Ухвала

від 26.03.2020 по справі 909/233/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/233/20

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

26.03.2020 м. Івано-Франківськ

Суддя Господарського суду Івано-Франківської області Максимів Т. В., розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001 про видачу судового наказу (від 20.03.2020 вх.№4818/20) за вимогою про стягнення з боржника - Фермерського господарства "КОРЧЕВА" (77131, Івано-Франківська область, Галицький район, с.Дем"янів, вул.1 Травня, будинок,18, код 35306462) заборгованості за кредитним договором від 27.11.2013 б/н в розмірі 77859 грн 84 к. , з яких 77016 грн 33 к. - заборгованість за кредитом, 282 грн 39 к. - пеня, 561 грн 12 к. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, а також 210 грн 20 к. - судовий збір,

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про видачу судового наказу (від 20.03.2020 вх.№4818/20), у якій заявник просить суд видати наказ про стягнення з Фермерського господарства "КОРЧЕВА" заборгованості за кредитним договором від 27.11.2013 б/н в розмірі 77859 грн 84 к., з яких 77016 грн 33 к. - заборгованість за кредитом, 282 грн 39 к. -пеня, 561 грн 12 к. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

Розглянувши заяву та подані заявником докази, суд дійшов висновку про необхідність часткової відмови у видачі судового наказу з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1. ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

У заяві (від 20.03.2020 вх.№4818/20) Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", окрім суми заборгованості за кредитом заявив до боржника вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов`язань.

За змістом ст.ст. 524, 533-535, ст. 625 Цивільного кодексу України грошовим зобов`язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу приписів ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а є видом штрафних санкцій, які сторона зобов`язана сплачувати у разі невиконання/неналежного виконання зобов`язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені передбачена Законом або договором.

Відтак, вимоги про сплату пені у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань, які спрямовані на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Отже, вимоги в частині стягнення пені не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ГПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги про стягнення пені не є взаємопов`язаною із іншими заявленими вимогами, а отже підлягають окремому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 148 ГПК України, судовий наказ підлягає видачі в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з вимогою про стягнення штрафних санкцій у позовному порядку.

Керуючись статтями 147, 148, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" у видачі судового наказу в частині щодо стягнення з Фермерського господарства "КОРЧЕВА" пені в сумі 282 грн 39 к. за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в строк та порядку передбаченими Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання: 26.03.2020

Суддя Т. В. Максимів