Рішення

від 04.03.2020 по справі 741/384/18

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 741/384/18

Провадження № 2/741/26/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 04 березня 2020 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря Качан О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк (далі - позивач) до ОСОБА_1 про поновлення договору оренди землі та визнання додаткової угоди укладеною,

встановив:

Позивач звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що 4 вересня 2012 року між ТОВ Агрофірма Маяк та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду було передано земельну ділянку площею 4,81 га, кадастровий номер 7423810000:02:005:0018, строком на 5 років. Зазначений договір був зареєстрований 25 грудня 2012 року. 13 липня 2017 року на адресу ТОВ Агрофірма Маяк від ОСОБА_1 , надійшла заява-попередження, в якій він попередив, що заперечує проти поновлення договору оренди землі. 11 жовтня 2017 року у відповідності до вимог п. 9 Договору оренди землі та ст. 33 Закону України Про оренду землі ТОВ Агрофірма Маяк на адресу ОСОБА_1 направило лист-повідомлення № 322 з пропозицією поновити дію договору оренди землі та проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк. У встановлений законом термін будь-якої відповіді чи заперечень на лист-повідомлення № 322 не було отримано. 12 січня 2018 року від ОСОБА_1 надійшов лист-повідомлення з вимогою повернути земельну ділянку. У відповідь на зазначений лист позивач звернувся до відповідача з повторною пропозицією поновити дію договору оренди та підписати додаткову угоду до договору оренди. Своїми діями відповідач порушив переважне право позивача на поновлення договору оренди землі.

Позивач просив:

- поновити договір оренди землі від 4 вересня 2012 року, який укладений між ТОВ Агрофірма Маяк та ОСОБА_1 і зареєстрований у Державному реєстрі земель 25 грудня 2012 року за № 742380004004611;

- визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 4 вересня 2012 року, укладеного між ТОВ Агрофірма Маяк та ОСОБА_1 і зареєстрованого у Державному реєстрі земель 25 грудня 2012 року за № 742380004004611, укладеною у відповідній редакції;

- стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 524 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив їх задовольнити, розгляд справи проводити без його участі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гунько О.Ю. не з`явилися, представник подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги не визнає, просив відмовити у їх задоволенні, розгляд справи проводити без його участі та участі ОСОБА_1 .

Суд розглядає справу у відсутності учасників справи за наявними у ній доказами, оскільки в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 4 вересня 2012 року між ТОВ Агрофірма Маяк та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду було передано земельну ділянку площею 4,82 га, кадастровий номер 7423810000:02:005:0018, строком на 5 років. 25 грудня 2012 року договір був зареєстрований у Носівському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 742380004004611, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 10-11).

З інформаційної довідки № 112706378 від 2 лютого 2018 року (а.с. 20) вбачається, що фактична площа земельної ділянки з кадастровим номером 7423810000:02:005:0018 становить 4,8171 га.

Пунктом 9 договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до ст.ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Пунктом 42 договору оренди землі передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Таким чином, строк дії вищезазначеного договору оренди землі закінчився 24 грудня 2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст. 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин 1-5 ст. 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 8 та 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Вищезазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати від 10 квітня 2018 року по справі № 594/376/17-ц, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховувати суди при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З матеріалів справи (а.с. 14-15) вбачається, що 14 листопада 2017 року на адресу ОСОБА_1 був направлений лист-повідомлення № 322 з пропозицією поновити дію договору оренди землі та проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

У судовому засіданні встановлено, що у встановлений ст. 33 Закону України Про оренду землі місячний термін жодної відповіді (ні про погодження, ні заперечення проти поновлення договору оренди землі та укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі) ТОВ Агрофірма Маяк не отримало.

Однак, з матеріалів справи (а.с. 17; 18) вбачається, що 13 липня 2017 року та 12 січня 2018 року ОСОБА_1 подав на ім`я ТОВ Агрофірма Маяк заяву-попередження та лист-повідомлення, суть яких зводиться до того, що після закінчення у грудні 2017 року строку дії договору оренди належної йому земельної ділянки він ( ОСОБА_1 ) не бажає продовжувати договірні відносини та має намір самостійно використовувати цю земельну ділянку для ведення власного підсобного господарства.

У судовому засіданні встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди землі від 4 вересня 2012 року відповідач договору оренди з новим орендарем не укладав, самостійно використовує належну йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЧН № 042476 земельну ділянку площею 4,8171 га, кадастровий номер 7423810000:02:005:0018, відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Пунктом а ч. 1 ст. 90 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Відповідно до 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України ).

Таким міжнародним договором у цьому випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського суду з прав людини.

У контексті ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод майном є нерухомість, зокрема, земельна ділянка та будинок, будинки (рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції ).

З урахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд вважає, що у даному випадку примушування відповідача до поновлення договору оренди землі та укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі є прямим порушенням права власності позивача і це дає підстави для кваліфікації таких дій позивача як намагання втрутитися у право власності позивача, що є порушенням ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України.

Частиною 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що у даному випадку переважне право ТОВ Агрофірма Маяк не було порушене, договір оренди землі від 14 листопада 2012 року припинився у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а тому приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

У силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України сплачена сума судового збору не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 13, 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України , ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ст. 33 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 78, 90, 124 ЗК України, ст.ст. 328, 626, 627, 777, 792 ЦК України, ст.ст. 137, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Маяк , код ЄДРПОУ 30885858, місцезнаходження: с. Лихачів Носівського району Чернігівської області, вул. Шевченка, 6, до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , про поновлення договору оренди землі та визнання додаткової угоди укладеною, - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв