Рішення

від 25.03.2020 по справі 478/274/20

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/274/20 Провадження № 2/478/117/2020

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2020 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївській області, в складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Фалій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Казанка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Володимирське про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошових коштів невиплачених при звільнені,

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Державного підприємства Володимирське заборгованість по заробітній платі в розмірі 4734,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що позивач в період з 04 липня 2019 року по 17 липня 2019 року знаходилась у трудових відносинах з відповідачем. Під час перебування у трудових відносинах з відповідачем, останнім їй було нараховано заробітну плату в розмірі 4734,31 грн. З 17.07.2019 року її було звільнено в зв`язку із закінченням строку дії договору, проте відповідач не провів з нею розрахунків.

Ухвалою суду від 25.02.2020 року провадження у справі було відкрито, призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду по суті. Також ухвалою було витребувано у відповідача відомості про нараховану та виплачену заробітну плату, довідку про розмір заборгованості на момент звернення позивача до суду, а також копії договорів по яким нараховано винагороду позивачу.

Станом на день розгляду справи по суті, витребувані судом документи надані не були. Відповідач не повідомив суд про причин їх ненадання.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Про причин своєї неявки суд не повідомили.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що позивач на підставі договорів про надання послуг від 04.07.2019 року за № 58, від 03.06.2019 року за № 47 та від 27.05.2019 року за № 40 позивач за домовленістю із відповідач виконувала роботи (надавала послуги) з підв`язки винограду та очистки штамбів.

Терміни дії договорів з 27.05.2019 року по 31.05.2019 рік, з 03.06.2019 року по 30.06.2019 рік та з 04.07.2019 року по 17.07.2019 рік.

Згідно з довідкою ДП Володимирське від 20.11.2019 року № 306, відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 4734,31 грн.

Вирішуючи встановлені спірні правовідносини суд керується наступними нормами права.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з правовою позицією, яка міститься в постанові Великої палати Верховного суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що звернувшись із даним позовом до суду, позивач обґрунтовує його вимоги перебуванням у трудових відносинах із відповідачем, у зв`язку з чим просить суд стягнути з останнього саме заробітну плату.

Проте, проаналізувавши надані позивачем докази, судом встановлено, факт укладання сторонами договорів про надання послуг, що виключає ознаки трудових відносин.

Так, про наявність трудових відносин свідчить, зокрема: укладення між сторонами трудового договору; прийняття на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; включення працівника до штатного розпису; роз`яснення працівникові прав і обов`язків, інформування щодо умов праці; право на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, тощо.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Отже, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Саме за таких обставин, норми статей КЗпП на які посилається позивач в позовній заяві визначають порядок та строки проведення розрахунків з працівником при звільненні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на позивача не розповсюджуються положення трудового законодавства, що регулюють оплату праці найманих працівників.

В той же час, суд керуючись правовою позицією, яка міститься в постанові Великої палати Верховного суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 застосовує ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини в даній цивільній справі.

Так, фактично між позивачем та відповідачем було укладено цивільно-правові договори на виконання певної роботи, предметом яких було надання певного результату праці.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

У цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтями 525-526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами наявні договірні правовідносини; відповідачем не виконано умови договорів від 04.07.2019 року за №58, від 03.06.2019 року за №47 та від 27.05.2019 року за №40 та визнається наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 4734,31 грн.

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за виконані роботи (надані послуги) по укладеним цивільно-правовим договорам на загальну суму 4734,31 грн., яка відповідно й підлягає стягненню на користь позивача.

У зв`язку з встановленими судом обставинами та з огляду на наведені судом норми матеріального права, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат сторін, судом враховується, що позивача на підставі статті 5 Закону України Про судовий збір звільнено від сплати судового збору, тому судовий збір у розмірі 840,80 грн. в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.525, 526, 611, 625, 629, 901-907 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Володимирське про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошових коштів невиплачених при звільнені, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Володимирське (Миколаївська область, Казанківський район, с. Володимирівка, вул. Марії Павлової, 36, ЄДРПОУ 32778065) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) винагороду за виконану роботу за договорами про надання послуг від 04.07.2019 року за № 58, від 03.06.2019 року за № 47 та від 27.05.2019 року за № 40 в сумі 4734, 31 грн. (чотири тисячі сімсот тридцять чотири гривні 31 коп.).

Стягнути з Державного підприємства Володимирське (Миколаївська область, Казанківський район, с. Володимирівка, вул. Марії Павлової, 36, ЄДРПОУ 32778065) на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи , якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 25.03.2020 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області О.О. Томашевський