Постанова
від 17.03.2020 по справі 280/2131/19
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2020 року м. Дніпросправа № 280/2131/19 Суддя І інстанції - Прасов О.О.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРС ГРУПП до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ІНТЕРС ГРУПП звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.03.2019 №0003961407 та №0003971407.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій із зазначеними в акті перевірки контрагентами, враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій. Крім того позивач не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами та третіми особами.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що контрагенти позивача не мали ані технічних ані фізичних можливостей надавати послуги позивачу, а отже недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди. Крім того до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості товарів.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом У період з 30.10.2018 по 05.11.2018 відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ ІНТЕРС ГРУПП за період діяльності січень, лютий, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року та січень, червень 2018 року з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2017 рік та податку на додану вартість за січень, лютий, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року та січень, червень 2018 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ ЛЕЙНВІК (код ЄДРПОУ 41654289), ТОВ ДАТА ФОРМ (код ЄДРПОУ 41388642), ТОВ КК ДАЙДЖЕСТ (код ЄДРПОУ 41626377), ТОВ БАРДО ГРУП (код ЄДРПОУ 41444811), ТОВ РЕВЕРАДДО (код ЄДРПОУ 40336813), ТОВ ПРОМСІТ (код ЄДРПОУ 41246050), ТОВ «БЕНЕФІЗ ЛТД» (код ЄДРПОУ 40925341), ТОВ БРІКМАП (код ЄДРПОУ 42098200).

За результатами перевірки складено Акт №692/08-01-14-07/40227283 від 12.11.2018 р.

За результатами розгляду скарги позивача на вказаний акт перевірки Рішенням ДФС України від 20.03.2019 за №13000/6/99-99-11-04-01-25 було скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 04.12.2019 за №0019121407, №0019131407, №0019141407 в частині встановлених перевіркою порушень по операціях з ТОВ БЕНЕФІЗ ЛТД , ТОВ ДАТА ФОРМ , ТОВ ЛЕЙНВІК , ТОВ БАРДО ГРУП , ТОВ БРІКМАП і у відповідній частині застосовані штрафні санкції, в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

За результатами акту перевірки були прийняті наступні податкові повідомлення- рішення:

1) №0003961407 від 25.03.2019, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на прибуток підприємства на суму 147030,00 грн., з якої: 117624,00 грн. - за податковими зобов`язаннями; 29406,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

2) №0003971407 від 25.03.2019, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на додану вартість на суму 163366,25 грн., з якої: 130693,00 грн. - за податковими зобов`язаннями; 32673,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактично спірними є господарські операції позивача з ТОВ РЕВЕРАДДО та ТОВ ПРОМСІТ .

Зокрема, перевіркою було встановлено, що ТОВ ІНТЕРС ГРУПП не було надано до перевірки договір на поставку товарів при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ РЕВЕРАДДО . Згідно наданих на перевірку видаткових накладних номенклатура товарів зазначена пластина твердосплавна. Проведеним детальним аналізом постачальника ТОВ РЕВЕРАДДО (код СДРПОУ 40336813) згідно комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів: ІС ПОДАТКОВИЙ БЛОК , Архіву електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, ВЕБ-САЙТ ГУ ДФС України та інші бази даних Державної фіскальної служби встановлено що у ТОВ РЕВЕРАДДО дата початку дії свідоцтва - 01.04.2016, статус свідоцтва - анульоване за рішенням контролюючого органу 03.09.2018 з відміткою ненадання декларацій протягом року . Останню звітність підприємством було подано за березень 2017 року. З 29.04.2017 розірвано договір про визнання електронних документів. З моменту реєстрації підприємства та станом на звітну дату ТОВ РЕВЕРАДДО не подано жодного звіту 1ДФ та відомостей про нарахування заробітної плати. Встановлена відсутність необхідних трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу, що необхідний для здійснення господарської діяльності в значних обсягах, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, не мають реального товарного характеру. Податкова звітність з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, у т.ч. додатку АМ до контролюючого органу за місцем реєстрації не надані, а отже, відсутні основні фонди, основні засоби, транспорті засоби, приміщення, склади, площадки, майданчики, спеціальна техніка. Також, відсутня інформація, щодо зберігання товару, реалізація якого оформлена на контрагентів - покупців. Крім того, ненадання податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік підприємством ТОВ РЕВЕРАДДО свідчить про те, що доходи, отримані від діяльності за 2017 рік, у т.ч. від ТОВ ІНТЕРС ГРУПП (код ЄДРПОУ 40227283), взагалі не задекларовані, податок на прибуток не сплачений. Підприємство не декларувало взаємовідносини з неплатниками ПДВ за цей період та не перераховувало доходи за цивільно-правовим договором. В ході аналізу ЄРПН встановлено, що ТОВ РЕВЕРАДДО (код ЄДРПОУ 40336813) здійснювало реалізацію товарів та послуг, первинне введення в обіг яких відсутній. Згідно аналізу даних ЄРПН встановлене повне пересортування товарів (робіт та послуг) у ТОВ РЕВЕРАДДО , придбані товари (роботи, послуги) не відповідають номенклатурі товарів (робіт), що були реалізовані підприємству ТОВ ІНТЕРС ГРУПП . Згідно аналізу даних ЄРПН встановлено, що підприємство-контрагент не здійснювало придбання товарів з номенклатурою, ідентичною реалізованої на ТОВ ІНТЕРС ГРУПП , в попередніх звітних періодах. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у ТОВ РЕВЕРАДДО відсутнє будь-яке майно. Згідно отриманої від ГУ ДФС у Кіровоградської області (лист №4406/7/11-28-12-01-18 від 12.11.2018) Узагальненої податкової інформації щодо ТОВ РЕВЕРАДДО зазначено, що підприємство за податковою адресою м.Світловодськ, вул.Ювілейна, буд.1-Д, кв.(офіс) 107 не знаходиться. Факт відсутності ТОВ РЕВЕРАДДО за місцезнаходженням засвідчено службовою запискою співробітниками оперативного управління ГУ ДФС у Кіровоградської області від 17.08.2018 за №617/11-28-21-12 в якій зазначено, що вході обстеження будівлі пансіонату Славутич будь-яких ознак здійснення господарської діяльності ТОВ РЕВЕРАДДО не встановлено. На момент виїзду жодних вивісок з назвою товариства, його службових осіб, працівників чи представників встановлено не було. Згідно отриманої податкової інформації інформація про трудові ресурси, основні засоби, об`єкти оподаткування, земельні ділянки, транспортні засоби, відсутня. Також, управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017170000000044 від 28.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212 КК України.

