Рішення

від 04.03.2020 по справі 308/5485/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5485/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Лемак О.В.

за участі секретаря судового засідання - Сухан Н.В.,

представника позивачів Ільчука І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Проектпродсервіс про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших трудових виплат, а також стягнення моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Проектпродсервіс про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших трудових виплат, а також стягнення моральної шкоди.

Мотивуючи свої позовні вимоги вказують на те, що ОСОБА_1 з 01.09.2014 року було призначено в ТОВ Проектпродсервіс на посаду діловода. ОСОБА_2 було прийнято на роботу в ТОВ Проектпродсервіс на посаду кухаря з 22.08.2014 року. Зазначають, що ОСОБА_1 вийшла на роботу востаннє 15.07.2015 року, після чого у зв`язку з простоєм та заборгованістю по зарплаті перестала виходити на роботу. Режим роботи ОСОБА_1 був таким : з 9.00 по 18.00 щодня, крім суботи та неділі. Оплата праці була встановлена офіційно - 1300 грн. за місяць, а фактично на руки роботодавець видавав 2300 грн. за місяць. Зарплату ОСОБА_1 отримувала із затримками від 1 до 6 місяців з рук голови наглядової ради ТОВ Проектпродсервіс ОСОБА_3 , робочий кабінет якого знаходився поряд з кабінетом ОСОБА_1 . Вказують, що ОСОБА_2 фактично працювала по 06.02.2015 року. Режим роботи ОСОБА_2 був таким : з 5.00 по 19.00 протягом трьох днів підряд, після чого були три вихідні. Оплата праці була встановлена погодинна : в будні дні одна голина роботи оплачувалася в розмірі 10 грн., а у вихідні та святкові дні в розмірі 15 грн.

Зазначають, що на даний час відповідач боргує їм заробітну плату, а також за весь час роботи їм не надавалась відпустка.

16.05.2016 року вони подали відповідачу заяви про розірвання трудового договору, звільнення з роботи на підставі ч.3 ст.38 КЗпП, видачу трудової книжки та виплату заборгованості, однак відповідач заяви проігнорував. Вказують, що вищевказані порушення відповідачем трудових прав позивачів завдало їм моральної шкоди.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду № 586 від 24.04.2019 року, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований перерозподіл матеріалів справи № 308/5485/16-ц у зв`язку із закінченням п`ятирічного строку повноважень судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М.

24.04.2019 року автоматизованою системою документообігу суду головуючим суддею з розгляду даної справи визначено Лемак О.В.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Проектпродсервіс про оформлення трудових правовідносин, стягнення заборгованості по заробітній платі та інших трудових виплат, а також стягнення моральної шкоди в частині вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до товариства з обмеженою відповідальністю Проектпродсервіс - залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивачів уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з ТОВ Проектпродсервіс на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 22 200,00 грн., з яких: заборгованість з заробітної плати в розмірі 10 000 грн.; сума компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2 300,00 грн.; сума вихідної допомоги в розмірі 6900,00 грн., а також сума моральної шкодив в розмірі 3000,00 грн. Стягнути з ТОВ Проектпродсервіс на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 26994,00 грн., з яких: заборгованість з заробітної плати в розмірі 14 769 грн.; сума компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1476,00 грн.; сума вихідної допомоги в розмірі 7749,00 грн., а також сума моральної шкодив в розмірі 3000,00 грн.

Представник відповідача ТОВ Проектпродсервіс в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву до суду не подав.

На підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223, 280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи справу по суті, суд виходить із того, що Конституцією України , як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у ст.43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Судом встановлено, позивач з 01.09.2014 року ОСОБА_1 з відповідачем ТОВ Проектпродсервіс перебувала у трудових відносинах на посаді діловода.

Судом також встановлено, що з 22.08.2014 року позивач ОСОБА_2 з відповідачем ТОВ Проектпродсервіс перебувала у трудових відносинах на посаді кухаря.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 востаннє на роботу виходила 15.07.2015 року, після чого у зв`язка із заборгованістю по заробітній платі перестала виходити на роботу. В свою чергу, позивач ОСОБА_2 востаннє на роботу виходила 06.02.2015 року, після чого у зв`язка із заборгованістю по заробітній платі перестала виходити на роботу.

16.02.2016 року позивач ОСОБА_1 подала директору ТОВ Проектпродсервіс заяву про розірвання трудового контракту за власним бажанням у зв`язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору та просила звільнити її з 15.07.2015 року. Просила надіслати їй належним чином оформлену трудову книжку із зазначенням підстави звільнення з роботи ч.3 ст.38 КЗпП України з 15.07.2015 року, виплатити заборгованість, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки.

Також, 16.02.2016 року позивач ОСОБА_2 подала директору ТОВ Проектпродсервіс заяву про розірвання трудового договору з товариством за власним бажанням у зв`язку з невиконанням відповідачем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору та просила звільнити її з 06.02.2015 року. Просила надіслати їй належним чином оформлену трудову книжку із зазначенням запису прийняття на роботу, запису про звільнення з роботи на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з 06.02.2015 року, виплатити заборгованість, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем вказані заяви проігноровано.

Згідно наданого представником позивачів розрахунку заборгованості, заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 становить 22 200,00 грн., з яких: заборгованість з заробітної плати в розмірі 10 000 грн.; сума компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2 300,00 грн.; сума вихідної допомоги в розмірі 6900,00 грн., а також сума моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн. Заборгованість перед позивачем ОСОБА_2 становить 26994,00 грн., з яких: заборгованість з заробітної плати в розмірі 14 769 грн.; сума компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1476,00 грн.; сума вихідної допомоги в розмірі 7749,00 грн., а також сума моральної шкодив в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Однак як встановлено судом в день звільнення ТОВ Проектпродсервіс не провів розрахунок із позивачами у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (ст. 265 КЗпП України).

Відповідно до положення ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищаеться законом.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Результат аналізу наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України , при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних пацівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Крім того, до викладеного вище , також зводяться правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України у справі № 6 - 195цс14 від 21.01.2015 року, де Верховний Суд України дійшов висновку про те, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої частиною першою статті 117 цього Кодексу.

Як встановлено судом повний, остаточний розрахунок з позивачами з виплати їм заборгованості із заробітної плати та всіх сум, що належать їм від товариства не був проведений в день звільнення і на час розгляду справи в суді.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 10000,00 грн., а на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати в розмірі 14769,00 грн.

Щодо стягнення суми компенсації за невикористані відпустки, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. статті 47 КЗпП України , передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпП України та ч.1 ст. 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Крім того, частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі Федоренко проти України ЄСПЛ констатував, що право власності, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності (пункт 21 рішення ЄСПЛ у справі Федоренко проти України ).

У справі Кечко проти України ЄСПЛ визнав порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції в ситуації, коли заявник в силу спеціальних та чинних на той період часу положень національного законодавства мав виправдані очікування щодо отримання компенсації за невикористані відпустки, але вона йому не була виплачена.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на грошову компенсацію за не використані дні щорічної відпустки гарантоване Конституцією України , нормами КЗпП , Законами України Про оплату праці , ;Про відпустки , а позивачі знаходилися з відповідачем у трудових відносинах, при звільненні не отримали грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, суд приходить до висновку що така піддягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення суми вихідної допомоги, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу , працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Частиною 3 ст. 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Оскільки в судовому засіданні встановлено порушення відповідачем трудового права, суд приходить до висновку, що з ТОВ Проектпродсервіс слід стягнути на користь ОСОБА_1 суму вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 6900,00 грн. та на користь ОСОБА_2 суму вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 7749,00 грн.

Крім того, згідно ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної коди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що заробітну плату позивачі не отримували систематично, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, через що повинні були докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини, що безумовно спричинило моральну шкоду, яку вони оцінюють кожен в сумі 3000,00 гривень.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема невиплати належних йому грошових сум, тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає очевидним, що неправомірні дії відповідача безумовно призвели до моральних страждань позивачів, тому вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що оскільки відповідач який належним чином був повідомлений про судовий розгляд справи, відзив на позов не надав, тобто відповідач не спростував обставин зазначених у позові, тому суд виходячи з наявних матеріалів справи, доказів, пояснень позивачів вбачає, що права позивачів були порушені відповідачем, а тому такі повинні бути відновлені шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. 44 , 116 , 117 КЗпП України , ст.ст. 10, 12, 13, 18, 19, 81, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Проектпродсервіс (89427, Закарпатська обл., Ужгородський район, село Минай, вул. Івана Франка, 13, код 38839070 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму заборгованості в розмірі 22 200,00 (двадцять дві тисячі двісті гривень 00 копійок) грн., з яких: заборгованість з заробітної плати в розмірі 10 000,00 грн.; сума компенсації за невикористану відпустку в розмірі 2 300,00 грн.; сума вихідної допомоги в розмірі 6900,00 грн., а також сума моральної шкодив в розмірі 3000,00 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Проектпродсервіс (89427, Закарпатська обл., Ужгородський район, село Минай, вул. Івана Франка, 13, код 38839070 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованості в розмірі 26994,00 (двадцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири гривні 00 копійок) грн., з яких: заборгованість з заробітної плати в розмірі 14 769,00 грн.; сума компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1476,00 грн.; сума вихідної допомоги в розмірі 7749,00 грн., а також сума моральної шкодив в розмірі 3000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення 06 березня 2020 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Лемак О.В.