Рішення

від 13.03.2020 по справі 541/2839/18

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2839/18

Номер провадження 2/541/17/2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 березня 2020 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

у складі: головуючого судді - Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,

представників позивача - адвоката Прасол Я.В.

відповідача ОСОБА_1 її представника адвоката Сидоренко Ю.В.

представника третьої особи Лисенко Р.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в приватизації земельної ділянки,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Миргородська міська рада Полтавської області та Фізична особа підприємець ОСОБА_4

установив:

14 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Миргородського міськрайонного суду з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, вона є власником будинковолодіння АДРЕСА_1 . Будинок побудований на земельній ділянці площею 0,0846 га. Позивачка виявила бажання приватизувати вказану земельну ділянку та замовила виготовлення технічної документації. Власник суміжної земельної ділянки, ОСОБА_1 , не надає доступу до власної земельної ділянки та відмовляється погодити межові знаки. Комісією по вирішенню земельних спорів Миргородської міської ради рекомендовано сторонам в добровільному порядку вирішити питання погодження меж земельної ділянки з сусідніми земле власниками та роз`яснено право звернення до суду. Вказані дії відповідача перешкоджають подальшій приватизації земельній ділянці. За відсутності акту погодження меж земельної ділянки подальше виготовлення технічної документації для приватизації земельної ділянки - неможливе. У зв`язку з цим, з урахуванням уточнених вимог прохала суд зобов`язати відповідачку надати безперешкодний доступ до належної їй земельної ділянки для відновлення межі між суміжними земельними ділянками, дозволити виготовлення технічної документації для приватизації позивачем земельної ділянки без згоди суміжного землевласника - ОСОБА_3 . Окрім того прохала стягнути підтвердженні судові витрати.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21.12.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.24-25).

У встановлений судом строк, відповідачем було подано відзив на уточнену позовну заяву, в якому вона вказала, що перешкод позивачці не чинить. Акт не підписує у зв`язку з невідповідністю Схеми меж та розмірів земельної ділянки із планом меж земельної ділянки в державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯМ № 829575, де невірно визначена лінія від Д до Г, котра заступає на її земельну ділянку. Окрім того вказала, що формулювання уточнених позовних вимог є неконкретними, адже не містять вказівки кому саме повинен бути наданий безперешкодний доступ, а тому може призвести до порушення її права власності. Позивачка не обґрунтовує необхідності доступу до належній їй земельній ділянці. Вимоги позивачки є безпідставними, з огляду на те, що вона не є власником земельної ділянки, окрім того межа між земельними ділянками позначена парканом, котрий встановила сама позивачка. На підставі вищевказаного прохала у задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с.44-45,72-73).

В судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з`явилася, її представник, адвокат Прасол Я.В., уточненні позовні вимоги підтримала, прохала їх задовольнити з підстав вказаних у позові.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник, адвокат Сидоренко Ю.В., прохали в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи , яка не заявляє самостійний вимоги - ОСОБА_5 в судовому засіданні при вирішенні справи поклався на розсуд суду.

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору, фізична особа підприємець ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, до суду подала клопотання, в якому прохала розгляд справи провести у її відсутність.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, представника третьої особи, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 28.08.2007 року (а.с.9).

Як вбачається з позову, земельну ділянку, на якій розташований вищевказаний житловий будинок, позивачка виявила намір приватизувати. З цією метою, нею було замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою (а.с.12).

Власником суміжної земельної ділянки з кадастровим номером № 5310900000:50:067:0003 є відповідач по справі, ОСОБА_3 , чиє право власності посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 829575 (а.с.47).

В ході проведення робіт із землеустрою, спеціалістом-землевпорядником було проведено кадастрову зйомку та підготовлено акт встановлення та погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами по фактичним розмірам земельної ділянки.

Звертаючись до суду позивачка вказувала на невідповідності фактичних розмірів земельної ділянки з розміром земельної ділянки, вказаним в договорі-купівлі продажу житлового будинку, зокрема фактичний розмір ділянки становить 0,0836 га., тоді як в договорі зазначено 0,0846 га.

Спір між сторонами виник з приводу розташування межових знаків.

Відповідачка вказує, що конфігурація земельної ділянки не відповідає генплану та не співпадає з межами належної їй земельної ділянки, розміри якої зазначені в державному акті. Відповідачка відмовляється погоджувати межі земельної ділянки та підписувати відповідний акт погодження меж земельної ділянки, так як вбачає в цьому порушення своїх прав.

В позасудовому порядку врегулювати спір не вдалося. Комісією по вирішенню земельних спорів Миргородської міської ради рекомендовано сторонам вирішити в добровільному порядку питання з дотриманням правил добросусідства. В разі недосягнення згоди, рекомендовано звернутися до суду (а.с.16-17).

Оцінивши докази зібрані докази, суд дійшов наступних висновків.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулюється нормами ст.. 118 ЗК України. Зокрема частина 6 ст. 118 ЗК України, вказує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частина 7 ст. 118 ЗК України закріплює, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

ВС у складі колегії суддів другої судової палати КЦС 28 березня 2018 року прийнято постанову у справі №681/1039/15-ц, у якій суд зазначив, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовлення землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами . Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа, акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Тобто, при добросовісному виконанні набувачем земельної ділянки обов`язків щодо узгодження меж з користувачами чи власниками суміжних земельних ділянок, у разі, якщо користувач чи власник суміжної земельної ділянки безпідставно ухилився від погодження меж та не підписав акт, сама відсутність такого акта погодження меж не свідчить про незаконність рішення про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність.

Таким чином, відмова ОСОБА_3 підписувати акт погодження межових знаків не може розцінюватися як пряма перешкода в завершенні приватизації земельної ділянки.

Поважність зауважень відповідача, які слугують підставою для відмови в погоджені меж, має оцінюватися органом, уповноваженим вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті.

Окрім того, з поданих сторонами доказів, не вбачається, що позивачка ОСОБА_2 здійснює процедуру приватизації у належний спосіб. Так, у відповідності до ст. 118 ЗК України, процедурі виготовлення технічної документації, передує звернення зацікавлених в приватизації громадян до органу, уповноваженого на надання відповідного дозволу на розробку технічної документації. В той же час, суду не надано підтвердження звернення позивачки до органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації та відповідного рішення органу місцевого самоврядування, яким такий дозвіл ОСОБА_2 надано.

Оскільки ОСОБА_2 здійснює приватизацію земельної ділянки в спосіб, який не відповідає способу, передбаченому законом, тому і права на захист власних інтересів в процесі приватизації у неї не виникає.

Таким чином, вимоги позивачки не ґрунтуються на законі, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою в задоволенні позову в повному обсязі, тому судові витрати, які складаються з витрат на сплату судового збору та витрат на правову допомогу необхідно залишити за позивачкою.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 263-265, 354 ЦПК України суд, -

ухвалив :

Відмовити у повному обсязі у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов`язання відповідача не чинити перешкод та надати доступ до належної їй земельної ділянки для відновлення меж між земельними ділянками та дозволити виготовлення технічної документації для приватизації позивачем земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 , без згоди власника суміжної земельної ділянки, якою являється відповідач..

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення суду через Миргородський міськрайонний суд до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 19.03.2020 року.

Суддя О.А. Городівський