У ході перевірки було встановлено, що ТОВ ІНТЕРС ГРУПП з ТОВ ПРОМСІТ . До перевірки надано договір поставки товару №10/07-2017 від 10.07.2017 (м.Світловодськ) укладений між ТОВ ІНТЕРС ГРУПП та ТОВ ПРОМСІТ на придбання свердл, пластин свердлосплавних. Відповідно до умов договору поставки (п.3.1) якість товару має відповідати нормативним документам для відповідного товару (ДСТУ, ГОСТ, ТУ) та посвідчується посвідченням (сертифікатом) якості виробника, копія якого надається продавцем покупцю на кожну партію товару під час поставки такої партії. Відповідне посвідчення (сертифікат) якості виробника на отриманий товар позивачем до перевірки не надано. Проведеним детальним аналізом постачальника ТОВ ПРОМСІТ (код ЄДРПОУ 41246050) згідно комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів: ІС ПОДАТКОВИЙ БЛОК , Архіву електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, ВЕБ-САЙТ ГУ ДФС України та інші бази даних Державної фіскальної служби встановлено щоТОВ ПРОМСІТ з моменту реєстрації підприємства та станом на звітну дату не подано жодного звіту 1ДФ та відомостей про нарахування заробітної плати. Встановлена відсутність необхідних трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу, що необхідний для здійснення господарської діяльності в значних обсягах, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, не мають реального товарного характеру. Податкова звітність з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, у т.ч. додатку АМ до ДПІ за місцем реєстрації не надані, а отже, відсутні основні фонди основні засоби, транспорті засоби, приміщення, склади, площадки, майданчики, спеціальна техніка. Також, відсутня інформація щодо зберігання товару, реалізація якого оформлена на контрагентів - покупців. Крім того, ненадання податкової декларації з податку на прибуток за 2017 рік підприємством ТОВ ПРОМСІТ свідчить про те, що доходи, отримані від діяльності за 2017 рік, у т.ч. від ТОВ ІНТЕРС ГРУПП (код ЄДРПОУ 30567739), взагалі не задекларовані, податок на прибуток не сплачений. Підприємство не декларувало взаємовідносини з неплатниками ПДВ за цей період та не перераховувало доходи за цивільно-правовим договором. В ході аналізу ЄРПН встановлено, що ТОВ ПРОМСІТ (код ЄДРПОУ 41246050) здійснювало реалізацію товарів та послуг, первинне введення в обіг яких відсутній. З урахуванням вищезазначеного та даних ЄРПН встановлено нереальність придбання ідентифікованого товару, введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу, в т.ч. на ТОВ ІНТЕРС ГРУПП (код ЄДРПОУ 40227283). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у ТОВ ПРОМСІТ відсутнє будь-яке майно. На виконання службової від 30.10.2018 за №1106/08-01-14-07-23 від оперативного управління отримано копію пояснень директора ТОВ ПРОМСІТ Зінченко Б.П. про непричетність до реєстрації та діяльності СГ. Листом ГУ ДФС у м.Києві №45725/7/26-15-14-05-03 від 14.12.2018 повідомлено про неможливість проведення зустрічної звірки з причини відсутності ТОВ ПРОМСІТ за юридичною адресою. Також, Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях №32016100050000055 від 30.06.2016 та №32018000000000039 від 30.05.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України.

Також, підприємством ТОВ ІНТЕРС ГРУПП на письмовий запит контролюючого органу від 01.11.2018 до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару від ТОВ РЕВЕРАДДО та ТОВ ПРОМСІТ на склад підприємства ТОВ ІНТЕРС ГРУПП , що не дає змоги встановити яким чином проводилось транспортування товару від постачальників до ТОВ ІНТЕРС ГРУПП , невідомо яким чином здійснювалось навантаження - розвантаження ТМЦ, хто перевозив товар, яким автомобільним транспортом, не встановлено пункт навантаження ТМЦ, що виключає можливість встановлення реальності проведення господарських операцій

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивач мав господарські операції з ТОВ РЕВЕРАДДО та ТОВ ПРОМСІТ .

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ РЕВЕРАДДО позивачем надано Договір поставки №10/01-17 від 10.01.2017; видаткові накладні №16/01-2 від 16.01.2017, №26/01-3 від 26.01.2017; платіжні доручення №81 від 20.01.2017, №84 від 26.01.2017, №91 від 16.02.2017, №92 від 16.02.2017 про сплату ТОВ РЕВЕРАДДО за поставлений товар; податкові накладні №3 від 26.01.2017, №2 від 16.01.2017; рахунки-фактури №26/01-3 від 26.01.2017, №16/01-2 від 16.01.2017.

Відповідно до п.2.2 Договору поставки №10/01-17 від 10.01.2017 поставка продукції здійснюється на умовах СРТ згідно з Інкотермс у редакції 2010 року, якщо інше не передбачено у Специфікаціях до Договору.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ ПРОМСІТ надано Договір поставки товару №10/07-2017 від 10.07.2017; Видаткові накладні №РН-0000014 від 25.07.2017, №РН-0000015 від 26.07.2017; платіжні доручення №139 від 22.08.2017, №141 від 31.08.2017, №147 від 06.09.2017, №149 від 12.09.2017, №154 від 15.09.2017, №262 від 18.12.2017 про сплату ТОВ ПРОМСІТ за поставлений товар; податкові накладні №26 від 25.07.2017, №29 від 26.07.2017; рахунки-фактури №СФ-0000015 від 26.07.2017, №СФ-0000014 від 24.07.2017.

Відповідно до п.2.2 Договору поставки товару №10/07-2017 від 10.07.2017 товар постачається покупцеві на умовах СРТ (згідно Інкотермс в редакції 2010 року) - склад покупця.

За умовами СРТ по Інкотермс в редакції 2010 року - Перевезення оплачено до означає, що продавець оплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення.

Усі первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Задовольняючи позов суд першої інстанцій дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується первинними документами, а тому відсутні законні підстави для визначення йому податкових зобов`язань. Допущені контрагентами порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо них та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанцій, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регламентуються положеннями ПК України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов`язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість та податку на прибуток, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 134, 138, 139, 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Визначення господарської діяльності відображене в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, підпунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 42 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п.п. 138.8.1. п. 138.8 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку

За положеннями пункту 6 П(С)БО Витрати 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО Витрати 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Таким чином, право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку та внаслідок зменшення власного капіталу, тобто зменшення активів або збільшенням зобов`язань. А витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов`язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних по господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача повністю підтверджують законність нарахування ТОВ ІНТЕРС ГРУПП відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагента послуг та товарів на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту.

Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, роботи та послуги придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача.

З огляду на викладене в акті перевірки, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що відповідачем не заперечується наявність у позивача необхідних первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, та відповідність вказаних у них обсягів господарських операцій і задекларованих у податковій звітності сум від`ємного значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток та сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від`ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій по вказаним у акті перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, розрахунковими документами.

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів між позивачем та вказаним вище контрагентом, то колегія суддів зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Крім того колегією суддів зазначається, що відсутність товарно транспортних документів не є безумовною підставою яка свідчить про нереальність господарських операцій із зазначеними контрагентами, оскільки умови поставки товарів, а саме СРТ по Інкотермс в редакції 2010 року - Перевезення оплачено до означає, що продавець оплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення, що свідчить про те, що фактично у розпорядженні позивача відсутні товарно-транспортні документи.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно з частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом першої інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладених правочинів.

Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів та актів щодо неможливості проведення їх зустрічних звірок, а також на матеріалах слідчого управління щодо проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях №32017170000000044 від 28.11.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212 КК України; №32016100050000055 від 30.06.2016 та №32018000000000039 від 30.05.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Щодо пояснень директора ТОВ ПРОМСІТ Зінченко Б.П. про непричетність до реєстрації та діяльності СГ, колегією суддів зазначається, що сам факт заперечення особи своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути свідченням безтоварності спірних операцій.

Судом апеляційної інстанції відхиляються доводи податкового органу з приводу відсутності сертифікатів якості на товар, як обставину яка виключає реальність господарської операції, оскільки наявність або відсутність зазначених документів не може підтверджувати або спростовувати самого факту здійснення господарської операції.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок суду першої інстанції, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Судом першої інстанції з`ясовано характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентами при виконанні договорів укладених з останніми, зроблено вмотивований висновок про відповідність первинних документів вимогам чинного податкового законодавства, а також про те, що відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановлено наявність зв`язку між фактом придбання послуг та робіт з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих послуг та робіт у господарській діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Мельник

суддя С.В. Сафронова

Дата ухвалення рішення17.03.2020
Оприлюднено27.03.2020

Судовий реєстр по справі —280/2131/19

Ухвала від 29.11.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 06.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 18.05.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 26.03.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 28.01.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 01.12.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білоус О.В.

Ухвала від 18.09.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гусак М.Б.

Ухвала від 18.05.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гусак М.Б.

Ухвала від 27.04.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білоус О.В.

Постанова від 17.03.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чепурнов Д.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні