Рішення

від 17.01.2020 по справі 160/10712/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року Справа № 160/10712/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МК Дніпро до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю МК Дніпро звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми Р №0020191411 від 12.07.2019р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем проведено податкову перевірку ТОВ МК Дніпро з питань дотримання вимог податкового законодавства України, за результатами якої складено акт, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції із вказаними контрагентами позивача, підтверджені належними первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності та відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства. Також позивач зазначає, що ним надавалися копії всіх необхідних первинних документів для проведення податкової перевірки по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з огляду на те, що господарські взаємовідносини ТОВ МК Дніпро із контрагентами не направлені на реальне настання правових наслідків, надані під час перевірки первинні бухгалтерські документи не є достовірними доказами факту поставки товарів (надання послуг) позивачу, адже сам факт наявності у позивача податкової/видаткової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій. Позивачем не доведено, що господарські операції між позивачем та контрагентами мали, реальний зміст, а первинні документи надані до перевірки свідчать про їх формальне складення без наявності мети повно та всебічно фіксувати здійснювану господарську операцію.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року відкрито провадження у справі №160/10712/19 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 03.06.2019 по 07.06.2019 ГУ ДФС у Дніпропетровській області проводилась документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ МК ДНІПРО (код ЄДРПОУ 31549705) з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ДЕЛЮКС -ЛТД за період з 01.09.2016 року по 30.09.2016 року. Перевірка проводилась на підставі наказу ГУ ДФС від 30.05.2019 №3200-п.

За результатами перевірки ГУ ДФС було складено Акт від 14.06.2019р. № 32878/04-36-14-11/31549705.

Відповідно до висновку Акту перевірки встановлені наступні порушення ТОВ МК ДНІПРО : п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 40987,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень 2016 року в сумі 40 987,00 грн.

Не погодившись з зазначеними в Акті перевірки висновками, ТОВ МК ДНІПРО надало Головному управлінню ДФС в Дніпропетровській області заперечення, які не були враховані останнім. ГУ ДФС в листі від 09.07.2019р. № 78425/10/04-36-14-11 "Про результати розгляду заперечень" зазначили, що висновки Акту є правомірними і відповідають нормам чинного законодавства України.

На підставі зазначеного Акту перевірки 12 липня 2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0020191411, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 40987 грн. за податковими зобов`язаннями і на суму 10246,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а всього на суму 51 233,75 коп.

Також судом встановлено, що 02 серпня 2016 року між ТОВ "МК ДНІПРО" і ТОВ "ДЕЛЮКС-ЛТД" укладено договір субпідряду № 1, за яким ТОВ "ДЕЛЮКС-ЛТД" (субпідрядник) взяв на себе зобов`язання виконати за плату будівельні і ремонтні роботи. Перелік, обсяг і вартість робіт погоджувався сторонами у додатках № 1-10, які є невід`ємною частиною договору. Зазначені роботи були виконані в повному обсязі і прийняті позивачем за відповідними актами.

На виконання вимог вказаного договору, були складені первинні документи податкового обліку, а саме:

- договір субпідряду № 1 від 02 серпня 2016 року, укладений між МК ДНІПРО та ТОВ ДЕЛЮКС -ЛТД і додатки № 1-10 до нього (кошториси);

- акти виконаних робіт № 1-10 від 30.09.2016р.;

- електронні податкові накладні № 311- 320 від 30.09.2016р.;

- платіжні доручення № 2611 від 12.10.2016р., № 2620 від 18.10.2016, № 2621 від 18.10.2016р.

ГУ ДПС зроблено висновок щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ МК ДНІПРО та ТОВ ДЕЛЮКС-ЛТД на підставі припущень щодо відсутності у ТОВ ДЕЛЮКС-ЛТД основних фондів та достатньої кількості працівників, виробничих і складських приміщень, необхідних для ведення господарської діяльності.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

П.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов`язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Частиною 2 статті 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Факт реальності здійснення вищевказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ ДЕЛЮКС-ЛТД підтверджується первинними документами, які містяться в матеріалах справи і які досліджені судом, а саме: а саме: - договір субпідряду № 1 від 02 серпня 2016 року, укладений між МК ДНІПРО та ТОВ ДЕЛЮКС -ЛТД і додатки № 1-10 до нього (кошториси); - акти виконаних робіт № 1-10 від 30.09.2016р.; - електронні податкові накладні № 311- 320 від 30.09.2016р.; - платіжні доручення № 2611 від 12.10.2016р., № 2620 від 18.10.2016, № 2621 від 18.10.2016р.

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність відображення господарських операцій з придбання товарів у бухгалтерському та податковому обліку позивача і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів і того, що податкові накладні, які виписані ТОВ "ДЕЛЮКС-ЛТД" і які за приписами Податкового кодексу України є підставою для формування податкового кредиту платника податків, не відповідають положенням чинного законодавства.

Отже, наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, на якому базується податковий облік, що свідчить про неправомірність позиції відповідача щодо незаконності віднесення Товариством сум податку на додану вартість по операції з ТОВ ДЕЛЮКС-ЛТД до складу податкового кредиту, і, в свою чергу, зумовлює безпідставність висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Предмет доказування у справах, пов`язаних із формуванням сум податкового кредиту, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту підприємства.

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ " ДЕЛЮКС-ЛТД ".

Твердження відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, виробничих ресурсів, не підтвердженого наладженими доказами та не спростовує реальності операцій виконання робіт (надання послуг) позивачу. В межах податкової перевірки позивача, а так само при здійсненні податкового контролю субпідрядника позивача не досліджено можливість залучення трудових, технічних транспортних та інших ресурсів для здійснення операцій з надання послуг.

Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковим органом взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеним субпідрядником, за наслідками якої позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірну суму ПДВ. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність субпідрядника позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про відсутність реального характеру здійснення господарської діяльності.

Щодо даних порушення податкового законодавство у вигляді не подання звіту 1-ДФ п. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України передбачена відповідальність - неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн.

Так, невиконання контрагентом своїх обов`язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб`єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна. Тож, на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно правових угод.

Вказана позиція підтверджена Верховним Судом 16.01.2018 під час розгляду справ № 820/4648/13-а, № 826/1398/14, № 2а-3404/12/1370, 18.01.2018 у справі № 2а-13944/12/2670, 08.05.2018 у справі № 815/3526/17, 08.05.2018 у справі № 814/937/15.

Суд також зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Вказані правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17 та від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а.

Також, слід зазначити, що акт перевірки фактично не містить посилань на відсутність документів бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України.

Отже, якщо у субпідрядника позивача відсутня фізична можливість та трудові ресурси, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також суд бере до уваги, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Щодо посилань податкового органу на наявність кримінальних проваджень необхідно зауважити наступне.

Загальною підставою для донарахування контролюючим органом податкових зобов`язань, у зв`язку із визнання такими, що не мають правових наслідків первинних документів, є наявність інформації про фігурування контрагента позивача у кримінальних провадженнях.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд виходить з того, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належною процесуальною формою.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Суд зазначає, що преюдиційне значення при розгляді справи для суду має саме вирок у кримінальній справі, проте, до матеріалів справи не надано належних доказів на підтвердження існування вироків судів стосовно посадових осіб позивача або його контрагента.

Судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередній контрагент позивача був зареєстрований уповноваженими органами як суб`єкти господарювання, взятий податковими органами на облік як платник податків, в тому числі ПДВ, а також в ЄДР відсутні записи про відсутність підприємства за місцем реєстрації.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про нереальність господарських взаємовідносин позивача з вищевказаним контрагентом не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи документами.

Первинними документами підтверджено надання послуг, рух активів, використання придбаних товарів у господарській діяльності платника податків.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого у відповідності до приписів ст.77 КАС України покладається тягар доведення правомірності винесених рішень в разі їх судового оскарження, не виконано покладений законом обов`язок та не доведено належним чином обґрунтованості та правомірності здійснених висновків та винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає за необхідне заявлений у справі позов задовольнити.

На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МК Дніпро за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області суму судового збору в розмірі 1921грн.

Керуючись ст. ст.241-250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МК Дніпро (49000, м.Дніпро, пр-т. Яворницького, б. 77, офіс 402, ЄДРПОУ 31549705) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області форми Р №0020191411 від 12.07.2019р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МК Дніпро (49000, м.Дніпро, пр-т. Яворницького, б. 77, офіс 402, ЄДРПОУ 31549705) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, ЄДРПОУ 43145015) суму судового збору в розмірі 1921грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова