Рішення

від 25.03.2020 по справі 905/141/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

---

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.03.2020 Справа № 905/141/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віртус", м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Маріупольської міської ради Департаменту роботи з активами, м.Маріуполь, Донецька область

про визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі №04.06.162.00142 від 16.06.2006р.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віртус", м.Маріуполь, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Маріупольської міської ради Департаменту роботи з активами, м.Маріуполь, Донецька область про визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі №04.06.162.00142 від 16.06.2006р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем вимог ст.33 Закону України "Про оренду землі" щодо укладання додаткової угоди до договору оренди землі.

Ухвалою господарського суду від 20.01.20р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/141/20; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 11.02.20р.

Ухвалою суду від 11.02.20р. підготовче засідання відкладено на 03.03.20р.

Ухвалою суду від 03.03.20р. за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 25.03.20р.

У судове засідання 25.03.20р. представники позивача та відповідача не з`явилися; про місце, час та дату судового засідання сторони були повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відзив на позовну заяву відповідач не надав, про причини неявки та ненадання відзиву на позовну заяву суд не повідомив.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи неявку представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2006р. між Маріупольською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Віртус (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами пунктів 1, 2, 3 якого, орендодавець надає згідно рішення Маріупольської міської ради від 28.02.2006р. №1959, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться: по вулиці Блажевича, 67 в Іллічівському (нині - Кальміуський) районі міста Маріуполя, площею 0,0156 га, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна: торговий павільон-закусочна, а також інші об`єкти інфраструктури згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до п.6 договору, договір укладено на 10 років (до 28.02.2016 року).

Згідно п.7 договору, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання-передачі об`єкту оренди (п.24 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Даний договір зареєстрований у Маріупольському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру , про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 16.06.2006р. за №04.06.162.00142.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди Маріупольська міська рада звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ТОВ Віртус про зобов`язання останнього повернути земельну ділянку площею 0,0156 га, що розташована за адресою: вул.Блажевича, 67 в Кальміуському районі м.Маріуполя.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.10.17р. у справі №905/1864/17, залишеним в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.19р., у задоволені позовних вимог Маріупольської міської ради про повернення земельної ділянки відмовлено.

Під час розгляду справи №905/1864/17 судами встановлено, що 16.06.2016р. земельна ділянка площею 0,0156 га, кадастровий номер 1412300000:03:005:0157, яка розташована за адресою: вул.Блажевича, 67 в Кальміуському районі м .Маріуполя була передана у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Віртус" за актом приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди №04.06.162.00142 від 16.06.2006р.

Матеріалами даної справи підтверджується, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 11.12.2013р. №14360475, 06.12.2013р. здійснено державну реєстрацію права оренди ТОВ Віртус на земельну ділянку площею 0,0156 га з кадастровим номером 1412300000:03:005:0157.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у справі №905/1864/17, суди обох інстанцій визнали доведеною відповідачем наявність всіх обставин, з якими закон пов`язує можливість реалізації переважного права ТОВ Віртус , як орендаря, що належним чином виконував свої зобов`язання за договором оренди. Встановивши, що відповідач довів належне виконання умов договору оренди, натомість позивач без жодного обґрунтування усунувся від врегулювання відносин з позивачем, висловивши заперечення лише у 2017 році, чим порушив вимоги чинного законодавства та права відповідача, суди дійшли висновків про те, що виходячи з приписів ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , договір зареєстрований за №04.06.162.00142 від 16.06.2006р. оренди земельної ділянки слід вважати пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивач, посилаючись на положення ст.33 Закону України Про оренду землі , належне виконання обов`язків за умовами договору та відсутність заборгованості з орендної плати направив відповідачу проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа від 25.10.19р. №1011.

У відповідь на звернення ТОВ Віртус , Маріупольська міська рада Департамент по роботі з активами, посилаючись на судові рішення у справі №905/1864/17, повідомила ТОВ Віртус про неможливість підписання проекту додаткової угоди №1 до договору оренди земельної ділянки від 17.05.2006р. стосовно поновлення строку дії даного договору, оскільки суд не зобов`язував Маріупольську міську раду укласти відповідний додатковий договір.

З огляду на викладене, оскільки орендодавець не підписав направлений йому проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, ТОВ Віртус звернувся до суду у даній справі із позовом про визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 17.05.2006р., зареєстрованого у Маріупольському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру за №04.06.162.00142 від 16.06.2006р. в запропонованій редакції, з моменту набрання чинності судовим рішенням.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

У частині 1 статті 190 Цивільного кодексу України зазначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, а положення Глави 23 "Загальні положення про власність" і Глави 29 "Захист права власності" передбачають поняття та правові механізми захисту права власності на майно у наведеному значенні.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999, заява №311107/96, п.54).

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З аналізу вказаних положень вбачається, що майном є, в тому числі, і майнові права (наприклад, право користування майном - оренда), а відтак, від неправомірних посягань національним законодавством охороняється право власності не лише на саму річ, як об`єкт матеріального світу, а й на майнові права, які полягають, зокрема, у володінні та користуванні даною річчю.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, встановив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Отже, бездіяльність Маріупольської міської ради щодо відмови позивачу у підписанні додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, порушує майнові права позивача, і ці права підлягають захисту в порядку ст.1 Першого протоколу до Конвенції та ст.16 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.2 ст.792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі є Закон України "Про оренду землі", яким встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано порядок поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї статті).

Правову позицію щодо розмежування цих підстав сформульовано Верховним Судом у постанові від 10.09.18р. у справі №920/739/17.

Частиною 6 ст.33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. При цьому орендодавець має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною ст.33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч.8 ст.33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.18р. у справі №920/739/17, від 20.03.18р. у справі №912/645/17, від 16.05.19р. у справі №912/1982/17.

Як встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 24.10.17р. у справі №905/1864/17, залишеним в силі постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.19р., позивач продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення договору оренди та сплачувати орендну плату за користування землею, орендодавець заперечення у поновленні договору протягом строку, встановленого ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", орендареві не надсилав. Враховуючи зазначене, суди вказали на те, що виходячи з приписів ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , договір зареєстрований за №04.06.162.00142 від 16.06.2006р. оренди земельної ділянки слід вважати пролонгованим на той самий строк і та них самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з вищевикладеного, судові рішення (рішення господарського суду Донецької області від 24.10.17р. у справі №905/1864/17 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 23.01.19р. у справі №905/1864/17), які набрали законної сили, мають преюдиціальне значення, а встановлені ними обставини повторного доведення не потребують.

Отже, обставини користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди, як і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця у поновленні договору були встановлені у судовій справі №905/1864/17, тому процедура, передбачена ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" була дотримана. Відтак дію договору продовжено на підставі ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , яка вимагає наявності лише двох складових: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутності протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 05.06.19р. у справі № 904/3392/18.

Відповідно до ч. 9 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений ст. 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми.

Згідно частини 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Враховуючи наведені положення законодавства, зважаючи на встановлені обставини, та з огляду на те, що відповідач фактично відмовив позивачу в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, яка відповідно до ч.8 ст.33 Закону України Про оренду землі має бути укладена в обов`язковому порядку, суд беручи до уваги обраний позивачем належний спосіб захисту порушеного права, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Віртус про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки на підставі ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, запропонованій позивачем.

Згідно ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Віртус , м.Маріуполь, Донецька область до Маріупольської міської ради Департаменту роботи з активами, м.Маріуполь, Донецька область про визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі від 17.05.2006р., зареєстрованого за №04.06.162.00142 від 16.06.2006р. задовольнити.

Визнати укладеною з дня набрання чинності даним рішенням додаткову угоду до договору оренди землі від 17.05.2006р., укладеного між Маріупольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Віртус , зареєстрованого у Маріупольському відділі Донецької регіональної філії державного підприємства Центр Державного земельного кадастру від 16.06.2006р. за №04.06.162.00142, в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА №1

до договору оренди земельної ділянки від 17.05.2006 року

м.Маріуполь _____

---

20__року

Маріупольська міська рада Донецької області, код ЄДРПОУ:33852448, юридична адреса: м.Маріуполь, пр.Миру, 70, в подальшому - Орендодавець, в особі Штенда Світлани Олександрівни , що діє на підставі Закону України Про місцеві державні адміністрації , з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю Віртус , код ЄДРПОУ:21953371, що розташоване: м.Маріуполь, б-р Шевченко, 270, кв.96 в подальшому - Орендар, від імені якого діє директор Немічєва Еліна Василівна , що діє на підставі Статуту, з другої сторони, разом - Сторони, за взаємною згодою уклали цю Додаткову угоду про наступне:

1. Викласти п.6 Договору оренди у новій редакції:

6. Договір укладено на 10 років (до 28.02.2026 року).

2. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та є невідємною частиною Договору.

3.Додаткову угоду укладено в двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.

4. Інші умови Договору, не зачеплені даною Додатковою угодою, залишаються незмінними і Сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

Орендодавець: Орендар:

---

Штенда С .О.

---

Немічева Е.В .

Стягнути з Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м.Маріуполь, проспект Миру, буд.70; код ЄДРПОУ 33852448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Віртус (87547, Донецька область, м.Маріуполь, бульвар Шевченка, буд.270, кв.96; код ЄДРПОУ 21953371) судовий збір у розмірі 2102,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

Рішення складено та підписано 25.03.20р.

Суддя М.О. Лейба