Постанова

від 25.03.2020 по справі 193/1627/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2771/20 Справа № 193/1627/18 Суддя у 1-й інстанції - Кащук Д.А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року м.Кривий Ріг

Справа № 193/1627/18

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач - Приватне підприємство Миколайович ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мудраченко Віктор Михайлович, на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року, яке ухвалено суддею Кащуком Д.А. у селищі Софіївка Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 грудня 2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року Приватне підприємство Миколайович (надалі - ПП Миколайович ) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі Наказу № 6 про прийняття на роботу від 31 травня 2016 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був прийнятий в ПП Миколайович на постійну роботу на тракторну бригаду сторожем, з 02 червня 2016 року.

02 червня 2016 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1-2016 про повну матеріальну відповідальність.

В ніч на 24.04.2018 року під час нічної зміни ОСОБА_1 , який виконував обов`язки сторожа у ПП "Миколайович", невстановлена особа, шляхом пошкодження навісного замка в`їзних воріт до складського приміщення ПП Миколайович за адресою: АДРЕСА_1 , проникла в середину будівлі, звідки викрала майно, яке знаходилось в складському приміщенні.

По даному факту Софіївським відділенням поліції Жовтоводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровський області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018040580000199 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. В ході інвентаризації основних засобів, що знаходились на зберіганні у складському приміщенні по АДРЕСА_1 ПП Миколайович було встановлено крадіжку:зерно соняшника посівного LG-5582 у кількості 15 посівних одиниць, загальною вартістю 69067,00 грн.; олива трансмісійна YUKO Тап-15В (GL-3, SAE 90) 17, 5 кг у кількості 2 каністри, загальною вартістю 1532,40 грн.; рідина охолоджуюча низько замерзаюча YUKO марки А-38 (тосол-40) 5 кг каністра 5 л. ПЕ у кількості 7 каністр, загальною вартістю 850,50 грн.; повітродув-пилосос McCulloch GBV 345 у кількості 1 шт., загальною вартістю 4874, 17 грн.; масло Husgvarna HP двотактне, 1 л. у кількості 1 шт., загальною вартістю 195 грн. Сума шкоди, завданої позивачу становить 76519,07 грн.

Зазначає, що після скоєної крадіжки, 08.05.2018 року позивачем було запропоновано відповідачу в добровільному порядку відшкодувати завдані збитки підприємству, шляхом написання відповідної письмової заяви про стягнення з нього щомісячно із заробітної плати 20% від заробітку до повного погашення суми, але відповідач відмовився.

З врахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 76519,07 грн. завданої майнової шкоди, 4080,00 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги та судовий збір в сумі 1841,00 грн.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП "Миколайович" матеріальні збитки у сумі 76519,07 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП "Миколайович" судові витрати по справі - 1841 грн. 00 коп. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП "Миколайович" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4080,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мудраченко В.М., просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Постановою №447/24 від 28.12.77 Державного комітету ради міністрів СРСР з праці та соціальних питань "Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність", яка на даний момент є чинною, визначено коло осіб, з якими може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність та сторож не входить до переліку цих осіб, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про покладення на нього повної матеріальної відповідальності є помилковим.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПП "Миколайович" та працював на посаді сторожа з 02 червня 2016 року, про що свідчить трудовий договір №3 на виконання обов`язків сторожа, де відповідно до розділу 5 пункту 5.2 "Працівник бере на себе повну матеріальну відповідальність за збереження товарно-матеріалльних цінностей (далі - ТМЦ) підприємства, які знаходяться на території ПП "Миколайович", а також договір №1-2016 про повну матеріальну відповідальність від 02 червня 2016 року, де є особистий підпис відповідача ОСОБА_1 (а.с.14-17).

ОСОБА_1 заступив в нічну зміну 23 квітня 2018 року о 17 годині. При прийманні зміни всі замки були на місці. О 03 годині ночі він обходив територію, порушень ніяких не було. З 03 години ночі до 05 години ранку він задрімав, а коли після п`ятої години обходив територію, то виявив що нижня ліва частина дверей складу вирізана, після чого одразу повідомив керівництво (а.с.18).

По факту крадіжки Софіївським ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018040580000199 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, що підтверджується копією витягу з ЄРДР (а.с.9).

Відповідно до акту інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які зберігаються в складі, що належить ПП "Миколайович", та накладної про отримання товарно-матеріальних цінностей, було встановлено крадіжку майна, на загальну суму 76519,07 грн. (а.с.10-11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав доведеним факт завдання з вини відповідача ОСОБА_1 прямої дійсної шкоди позивачеві ПП "Миколайович" у розмірі 76519,07 гривень, у зв`язку з крадіжкою майна зі складу на території ПП "Миколайович", яка сталася під час чергування сторожа ОСОБА_1 , та виходив з наявності підстав для покладання на відповідача повної матеріальної відповідальності у зв`язку із укладенням сторонами договору про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 131 КЗпП України тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Статтею 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

У пункті 1 частини першої статті 134 КЗпП передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку коли між працівником і підприємством, установою, організацією, відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно зі статтею 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт перший статті 134 КЗпП України), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір та чи був він укладений.

При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Отже, перелік вказаних посад і робіт, а також типовий договір про повну матеріальну відповідальність має бути затверджений в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Попри цю законодавчу норму, чинною наразі є постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24, якою затверджено Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва.

Установа може укласти договір про повну матеріальну відповідальність з працівником у разі одночасного дотримання таких умов: по-перше, посада, яку працівник займає, або роботи, які він виконує, містяться у Переліку; по-друге, виконання обов`язків працівника має бути безпосередньо пов`язане зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей.

При цьому, виконання лише однієї із зазначених умов (наприклад, наявність посади або роботи у Переліку) не є підставою для укладання договору про повну матеріальну відповідальність з працівником. На цьому наголосило Мінсоцполітики України у листі від 13.02.2015 р. № 149/13/84-15.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (статті 138 КЗпП України).

Установлено, що 02 червня 2016 року між позивачем та працівником ОСОБА_1 , який обіймає посаду сторожа, укладено Договір №1-2016 про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Відповідно до цього Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність сторож ОСОБА_1 взяв на себе повну матеріальну відповідальність за ввірені йому товарно-матеріальні цінності та інше майно, у зв`язку з чим зобов`язався відповідати, зокрема, за збереження цілісності замків, воріт та стін на складських та інших приміщенням, а в разі їх пошкодження, зобов`язався нести відповідальність за збереження їх та іншого майна, яке знаходиться в складському чи іншому приміщенні. У випадку незабезпечення з вини робітника збереження ввірених йому товарно-матеріальних цінностей та іншого майна працівник відшкодовує збитки, завдані його діяльністю чи бездіяльністю підприємству за власний рахунок (а.с. 17).

Разом з тим, у Переліку посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на зберігання, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва, відсутня посада сторожа.

Згідно ж Випуску 1 Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Мінпраці від 29.12.2004 р. № 336 (далі - Довідник),норми якого є обов`язковими для застосування на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності, безпосередньо до завдань та обов`язків сторожа входить перевірка цілісності об`єкта, який охороняється (замків та інших запірних пристроїв; наявність пломб; протипожежного інвентарю; справності сигналізації, телефонів, освітлення). Також сторож чергує на прохідній підприємства, установи, організації: пропускає працівників, відвідувачів, автотранспорт на територію підприємства, установи, організації та назад після пред`явлення ними відповідних документів тощо. Окрім того, у разі виникнення пожежі або виявлення слідів злочину, сторож повинен сповістити пожежну команду та чергового з відділку правоохоронних органів. Водночас він має вживати заходів щодо ліквідації пожежі, а також охороняти сліди злочину до прибуття представників правоохоронних органів.

Крім того, згідно Розділу 2 Трудового договору №3 від 02 червня 2016 року, до функцій та обов`язків ОСОБА_1 , як сторожа ПП Миколайович , відноситься: перевірка наявності цілісності замків та воріт на складських приміщеннях, огляд території, основних засобів, сівльськогосподарського інвентаря та інших предметів і товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на території, що належить підприємству, на предмет їх цілісності та справності; підтримка довіреного йому інвентаря у справному стані; підтримка території і робочого місяця в належному стані; обов`язок не допускати на територію сторонніх людей та за непередбачуваних обставин, негайно повідомити роботодавця.

За таких обставин, по-перше, посада сторожа відсутня у Переліку, по-друге, до трудових обов`язків сторожа, згідно з нормами Довідника та Трудового договору №3 від 02 червня 2016 року, не належить забезпечення збереження матеріальних цінностей, оскільки такі цінності не передавалися йому на зберігання та до його обов`язку входить лише перевірка наявності цілісності замків та воріт на складських приміщеннях, огляд території, основних засобів, сільськогосподарського інвентаря та інших предметів і товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться на території, що належить підприємству, на предмет їх цілісності та справності.

Отже, укладення договору про повну матеріальну відповідальність з працівником, який займає посаду сторожа, суперечить законодавству.

Відповідно, ОСОБА_1 , з яким укладено такий договір всупереч закону, не набуває статусу матеріально відповідальної особи, а тому на відповідача не може бути покладена повна матеріальна відповідальність за шкоду, заподіяну позивачу, що закріплено в п. 2 ч.1 ст. 134 КЗпП України.

Зазначених положень закону суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував.

Згідно з ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 4 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України установам, організаціям їх працівниками за правилами статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Згідно зі статтею 130 КЗпП України не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов`язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов`язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Судом встановлено, що до посадових обов`язків відповідача ОСОБА_1 входить обов`язок не допускати на територію сторонніх людей.

23 квітня 2018 року ОСОБА_1 заступив в нічну зміну о 17 годині. При прийманні зміни всі замки були на місці. О 03 годині ночі він обходив територію, порушень ніяких не було. З 03 години ночі до 05 години ранку він задрімав, а коли після п`ятої години обходив територію, то виявив що нижня ліва частина дверей складу вирізана, після чого одразу повідомив керівництво (а.с.18).

По факту крадіжки Софіївським ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018040580000199 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст.185 ч.3 КК України, що підтверджується копією витягу з ЄРДР (а.с.9).

Отже, ОСОБА_1 було допущено порушення своїх посадових обв`язків, яке виявилося в тому, що на територію ПП Миколайович проникли сторонні люди та вчинили крадіжку, а тому він має нести матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Відповідно до акту інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які зберігаються в складі, що належить ПП "Миколайович", та накладної про отримання товарно-матеріальних цінностей, було встановлено крадіжку майна, на загальну суму 76519,07 грн. (а.с.10-11).

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними нету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100; нормативно-правовий акт № 348 від 16.05.1995">постановою КМ України від 16 травня 1995 року №348) період, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Крадіжка на території ПП Миколайович сталася у квітні 2018 року, у зв`язку з чим для визначення середнього місячного заробітку останнього береться заробітна плата за лютий - березень 2018 року, тобто за два календарні місяці, що передували події.

Згідно довідки ПП Миколайович №2 від 11 березня 2020 року, заробітна плата за лютий 2018 року становить 3830,40 грн., а за березень 2018 року - 3 735,85 грн., тобто середньомісячна заробітна плата відповідача становила 3 783,13 грн. (3830,40 грн. + 3 735,85 грн.) = 7566,25 грн.; 7566,25 грн. : 2 місяці).

Отже, відповідач ОСОБА_1 має відшкодовувати роботодавцеві шкоду у розмірі, визначеному ст.132 КЗпП України, тобто не більше свого середнього місячного заробітку, що становить 3 783,13 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги ПП Миколайович задоволено частково, останній має право на відшкодування понесених та документально підтверджених витрат на надання професійної правничої допомоги пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, судом задоволено позовні вимоги ПП Миколайович у розмірі 3 783,13 грн., що становить 4,9% від заявленої до стягнення суми матеріальної шкоди, то з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПП Миколайович підлягає стягненню 4,9% від загальної суми витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги, що становить 199,92 грн. (4080,00 грн. понесені витрат х 4,9%).

Відповідно до ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПП Миколайович підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні позову, в загальному розмірі 90,21 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог (1 841,00 грн. х 4,9% = 90,21 грн.), а з позивача ПП Миколайович на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги, в загальному розмірі 1096,12 грн., тобто пропорційно до задоволених вимог (1 152,60 грн. х 95,1% = 1096,12 грн.).

Згідно ч. 10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За таких обставин, з позивача ПП Миколайович , як сторони на яку покладено більшу суму судових витрат, на користь відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги, в розмірі 805,99 грн. (1096,12 грн. - 90,21 грн. - 199,92 грн.).

Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мудраченко Віктор Михайлович, - задовольнити частково.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Приватного підприємства Миколайович до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкод - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства Миколайович матеріальну шкоду у розмірі 3 783 (три тисячі сімсот вісімдесят три) гривні 13 (тринадцять) копійок.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства Миколайович на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 805 (вісімсот п`ять) гривень 99 (дев`яносто дев`ять) копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 25 березня 2020 року.

Головуючий:

Судді: