачем до стягнення 3% річних є правомірними в сумі 116,48 грн. У задоволенні 0,07 грн. 3% річних суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

При розрахунку у системі „Законодавство» інфляційних втрат судом було взято до уваги, що згідно п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлення друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Тому, зважаючи на положення п. 3.2. вказаної постанови, враховуючи, що позовна заява була підписана позивачем 27.01.2020р., судом при розрахунку інфляційних втрат не бралися до уваги розрахунки позивача за січень 2020 року, а також враховувалася дефляція за спірний період.

Отже, правомірною до стягнення за розрахунком суду буде сума інфляційних втрат у розмірі 21,98 грн. (за травень 2019р.: за період травень-грудень 2019р. на суму 910,00 грн. = 5,37 грн.; за червень 2019р.: за період червень-грудень 2019р. на суму 1046,50 грн. = -1,1 грн.; за липень 2019р.: за період липень-грудень 2019р. на суму 1046,50 грн. = 4,12 грн. (позивачем заявлено до стягнення 0,00 грн.); за серпень 2019р.: за період серпень-грудень 2019р. на суму 1046,50 грн. = 10,46 грн. (позивачем заявлено до стягнення 4,12 грн.); за вересень 2019р.: за період вересень-грудень 2019р. на суму 1046,50 грн. = 13,64 грн. (позивачем заявлено до стягнення 10,46 грн.); за жовтень 2019р.: за період жовтень-грудень 2019р. на суму 1046,50 грн. = 6,27 грн.); за листопад 2019р.: за період листопад-грудень 2019р. на суму 1046,50 грн. = -1,05 грн.; за грудень 2019р. на суму 1046,50 грн. = -2,09 грн.). У задоволенні 33,22 грн. інфляційних втрат суд відмовляє з підстав необґрунтованості.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 6142,50 грн. штрафу, за період з травня 2019 року по жовтень 2019 року та 10465,00 грн. дострокової сплати винагороди (роялті) за період березень 2020р. по грудень 2020р. в зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання за договором.

Відповідно до п. 3.6 договору сторони погодили, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Судом враховується, що статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов`язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Тобто сторони передбачили можливість нарахування штрафу, якщо користувачем буде прострочено платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф у розмірі 100% від розміру простроченого платежу, що узгоджується із приписами ст.ст. 230, 231 ГК України.

Як встановлено судом, за щомісячними платежами за період з травня 2019 року по жовтень 2019 року відповідачем порушено строк оплати, що є більший ніж 4 місяці, на загальну суму 6142,50 грн. (910,00 грн. за травень 2019 року, 5232,50 грн. (щомісячно у сумі 1046,50 грн.) за червень-жовтень 2019 року), а тому позивачем обґрунтовано згідно п. 3.6. договору нараховано 100% штрафу від даної суми, що і складає 6142,50 грн., який підлягає стягненню.

Окрім того, зважаючи на те, що відповідачем порушено строк оплати платежу стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, у відповідності до умов п. 3.6. договору позивач набув право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі, тому вимога щодо стягнення 10465,00 грн. дострокової сплати винагороди (роялті) за березень 2020р. - грудень 2020р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73,77 ГПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 10328,50 грн. основного боргу, 21,98 грн. інфляційних втрат, 116,48 грн. 3% річних, 6142,50 грн. штрафу, 10465,00 грн. дострокової сплати винагороди (роялті). В стягненні 0,07 грн. 3% річних, 33,22 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Ухвалюючи рішення, судом також було взято до уваги правові висновки, викладені у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2020р. по справі № 923/822/19.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач просить суд у заяві від 11.03.2020р. стягнути з відповідача 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а саме за підготовку позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції.

Стосовно стягнення 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи знаходиться свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КВ № 000083 від 11.12.2017 року, видане Хлєбнікову Сергію Георгійовичу, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3228 від 28.02.2008р., видане Сербуль Ользі Юріївні, наказ адвокатського об`єднання "Інтелкрафтс" № 8.174 від 15.01.2020р. на здійснення судового представництва та іншого юридичного супроводження за договором про надання професійної правничої допомоги, довіреність генерального директора приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" від 15.01.2020р. на уповноваження адвокатів представляти інтереси та діяти від імені довірителя.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

15.01.2020р. між адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс" (адвокатське об`єднання) та приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (клієнт) укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 8.174-А.

Згідно п. 1.2. договору професійна правнича допомога, що надається за цим договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції у господарській справі за позовом клієнта до ТОВ Сенді Парк-Київ про стягнення заборгованості за договором № ТЗ-11/01/17. Відповідно до до пп. 4.1.1. договору винагорода за надання професійної правничої допомоги складає 6000,00 грн.

Згідно пп. 4.1.1 договору за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду у наступних розмірах: підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 6000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору клієнт оплачує винагороду адвокатському об`єднанню у строки, погодженні сторонами, але не пізніше дати розгляду справи по суті на відповідній стадії судового розгляду. Оплата здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної грошової суми на поточний рахунок адвокатського об`єднання.

За результатами надання професійної правничої допомоги на кожній стадії судового процесу складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті зазначається, яка саме правнича допомога була надана та її вартість.

Адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс" та позивачем 04.02.2020р. підписано акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом (додаток № 1 до договору № 8.174-А про надання професійної правничої допомоги від 15.01.2020р.), за яким адвокатським об`єднанням надано позивачу юридичні послуги та одержано 6000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 629 від 04.02.2020р. приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" перераховано адвокатському об`єднанню "Інтелкрафтс" 6000,00 грн., призначення платежу - оплата за професійну правничу допомогу згідно договору № 8.174-А від 15.01.2020р.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява N 19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Пленум Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз`яснив, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст. 129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката Сербуль О.Ю. з представництва інтересів позивача розміру гонорару, враховуючи ціну позову, складність справи та часткове задоволення позовних вимог, незначний обсяг документів для правового аналізу, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість розміру витрат на послуги адвоката в сумі 3000,00 грн. З огляду на зазначене, витрати позивача на правничу допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн. не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк-Київ", м. Красилів Хмельницької області про стягнення 27107,75 грн. заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сенді Парк-Київ" (Хмельницька область, Красилівський район, м. Красилів, вул. Паркова, 13, ідентифікаційний код 39477518) на користь приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, офіс 1016, ідентифікаційний код 37396233) 10328,50 грн. (десять тисяч триста двадцять вісім гривень 50 коп.) основного боргу, 21,98 грн. (двадцять одну гривню 98 коп.) інфляційних втрат, 116,48 грн. (сто шістнадцять гривень 48 коп.) 3% річних, 6142,50 грн. (шість тисяч сто сорок дві гривні 50 коп.) штрафу, 10465,00 грн. (десять тисяч чотириста шістдесят п`ять гривень 00 коп.) дострокової сплати винагороди (роялті), 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу, 2099,48 грн. (дві тисячі дев`яносто дев`ять гривень 48 коп.) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 0,07 грн. 3% річних, 33,22 грн. інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.03.2020р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2, 3 - позивачу (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016; 02002, м. Київ, вул. Панельна, буд. 5);

4 - відповідачу (3100, Хмельницька обл., Красилівський р-н, м. Красилів, вул. Пакова, буд. 13).

Всім рек. з пов. про вруч.