Рішення

від 26.03.2020 по справі 340/629/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2020 року м.Кропивницький Справа № 340/629/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області (вул. Ювілейна, 1а, с. Новогригорівка, Маловисківський район, Кіровоградська область, 26200, код ЄДРПОУ 04527649) про визнання протиправними та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить:

- визнати рішення від 27 листопада 2019 року № 347 двадцять дев`ятої сесії сьомого скликання Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності у приватну власність для ведення особистого селянського господарства в межах села Новолександрівка Маловисківського району Кіровоградської області в частині відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності у приватну власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га., розташованої в с.Новоолександрівка, Маловисківського району Кіровоградської області протиправним та скасувати;

- зобов`язати Новогригорівську сільську раду Маловисківського району Кіровоградської області надати ОСОБА_1 . згідно її клопотання від 29 серпня 2018 року, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності у приватну власність, орієнтовною площею 2 га, розташованої в с. Новоолександрівка. в адміністративних межах Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, у порядку та строки, передбачені статтею 1 18 Земельного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 30.10.2019р. встановленому законом порядку звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, розташованої в с. Новоолександрівка в адміністративних межах Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, однак рішенням від 27 листопада 2019 року № 347 було відмовлено у її задоволенні у зв`язку з тим, що подані позивачем графічні матеріали не відповідають вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою техніко-економічних обґрунтувань використання і охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач вказує, що враховуючи підстави відмови у задоволенні її заяви, є незрозумілим в чому полягає невідповідність графічних матеріалів поданих відповідачеві, перерахованим підставам відмови визначеним ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а тому вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача у поданому до суду відзиві позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, обґрунтовуючи це тим, що бажане позивачем місце розташування земельної ділянки, згідно Генерального плану села Новоолександрівки Маловисківського району Кіровоградської області, віднесено до земель житлової зони та ландшафтно-рекреаційної зони, а тому не може бути передана для ведення особистого селянського господарства (а.с.28-33).

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд дійшов наступних висновків.

Позивач 30.10.2019р. звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована в селі Новоолександрівка, в адміністративних межах Новогригорівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, до якого додано план-схема бажаного місяця розташування земельної ділянки (а.с.10,11,49).

Рішенням відповідача від 27.11.2019р. №347 було відмовлено у наданні дозволу у зв`язку з тим, що місце розташування земельної ділянки вказаної в клопотання позивача не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (а.с.12,13).

Не погоджуючись з такою відмовою позивач вказує, що враховуючи підстави відмови у задоволенні її клопотання, є незрозумілим в чому полягає невідповідність графічних матеріалів поданих відповідачеві, перерахованим підставам відмови визначеним ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а тому вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 55 Конституції України вказує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (надалі - ЗК України).

Частиною третьою статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, зокрема.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" ч.3 ст.116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Частинами 6 та 7 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, чинним законодавством України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, є окремою та самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

З графічних матеріалів бажаного позивачем місяця розташування земельної ділянки вбачається, що ділянка знаходиться в межах села Новоолександрівка Маловисківського району Кіровоградської області (а.с.49).

Як вже встановлено судом, оскаржуване рішення відповідача від 27.11.2019р. №347 мотивоване тим, що місце розташування земельної ділянки вказаної в клопотанні позивача не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

Відповідно п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.

Рішенням відповідача від 20.12.2017р. №126 затверджено Генеральні плани та зонінг, в т.ч. села Новоолександрівка Маловисківського району Кіровоградської області (а.с.35, 65-75).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Пункти 2 та 9 частини 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначають генеральний план населеного пункту та план зонування території (зонінг), як вид містобудівної документації.

Здійснюючи системний аналіз положень ст. 118 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності слід дійти висновку, що в разі невідповідності місця розташування земельної ділянки зазначеній в графічних матеріалах особи, яка на неї претендує, вимогам генерального плану населеного пункту та/або плану зонування території (зонінг), відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має законні підстави відмовити у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Співставлення плану-схеми бажаного місяця розташування земельної ділянки, який долучено позивачем до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.49) із схемою зонування території села Новоолександрівка Маловисківського району Кіровоградської області (а.с.75), вбачається, що бажане місце розташування земельної ділянки знаходиться в межах села та в межах зон Ж-1 (садибна забудова), Р-3 (рекреаційна зона озеленених територій загального користування) (а.с.74).

Відповідно до категорій земель визначених ст. 19 Земельного кодексу України, землі с/г призначення, землі житлової та громадської забудови, землі рекреаційного призначення, є різними за цільовим призначенням,

Згідно ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.

Таким чином, відповідач відмовляючи позивачеві у задоволенні клопотання діяв правомірно, оскільки землі житлової та громадської забудови та землі рекреаційного призначення не можуть використовуватись для ведення особистого селянського господарства.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не довів належними доказами неправомірність прийнятого відповідачем рішення від 27 листопада 2019 року № 347, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст.9, 90, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник