Рішення

від 03.03.2020 по справі 205/9260/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

03.03.2020 Єдиний унікальний номер 205/9260/19

Провадження №2/205/1079/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Шавули В.С.

при секретарі Далакян Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, -

В С Т А Н О В И В :

24 жовтня 2019 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (а.с.1-3).

Посилаючись на викладені обставини та обґрунтування своїх вимог у позові, просить суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановити йому для участі у вихованні та спілкуванні з сином дні побачення раз на тиждень в суботу з 10 год. до 18 год.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2019 року позов прийнято та відкрито провадження (а.с.12).

Учасники справи про розгляд справи повідомлялись належним чином, у відповідності до положень ст.ст.128-129 ЦПК України.

Позивач до суду надав письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї участі. Вимоги первісного позову підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про причини неявки не повідомив. Письмових заяв та відзиву на позов не надсилав.

Третя особа в особі свого представника за довіреністю - Нікіфорової Ю.В., у судове засідання надала письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї участі. Просить ухвалити рішення на розсуд суду (а.с.24).

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з`явились.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність заперечень позивача проти ухвалення заочного рішення судом, відповідно до ст.ст.280, 281 ЦПК України, ухвалено проводити розгляд справи у заочному порядку.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

При вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Конституції України, Сімейного кодексу України, практику Верховного Суду України, тому що підставою звернення позивачів як за первісним так із зустрічним позовом до суду є захист гарантованих ст.51 Конституції України особистих немайнових прав на батьківське виховання дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі із 08 грудня 2007 року, який розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від04.08.2011 року (а.с.6).

Від шлюбу у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).

Із наданих позивачем довідок вбачається, що за ним утворилась заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 06.03.2019 року становить 70 948,89 грн. (а.с.9,10).

Представником органу опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради надано письмову заяву, в якій зазначено, що батько дитини не звертався до управління-служби у справах дітей задля встановлення режиму спілкування із дитиною, а тому висновок щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною відсутній (а.с.24).

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, Прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень сімейного законодавства України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням, зокрема, інтересів дитини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч.1-2 ст. 155 СК України).

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.. 153 Сімейного кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

У відповідності до ст.. 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно із ст. 158 Сімейного кодексу України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

У відповідності до ст.159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участь одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

За таких обставин, дослідивши усі докази у справі, з урахуванням всього вищевказаного в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не конкретизовані та не обґрунтовані. Зокрема, у позовній заяві не вказано та не доведено, які саме перешкоди чинить йому відповідач у спілкуванні з дитиною, не доведено факту наявності фізичних перешкод з боку відповідача, не надано доказів звернення того, що позивач намагався у позасудовому порядку врегулювати спір, звернувшись до відповідного органу опіки та піклування.

Згідно із положеннями ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, за своїм власним переконанням виходячи із засад розумності, справедливості, законності суд приходить до висновку про те, що позов не відлягає задоволенню у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи питання щодо судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що судові витрати слід віднести на рахунок держави, враховуючи те, що позивач від сплати судового збору звільнений.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст.9, 51, ч.4 ст.55, ст.124 Конституції статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.3, 19, ч.1 ст. 150, 151, 152, 153, 155, ст. 161, 180-182, 185 Сімейного кодексу ст.ст. 4,6,10,12,13, 81-83, 141, 241, 263-264, 268, 272, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст судового рішення складено 13 березня 2020 року.

Суддя В.С. Шавула