Ухвала

від 25.03.2020 по справі 703/2904/17

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/2904/17

1-кп/703/70/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року Смілянський міськрайсуд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сміла кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 309 та ч.1 ст. 317 КК України,

з`я с у в а в :

Сліпченко досудовим розслідуванням обвинувачується в тому, що він 24 липня 2017 року, у невстановлений слідством час, перебуваючи в будинку АДРЕСА_1 , шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав звідти два металеві каркаси каналізаційних люків, загальною вартістю 600 гривень, чим спричинив «ОСББ Ржевська 3» шкоди на вказану суму.

Він же, незаконно, без мети збуту, зберігав по місцю проживання в квартирі АДРЕСА_2 медичний шприц з особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено опій ацетильований, аж до вилучення 0,1731 г (висушена) цього наркотичного засобу у нього працівниками поліції під час обшуку близько 10 год. 30 хв. 27 листопада 2017 року.

Він же, 27 листопада 2017 року, в невстановлений слідством час, надав приміщення своєї квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_6 і ОСОБА_7 для незаконного вживання ними наркотичних засобів.

Обвинувачений і його захисник - адвокат ОСОБА_4 звернулися до суду з клопотанням про зміну Сліпченку запобіжного захисту з тримання під вартою на більш м`який, не пов`язаний з позбавленням волі, а саме на цілодобовий домашній арешт.

На думку обвинуваченого і його захисника на даний час відсутні передбачені ст. 177 КПК України ризики вважати, що він знищить, сховає або спотворить будь-які речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, буде впливати на потерпілих та свідків або буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Прокурор заперечував проти клопотання і повідомив, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів середньої тяжкості, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні йому запобіжного заходу, продовжують існувати, докази у справі не досліджені, свідки у справі допитані ще не всі, а тому обвинувачений повинен утримуватися під вартою.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, приходить до наступного:

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове провадження не буде завершено до його спливу.

Згідно ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку встановлених законом.

Стаття 62 Конститції України встановлює принцип невинуватості, за яким жодна особа не може бути піддана покаранню до винесення судом обвинувального вироку. На цьому принципі наголошує і Європейський суд з прав людини, вказуючи, що тримання під вартою не є очікуванням покарання.

Стаття 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні, знищувати, ховати або спотворювати речі чи документи, вчиняти інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Під час розгляду клопотання обвинуваченого про заміну запобіжного заходу судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Сліпченко перебуває під вартою 1 рік 10 місяців, що є порушенням передбачених ст. 197 КПК України всіх строків тримання під вартою.

Крім того, суд зазначає, що заявлені стороною обвинувачення свідки: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судові засідання, які призначалися протягом 2018 - 2019 років, не з`явилися, залишилася невиконана ухвала суду про їх примусовий привід, сторона обвинувачення заходів для їх допиту в судовому засіданні протягом тривалого часу не вживала, тому твердження прокурора на необхідність тримання обвинуваченого під вартою з підстав можливого його впливу на недопитаних в судовому засіданні свідків, як на ризики, передбачені ст. 177 КПК України, судом не сприймаються.

Враховуючи викладене, оцінюючи сукупність обставин, а саме: тримання ОСОБА_5 під вартою протягом 1 року 10 міс., наявність у нього постійного місця реєстрації і проживання та його завіряння про те, що він буде вести себе зразково і не ухилятиметься від явки до суду, суд вважає за можливе змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який цілодобовий домашній арешт, що унеможливить його вплив на вказаних свідків.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, суд враховує вимоги ст. 197 КПК України та п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під ватою, а саме:

- тримання під вартою до вирішення питання про винуватість особи не має бути «загальним правилом» і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;

- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що такий запобіжний захід, як домашній арешт, забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181, 197, 201, 202, 331 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- заборонити ОСОБА_5 залишати своє фактичне місце проживання :

АДРЕСА_3 , цілодобово.

- за першим викликом чи вимогою з`являтися до слідчого, прокурора та суду.

Роз`яснити обвинуваченому, що згідно ч.5 ст. 181 КПК України, працівники ОВС, з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Строк дії ухвали з 25 березня 2020 року по 23 травня 2020 року.

Виконання ухвали доручити Смілянському ВП ГУНП в Черкаській області та зобов`язати його негайно поставити на облік ОСОБА_5 про що повідомити суд.

Ухвала постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення остаточного рішення, а тому окремому оскарженню не підлягає.

Суддя : ОСОБА_1